Ухвала суду № 139246417, 25.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 серпня 2026 року № 320/20213/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у відмові ОСОБА_1 у поновленні ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг протиправними.

- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити ОСОБА_1 , виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі пункту 6 частини першої статті 6 Закону України № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", починаючи з 01 травня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 ухвалено залишити без руху позовну заяву.

Позивачу було надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, однак у встановлений строк такі недоліки усунуто не було, у зв`язку з чим суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2026 року конверт із ухвалою про залишення позову без руху повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Це підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надісланого на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), зазначену у позові.

Судова кореспонденція є офіційною, тому підлягає надсиланню за адресою зареєстрованого місця проживання учасника справи або, у виняткових випадках, на адресу, зазначену ним особисто.

Суд направив ухвалу про залишення позовної заяви без руху на зареєстровану адресу позивача, чим виконав обов`язок щодо належного інформування учасників справи про її розгляд.

Водночас поштове відправлення не було отримане позивачем і повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини, роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 24.08.2026 не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, що може свідчити про втрату правового інтересу до цієї справи.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини, у справі "Мельник проти України" (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Поняття «повинен був дізнатися» слід розуміти як високу ймовірність обізнаності особи про порушення її прав, тобто ситуацію, коли особа об`єктивно мала можливість дізнатися про такі порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи те, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, позивач, щомісячно, в кінці кожного місяця, зобов`язаний був знати про порушення своїх прав.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне вчинення ними процесуальних дій.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно виконувати свої обов`язки. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, у разі відсутності звернення до суду, відносини набувають стабільності.

Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтверджені належними доказами.

Поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, встановлені законом, які були пропущені з поважних причин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про припинення нарахування та виплати соціальних пільг з 01.05.2025 року.

Водночас позовну заяву скеровано поштою до суду 13.05.2026 року.

Разом з тим позивач не обґрунтував, чому не звернувся до суду вчасно, а також не надав відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних причин для пропуску строку.

При цьому позивачем не наведено конкретних обставин, які б унеможливлювали подання позовної заяви у межах установленого законом строку, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що стан здоров`я, перебування за кордоном чи інші обставини фактично позбавляли його можливості реалізувати право на звернення до суду.

Суд наголошує, що процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання особи про порушення прав, а й з моменту, коли вона, діючи розумно і з належною обачністю, могла про це дізнатися.

Так, відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду з поважних причин суд за заявою особи може поновити цей строк.

Однак матеріали позовної заяви не містять клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також належного обґрунтування причин його пропуску, зокрема пояснень щодо неможливості звернення до суду у встановлений законом строк.

За таких обставин подана позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання строків звернення до суду та оформлення позовної заяви.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та вирішити питання щодо наявності підстав для його поновлення.

У зв`язку з викладеним суд вважає за доцільне повернути позовну заяву в частині позовних вимог щодо поновлення нарахування та виплати соціальних пільг за період до 12.11.2025 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Оскільки позивач звернувся до суду 13.05.2026, суд приймає до розгляду позовні вимоги лише за період, що охоплюється шестимісячним строком звернення до суду, а саме починаючи з 13.11.2025.

Згідно з п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).

З урахуванням наведеного, суд вбачає за необхідне повернути позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду до 12.11.2025.

На підставі викладеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у частині позовних вимог, які стосуються періоду до 12.11.2025 - вважати неподаним та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Вісьтак М.Я.