Рішення № 139249594, 25.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11680/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року в загальному розмірі 35 300,80 грн, з яких: 5 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 150,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 23 550,80 грн прострочена заборгованість за процентами; 5 600,00 грн заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8193713, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн зі сплатою процентів, комісій та інших передбачених Договором платежів.

Договір про споживчий кредит укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан».

Для отримання кредиту відповідач зареєструвався на вебсайті кредитодавця, створив особистий кабінет, зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону та реквізити платіжної картки, на яку просив перерахувати кредитні кошти.

Після ознайомлення з умовами кредитування відповідач акцептував пропозицію кредитодавця та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим йому у формі SMS-повідомлення.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування на рахунок платіжної картки, зазначеної відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією.

Однак відповідач належним чином узяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти, проценти, комісію та інші передбачені Договором платежі у встановлені строки не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

24.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», визначених у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24.12.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35 300,80 грн, з яких: 5 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 150,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 23 550,80 грн прострочена заборгованість за процентами; 5 600,00 грн заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Позивачем на адресу відповідача направлялася письмова претензія про погашення кредитної заборгованості за вих. №24065870/3059 від 01.07.2026 року, однак заборгованість відповідачем погашена не була.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надіслав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення 5 000 грн основної суми фактично отриманого кредиту, яку він визнає та готовий сплатити. Водночас заперечує проти стягнення решти заявленої суми, зокрема 5 600 грн, визначених позивачем як неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання, посилаючись на положення законодавства, що регулюють виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Також відповідач заперечує проти стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними. Крім того, просить суд врахувати його майновий та сімейний стан, зокрема те, що він є учасником бойових дій, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а його батьки є пенсіонерами, один із яких має інвалідність II групи. За таких обставин відповідач просить позов задовольнити частково, стягнувши 5 000 грн основної суми кредиту, у решті позовних вимог відмовити, а судові витрати розподілити пропорційно до задоволеної частини позову.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року.

Водночас до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію про перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на рахунок платіжної картки, зазначеної ним під час оформлення кредиту.

Відповідач факту укладення кредитного договору й отримання кредитних коштів не заперечив.

Враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для встановлення факту перерахування відповідачу кредитних коштів, суд не вбачає необхідності у витребуванні додаткових доказів, у зв`язку із чим клопотання представника позивача слід залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з погляду їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 10.08.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8193713, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а передбачені ним права та обов`язки сторін виникають із моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника та діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан» та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладенню Кредитного договору передували реєстрація відповідача на вебсайті кредитодавця, створення особистого кабінету, зазначення персональних даних і реквізитів платіжної картки, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження волевиявлення шляхом введення одноразового ідентифікатора 923454.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування на рахунок платіжної картки, зазначеної відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

Відповідно до Графіка платежів, який є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року, відповідач зобов`язався у визначені Договором строки повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти й комісію.

Однак відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти, проценти, комісію та інші передбачені Договором платежі у встановлені строки не сплатив.

24.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року.

Факт переходу права вимоги підтверджується Договором відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24.12.2024 року, Актом приймання-передачі Реєстру боржників, Витягом із Реєстру боржників до вказаного Договору, платіжною інструкцією за Договором відступлення прав вимоги та іншими наданими позивачем доказами.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24.12.2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року на загальну суму 35 300,80 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернув отримані кредитні кошти або сплатив передбачені Договором платежі первісному чи новому кредитору, матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно надати відповіді на такі ключові питання:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були фактично надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача;

4.чи наявні підстави для стягнення заборгованості та, якщо так, у якому розмірі;

Відповідаючи на вказані питання, суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (даліЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

З матеріалів справи встановлено факт укладення 10.08.2024 року ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит №8193713 з ТОВ «Мілоан».

Відповідач пройшов передбачену кредитодавцем процедуру реєстрації та електронної ідентифікації, зазначив свої персональні дані й реквізити платіжної картки для отримання кредитних коштів, ознайомився з умовами кредитування та підписав Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Указані обставини підтверджуються копією Договору про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року з додатками та довідкою з інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про направлення відповідачу одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією, відповідно до якої кошти за Кредитним договором перераховано на рахунок платіжної картки останні цифри якої 1070, зазначеної відповідачем під час оформлення кредиту.

Зазначені обставини ОСОБА_1 у порядку статей 12, 81 ЦПК України не спростовано.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів та сплати інших передбачених Договором платежів матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, важливу для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Водночас боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняється від обов`язку погасити заборгованість, а має право виконати зобов`язання первісному кредиторові, і таке виконання буде належним.

Доказів погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року первісному кредитору або ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідач суду не надав.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24.12.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань у межах прав, які перейшли до нього від первісного кредитора.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача: 5 000,00 грн заборгованості за сумою кредиту; 1 150,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту; 23 550,80 грн заборгованості за процентами; 5 600,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено Договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються Договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом існує в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з наданими позивачем відомостями про щоденні нарахування та погашення, випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року заборгованість відповідача за сумою кредиту становить 5 000,00 грн, а заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом 23 550,80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з наданими позивачем відомостями про щоденні нарахування та погашення, випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8193713 від 10.08.2024 року, заборгованість відповідача за нарахованими процентами за користування кредитом визначена позивачем у розмірі 23 550,80 грн.

Відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 8193713 від 10.08.2024 року денна процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,19 %, що, за умовами договору, відповідає річній процентній ставці 511 %.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів, які тривали з 23 квітня по 20 серпня 2024 року, ця ставка була обмежена 1,5 відсотками, а вже після закінчення цього 240-денного перехідного періоду, починаючи з 21 серпня 2024 року, набрала чинності постійна норма, яка забороняє перевищувати ліміт у 1 відсоток на день.

Оскільки Договір про споживчий кредит № 8193713 укладений 10.08.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року та після завершення встановленого ним періоду, протягом якого допускалося застосування підвищеного максимального розміру денної процентної ставки, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавче обмеження щодо денної процентної ставки у розмірі не більше 1 %.

Таким чином, умова кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,19 % суперечить імперативним вимогам законодавства в частині перевищення встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Суд звертає увагу, що положення договору не можуть бути підставою для нарахування процентів у розмірі, що перевищує встановлене законом обмеження, оскільки умови договору про споживчий кредит повинні відповідати вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.

Відтак, сам факт наявності у матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного позивачем відповідно до умов кредитного договору, не є безумовною підставою для його прийняття судом у повному обсязі, оскільки суд при вирішенні спору зобов`язаний перевірити правильність такого розрахунку та його відповідність вимогам закону.

Посилання позивача на умови кредитного договору та відсутність з боку відповідача власного контррозрахунку не спростовують необхідності перевірки судом заявленої до стягнення суми, оскільки застосування максимальної денної процентної ставки встановлено законом та не залежить від волевиявлення сторін договору.

Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитом за денною процентною ставкою 1,19 % є неправомірним у частині, що перевищує встановлений законом максимальний розмір 1 % на день.

Отже, розрахунок позивача, відповідно до якого за період з 10.08.2024 року по 21.07.2025 року відповідачу нараховано 23 550,80 грн процентів за користування кредитом, не може бути визнаний судом правильним у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за процентами за користування кредитом виходячи з максимально допустимої законом денної процентної ставки 1 %, із врахуванням фактичного залишку заборгованості за тілом кредиту та фактичної кількості днів користування кредитними коштами.

Таким чином, до стягнення підлягає сума, зокрема, за користування кредитними коштами у період з 10.08.2024 року по 20.08.2024 року включно, коли діяли тимчасові перехідні положення (ліміт до 1,5%), нарахування підлягають виконанню за визначеною договором ставкою 1,19% на день, що становить 654,50 грн (5 000,00 грн ? 1,19% ? 11 днів). За наступні 334 дні спірного періоду з 21.08.2024 року по 21.07.2025 року, тобто після набрання чинності постійною нормою закону, розрахунок має здійснюватися за максимально допустимою денною ставкою у розмірі 1%, що становить 16 700,00 грн (5 000,00 грн ? 1% ? 334 дні).

Таким чином, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є заборгованість за процентами у загальному розмірі 17 354,50 грн., визначена за результатами такого перерахунку, а в задоволенні позовних вимог у частині процентів, нарахованих понад встановлений законом максимальний розмір, слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, за наявності, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в Договорі про споживчий кредит.

Умовами Договору, а саме п.1.5.1 про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року передбачено сплату комісії за надання кредиту, розмір якої визначено в сумі 1 150,00 грн та включено до Графіка платежів.

Відомості про розмір комісії, порядок і строки її сплати були доведені до відома відповідача до укладення Кредитного договору.

Підписавши Кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та погодився зі сплатою передбаченої Договором комісії.

Заявлена до стягнення комісія має одноразовий характер, пов`язана з наданням кредиту, безпосередньо передбачена умовами Кредитного договору та включена до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідач доказів сплати комісії або доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок у цій частині, суду не надав.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 5 600,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою штрафом або пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за Договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку штраф або пеню за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, передбачені відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання грошових зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець установив особливі правові наслідки прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Такі наслідки поширюються на договори позики та кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, і полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку у формі штрафу або пені.

Договір про споживчий кредит №8193713 укладено 10.08.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Суму в розмірі 5 600,00 грн нараховано відповідачу саме у зв`язку з порушенням ним грошового зобов`язання за Кредитним договором.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 5 600,00 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та задоволенню не підлягає.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 23 504,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 17354,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 150,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн суд зазначає таке.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 року, копію виписки з Єдиного державного реєстру щодо Адвокатського об`єднання «АПОЛОГЕТ», копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію ордера на надання правничої допомоги №1408806 від 20.10.2025 року, копію Акта наданих послуг №Д/30488 від 15.07.2026 року та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та/або через представника.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою адвокат, адвокатське бюро або адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво чи надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі Договору про надання правничої допомоги.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються Договором про надання правничої допомоги.

Під час установлення розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду та збирання доказів, визначається згідно з умовами Договору про надання правничої допомоги й на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт, наданих послуг та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони лише підлягають сплаті.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 09 червня 2020 року у справі №5020-961/2012 та від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

З наданих позивачем доказів убачається, що Адвокатське об`єднання «АПОЛОГЕТ» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року надало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» професійну правничу допомогу в цій справі.

Відповідно до Акта наданих послуг №Д/30488 від 15.07.2026 року та детального опису наданих послуг адвокатом здійснено усну консультацію клієнта щодо перспектив і порядку стягнення заборгованості, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду.

Загальний обсяг витраченого на надання правничої допомоги часу становить 6 годин 30 хвилин.

Вартість професійної правничої допомоги визначена сторонами у фіксованому розмірі 8 000,00 грн.

Відсутність доказів фактичного перерахування коштів на момент ухвалення рішення сама собою не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат, оскільки положення статті 137 ЦПК України передбачають можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які вже сплачені або лише підлягають сплаті відповідною стороною.

Суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Суд вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи.

Зокрема, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, справа в силу вимог закону не є складною, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн є завищеними, оскільки становлять надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в судах різних інстанцій по Україні перебувають аналогічні спори. А тому, враховуючи однотипність справ, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, своєю чергою, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на складання позову.

Ураховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання представника відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді в загальному розмірі 3 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За вимогами статей 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених дослідженими судом доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1772,71 грн. (2662,40 грн * 23504,50 грн / 35300,80 грн).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 178, 247, 258260, 263265, 280284, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 1, 8, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд,

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит №8193713 від 10.08.2024 року в розмірі 23 504,50 (двадцять три тисячі п`ятсот чотири) гривні 50 копійок, з яких: 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за сумою кредиту; 17 354,50 (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні 50 копійок - заборгованість за процентами; 1 150,00 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією за надання кредиту та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (трьох тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судовий збір у розмірі 1 772,71 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) гривні 71 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.