Рішення № 139247342, 25.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8576/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Кременчуцького району Полтавської області Сумського межрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача- Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81280707, винесену відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 червня 2026 року ВП № 81280707, винесену відносно ОСОБА_1 про стягнення з останнього виконавчого збору на суму 4080 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою від 12 травня 2026 року Ель-Далі Мохамад-Карім Рафік був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.4 КУпАП. Постанова винесена інспектором 2 взводу 4 роти БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лебедевим Андрієм Володимировичем. Постановою головного державного виконавця Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарченко Наталії Іванівни від 16 червня 2026 року було відкрито виконавче провадженні № 81280707 з примусового виконання постанови № ЕНА 7183867, виданої 12 травня 2026 року БПП в м. Кременчука УПП в Полтавської області ДПП про стягнення штрафу з ОСОБА_2 в розмірі 40800,000 грн., код доступу до матеріалів провадження в АСВП 4Е43ЕАД633Б5. Згідно з п. 6 ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Як можна бачити з постанови, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 цього Закону, а саме: в постанові не зазначено ні дати набрання нею законно сили, ні строку предявлення її до виконання. За таких обставин, у відповідності до ст. 4 ч.ч. п.6 цього Закону виконавець зобов`язаний був прийняти постанову про повернення виконавчого документу, а не про відкриття виконавчого провадження.21 травня 2026 року, в межах 10 денного строку на її оскарження, ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із адміністративною позовною заявою, предметом якої було скасування постанови № ЕНА 7183867, виданої 12 травня 2026 року БПП в м. Кременчука УПП в Полтавської області ДПП про стягнення штрафу. Копія позовної заяви була отримана третьою особою, тобто, стягувач достовірно знав про те, що постанова не набрала законної сили, але при цьому, діючи неправомірно, направив таки її на примусове виконання. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 червня 2026 року справу № 524/6619/26 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд до Крюківського районного суду м. Кременчука. Таким чином, до виконання пред`явлено документ, який не набрав законної сили, що унеможливлювало відкриття за цим документом виконавчого провадження.

2. Стислий зміст заперечень відповідача, пояснень третьої особи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 16.06.2026 на адресу відділу надійшла заява БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання постанови №ЕНА 7183867, виданої 12.05.2026БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області про стягнення з гр . ОСОБА_2 штрафу в розмірі 40800,0 грн. 16.06.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та з метою перевірки майнового стану боржника направлено запити до реєструючих право власності установ. 16.06.2026 винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. 16.06.2026винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до вимог статті 27 Закону. Керуючись ст. ст. 48, 56 Закону державним виконавцем 16.06.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено на виконання до банківських установ, шляхом електронного документообігу. В результатів примусових заходів, станом на 01.07.2026 в межах ВП 81280707 стягнуто кошти в рахунок боргу в сумі 130,56 грн. На постанові №ЕНА 7183867, виданої 12.05.2026 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області про стягнення з гр. ОСОБА_2 штрафу в розмірі 40800,0 грн. є штамп з відміткою про набрання постановою законної сили (12.05.2026) та зазначено строк пред`явлення постанови до виконання (3 місяці). Таким чином, підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання станом на день відкриття виконавчого провадження не було.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 . 10.06.2026 року супровідним листом за вих. №6041/41/26/1/01-2026 Батальйоном до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 року серії ЕНА №7183867. На примусове виконання постанова серії ЕНА №7183 867 від 12.05.2026 року направлена після закінчення 15-ти денного строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП. Провадження за адміністративним позовом позивача про скасування постанови серії ЕНА №7183867 від 12.05.2026 року, як зазначено в позовній заяві, станом на 16.07.2026 року ще не відкрито. Постанова серії ЕНА №7183867 від 12.05.2026 року отримана позивачем в день її прийняття, про що позивач не заперечує, а отже, постанова набрала законної сили саме 12.05.2026 року. Оскільки позивачем у встановлений законом строк в добровільному порядку штраф сплачено не було, БПП в м.Кременчук УПП в Полтавській області ДПП направив постанову на примусове виконання. Таким чином, Батальйон не мав законних підстав не направляти для примусового виконання постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 року серії ЕНА №7183867 після закінчення п`ятнадцятиденного строку, встановленої о ч. і ст. 307 КУпАП.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

08.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказом сплати судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.08.2026 продовжено розгляд справи № 440/8576/26.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

12.05.2026 відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026.

За фабулою постанови, позивач 12.05.2026 о 16:29, керуючи ТЗ і повертаючи праворуч не надав перевагу в русі пішоходам, чим порушив п.п.16.2 ПД України, а також керував ТЗ, будучи позбавленим відповідного права постановою 537/1861/25 Крюківського РС у м. Кременчук від 19.06.2025 терміном на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП на накладено штраф у сумі 20400 грн.

Про отримання постанови серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026 стоїть підпис позивача.

