Рішення № 139254451, 25.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12368/26

Провадження № 2/161/6333/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі Опальчук А.А.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представниці третьої особи Андрусік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, про стягнення аліментів, -, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачказвернулася в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання.

В обґрунтування позову вказує, щоОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2010 року з батька на утримання дочки вже стягувалися аліменти, а рішенням суду від листопада 2021 року їх розмір було збільшено до 3000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого вона проживає з бабусею по материнській лінії ОСОБА_5 , яка фактично забезпечує її утримання. Відповідач певний час добровільно надавав дочці матеріальну допомогу, однак надалі припинив її утримувати, не забезпечує необхідним, не цікавиться її життям, здоров`ям та потребами.

Зазначає, що відповідач 05.03.2026 року був направлений для проходження військової служби до військової частини, а тому має дохід та можливість брати участь в її утриманні.

Позивачка просить стягувати з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття, з перерахуванням коштів на її особистий рахунок.

Ухвалою суду від22.06.2026 року справу було прийнято до розгляду та прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, суду пояснила, що після смерті матері проживає разом із бабусею ОСОБА_5 , яка фактично забезпечує її необхідним для життя та навчання. Відповідач певний час надавав їй матеріальну допомогу, однак після смерті матері виникли труднощі з отриманням коштів, пов`язаних із втратою годувальника, оскільки відповідач змінив PIN-картки для їх отримання та припинив її надавати, батько не цікавиться її життям та потребами.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Андрусік О.А. підтримала позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у заявленому розмірі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, відсутність повідомлення про причини його неявки та з урахуванням думки позивачки і представника служби у справах дітей, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення позивачки, представниці третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2 та 3 статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У силу положень ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-6892/10р. від 15.11.2010 шлюб між батьками був розірваний та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 500 гривень щомісячно починаючи з 12.07.2010 і до досягнення мною повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі 161/16883/21 від 15 листопада 2021 року був змінений розмір аліментів, визначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.11.2010 року та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 3000 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та досягнення дитиною повноліття.

Згідно з наданими позивачкою відомостями, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до даних АІТС «Оберіг» призваний до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_4 та 05 березня 2026 року був направлений для проходження військової служби до військової частини.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 , а тому останній відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття. Смерть матері позивачки не припиняє та не зменшує обов`язку відповідача щодо її утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вік позивачки, її потреби, відсутність матері, проживання з бабусею, яка фактично здійснює її утримання, а також те, що відповідач добровільно належної матеріальної допомоги дочці не надає. Водночас відповідач є працездатною особою та, відповідно до наданих суду відомостей, проходить військову службу, що свідчить про наявність у нього можливості виконувати обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини.

Вирішуючи спір, суд виходить насамперед із якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, доказів, які б свідчили про його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суду не надав. При цьому відповідач у судове засідання не з`явився, своїх заперечень щодо позовних вимог не подав. Судом також встановлено, що відповідач проходить військову службу, що передбачає отримання відповідного грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, а також вік позивачки, її матеріальні потреби, смерть матері та фактичне забезпечення дитини бабусею, суд приходить до висновку, що відповідач має можливість виконувати покладений на нього законом обов`язок щодо утримання дочки.

Доказів наявності обставин, які перешкоджають відповідачу виконувати цей обов`язок, матеріали справи не містять.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, починаючи з 01 січня 2026 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей до 6 років у розмірі 2 817 грн, від 6 до 18 років у розмірі 3 512 грн.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам сімейного законодавства та найкращим інтересам дитини, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у заявленому розмірі, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно зі статтею 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

У постановах від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22 та від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 Верховний Суд зазначив, що фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною. Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок неповнолітньої дитини вважається таким, що здійснене на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, оскільки з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

З огляду на те, що позивачка є неповнолітньою, проживає окремо від відповідача та безпосередньо заявляє вимогу про одержання аліментів, суд вважає можливим визначити одержувачем аліментів безпосередньо ОСОБА_1 .

З врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави 1211,20 грн судового збору, оскільки позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,89,141,200,206, 259, 263-265, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 179, 180,181, 183, 184 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.06.2026 року і до досягнення ОСОБА_1 повноліття на її особистий рахунок.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк