Ухвала суду № 139247699, 15.09.2022, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2848/21

Провадження № 1-кп/589/220/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинувачених- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_7

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187 КК України

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні встановлено, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 18 вересня 2022 року.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , посилаючись на наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків (які мешкають у сусідніх будинках) та потерпілого (який психічно слабкіший обвинувачених та підпадає під сторонній вплив) з метою зміни ними показів; вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилаючись на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК України) та особливо тяжких (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України) злочинів, за вчинення яких йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, на даний час не має постійного джерела доходу та сталих соціальних зв`язків. Крім того, ОСОБА_6 раніше вже судимий та відносно нього на розгляді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області наразі перебувають також інші кримінальні провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити йому запобіжний захід на інший більш м`який. Посилався на відсутність ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Зазначив, що він потребує лікування, у зв`язку з захворюванням на гепатит С, а забезпечити йому належне лікування в умовах попереднього ув`язнення неможливо. Зауважив, що протягом розгляду справи підозра і обвинувачення не змінюються, ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не є мотивованими, судом не приймаються до уваги покази свідків, при цьому в їх числі допитувались медичні працівники, в той час як потерпілий не надавав такої згоди.

Захисник в судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора частково, застосувавши до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, таку свою позицію обґрунтовував незадовільним станом здоров`я обвинуваченого та необхідністю його лікування.

Заслухавши сторони кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик переховування від органів досудового розслідування і суду, небезпека якого може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інших чинників.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК України) та особливо тяжких (ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 152 КК України) злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Обвинувачений раніше судимий та відносно нього на розгляді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебувають ще шість обвинувальних актів, де йому інкримінується вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів проти здоров`я особи. Крім того, ОСОБА_6 не має стабільного джерела прибутку, не одружений, утриманців не має.

Самі по собі обставини та мотиви злочинів, що інкримінуються ОСОБА_6 , а також можлива міра покарання за такі, покази свідка, у своїй сукупності свідчать про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, дозволяють спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, та суттєво підвищують ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Також є доведеним ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, який проживає поряд та є психологічно слабкішим, та свідків, які є його сусідами. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , крім іншого повідомила, що обвинувачені постійно ображали потерпілого, він їх боявся, про це знали сусіди та неодноразово казали про це дільничному інспектору. Свідок зазначає, що ОСОБА_6 погрожував їй, аби вона не розголошувала обставини кримінального правопорушення.

Ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення також є цілком доведеним з огляду на наведені вище дані про його особу, що об`єктивно свідчать про існування певного ступеню ризику продовження обвинуваченим злочинної діяльності.

В контексті викладеного також слід зазначити, що наявність у ОСОБА_6 соціальних зв`язків у місці його постійного проживання не стало стримуючим фактором у його поведінці. У суду відсутні підстави вважати, що певні соціальні зв`язки, схильності обвинуваченого, зможуть виступити превентивним засобом у його поведінці.

Більш того, суду не надано доказів щодо можливості будь-яких осіб забезпечити утримання ОСОБА_6 у разі обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Зважаючи на вказане, адекватним механізмом для запобігання доведеним ризикам суд вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на наведені вище дані про нього. На користь цих висновків суддя вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу (інтересу правосуддя), які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

При цьому, посилання обвинуваченого на його хворобливий стан як обставину, що може слугувати підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу є недостатньо обґрунтованими.

Так, стороною захисту не доведено, що захворювання, на яке страждає обвинувачений (гепатит С), перешкоджає перебуванню його в умовах попереднього ув`язнення.

Слід зауважити, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов`язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі. Разом з тим, наявність хвороб у ОСОБА_6 не може бути підставою для не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності для цього підстав, передбачених ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Викладені обставини в повному обсязі свідчать про те, що у кримінальному провадженні застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання доведеним ризикам, що виключає можливість обрання відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами клопотання прокурора та вважає, що його слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - до 13 листопада 2022 року включно.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 200, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 листопада 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а для особи, яка тримається під вартою, з моменту її отримання в той же строк.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1