20.05.2026 позивач подав через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позовну заяву до Автозаводського районного суду м. Кременчука про скасування постанови серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026, закриття справи про адміністративне правопорушення, до якої долучена квитанція про надсилання Департаменту патрульної поліції - дата, час доставки: 20.05.2026 21:03.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.06.2026 у справі № 524/6619/26 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука за відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку фактичним місцем проживання позивача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2026 у справі № 524/6619/26 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2026 у справі № 524/6619/26 позовну заяву постановлено вважати не поданою та повернути позивачу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 витребувано з Крюківського районного суду м. Кременчука справу № 524/6619/26, оскільки до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2026 у справі № 524/6619/26.

Отже, станом на момент звернення до суду з позовом Полтавського окружного адміністративного суду у межах розгляду даної справи справу № 524/6619/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука.

10.06.2026 супровідним листом за вих. №6041/41/26/1/01-2026 Батальйоном патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 разом із заявою про відкриття виконавчого провадження. У долученій копії постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 стоїть печатка наступного змісту "строк для пред`явлення постанови до виконання становить 3 місяці з дати набрання чинності 12.05.2026".

16.06.2026 Крюківським відділом держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81280707 та постанову про стягнення з позивача виконавчого збору 4080,00 грн.

23.06.2026 відповідач повідомив представника позивача, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання можливе на етапі до відкриття виконавчого провадження. На дату відкриття виконавчого провадження підстав для повернення виконавчого документа без прийняття, на виконання вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виявлено не було.

Вважаючи протиправними постанови Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81280707; від 16 червня 2026 року ВП № 81280707, винесену відносно ОСОБА_1 про стягнення з останнього виконавчого збору, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 291 Кодексу України про адміністративній правопорушення (далі - КУпАП) визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 299 цього ж Кодексу постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII, за приписами пунктів 6, 7 частини першої якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Крім того, за приписами статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами частин першої, другої четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Суд встановив, що 12.05.2026 відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026. За фабулою постанови, позивач 12.05.2026 о 16:29, керуючи ТЗ і повертаючи праворуч не надав перевагу в русі пішоходам, чим порушив п.п.16.2 ПД України, а також керував ТЗ, будучи позбавленим відповідного права постановою 537/1861/25 Крюківського РС у м. Кременчук від 19.06.2025 терміном на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР. Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП на накладено штраф у сумі 20400 грн.

Про отримання постанови серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026 стоїть підпис позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

20.05.2026 позивач подав через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позовну заяву до Автозаводського районного суду м. Кременчука про скасування постанови серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7183867 від 12.05.2026, закриття справи про адміністративне правопорушення, до якої долучена квитанція про надсилання Департаменту патрульної поліції - дата, час доставки: 20.05.2026 21:03.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.06.2026 у справі № 524/6619/26 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука за відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку фактичним місцем проживання позивача. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2026 у справі № 524/6619/26 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2026 у справі № 524/6619/26 позовну заяву постановлено вважати не поданою та повернути позивачу.

Станом на момент звернення до суду з позовом Полтавського окружного адміністративного суду у межах розгляду даної справи справу № 524/6619/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було передано на розгляд Крюківському районному суду м. Кременчука.

При цьому, Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, будучи обізнаним про подання позовної заяви про скасування постанова ЕНА № 7183867 від 12.05.2025, 10.06.2026 супровідним листом за вих. №6041/41/26/1/01-2026 направив до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

У долученій копії постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 стоїть печатка наступного змісту "строк для пред`явлення постанови до виконання становить 3 місяці з дати набрання чинності 12.05.2026".

Згідно зі статтею 299 цього ж Кодексу, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що оскарження особою постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у правовідносинах, що виникли між ними.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII, за приписами пунктів 6, 7 частини першої якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Крім того, за приписами статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

10.06.2026 супровідним листом за вих. №6041/41/26/1/01-2026 Батальйоном патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

У долученій копії постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 стоїть печатка наступного змісту "строк для пред`явлення постанови до виконання становить 3 місяці з дати набрання чинності 12.05.2026".

16.06.2026 Крюківським відділом держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 81280707.

У цій справі на час звернення Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції із заявою про примусове виконання постанови від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 інформація про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не надана.

Своєю чергою, органи ДВС і приватні виконавці в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.

16.06.2026, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому повідомлення про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення жодним чином не впливає на стан виконавчого провадження та права і обов`язки виконавця.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність постанови Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81280707 про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, за приписами частин першої, другої четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, відсутні підстави для висновку про протиправність постанови Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 червня 2026 року ВП № 81280707 про стягнення з останнього виконавчого збору з позивача, оскільки виконавець діяв у відповідності до норм Закону № 1404-VIII, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81280707 та одночасно з нею постанову про стягнення з останнього виконавчого збору з позивача від 16 червня 2026 року ВП № 81280707.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірних постановах відповідача такої властивості, як протиправність, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування цих постанов.

