Ухвала суду № 139251275, 26.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/2838/24

пр № 4-с/464/11/26

У Х В А Л А

26 серпня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.,

секретар судового засідання Федак Б.В.,

за участі:

державного виконавця Скочипець А.Р.,

представника боржника Федькович Г.В.,

розглянувши скаргу адвоката Гаталяка Макара Ярославовича від імені та в інтересах ОСОБА_1 , в порядку ст.447 ЦПК України, про визнання незаконним повідомлення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Скочипець Анни Романівни, зобов`язання до вчинення дій,

у с т а н о в и в:

Адвокат Гаталяк М.Я., від імені та в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, в якій просить: визнати незаконним повідомлення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Скочипець Анни Романівни про повернення виконавчого документу стягувачові без прийняття до виконання від 21.07.26; зобов`язати державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Скочипець Анну Романівну виконати судове рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 29 липня 2026 року призначено судове засідання з розгляду скарги.

У судовому засіданні державний виконавець та представник боржника просили відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2025 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні онука, задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання їй можливості побачень з внуком у такі дні: кожної I та ІІІ неділі місця з 09:30 год. до 19:00 год.; кожних І та ІІІ середи місяця і ІІ та IV четверга місяця з 15:00 год. до 19:00 год.

Побачення повинні відбуватися за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) або за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_2 ).

Під час побачень між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 надати можливість ОСОБА_1 відвідування протягом визначеного часу побачень культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дитини та відповідають віку і стану здоров`я дитини, за попереднього інформування матері дитини ОСОБА_2 про вид заходу, місце його проведення та тривалість такого. Відвідування таких заходів повинно відбуватися у присутності батька дитини ОСОБА_5 , а у разі перебування такого на військовій службі, у присутності матері ОСОБА_2 .

Супроводження дитини до місця проведення побачення і передача її під фізичну опіку ОСОБА_1 та супровід після закінчення відповідного побачення і передача під фізичну опіку ОСОБА_2 та повернення дитини до місця постійного проживання проводиться батьком - ОСОБА_5 , а у разі перебування такого на військовій службі, матір`ю - ОСОБА_2 .

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду.

Суд врахував, що у разі виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у побаченні з дитиною законодавець у частині другій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачив спеціальне правило про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням суду, а у разі якщо вони судовим рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

У таких висновках суд враховує, що у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець має відкрити виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Відтак, 21 липня 2026 року державнии? виконавець Сихівського відділу державноі? виконавчоі? служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиціі? Украі?ни Скочипець Анна Романівна незаконно склала повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачеві без прии?няття до виконання.

Щодо зобов`язання державного виконавця Сихівського відділу державноі? виконавчоі? служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиціі? Украі?ни Скочипець Анну Романівну виконати судове рішення то належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не зобов`язання виконавця виконати рішення суду, оскільки такий обов`язок уже покладений на нього законом.

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати повідомлення державного виконавця Сихівського відділу державноі? виконавчоі? служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиціі? Украі?ни Скочипець Анни Романівни про повернення виконавчого документу стягувачеві без прии?няття до виконання від 21.07.26.

В решті скарги відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повний текст ухвали проголошено 26 серпня 2026 року.

Суддя Галина ШАШУРІНА