Рішення № 139245666, 25.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/15727/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №063350041606 від 20.03.2026 року щодо незарахування до його загального страхового стажу періодів роботи: з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року (період навчання), з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року (період роботи), з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року (період проходження строкової військової служби), з 01.09.1988 року по 31.12.1991 року (період навчання), з 01.01.1992 року по 25.06.1993 року (період навчання) та відмову у призначенні пенсії за віком з 20.03.2026 року відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до його загального страхового стажу періодів роботи: з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року (період навчання), з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року (період роботи), з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року (період проходження строкової військової служби), з 01.09.1988 року по 31.12.1991 року (період навчання), з 01.01.1992 року по 25.06.1993 року (період навчання);

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити йому пенсію за віком з 20.03.2026 року відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач зазначає, що з досягненням 60 річного віку в установленому порядку звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Його заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області 20.03.2026 року прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначення такої пенсії. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Відповідачем безпідставно зроблено висновок про відсутність підстав для зарахування до його загального страхового стажу періоди його роботи та навчання на території республіки Білорусь, що сумарно становить 06 років 5 місяців 27 днів. Враховуючи фактично відсутність взаємовідносин з республікою Білорусь Позивач позбавлений можливості в установленому порядку отримати додаткові документи на підтвердження вказаних періодів його роботи та навчання.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відзив на позовну заяву до суду в установлені строки не подав, що надає право суду ухвалити судове рішення на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі за віком, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 роки.

Саме у відповідності до правових норм частини 3 статті 26 Закону №1058-IV було зумовлено звернення Позивача від 13.03.2026 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення №063350041606 від 20.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Таке рішення Відповідача не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Як зазначено у позові та в оскаржуваному рішенні, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 33 роки), необхідного для призначення пенсії за віком.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (13.03.2026 року) був особою, якій виповнилося повні 60 років.

Судом встановлено, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії були надані, окрім інших, копія трудової книжки НОМЕР_1 , копія військового квитка НОМЕР_2 , копії дипломів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що стало підставою для визнання у Позивача 31 рік 11 місяців 21 день загального страхового стажу.

Як вже зазначалося судом, суть спору зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зарахування до загального страхового стажу Позивача окремих періодів його роботи (навчання, строкової військової служби), а саме:

- періоду навчання з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року в Гомельському СПТУ-20 Білоруської РСР;

- періоду роботи фотографом 4 розряду з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року;

- період проходження строкової військової служби з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року;

- періоду навчання з 01.09.1988 року по 25.06.1993 року в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту.

Відповідно до доводів Відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні, неврахування вказаного періоду роботи Позивача до його страхового стажу зумовлено виключно відсутністю інформації відповідно до Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМ України №562 від 16.05.2025 року.

Такі доводи Відповідача не узгоджуються із вимогами чинного законодавства та є алогічними з огляду на таке.

По-перше, за приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-IV).

Тобто, приписами статті 24 Закону врегульовано відносини щодо зарахування страхового стажу, який зумовлений трудовими відносинами, що мали місце на території України.

Відповідач не врахував, що періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу, врегульовані правовими нормами статті 24-1 Закону №1058-IV.

Так, приписами частини 1 статті 24-1 Закону №1058-IV прямо передбачено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами частини 3 статті 24-1 Закону №1058-IV перелічені вичерпні підстави для не зарахування до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України після 19 лютого 2014 року.

По - друге, судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірний період трудової діяльності (роботи, навчання та строкової військової служби) Позивача (з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року (період навчання), з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року (період роботи), з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року (період проходження строкової військової служби), з 01.09.1988 року по 25.06.1993 року (період навчання) мав місце за межами України, на території республіки Білорусь до 19 лютого 2014 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірний період трудової діяльності (роботи, навчання та строкової військової служби) Позивача (з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року (період навчання), з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року (період роботи), з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року (період проходження строкової військової служби), з 01.09.1988 року по 25.06.1993 року (період навчання) відображений у записах за порядковими номерами 1-4 трудової книжки Позивача НОМЕР_1 .

Більш того, в ході дослідження судом копій військового квитка НОМЕР_2 підтверджено період проходження Позивачем строкової військової служби з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року.

В ході дослідження судом копії дипломів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 підтверджено періоди навчання Позивача відповідно з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року в Гомельському СПТУ-20 Білоруської РСР та з 01.09.1988 року по 25.06.1993 року в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту.

Суд враховує, що до початку 2023 року питання пенсій і соціального страхування громадян, які працювали на території республік колишнього СРСР, регулювалося за допомогою міжнародних договорів між Україною та іншими державами колишнього СРСР.

Разом з тим, Угода між урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі Пенсійного забезпечення, яка була підписана 14.12.1995 року та набрала чинності для України 11.02.1997 року, припинила дію 23.12.2023 року.

Суд враховує, що у відповідності до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також військова служба та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вже зазначалося судом, у трудовій книжці Позивача НОМЕР_1 , яка була видана 02.08.1985 року, наявні записи на підтвердження його трудової діяльності за спірні періоди на території Республіки Білорусь, що мали місце до 25.06.1993 року.

Більш того, в даній трудовій книжці продовжено з 14.08.1993 року по даний час записи про його трудову діяльність на території України, які визнаються Відповідачем.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою №562 від 16.05.2025 року затвердив:

- Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу;

- Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Висновок Відповідача, щодо не надходження документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусь, які підтверджують факт неотримання таких виплат, стаж роботи (навчання та проходження строкової військової служби) Позивача до 01.01.1992 року не підлягає врахуванню та є безпідставним.

Відповідач не врахував, що в розумінні вимог пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу відсутність можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі ототожнюється із не налагодженням міжнародного співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави (в даному випадку Республікою Білорусь) та не отриманням відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі).

Тобто, неможливість надання на підтвердження нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат Позивачу за періоди його трудової діяльності до 1 січня 1992 року в цій державі, зумовлюється станом відносин між державами, а не діями чи бездіяльністю самого Позивача.

Позивач при зверненні за призначенням пенсії прямо зазначив, що не отримує пенсійні виплати в Республіці Білорусь за періоди його трудової діяльності до 1 січня 1992 року в цій державі. Тобто, Позивачем виконані вимоги пункту 3 цього ж Порядку.

Відповідач не врахував, що в розумінні вимог пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу в разі неможливості надання таких документів пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

У зв`язку з цим суд погоджується із доводами Позивача, що спірний період роботи Позивача (з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року (період навчання), з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року (період роботи), з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року (період проходження строкової військової служби), з 01.09.1988 року по 31.12.1991 року (частина періоду навчання в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту), який відображений у записах за порядковими номерами 1-4 трудової книжки Позивача та підтверджується військовим квитком Позивача та копіями дипломів про періоди навчання підлягає врахуванню до страхового стажу, що необхідний для призначення пенсії за віком.

Суд вважає алогічними доводи Відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні, що частина періоду навчання Позивача в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту (з 01.01.1992 року по 25.06.1993 року) не підлягає зарахуванню до загального страхового стажу Позивача по причині ненадання підтвердних документів.

На підтвердження періоду навчання Позивача в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту, в тому числі після 01.01.1992 року (з 01.01.1992 року по 25.06.1993 року) Позивачем був наданий диплом НОМЕР_4 на підтвердження періоду навчання та його закінчення.

У зв`язку з цим суд погоджується із доводами Позивача, що спірна частина навчання Позивача в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту (з 01.01.1992 року по 25.06.1993 року) підлягає зарахуванню до загального страхового стажу Позивача.

Суд вважає, що неврахування Відповідачем вимог частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону №1058-IV та безпідставне довільне трактування положень постанови Кабінету Міністрів України №562 від 16.05.2025 року стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення щодо невизнання загального страхового стажу Позивача за періоди його трудової діяльності (роботи, проходження строкової військової служби та навчання) в Республіці Білорусь з 01.09.1983 року по 25.07.1993 року.

Таким чином, загальний страховий стаж Позивача становить сумарно 38 років 5 місяців 18 днів (31 рік 11 місяців 21 день + 06 років 5 місяці 27 днів), що надає право Позивачу на призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

На підставі викладеного суд робить висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №063350041606 від 20.03.2026 року про відмову у призначення пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже зазначалося судом, Позивач 60 річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , а за призначенням пенсії за віком звернувся 13.03.2026 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу Позивача періоди навчання з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року в Гомельському СПТУ-20 Білоруської РСР, роботи фотографом 4 розряду з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року, проходження строкової військової служби з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року та період навчання з 01.09.1988 року по 25.07.1993 року в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту та призначити з 10.03.2026 року Позивачу пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України витрати Позивача на сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан,6, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №063350041606 від 20.03.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 10.03.2026 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1983 року по 25.07.1985 року в Гомельському СПТУ-20 Білоруської РСР, роботи фотографом 4 розряду з 30.08.1985 року по 21.10.1985 року, проходження строкової військової служби з 27.11.1985 року по 04.12.1987 року та період навчання з 01.09.1988 року по 25.07.1993 року в Білоруському інституті інженерів залізничного транспорту

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

25.08.26