Рішення № 139246572, 25.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м.Київ № 320/7799/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати виконавчий документ - постанову НОМЕР_3, видану 12 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М.С., протиправним та скасувати;

- визнати постанову, видану 12 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В-М.С. про відкриття виконавчого провадження BП № НОМЕР_2, протиправною та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року зазначену заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернуто ОСОБА_1 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасовано, справу №320/7799/26 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Матеріали справи фактично передані судді Лисенко В.І. 06.07.2026.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та встановлено позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою суду від 12.08.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов від 12 квітня 2024 року № 60266990 та про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, продовжено розгляд адміністративної справи №320/7799/26.

Позивачка обґрунтовує позов тим, що 12.04.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС у місті Києві Ковтун В.-М.С. у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 402 174,07 грн, після чого цього ж дня відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 щодо примусового виконання зазначеної постанови. Позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі №753/16070/14, якою виконавчий лист №753/16070/14-ц від 20.02.2015 про стягнення кредитної заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з пропуском стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. У зв`язку з цим позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору та відкрите на її підставі виконавче провадження є похідними від основного виконавчого документа, який визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому не мають самостійної правової підстави для виконання. Позивач також посилається на те, що 26.12.2025 його представник звернувся до Дарницького відділу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4, зняття арештів та скасування інших заходів примусового виконання, однак листом від 13.01.2026 №6371 державний виконавець відмовив у вчиненні відповідних дій. З огляду на наведене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору, а також визнати протиправною та скасувати постанову від 12.04.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що виконавче провадження НОМЕР_3 перебувало на виконанні у Дарницькому відділі ДВС, а 08.04.2024 від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа. У зв`язку з цим 12.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 402 174,07 грн. Відповідач посилається на частину третю статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про його стягнення. Тому, на думку відповідача, станом на 12.04.2024 існували передбачені законом підстави для прийняття оскаржуваної постанови. Крім того, відповідач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає окремому виконанню, а тому на її підставі правомірно відкрито виконавче провадження НОМЕР_4. Відповідач також вказує, що виконавче провадження НОМЕР_3 було завершено не у зв`язку зі скасуванням судового рішення чи визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - за заявою стягувача про повернення виконавчого документа. У зв`язку з цим, на думку відповідача, підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору відсутні. Також відповідач зазначає, що станом на 13.01.2026 виконавчий збір у виконавчому провадженні НОМЕР_4 не сплачений, а тому правові підстави для його скасування відсутні.

Окремо відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та зазначає, що позивач і його представник були обізнані про існування оскаржуваної постанови щонайменше з лютого 2025 року, зокрема у зв`язку з направленням відповіді на адвокатський запит та наданням доступу до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4.

У зв`язку з викладеним відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , яка до укладення шлюбу мала прізвище ОСОБА_2 , є боржником у виконавчому провадженні, відкритому на виконання виконавчого документа Дарницького районного суду міста Києва про стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ «Надра».

08 жовтня 2019 року до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва надійшла повторна заява уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 20 лютого 2015 року. 10 жовтня 2019 року головним державним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. У позовній заяві зазначено, що воно відкрито для виконання виконавчого листа №753/16070/14 про стягнення з ОСОБА_3 , після зміни прізвища - ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Надра» кредитної заборгованості у розмірі 4 021 740,76 грн. Водночас у відзиві відповідач зазначає номер виконавчого листа як №753/6414/14 та вказує суму заборгованості у розмірі 340 723,82 дол. США.

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися виконавчі дії, зокрема 05 грудня 2019 року та 23 жовтня 2020 року виносилися постанови про арешт коштів боржника, а 12 лютого 2021 року - постанова про арешт майна боржника. 01 листопада 2021 року також було винесено постанову про арешт коштів боржника, а 11 серпня 2023 року - чергову постанову про арешт коштів.

27 жовтня 2020 року Дарницьким районним судом міста Києва у справі №753/16070/14-ц постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження. На виконання цієї ухвали 25 травня 2021 року до органу державної виконавчої служби надійшла відповідна заява стягувача, а 26 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження. Первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» було замінено на ПАТ «ФК «Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року ПАТ «ФК «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».

08 квітня 2024 року до Дарницького відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа.

12 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною було вчинено низку процесуальних дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Зокрема, цього дня на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень було винесено постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. Крім того, на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 402 174,07 грн. Того ж дня, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У зв`язку з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору зазначена постанова була зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як окремий виконавчий документ, якому присвоєно виконавче провадження НОМЕР_4. 12 квітня 2024 року також було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 402 174,07 грн.

У подальшому у виконавчому провадженні НОМЕР_4 здійснювалися виконавчі дії. Зокрема, 12 квітня 2024 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника. 25 лютого 2025 року державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника в банку для здійснення видаткових операцій. Станом на 13 січня 2026 року виконавчий збір у цьому виконавчому провадженні боржником не сплачено.

30 травня 2025 року старшим державним виконавцем Ковтун В.-М.С. було винесено постанови про зняття арешту з майна та коштів боржника.

Паралельно з виконавчим провадженням НОМЕР_4 у цивільній справі №753/16070/14 ОСОБА_1 оскаржувала можливість подальшого виконання виконавчого листа від 20 лютого 2015 року.

07 лютого 2025 року позивач звернулася до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого листа №753/16070/14-ц таким, що не підлягає виконанню. Первісно ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року у задоволенні цієї заяви було відмовлено, однак зазначене рішення було переглянуто судом апеляційної інстанції.

13 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у справі №753/16070/14 скасував ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року та постановив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнив. Київський апеляційний суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №753/16070/14-ц, виданий 20 лютого 2015 року на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у сумі 340 723 долари США 82 центи, що за курсом НБУ станом на 10 червня 2014 року становило 4 021 740,76 грн. Підставою для такого висновку суд апеляційної інстанції визначив недотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення.

26 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дарницького відділу державної виконавчої служби із заявою, до якої було направлено постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі №753/16070/14. У заяві представник просив закінчити виконавче провадження НОМЕР_4, зняти арешт з майна боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи примусового виконання та вчинити дії щодо державної реєстрації припинення відповідних обтяжень майна.

13 січня 2026 року представник позивача отримав через електронну пошту лист Дарницького відділу ДВС Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №6371 від 13 січня 2026 року. У цьому листі відділ повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4 та для вчинення інших запитуваних виконавчих дій.

Вважаючи постанови відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.04.2024 НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 402 174,07 грн, винесену під час виконання виконавчого провадження НОМЕР_3, а також визнати протиправною та скасувати постанову від 12.04.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового стягнення зазначеного виконавчого збору.

Підставою для заявлених вимог позивач зазначає те, що постановою Київського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі №753/16070/14 виконавчий лист №753/16070/14-ц, виданий 20.02.2015 Дарницьким районним судом м. Києва, визнано таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням стягувачем строку його пред`явлення до виконання.

На думку позивача, оскільки первісний виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, постанова про стягнення виконавчого збору, винесена у зв`язку з його примусовим виконанням, також втратила правову підставу для виконання, а відкрите на її підставі виконавче провадження НОМЕР_4 не може надалі здійснюватися.

Крім того, позивач посилається на те, що 26.12.2025 її представник звернувся до Дарницького відділу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_4 та скасування застосованих заходів примусового виконання, однак листом від 13.01.2026 №6371 у задоволенні зазначених вимог фактично відмовлено.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073.

Відтак, суд виходить, з того, що оскільки судом визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, то постанова про стягнення виконавчого збору також не підлягає виконанню.

, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначає в своїх рішеннях, що «правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та ефективним захистом прав позивача є визнання постанови ВП НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 12.04.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, зазначену постанову державним виконавцем прийнято 12.04.2024 на підставі постанови НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення з позивача виконавчого збору. На момент її винесення постанова про стягнення виконавчого збору була чинною, не скасованою та не визнаною такою, що не підлягає виконанню, а отже, державний виконавець мав передбачені законом підстави для відкриття окремого виконавчого провадження з її примусового виконання. Відповідно, правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження має оцінюватися виходячи з обставин, які існували на момент її прийняття.

Обставина, що постановою Київського апеляційного суду від 13.11.2025 виконавчий лист №753/16070/14-ц визнано таким, що не підлягає виконанню, виникла вже після прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та не свідчить про її протиправність на момент прийняття.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 12.04.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 не встановлено.

Водночас з огляду на визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання постанови НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, а не скасування постанови про відкриття окремого виконавчого провадження.

Отже, у задоволенні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 12.04.2024 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 слід відмовити.

Водночас суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі №753/16070/14 виконавчий лист №753/16070/14-ц від 20.02.2015 визнано таким, що не підлягає виконанню.

На підставі постанови державного виконавця НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору було відкрито окреме виконавче провадження НОМЕР_4, яке станом на час розгляду справи не закінчено.

За таких обставин, з урахуванням визнання судом первісного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та встановленого судом висновку про те, що постанова НОМЕР_3 від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору також не підлягає виконанню, подальше здійснення виконавчого провадження НОМЕР_4 не відповідає вимогам пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на необхідність повного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі №500/2556/23, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою та відкриття окремого виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору надалі виконавчий збір не стягується. Належним та ефективним способом захисту прав боржника у такому випадку є, зокрема, визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, а у разі невиконання такої постанови - закінчення відповідного виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12 квітня 2024 року НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 402 174,07 грн такою, що не підлягає виконанню.

Зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження НОМЕР_4 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 34968768, вул.Генадія Афанасьєва, буд.16, м.Київ, 02099) сплачений нею судовий збір у розмірі 4021 (чотири тисячі двадцять одна) грн 74 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.