До подібного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 826/15117/17.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 440/12434/24 зазначене:

"Верховний Суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача у подібних правовідносинах саме скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, про що зокрема зазначено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2019 року справа № 826/15117/17, провадження № К/9901/52767/18, від 31 січня 2020 року, справа № 712/5096/17, провадження № К/9901/40771/18, від 14.03.2024 року у справі № 591/4234/23.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається."

При цьому суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права повторно винести постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача подвійного розміру штрафу у випадку визнання судом постанови від 12.05.2026 серії ЕНА №7183867 законною.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Таким чином, при задоволенні позову частково, відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн., внаслідок рішень відповідача, які стали підставою для виникнення цього спору.

Щодо витрат на правничу допомогу.

На сторінці 4 позову зазначена інформація: «Орієнтовний розмір витрат, які понесені та мають бути понесені позивачем при розгляді цієї справи: 2130,00 гривень судовий збір за дві немайнові вимоги та 12000,00 гривень витрат на надання правничої допомогу».

Ця справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 262, 287 КАС України.

Тобто всі докази у справі мають бути подані сторонами упродовж десяти з дня відкриття провадження.

Адвокат не надав суду докази неможливості виконання процесуального обов`язку щодо надання доказів про правничі витрати у строки визначені КАС України.

Зазначення у змісті позову, що докази про понесення правничих витрат будуть надані після ухвалення рішення є невиконання процесуального обов`язку, а не надання суду доказів неможливості надання доказів у строк визначений процесуальним законом: договору про надання правничої допомоги та доказів, що обґрунтовують цінотворення витрат.

Дана вимога в кодексі визначена з метою забезпечення процесуальної економії та прав сторін, які можуть подати заперечення на таку суму витрат.

Процесуальна економія полягає у тому, що суд повинен під час ухвалення рішення суду у спрощеному провадження одразу вирішувати всі питання, у тому числі про витрати на правничу допомогу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформована усталена практика з питань стягнення витрат на правничу допомогу.

Остання системна правова позиція викладена у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23:

«Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.»

Адвоката не надав у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України документи необхідні для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також докази, які підтверджують неможливість їх подання до дати розгляду справи по суті.

За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо), що визначено частиною 7 статті 139 КАС України.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами третьою-п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи.

За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду тобто докази неможливості їх подання до розгляду справи по суті без призначення судового засідання (у цьому випадку п`ятнадцять днів із дати відкриття провадження).

Адвокат не зазначає, у чому полягала об`єктивна непереборна можливість надати договір про правничу допомогу у строку визначені КАС України.

У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п`ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності):

(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи;

(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз:

або при вирішенні спору по суті,

або шляхом прийняття додаткового рішення.

Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.

Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.

У позовній заяві представник позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та 12000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Разом з тим, до позовної заяви наданий лише ордер про надання правової допомоги адвокатом та свідоцтво про здійснення адвокатської діяльності.

Жодних заяв із належними доказами про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення від представника позивача не надходило.

З огляду на це, ухвалюючи рішення у справі, суд вирішив питання про судові витрати та стягнув із відповідача судовий збір.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн., то всупереч вимогам ч.1 ст.77 КАС України такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами у строк визначений КАС України для цієї категорії справ.

Так, до матеріалів справи наданий ордер адвоката на представництво інтересів позивача адвокатом та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, будь-якого договору про надання професійної правничої допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом, акту виконаних робіт, опису та змісту наданої правничої допомоги, які б надавали можливість суду встановити понесені судові витрати в цій частині, не надані, як і докази неможливості їх надання.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З даного приводу суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22. Згідно з ним безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом.

Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Представник позивача не повідомив причин, з яких він, знаючи про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не повідомив суд про неможливість подання доказів розміру судових витрат у повному обсязі до ухвалення судового рішення.

Відповідно, суд вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відкладення розгляду питання про судові витрати відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України.

За відсутності відповідної заяви позивача суд при ухваленні рішення по суті прийняв вирішив питання про розподіл судових витрат без розподілу правничих витрат.

Відповідно до частини 8 статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Саме поведінка позивача та його представника, яка виразилася у неповідомленні суду про неможливість надання доказів до ухвалення судового рішення, зумовлює відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п`ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.

Суд звертає увагу, що зазначення в позовній заяві узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в даному випадку на правничу допомогу), адже за такого викладу, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Враховуючи наведене, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних, об`єктивних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд дійшов висновку про відсутність підстав про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу.

Таке обмеження права щодо відшкодування витрат у адміністративному процесі на законодавчому рівні, відповідними процесуальними строками та обов`язками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Адвокат, будучи професійним учасником процесу, своїх процесуальних обов`язків щодо надання доказів суду не виконав.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу,

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Кременчуцького району Полтавської області Сумського межрегіонального управління Міністерства юстиції України (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, 43 код ЄДРПОУ 34987557), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81280707, винесену відносно ОСОБА_1 .

Скасувати постанову Крюківського відділу держаної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 червня 2026 року ВП № 81280707, винесену відносно ОСОБА_1 , про стягнення виконавчого збору у сумі 4080 гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Кременчуцького району Полтавської області Сумського межрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень та 92 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза