Рішення № 139251328, 20.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/705/26

Провадження №2-о/458/29/2026

за участі сторін цивільного провадження:

заявник - ОСОБА_1 не прибув,

представник заявника адвокат Бабич І.А.,

заінтересована особа - Східницька селищна рада Львівської області повноважний представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в режимі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Східницька селищна рада Львівської області, про встановлення факту що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.07.2026 року засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» від заявника ОСОБА_1 в Турківський районний суд Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Східницька селищна рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, в якій заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання, місце заподіяння шкоди, місце знаходження майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступає місце проживання заявниці.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка звернулася із заявою в суд.

Заявник свої позивні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкодавцем за заповітом по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за життя проживала із заявником за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу, проте нотаріусом заявнику роз`яснено необхідність встановлення у судовому порядку факту проживання. Юридичне встановлення факту необхідне для підтвердження наявності у ОСОБА_1 прав на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , як особи, яка проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим вимушений звернутися в суд про встановлення факту.

Представник заявника адвокат Бабич І.А. в судовому засіданні підтримала позицію, яка відображена в заяві, просила заяву задоволити.

Позиція заінтересованої особи.

Заінтересована особа Східницька селищна рада Львівської області не забезпечив представництво своїх інтересів при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, в судових засіданнях участі не приймала, подала заяву, в якій просили справу слухати у їхню відсутність, покладаються на думку суду при прийнятті рішення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року витребувано у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кучеренко Тетяни Олександрівни, належно засвідчені копії документів Спадкової справи № 10/2026 (номер у Спадковому реєстрі 75636223), заведеної 19.05.2026 року щодо спадкового майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові засідання про справі призначалися 05.08.2026 року, 20.08.2026 року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я, а також телефонограмами.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Предметом заяви є встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст..12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Судом також встановлено, що із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні досліджено письмові докази сторін по справі - свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 26.06.2006 року; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 13.09.1977 року; заповіт від 02.06.2006 року №101; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 7962895 від 10.01.2007 року; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85306135 від 19.05.2026 року; лист нотаріуса № 86/02-14 від 19.05.2026 року; акт фактичного місця проживання № 589 від 24.03.2026 року; відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 204/07-15 від 13.05.2026 року; довідки виконавчого комітету Ластівківської сільської ради Турківського району від 20.06.2014 року №№ 444,445; довідка Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації від 21.04.2021 року № 833; виписка із погосподарської книги виконавчого комітету Східницької селищної ради від 29.04.2026 року № 764; копія технічного паспорта на будинок садибного типу від 20.07.2009 року.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази заявника на обгрунтування заявлених вимог, суд вирішує дану справу з врахуванням наступних мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлене законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У Сімейному кодексі України поняттям «сім`я» охоплено склад осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Фактичне співжиття осіб, котрі проживають спільно, може бути встановлено виключно рішенням суду.

В даній категорії справ суд зобов`язаний досліджувати докази встановлення факту проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання на законодавчому рівні не визначена.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання: має місце спільне проживання, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Згідно з частиною другою ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В Україні встановлено п`ять черг спадкування за законом (ст. 1261-1265 ЦК України), які застосовуються за відсутності заповіту. Кожна наступна черга отримує право на спадщину, якщо попередня відсутня, відмовилася або усунена. Майно ділиться порівну між спадкоємцями однієї черги.

Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт визнаний недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або вона розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Можна сказати, що спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Законом встановлюються такі підстави закликання до спадкування за законом: родинні, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті.

Згідно вимог ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, яка має суворо дотримуватись. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі або такого, що має право на обов?язкову частку.

До обставин, що є підставою усунення спадкоємця від спадкування відносяться: умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, вчинення замаху на їх життя; умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт внести до нього зміни, що сприяло виникненню права на спадкування у них; позбавлення спадкоємців батьківських прав та ін. Перелік цих підстав передбачений ст.1224 ЦК України. Такі обставини, що слугують підставою для усунення осіб від спадкування повинні бути встановлені тільки в судовому порядку.

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.

Особливе місце у доказуванні певних обставин у цій категорії справ займають факти спільних подорожей і відпочинку, спільна присутність на святах, показання свідків.

Показання свідків і спільні фотографії можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання.

Судовою практикою підтверджено, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки.

Щоб встановити факт проживання потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Що стосується вимоги про встановлення факту проживання на час відкриття спадщини, то судом встановлено наступне.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Судом встановлено, а також при юридичній констатації судом факту встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт спільного проживання підтверджено свідками, а також інформацією, яка міститися в виданих довідках.

19.05.2026 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Дрогобицького районного нотаріального округу Кучеренко Т.О. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такий обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодф якого здійснюється державна реєстрація, передбачено нормою ч. 1 ст. 1297 ЦК України.

На підставі заяви ОСОБА_1 нотаріусом 19.05.2026 року заведено спадкову справу №10/2026 (номер в спадковому реєстрі 75636223), що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85306135 від 19.05.2026 року.

Відповідно до відомостей, наданих Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Східницької селищної ради Львівської області за № 168/07-15 від 22.04.2026 року, згідно з реєстром територіальних громад відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутні. У Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості щодо адреси місця постійного проживання спадкодавця на день відкриття спадщини відсутні.

У зв`язку з відсутністю відомостей про місце постійного проживання (реєстрації) спадкодавця на час відкриття спадщини місце відкриття спадщини нотаріусом визначено за місцем знаходження нерухомого майна, що входить до складу спадщини: АДРЕСА_1 .

Зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка доводилася заявнику ОСОБА_1 бабою зі сторони матері ОСОБА_3 , ОСОБА_1 постійно проживав у спадковому будинку АДРЕСА_1 .

На день відкриття спадщини ОСОБА_2 (24.06.2006) ОСОБА_1 зі спадкодавцем спільно.Реєстрації (прописки) ні ОСОБА_1 ті спадкодавець не мали.

ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_2 і дбав про неї, оскільки у спадкодавця через стан здоров`я нижувалася здатність до незалежних дій, посилювалися проблеми з пам`яттю, аж до повної залежності від сторонньої допомоги, обмеженого перебування.

Дані факти підтверджуються довідкою виконкому Ластівської сільської ради Турківського району №444 та №445 від 20.06.2014 року.

З 13.04.2018 року ОСОБА_1 місце проживання зареєстровано у спадковому будинку, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданими адміністратором відділу ЦНАП виконавчого комітету Східницької селищної ради № 204/07-15 від 13.05.2026 року.

Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 (син спадкодавця) на час відкриття спадщини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із нею не проживав і зареєстрований не був.

У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України нотаріусу або уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування не подавав, що підтверджується матеріалами спадкової справи №10/2026, а відтак - спадщину матері не приняв.

Згідно з частинами 1, 2 та 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в жому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до пункту 3.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (в діючій редакції), факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина Укрф`ни, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01.12.2021 року, рішенням суду тощо).

Судом встановлено, що сторони по справі тривалий час проживали спільно за однією адресою - АДРЕСА_1 , збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх особистих речей, зокрема щоденного побутового вжитку.

Судом також встановлено, що в період тривалого часу спільного проживання за однією адресою - АДРЕСА_1 , сторони утримували житло, в якому вони проживали, як своє основне місце проживання, до такого житла відносилися як до власного, оскільки утримували таке житло щоб воно було придатним для проживання, здійснювали систематичні сплати комунальних послуг, здійснювали спільні витрати на його утримання, не призводили до виникнення будь-якої заборгованості.

На переконання суду в діях сторін по справі проявилися ознаки спільного ведення домогосподарства, оскільки сторони по справі тривалий час спільного проживали за однією адресою - АДРЕСА_1 , за час проживання забезпечували себе для життя, на обліку як малозабезпечені не перебували, на обліку як особи, які соціально незахищені не перебували, по мірі можливості займалися городництвом, вирішували питання за спільної згоди витрачання коштів на утримання жила.

Судом також враховано те, що крім власне факту спільного проживання, є необхідність доведення факту наявності в сторін спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність спільного проживання.

Разом із тим, при вирішенні питання встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті останнього сама по собі наявність/відсутність реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця вирішального значення не має.

Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20, під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статні 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі вість такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Враховуючи відсутність у ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини зареєстрованого місця проживання у будинку АДРЕСА_1 , де вони фактично проживали, заявник ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати документ, що засвідчує факт мого постійного проживання із спадкодавцем у інший спосіб, окрім як на підставі судового рішення.Позасудового шляху для підтвердження факту мого, спадкоємця, постійного проживання зі спадкодавцем не існує.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, наявність суперечностей, конфлікту. Таким чином, виключається можливість розгляду справ у порядку окремого провадження у випадку існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права, оспорюють це право. Для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним (постанова ВС від 04 березня 2026 роїгов справі № 643/3693/24, провадження № 61-5528св25).

Піп спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням суб`єктивного права, при якому існують конкретні які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право (пункти 39, 40 постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі 122/14-ц).

При наявності заповіту, у якому визначено право ОСОБА_1 на спадкування, беручи до уваги неприйняття спадщини ОСОБА_4 , та за відсутності осіб, які би відповідно до ст. 1241 раїни мали право на обов`язкову частку у спадщині, що підтверджується матеріалами спадкової справи №10/2026, заявник ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, у якого виникло право на спадкування щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 1223 ЦК України.

Вище вказане враховано судом, у зв`язку з чим суд приходить до переконання що вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що постійно проживав ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто по день смерті ОСОБА_2 до 24.06.2006 року, слід задовольнити.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно долученої до заяви квитанції № 108 від 23.06.2026 року вбачається, що заявником у ТВБВ №10013/018 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» було оплачено судовий збір у сумі 666 грн за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». Аналогічний висновок також зробив Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року у справі №199/782/21 (провадження № 61-1323ск23).

Вимогами п.7 ст.294 ЦПК України передбачено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, зважаючи на вимоги процесуального закону, суд вирішив не відшкодовувати заявнику судові витрати.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-78,95,258,259,263-265,268,272,273,293,294,315,316,319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Східницька селищна рада Львівської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 .

Заінтересована особа : Східницька селищна рада Львівської області;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82391 вул. Золота Баня, буд. 3 с-ще Східния Дрогобицький район Львівська область; ідентифікаційний код юридичної особи 26359951.

Повний текст судового рішення складено 25.08.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц