Ухвала суду № 139245625, 26.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 серпня 2026 року Справа №160/25725/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали за позовною заявою Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова», поданою в його інтересах адвокатом Дружиною Тетяною Геральдівною, до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (далі позивач), подана в його інтересах адвокатом Дружиною Тетяною Геральдівною, до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), у якій представник позивача просить:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 22 вересня 2025 року протиправною;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 02 вересня 2025 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 258891924,48 грн.

Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

За змістом частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Тобто, за одну вимогу майнового характеру юридична особа має сплатити судовий збір у розмірі не менше 3328,00 грн.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).

Позивачем у цій справі заявлено одну вимогу майнового характеру.

Ціна позову складає 258891924,48 грн. Отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 33280,00 грн.

Позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову в паперовій формі з позовними вимогами майнового характеру у загальному розмірі 33280,00 грн не сплачено.

До позовної заяви представником позивача долучено заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору, на обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою, позивач не має змоги сплатити судовий збір, що підтверджується стрімким падінням фінансових результатів підприємства, дуже значним розміром заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до останньої фінансової звітності станом на 01 січня 2026 року становить 231150000,00 грн. Зовнішній борг підприємства складає 8123387000,00 грн, що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 01 січня 2026 року.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Водночас, статтею 8 Закону № 3674-VI визначені умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.

Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, у розумінні статті 8 Закону № 3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Надані позивачем баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 1 квітня 2026 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2026 року, а також наказ про простій, не є достатніми доказами того, що останній матеріально неспроможний сплатити судовий збір за подачу цього позову. Будь-яких інших доказів, які б у сукупності підтверджували майновий стан позивача (зокрема, наявність рухомого та нерухомого майна, банківські виписки по рахунках із вихідними залишками станом на час звернення до суду з позовом тощо) суду не надано. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили здатність підприємства сплатити судовий збір у майбутньому.

Суд повторно зазначає, що у розумінні статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, про відстрочення сплати судового збору чи розстрочення сплати судового збору в силу положень частини першої статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Однак, позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання до суду цього позову, у зв`язку з чим заява позивача про відстрочення та зменшення судового збору задоволенню не підлягає.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом надання суду або доказів на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору за подачу позову до суду, або документа про сплату судового збору за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 33280,00 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

При з`ясуванні питання, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), судом встановлено таке.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви і доданих до неї документів судом установлено, що позивач отримав оскаржувану вимогу 08 вересня 2025 року та оскаржив її до Державної податкової служби України, яка за наслідками розгляду скарги ухвалила рішення від 08 жовтня 2025 року № 29163/6/99-00-06-02-01-06.

Рішення за результатами розгляду скарги отримано позивачем 14 жовтня 2025 року.

Отже, до суду з цим позовом позивач мав звернутися до 14 січня 2026 року включно.

До суду з цим позовом представник позивача звернулась 18 серпня 2026 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява.

Представник позивача до позовної зави додала заяву від 24 липня 2026 року № 24/07 про поновлення строку звернення до суду, на обґрунтування якої зазначила, що у межах встановленого законодавством строку позивач звертався до адміністративного суду Дніпропетровської області з відповідним позовом. Востаннє ухвалою від 20 травня 2026 року по справі № 160/9895/26 позов повернуто позивачу.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначила, що позивач є підприємством аерокосмічної галузі, яке включено до переліку 15 особливо важливих підприємств та яке діє в умовах воєнного стану, в т. ч. на підприємстві періодично оголошується простій. Крім того, підприємство скористалось раніше правом звернення до суду, однак ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та від 20 травня 2026 року позовну заяву було повернуто без розгляду, у зв`язку із чим вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, і тому просить його поновити.

Суд зауважує, що сам по собі факт здійснення діяльності в період воєнного стану та оголошення періодично простою на підприємстві ще не свідчить про неможливість звернення до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів в установлені строки. Ступінь впливу простою на можливість позивача своєчасно звернутися з позовом до суду підлягає окремому підтвердженню. Зокрема, сам позивач в період простою реалізував право на оскарження спірної вимоги в адміністративному порядку, що підтверджує його спроможність реалізовувати свої права у спірних правовідносинах. Більш того, ця обставина підтверджує, що у позивача в наявності і сформована позиція щодо суті спірних правовідносин, в зв`язку з чим суд критично оцінює посилання на здійснення діяльності в період воєнного стану та простій, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду.

Окрім того, суд зазначає, що накази про оголошення (продовження) простою не свідчать про факт простою для всіх працівників підприємства, зокрема бухгалтерів та юристів, та не підтверджують неможливості організації дистанційної роботи для таких працівників.

Позов у цій справі подано адвокатом, повноваження якої підтверджені довіреністю підприємства.

Суду не надано жодного доказу на підтвердження обставин неможливості представника позивача звернутися до суду вчасно.

Також суд критично оцінює посилання представника позивача на той факт, що позивачем первинно дотримано строк звернення до суду, оскільки наявність такого факту жодним чином не дає позивачу беззаперечного права на звернення до суду без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду та не може бути самостійною умовою для поновлення такого строку.

З урахуванням вказаного, підстави, зазначені представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, визнаються судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 24 липня 2026 року № 24/07 про відстрочення та зменшення судового збору.

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені адвокатом Дружиною Тетяною Геральдівною у заяві від 24 липня 2026 року № 24/07.

Залишити без руху позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Запропонувати представнику позивача протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:

- або докази на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору за подачу позову до суду, або документ про сплату судового збору за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 33280,00 грн;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали надіслати представнику позивача до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Кисіль