Рішення № 139246955, 26.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 400/8301/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного (нагляду) контролю у Миколаївській області, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150,

провизнання протиправною та скасування постанови від 03.07.2025 №ОПШ 051282,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного (нагляду) контролю у Миколаївській області про Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу від 03.07.2025 за №ОПШ 051282, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 не являється перевізником та не є фізичною особою-підприємцем, а тому відповідачем безпідставно накладений на неї адміністративно-господарський штраф відповідно до вимог Закону України « Про автомобільний транспорт» на нього не може бути накладено штраф.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки позивачем не було надано доказів того, що вона не є перевізником, тому спірна постанова прийнята правомірно та обґрунтовано.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

03.05.2025 на а/д М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» 21 км + 484 м посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобіля марки DAF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHWARZMUELLER, д/н НОМЕР_3 , під керуванням

ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР094023 від 03.02.2025, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 34 та абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: під час здійснення перевезень небезпечних вантажів перевізник не забезпечив наявність у водія свідоцтва про підготовку водіїв т/з, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації, ТТН (недостовірно зазначено найменування вантажу) та таким чином вчинено порушення - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 34 Закону.

В акті зазначено, що в ТТН №03052025-4 від 03.05.2025 перевізником є ТОВ «Інвестагро-Україна» (ЄДРПОУ 38646571), а власником т/з являється ОСОБА_1 .

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області №ОПШ 051282 від 03.07.2025 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн., за порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, напідставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; .

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Перевізником вантажу, відповідно до ТТН є ТОВ «Інвестагро-Україна». В акті проведення перевірки міститься посилання на товарно-транспортну накладну.

У постановах Верховного Суду у справах цієї категорії зазначалось, що посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність оспореної постанови та її скасування.

Обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.(Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21. від 06.07.2023 по справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22).

У відзиві відповідач зазначив, що ними викликались на розгляд справи і власник транспортного засобу-позивач у справі так і ТОВ «Інвестагро-Україна» , як перевізник, який був зазначений у ТТН.

13.06.2025 року до Укртрансбезпеки надійшли письмові пояснення та інші документи від ТОВ «Інвестагро-Україна», з яких вбачається, що ТОВ «Інвестагро- Україна» виступали замовником , а не автомобільним перевізником. Відповідно наданих документів автомобільним перевізником на момент перевірки було ТОВ "ТРАНСАГРОТРЕЙД МИКОЛАЇВ" керівником якого є СІМОВ Г.О.

Позивач будь-яких пояснень, або додаткових документів трансбезпеці не надав.

У постанові ВС від 13.03.2025 по справі № 120/10641/22) зазначено:

«Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів саме із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності, або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.

Отже, для підтвердження наявності статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III необхідно встановити дві ознаки: 1) наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом; 2) використання транспортного засобу на законних підставах.

Одночасне встановлення двох із наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III.

Аналогічний підхід щодо встановлення автомобільного перевізника сформовано Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/15732/22.

Вирішуючи питання про наявність у особи статусу «автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажу» у розумінні частини першої статті 33 Закону № 2344-III, судам необхідно дослідити докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування (платне або безоплатне), та на підставі них встановити наявність такого статусу.»

Отже, постанови ВС, які прийняті пізніше, ніж ті, на які посилається позивач у позові зазначають, що необхідно звертати уваги не тільки на перевізника, зазначеного в ТТН, а й на всі документи надані сторонами в сукупності, зокрема документи, що підтверджують правомірність використання транспортного засобу та на яких підставах.

При рейдовій перевірці водієм була надана тільки ТТН, будь-яких договорів про перевезення вантажу та доказів використання транспортного засобу іншою особою ніж власник ТЗ матеріали справи не містять.

ТТН заповнюється згідно правил Замовником вантажу.

Також ТТН не може бути єдиним документом, що підтверджує перевізника вантажу.

В даному випадку, зазначений перевізник у ТТН ТОВ «Інвестагро-Україна», надав відповідачу договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2025, укладений з ТОВ « Трансагротрейд Миколаїв» в особі директора Сімова Г.О., який за умовами договору є перевізником.

Також суд зазначає, що позивач на розгляд справи до трансбезпеки не з`явилась, повідомлення повернулось без вручення адресату з вказівкою пошти « за закінченням терміну зберігання».

При зверненні до суду позивач також не надала будь яких доказів того, що ТЗ, якій належить їй на праві власності правомірно використовується іншою особою.

Суд зазначає, що надані сторонами документи станом на момент рейдової перевірки та станом на момент розгляду справи не містять доказів того, що ТЗ, який перевірявся під час рейдової перевірки та належить позивачу на праві власності використовувався будь-якою іншою особою на законних підставах.

Всі інші документи є похідними від документів щодо правомірного використання ТЗ на договірних умовах. Оскільки позивачем взагалі не зазначено, ким та на яких умовах використовується її транспортний засіб, то суд розглядає доводи позивача щодо того, що вона не є автомобільним перевізником, як намагання уникнути відповідальності.

Посилання позивача на те, що вона не є фізичною особою підприємцем , тому до неї не може бути застосований штраф суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи(ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Отже фізичні особи можуть бути перевізниками та відповідальність застосовується саме до них.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доведення фактичних обставин покладається саме на позивача. Позивач всупереч ст.77 КАУ України не довів суду належними та допустимими доказами, що відповідач діяв протиправно, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовитию

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко