Рішення № 139249908, 26.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2730/26

Номер провадження 2/337/2245/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 позивач звернувся до суду з позовом до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка залишила заповіт, відповідно до якого все її майно після смерті переходить позивачу.

ОСОБА_3 була власницею житлового будинку за АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 18.04.1991. Через відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності, позивачу як спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом у судовому порядку.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2026 витребувано копію спадкової справи у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ткаченка В.В.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі; відзив або інші пояснення щодо своєї позиції в частині позовних вимог до суд не подав.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст. 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі копії технічного паспорту на житловий будинок, копії договору купівлі-продажу від 18.04.1991, посвідченого заступником голови Новенської сільради Токмацького району Запорізької області (реєстр. № 28) суд встановив, що ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

16.09.2019 ОСОБА_3 призначила своїм спадкоємцем ОСОБА_2 щодо всього належного їй майна, що підтверджується копією заповіту, посвідченого секретарем виконкому Новенської сільради Токмацького району Запорізької області (реєстр. № 181).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

31.03.2026 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.В. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутністю у спадкоємця необхідних документів, що підтверджують право власності померлої на житловий будинок.

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців (крім позивача), або осіб, які б пред`являли своє право на спадщину, не вбачається.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Токмацька міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Соборний, б. 164, ЄДРПОУ 44698452).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