Рішення № 139247387, 26.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7955/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління з питань містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2026 року № А3909830939135444066 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень; зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки 5310136700:12:003:0153 на об`єкт будівництва "Нове будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5310136700:12:003:0153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5310136700:12:003:0153, площею 0,0444 га, категорія земель землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також, на підставі договору купівлі - продажу від 16.12.2013 року позивач набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . 23.04.2025 року внаслідок удару армії Російської Федерації по м. Полтаві з використанням дронів - камікадзе житловий будинок позивача було знищено. Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 21.08.2025 року № 296 вирішено надати позивачу компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна по заяві № ЗВ-25.04.2025-190997 в сумі 1 943 623,75 грн. Позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5310136700:12:003:0153 на об`єкт будівництва "Нове будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , проте рішенням від 05.06.2026 року № А3909830939135444066 позивачу було відмовлено з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач вважає, що така відмова порушує її права як власника земельної ділянки на здійснення забудови відповідно до цільового призначення земельної ділянки. Наголошує, що положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7955/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань містобудування та архітектури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

16.12.2013 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу № 2374 набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 87,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0440 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0153, за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.12.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2380. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (землі житлової та громадської забудови).

У витязі з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 28.04.2026 року міститься інформація про загальну суму компенсації позивачу - 1 943 623,75 грн.

29.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Управління з питань містобудування та архітектури із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва об`єкту "Нове будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310136700:12:003:0153).

Рішенням Управління з питань містобудування та архітектури від 05.06.2026 року №А3909830939135444066 позивачу було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Примітка - відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються на підставі містобудівної документації на місцевому рівні. Згідно з рішенням дев`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава" від 16.11.2021 року, земельна ділянка кадастровий номер 5310136700:12:003:0153 за адресою: АДРЕСА_1 розташована в підзоні садибної житлової забудови в межах санітарно - захисної зони Ж-1с, де не допускається розміщення житлових будинків, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, та частково розташована в зоні транспортної інфраструктури, вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг ТР-2. Відповідно до статті 151 глави 6 Житлового кодексу України допускається проведення поточного і капітального ремонту існуючого житлового фонду.

Вважаючи протиправним рішення Управління з питань містобудування та архітектури від 05.06.2026 року №А3909830939135444066 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

У свою чергу пунктом "а" частини 1 статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

В силу вимог частини 1 статті 154 ЗК органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Згідно з частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Отже, обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання, в тому числі, органів місцевого самоврядування в таке користування, забороняється.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 8 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ч. 1). Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку (ч. 2).

Частиною 1 статті 16 Закону № 3038-VI закріплено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Таким чином, норми Закону № 3038-VI також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Згідно із частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Частиною п`ятою статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;

10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6 - 9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.

Частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно із частиною шостою статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. При цьому вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI, до якого віднесено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Предметом спору у цій справі є рішення Управління з питань містобудування та архітектури від 05.06.2026 року №А3909830939135444066, яким позивачу було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Примітка - відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються на підставі містобудівної документації на місцевому рівні. Згідно з рішенням дев`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава" від 16.11.2021 року, земельна ділянка кадастровий номер 5310136700:12:003:0153 за адресою: вул. Охтирський Шлях, 60-а в м. Полтава розташована в підзоні садибної житлової забудови в межах санітарно - захисної зони Ж-1с, де не допускається розміщення житлових будинків, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, та частково розташована в зоні транспортної інфраструктури, вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг ТР-2. Відповідно до статті 151 глави 6 Житлового кодексу України допускається проведення поточного і капітального ремонту існуючого житлового фонду.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 року у справі №640/23893/19 вже звертав увагу на той факт, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" в розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану міста, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Судом встановлено, що земельна ділянка 0,0440 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0153, за адресою: АДРЕСА_1 , набута позивачем на підставі договору купівлі - продажу 16.12.2013 року, має цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (землі житлової та громадської забудови).

Крім того, на вищевказаній земельній ділянці був розташований житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 87,3 кв.м., який був придбаний позивачем на підставі договору купівлі - продажу від 16.12.2013 року № 2374.

Вказаний житловий будинок був знищений внаслідок удару армії Російської Федерації по м. Полтаві з використанням дронів - камікадзе - 23.04.2025 року.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава" від 16.11.2021 року як на підставу для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, оскільки вказаний житловий будинок був побудований до прийняття цього рішення, а позивач на законних підставах набула право власності на будинок в 2013 році.

В даному випадку метою звернення позивача було отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва житлового будинку в межах площі, яку він займав, і на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети з відповідним цільовим призначенням.

Суд зазначає, що після знищення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 5310136700:12:003:0153 не змінила своє цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та може бути використана для будівництва житлового будинку.

Суд акцентує увагу на тому, що положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення органу місцевого самоврядування "Внесення змін до плану зонування території м. Полтава" від 16.11.2021 року.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2022 року у справі № 826/1732/18, від 23.11.2021 у справі №815/1373/18.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, вирішуючи цей спір, належить застосовувати положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільного кодексу України, як акти вищої юридичної сили.

Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 167 рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" проти України" зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до пункту 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Суд зазначає, що в даному випадку відмова позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, не відповідає критерію пропорційності втручання, оскільки на позивача покладається таким чином індивідуальний і надмірний тягар щодо не використання земельної ділянки, належної йому на праві власності, за цільовим призначенням, без будь-якої компенсації.

Таким чином, відмова позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень вочевидь порушує право позивача на мирне володіння його власністю.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що рішення Управління з питань містобудування та архітектури від 05.06.2026 року №А3909830939135444066 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд бере до уваги, що позивачем виконано всі умови, визначені законом, тому Управління з питань містобудування та архітектури слід зобов`язати видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва об`єкту "Нове будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310136700:12:003:0153)".

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління з питань містобудування та архітектури (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 02498808) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань містобудування та архітектури від 05.06.2026 року №А3909830939135444066 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

Зобов`язати Управління з питань містобудування та архітектури видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва об`єкту "Нове будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310136700:12:003:0153)".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань містобудування та архітектури на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко