Рішення № 139247358, 26.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7603/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2026 № 163950033003; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до стажу період роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988, з 02.03.1990 по 13.09.1990, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.08.1983.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.03.2026 №163950033003 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди його роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (06.01.1985) передує періоду роботи, а також з 02.03.1990 по 13.09.1990, оскільки відсутні номер та дата протоколу звільнення. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки зазначені періоди роботи підтверджуються записами у його трудовій книжці, а недоліки її заповнення, допущені роботодавцем, не можуть позбавляти його права на зарахування фактично відпрацьованих періодів до страхового стажу та, як наслідок, права на пенсійне забезпечення. У зв`язку з цим позивач просить скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати пенсійний орган зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та призначити йому пенсію за віком з 02.03.2026.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 02.03.2026 та наданих ним документів встановлено відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Зазначив, що на момент звернення вік позивача становив 61 рік 22 дні, страховий стаж - 30 років 05 місяців 08 днів, тоді як відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідний страховий стаж становить 32 роки. За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 05.08.1983: з 09.01.1986 по 31.03.1988, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (06.01.1985) передує періоду роботи, та з 02.03.1990 по 13.09.1990, оскільки відсутні номер та дата протоколу звільнення. Відповідач вказав, що за відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком позивач набуде 11.02.2028. Також зазначив, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, однак записи у ній мають бути оформлені відповідно до встановлених законодавством вимог. Вважаючи рішення від 10.03.2026 №163950033003 про відмову у призначенні пенсії правомірним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.03.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №163950033003 від 10.03.2026 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення становив 61 рік 22 дні, необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки, а страховий стаж позивача становить 30 років 5 місяців 8 днів.

За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу ОСОБА_2 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 05.08.1983:

з 09.01.1986 по 31.03.1988, оскільки дата наказу про прийняття на роботу (06.01.1985) передує періоду роботи;

з 02.03.1990 по 13.09.1990, оскільки відсутні номер та дата протоколу звільнення.

У рішенні також зазначено, що необхідний страховий стаж позивач набуде 11.02.2028, а дата, з якої він матиме право на пенсійну виплату згідно з підтвердженими документами, визначена 11.02.2028.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №163950033003 від 10.03.2026, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стала недостатність страхового стажу. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.03.2026 №163950033003 страховий стаж ОСОБА_2 визначено у розмірі 30 років 5 місяців 8 днів, тоді як необхідний страховий стаж у 2026 році становить не менше 32 років.

За результатами розгляду поданих позивачем документів до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988 та з 02.03.1990 по 13.09.1990 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 05.08.1983. Підставою для неврахування першого періоду відповідач визначив те, що дата наказу про прийняття на роботу - 06.01.1985 - передує даті початку відповідного періоду роботи, а другого - відсутність номера та дати протоколу звільнення.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.08.1983, яка містить записи про трудову діяльність позивача, у тому числі щодо спірних періодів роботи.

Отже, у спірному випадку пенсійним органом фактично не заперечується наявність у трудовій книжці записів про роботу позивача у відповідні періоди. Підставою для їх неврахування стали окремі недоліки оформлення відповідних записів.

Суд зазначає, що невідповідність зазначеної у трудовій книжці дати наказу про прийняття на роботу даті початку відповідного періоду роботи, а також відсутність номера та дати протоколу звільнення за наявності самого запису про звільнення є недоліками оформлення трудової книжки, допущеними особами, відповідальними за її ведення.

При цьому відповідачем не наведено інших обставин та не надано доказів, які б свідчили про недостовірність самих записів про трудову діяльність позивача у спірні періоди, їх підроблення чи визнання недійсними.

Саме по собі неналежне оформлення окремих реквізитів записів у трудовій книжці не спростовує факту трудової діяльності позивача та не може бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

У будь-якому разі суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність ведення та оформлення трудової книжки і не зобов`язаний контролювати роботодавця щодо дотримання встановлених вимог до її заповнення. На особу не може покладатися тягар негативних наслідків недоліків оформлення трудової книжки, допущених роботодавцем, а формальні недоліки її ведення не можуть бути підставою для обмеження права особи на зарахування фактично набутого трудового стажу.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки лише для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17, від 11.07.2019 у справі №607/14795/16-а, від 31.07.2019 у справі №750/10916/16-а, від 19.09.2019 у справі №229/1905/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 15.11.2019 у справі №495/5161/17 та від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.

За таких обставин суд доходить висновку, що недоліки оформлення записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 05.08.1983, на які послався відповідач, мають формальний характер та самі по собі не є достатньою підставою для неврахування до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988 та з 02.03.1990 по 13.09.1990.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.03.2026 №163950033003 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, в даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

З метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988 та з 02.03.1990 по 13.09.1990 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.08.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.03.2026 №163950033003 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.01.1986 по 31.03.1988 та з 02.03.1990 по 13.09.1990 відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.08.1983 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко