Рішення № 139247133, 26.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6637/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасування пункт 12 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 року №4/в, про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - матері та батьку померлого солдата ОСОБА_3 , які звернулися із заявами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як батькам загиблого солдата ОСОБА_3 внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 000 000 грн. та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, у рівних частках.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі є батьками військовослужбовця - ОСОБА_3 , який 03.03.2022 року був призваний на військову службу під час загальної мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , та який, починаючи з 30.03.2022 року по 24.04.2025 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України. Водночас, 04.05.2025 року військовослужбовець помер внаслідок вірусної пневмонії, поліорганної недостатності. При цьому, згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії « 18 Регіональна ВЛК (м. Одеси) №2025-0828-1430-3255-0 від 28.08.2025 року постановлено, що захворювання солдата ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов?язана із захистом Батьківщини.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачі звернулись через ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Міністерства оборони України із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Водночас, згідно п.12 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.01.2026 року № 4/в, позивачам було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 посилаючись на те, що смерть солдата ОСОБА_3 не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивачі звернулись до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/6637/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Під час розгляду справи до суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №764, виданого КНП МКЛ № 4» ДМР філія за напрямком «інфекційні хвороби» від 05.05.2025 року встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок вірусної пневмонії, поліорганної недостатності. При цьому, відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 28.08.2025 року №143032550 встановлено причинний зв`язок смерті військовослужбовця із захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини. Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_3 , згідно наданих документів, не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання. На переконання відповідача, оскільки 18 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлено причинний зв`язок смерті із захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні членам сім`ї померлого ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 та можливість призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975 після звернення з заявою про призначення допомоги. Враховуючи вищевказане, Комісія Міністерства оборони України в при прийняті оскаржуваного рішення дотрималась встановленої процедури, визначеної Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядками №168 та №975, обрала встановлений законодавством України спосіб правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, а тому спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Від представника позивачів до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_3 помер від захворювання, яке і стало причиною смерті, яке пов`язано саме з виконанням заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України під час дії воєнного стану, у зв`язку із захистом Батьківщини.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

03.03.2022 року солдат ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2022 року №8.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2022 року №46 солдат запасу ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення з 04.03.2022 року, та призначений на посаду механіка водія 2 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону.

Починаючи з 30.03.2022 року по 24.04.2025 року ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 24.02.2026 року №0666/118/2408.

Окрім того, згідно довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданих 05.10.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 за №0666/118/8135 та №0666/118/8136, вбачається, що загиблий ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

За твердженням сторони позивачів, 22.04.2025 року (з місця виконання бойового завдання) у зоні бойових дій ОСОБА_3 було евакуйовано до ЗМЗ ДПСУ м. Дружківка, де йому був встановлений наступний діагноз: двобічна інтерстиціальна пневмонія, септичний стан. 25.04.2025 року ОСОБА_3 був евакуйований та госпіталізований в КНП «МКЛ №4» ДМР філія за напрямком «інфекційні хвороби», з діагнозом: пневмонія неуточнена ДН2, токсичний гепатит.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до витягу з акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2025 року №1853 вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала 04.05.2025 року через вірусну пневмонію, хвороба набута під час несення служби та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №764 (остаточне), виданого КНП «Міська клінічні лікарня №4» ДМР філії за напрямком «інфекційні хвороби» від 05.05.2025 року, встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок вірусної пневмонії, поліорганної недостатності.

Згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії « 18 Регіональна ВЛК (м. Одеси) №2025-0828-1430-3255-0 від 28.08.2025 року постановлено: Захворювання солдата ОСОБА_3 , «Вірусна пневмонія. Поліорганна недостатність», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про участь в бойових діях захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Враховуючи вищевказані обставини, позивачі звернулися через ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Міністерства оборони України із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

Водночас, пунктом 12 Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 року №4/в позивачам було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 посилаючись на те, що смерть ОСОБА_3 не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.

Окремо Комісія зазначила, що позивачі мають право звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивачі звернулись до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

Враховуючи вищевказане, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у ст.16-1 Закону №2011-XII. За змістом вказаної норми у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або ж резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).

Згідно пп. «а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.1 п.2 ст.16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.

Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевказане, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо його смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст.16 вказаного Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього ж Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону.

Як передбачено ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно ч.ч.7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як це встановлено ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013 року №975, яким затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок №975).

Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно п.4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абз.2 п.5 Порядку №975 встановлює, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 року №2489-IX, ст.16-2 Закону №2011-XII було доповнено частиною 3, згідно якої розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

За п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022 року.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України про введення воєнного стану, а також загальну мобілізацію, прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» 28.02.2022 року №168 (далі Постанова №168).

Згідно п.1 Постанови №168 виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації чи Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях вказаних країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За п.2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.

Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Аналіз змісту пункту 2 Постанови №168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У другому випадку юридично значущою є не лише безпосередня причина смерті, зазначена в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168.

Тому слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови №168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 грн. при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або смерть в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

При цьому, смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII та Порядком №975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

Вищевказаний правовий висновок було викладено у постанові Верховного суду від 21.07.2026 року по справі №420/20374/24.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.06.2026 року у справі №620/10029/24 вказала, що при вирішенні спорів цієї категорії суди повинні розмежовувати три правові ситуації:

- перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 Постанови №168 у відповідній редакції;

- друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168;

- третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом №2011-XII та Порядком №975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови №168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №600/548/23-а та від 22.08.2024 року у справі №380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови №168 не обмежує виплату одноразової грошової допомоги лише випадками смерті від поранення (контузії, травми чи каліцтва), а охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

Також сформовано такі висновки:

« 1. Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови №168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №168.

За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови №168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій».

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто зазначити, що відповідно до наявного в матеріалах справи лікарського свідоцтва про смерть №764 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок вірусної пневмонії, поліорганної недостатності. Окрім того, згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії « 18 Регіональна ВЛК (м. Одеси) №2025-0828-1430-3255-0 від 28.08.2025 року постановлено, що саме захворювання солдата ОСОБА_3 «Вірусна пневмонія. Поліорганна недостатність» призвело до його смерті.

Відтак, причиною смерті ОСОБА_3 стало не поранення, травма чи контузія, а саме захворювання (вірусна пневмонія, поліорганна недостатність).

Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови №168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

Водночас, судом не встановлено доказів причинного зв`язку смерті ОСОБА_3 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони.

За таких обставин та висновків Верховного Суду, передбачені пунктом 2 Постанови №168 підстави для виплати батькам ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні, внаслідок чого суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Суддя О.В. Білостоцький

.