Рішення № 139245808, 25.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/28664/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що не нарахування та невиплати пенсії по інвалідності згідно норм ч.1 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 01.06.2025 року відповідно до норм ч. 1 татті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що йому було зменшено розмір пенсії у зв`язку із не підтвердженням первинними документами довідки, виданої Житомирським обласним комітетом народного контролю. Вважає таку позицію відповідача помилковою, оскільки в матеріалах особової справи наявні усі документи на підтвердження роботи у зоні відчуження з 27.05.1986 по 29.05.1986. Також зазначає, що до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону № 230/96-ВР.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що пенсію позивача було приведено у відповідність до чинного законодавства, зокрема з 01.06.2025 розмір пенсії позивача як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з числа осіб, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з роботами, пов`язаними з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислений, з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, при втраті працездатності 80% та становить 19 172,62 грн, оскільки документи, які підтверджують періоди роботи у зоні відчуження відсутні.

При цьому, приведення пенсії у відповідність з діючим законодавством не є порушенням прав позивача.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з отриманням пенсії у меншому розмірі позивач звернувся до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Однак, листом від 23.07.2025 №27482-23968/Ш-02/8-0600/25 позивача повідомлено, що з 01 червня 2025 року розмір її пенсії буде обчислений, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, та буде становити не 19 172,62 грн. Зауважено, що причиною таких дій було непідтвердження первинними документами довідки, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією за роботу в зоні відчуження в населених пунктах с. Довгий Ліс, с. Омельники, с. Нове Шарно Народицького району за період з 27.05.1986 по 29.05.1986.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси - порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)

Метою та завданнями Закону №796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року №4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд звертає увагу, що у наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.57 Закону №796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Формула обчислення таких пенсій передбачена абзацами тринадцятим -п`ятнадцятим пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 (далі - Постанова №1210).

Відповідно до п.9 Постанови №1210 у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де

Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо на день призначення/ перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, зазначеною в абзаці тринадцятому цього пункту, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Як видно із матеріалів справи, пенсію у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, позивачу призначено без урахування довідки, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією.

Обґрунтовуючи вказані дії пенсійний орган вказує, що в довідці розрахунок заробітної плати проведено за період роботи з 27.05.1986 по 29.05.1986 в селах с. Довгий Ліс, с. Омельники, с. Нове Шарно Народицького району. Однак первинні документи про роботу саме в зазначених населених пунктах за вказаний період відсутні.

Підтверджуюча довідка, без номера і дати реєстрації, про участь по відселенню жителів АДРЕСА_1 з 27.05.1986 по 29.05.1986 не містить підстав видачі.

Табель робочого часу за вищезазначений період виданий Народицькою районною адміністрацією, однак в той час позивач працював в Житомирському обласному комітеті народного контролю.

Суд критично оцінює дані висновки відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які зайняті на роботах, що пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища" оплата праці працівників підприємств, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, провадилася, у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4-, 3-, 2- кратному розмірах тарифної ставки (окладу) понад середньомісячну заробітну плату.

Відповідно до довідки від 23.03.1999 №5-19/1011, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 27.05.1986 по 29.05.1986 в населених пунктах с. Довгий Ліс, с. Омельники, с. Нове Шарно. Також позивачу видано підтверджуючу довідку про участь по відселенню жителів с. Довгий Ліс, с. Омельники, с. Нове Шарно Народицького району з 27.05.1986 по 29.05.1986

При цьому, відсутність підстави видачі даної довідки не спростовує обставин, які вона підтверджує та не свідчить про її недійсність, тому вона є належним доказом про роботу ОСОБА_1 у зоні відчуження у вказаний період.

Суд наголошує, що чинне законодавство не покладає на працівника обов`язок контролювати правильність заповнення роботодавцем внутрішньої документації, визначати форму довідок чи перевіряти наявність у них відповідних граф та реквізитів. Обов`язок щодо належного обліку праці, ведення первинної документації та видачі достовірних довідок покладено виключно на адміністрацію підприємства або відділ, який уповноважений видавати ці довідки.

Щодо розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження суд враховує, що до довідки від 23.03.1999 №5-19/1011 додано детальний розрахунок цієї заробітної плати для призначення пенсії. На підставі вказаної довідки ОСОБА_1 було призначено пенсію й будь-яких зауважень у органу Пенсійного фонду на той час не було, в тому числі щодо табелю робочого часу.

Отже, правомірність та достовірність вказаної довідки вже була фактично перевірена та визнана самим органом пенсійного фонду при розрахунку виплат у минулих періодах. Подальша відмова відповідача брати цей же документ до уваги (чи враховувати його в повному обсязі) з посиланням на "відсутність первинних документів" є проявом надмірного формалізму та порушенням принципу правової визначеності.

Така зміна позиції державного органу щодо одного й того самого документа свідчить про непослідовність дій суб`єкта владних повноважень, державні органи не можуть посилатися на власні помилки чи недоліки в адмініструванні як на підставу для позбавлення особи її законного права на соціальний захист.

У цьому контексті суд враховує принцип "належного врядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права (права на пенсію), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип "легітимного очікування" (legitimate expectation) полягає у тому, що якщо особа на підставі дій державного органу отримала певний статус або право на виплату, вона має право розраховувати на стабільність цього стану. Оскільки відповідач тривалий час здійснював виплату пенсії на підставі довідки від 01.08.1997 №1890, раптова відмова від її врахування без доведення факту фальсифікації документа порушує справедливий баланс між інтересами держави та правом особи на мирне володіння своїм майном.

Крім того, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати, про що зазначено у пункті 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV та пункті 4.2 Порядку №22-1.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази проведення органом Пенсійного фонду планової чи позапланової перевірки документів для оформлення пенсії, в тому числі щодо витребування від установи, яка видала дану довідку відповідних підтверджуючих документів. Натомість відповідач фактично переклав тягар доказування правомірності видачі довідки, що була видана майже 30 років тому, на пенсіонера.

Суд враховує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок (постанова Верховного Суду у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17).

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування довідки Житомирської обласної державної адміністрації від 23.03.1999 №5-19/1011 та обчислення з 01 червня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого-п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 є протиправними.

Враховуючи вищевикладене та з метою повного та ефективного поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обчислювати та виплачувати ОСОБА_1 , з 01 червня 2025 року пенсію, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження з 27 травня 1986 року до 29 травня 1986 року, згідно з довідки виданою Житомирської обласної державної адміністрації від 23.03.1999 №5-19/1011, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів.

Щодо зобов`язання подати звіт по виконання судового рішення суд враховує, що згідно із ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто це є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, позивачем не наведено обставин, які свідчать про те, що відповідач може ухилитись від виконання судового рішення, а тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт по виконання судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 червня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого-п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обчислювати та виплачувати ОСОБА_1 , з 01 червня 2025 року пенсію, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження з 27 травня 1986 року до 29 травня 1986 року, згідно з довідкою Житомирської обласної державної адміністрації від 23.03.1999 №5-19/1011, у розмірі відшкодування фактичних збитків, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 25 серпня 2026 р.

25.08.26