Ухвала суду № 139245569, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 серпня 2026 року Справа №160/35111/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/35111/25,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа-3: Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

10 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про встановлення судового контролю, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування клопотання посилається на невиконання відповідачем остаточного судового рішення в цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/35111/25 до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено Міністерству юстиції України 5-ти денний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви та витребувано додаткові докази щодо розгляду заяви.

24 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що рішення суду виконано належним чином шляхом повторного розгляду скарги позивача листом від 23.07.2026 року №109593/К25393/20.3.2, а також надає витребувані судом пояснення.

24 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач стверджує, що рішення суду не виконано в частині обов`язку відповідача врахувати правову оцінку суду, надану в рішенні суду.

Вирішуючи вимоги заяви про встановлення судового контролю, суд виходить з такого.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року розглянуто справу №160/35111/25 та зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 24.10.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Щодо п. 1 скарги.

В скарзі позивача від 24.10.2025 року він просив відповідача: «Притягнути боржника ( ОСОБА_2 ) по № 76759436 до відповідальності за невиконання рішення про встановлення побачень з дитиною згідно зі статтями 64-1 і 75 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих мною матеріалів».

В листі відповідача від 23.07.2026 року позивачу повідомлено: «З приводу порушеного у скарзі питання щодо застосування до боржника штрафних санкцій, передбачених статтями 641 і 75 Закону повідомляємо, що відповідно частини третьої статті 641 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

Оскільки, відповідно до актів державного виконавця від 27.05.2025, 31.05.2025, 20.06.2025, 18.07.2025, 07.10.2025, боржницею забезпечено виконання рішення суду, однак донька відмовилась від спілкування з батьком, підстави для застосування до боржниці штрафних санкцій, відсутні».

Суд звертає увагу, що відповідач майже дослівно повторив свою відповідь від 08.01.2026 року №2589/К-25393/20.3.2, яка надавалась до суду в ході судового розгляду та отримала в рішенні суду наступну правову оцінку: «Порушено позивачем і питання про перешкоджання третьою особою-1 у спілкуванні з дитиною.

На це відповідач у листі від 04.12.2025 року не відреагував взагалі, а в листі від 08.01.2026 року вказав наступне: відповідно частини третьої статті 641 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. Оскільки, відповідно до актів державного виконавця від 27.05.2025, 20.06.2025, 18.07.2025, 07.10.2025, боржницею забезпечено виконання рішення суду, однак донька відмовилась від спілкування з батьком, підстави для застосування до боржниці штрафних санкцій, відсутні.

Водночас, як вже зазначав суд, позивач і порушував питання про поведінку третьої особи-1 в ході відеодзвінків, в т.ч. неналежну поведінку третьої особи-1.

Натомість, відповідач фактично обґрунтував відмову в задоволенні прохання позивача щодо застосування штрафних санкцій шляхом ігнорування доводів позивача в межах цієї ж скарги про неналежність актів державного виконавця.

Суд визнає такий підхід таким, що не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки позивачем порушено питання про вплив поведінки третьої особи-1 на хід виконавчих дій та відсутність відповідної фіксації такого впливу в актах державного виконавця. Відповідно, безпідставним є обґрунтування оцінки впливу поведінки третьої особи-1 на хід виконавчих дій викладом актів державного виконавця по суті скарга і стосується викладу таких актів».

Отже, після того як суд визнав неналежним певний спосіб розгляду певного пункту скарги (здійснений відповідачем вже в ході судового розгляду при повторному розгляді скарги позивача листом від 08.01.2026 року), відповідач в підсумку розглянув цей же пункт скарги тотожним чином.

Як наслідок, відсутні підстави для окремої перевірки стану виконання рішення суду в цій частині, оскільки відповідач лише повторив дії, які судом ще в самому рішенні визнані неналежним способом розгляду скарги. Відповідно, повторення таких дій призводить до аналогічного результату у вигляді висновку про неналежний спосіб розгляду скарги.

Таким чином, по п. 1 скарги вона є такою, що розглянута неналежним чином: правова оцінка суду, викладена в рішенні суду, відповідачем не врахована, в зв`язку з чим рішення суду є невиконаним.

Щодо п. 2 скарги.

В скарзі позивача від 24.10.2025 року він просив відповідача: «Визнати бездіяльність органів державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження № 76759436, а також бездіяльність (неналежне реагування) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області неправомірною».

Передусім суд зауважує, що в даному пункті фактично міститься дві окремих скарги: на орган ДВС, який здійснює виконавче провадження, та на обласне управління. Зазначене зумовило розбіжність у кількості пунктів скарги, що має скоріше формальне значення, на противагу необхідності фактично вирішити кожне з оскаржень по суті.

В листі відповідача від 23.07.2026 року позивачу повідомлено: «З приводу порушених у скарзі питань щодо визнання бездіяльності органів державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження № 76759436, а також бездіяльність (неналежне реагування) Управління неправомірною, забезпечення належного реагування Управління на факти ігнорування норм Закону і фальсифікації актів виконавчих дій зазначаємо наступне. За результатами розгляду Вашої скарги від 22.09.2025, в якій порушувались питання щодо: визнання виконавчих дій від 18.07.2025 такими, що проведені з порушенням вимог Закону та Інструкції; проведення службової перевірки дій (та бездіяльності) усіх державних виконавців виконавчої групи у виконавчому провадженні № 76759436; у разі виявлення порушень притягнути винних посадових осіб до відповідальності; зобов`язати орган державної виконавчої служби забезпечити службовий/нейтральний канал відеозв`язку та техніку; гарантувати безперешкодну участь дитячого психолога; залучити орган опіки та піклування; встановити чіткий регламент участі інших осіб (заборона втручань під час спілкування батька, дитини й психолога, у разі порушення припиняти участь такої особи; забезпечити повну відео- та письмову фіксацію істотних обставин; перевірити виконання боржником умови судового рішення про участь психолога у кожній зустрічі та, у разі невиконання, застосувати передбачені Законом заходи впливу, листом Управління від 22.10.2025 № 4735/К-5721-03.2/03.2/03.2-06 Вам надано відповідь. Вказаним листом Вам надано повну інформацію, про вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання виконавчого провадження № 76759436, зокрема, щодо залучення спеціаліста-психолога, представника органу опіки та піклування у проведенні виконавчих дій, а також поінформовано про порядок та умови проведення службового розслідування. Окрім цього, листом Управління від 22.10.2025 № 4735/К-5721- 03.2/03.2/03.2-06 Вам повідомлено, що статтями 18, 19 Закону передбачено права та обов`язки державного виконавця та сторін виконавчого провадження».

Аналогічно з попереднім пунктом, суд звертає увагу, що відповідач майже дослівно повторив свою відповідь від 08.01.2026 року №2589/К-25393/20.3.2.

Щодо п. 3 скарги.

Цим пунктом скарги позивач просив «Забезпечити належне реагування Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на факти ігнорування норм Законуі фальсифікації актів виконавчих дій».

Відповідно, даний пункт пов`язаний з частиною попереднього пункту скарги на неналежність реагування та містить похідну вимогу про забезпечення належного реагування. Відповідач також в новому листі розглянув ці вимоги спільно.

Текст відповіді в цій частині фактично зводиться до того, що порушені питання розглянуті листом Управління від 22.10.2025 № 4735/К-5721-03.2/03.2/03.2-06.

Разом з цим, власна оцінка відповідних обставин, а також власне вирішення відповідачем відповідних вимог скарги відсутнє. Особливо значущим це є в тому аспекті, що позивач скаржився в т.ч. на бездіяльність Управління, на що відповідач фактично лише процитував лист такого Управління.

З відповіді відповідача не можливо встановити яким є його висновок по суті порушених питань: чи мала місце бездіяльність органу ДВС та Управління, чи була вона протиправною, яким чином відповідач дійшов до відповідного висновку та які заходи вжив. Адже самого лише твердження про те, що «листом Вам надано повну інформацію» очевидно недостатньо, оскільки предмет скарги стосувався не «ненадання інформації» або «надання неповної інформації», натомість полягав в тому, що «інформація» свідчить про протиправний характер поведінки органів ДВС. Однак, відповідне питання відповідачем належним чином не вирішено.

Також суд звертає увагу на те, що, наприклад, позивач просив «забезпечити реагування» на «факти фальсифікації актів виконавчих дій». Водночас, це питання відповідачем взагалі не вирішено: не повідомлено чи реагувало взагалі Управління на фальсифікації або їх не встановило, які обставини при цьому враховані і тд.

Щодо п. 4 скарги.

В цій частині скарги позивач просив «Вжити всіх необхідних заходів для реального виконання рішення суду».

Відповідач на це повідомив наступне: «З приводу порушеного у зверненні питання щодо вжиття всіх необхідних заходів для реального виконання рішення суду інформуємо, що державним виконавцем вживались заходи, спрямовані на виконання рішення суду за участю психолога, оскільки виконавчим документом прямо визначено обов`язкову умову проведення побачень з дитиною - присутність психолога. Оскільки заходи, вжиті державним виконавцем щодо участі психолога при проведенні виконавчих дій у визначені рішенням суду дні та години виявились безрезультатними, 30.01.2026 державним виконавцем, керуючись частиною першою статті 641 Закону на адресу боржника надіслано вимогу щодо забезпечення при проведенні виконавчих дій участі психолога відповідно до рішення суду та надання до відділу протягом 10 календарних днів кандидатури психолога, який має відповідну освіту, відповідну кваліфікацію дитячого психолога (документи які дозволяють здійснювати відповідну діяльність), для залучення його до участі у виконавчому провадженні. Державним виконавцем 17.02.2026 за участю представника відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради проведено перевірку виконання рішення суду, про що складено відповідний акт, у якому зазначено, що « 17.02.2026 проведена зустріч батька з дитиною в присутності органу опіки та піклування в онлайн форматі. Під час зустрічі дитина заявила, що не бажає спілкування з батьком. В ході зустрічі було вирішено питання про виїзну перевірку органу опіки та піклування для психологічної перевірки дитини для з`ясування причини відмови від спілкування з батьком. Щодо участі психолога, то боржником не було забезпечено його участі, у зв`язку з чим, боржник не виконує рішення суду у повному обсязі та необхідно покласти штраф на боржника». Державним виконавцем 20.02.2026 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1 700 гривень. Зазначена постанова наразі оскаржується боржником у судовому порядку. Державним виконавцем 24.02.2026 проведено перевірку виконання рішення суду, про що складено відповідний акт, у якому зазначено, що « 24.02.2026 пройшла онлайн зустріч батька з дитиною в присутності матері дитини. В результаті зустрічі дитина сиділа перед камерою та батько намагався поспілкуватися, однак, дитина неодноразово повідомляла, що не бажає спілкуватися, а буде тільки слухати батька. Щодо участі психолога, то боржником не забезпечено його участь під час онлайн зустрічі». Водночас слід зазначити, що 03.03.2026 на електронну адресу відділу надійшло електронне звернення ОСОБА_2 про долучення до Viber чату психолога (тел. НОМЕР_1 ) для виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2024 № 335/7222/21, наданого на безоплатній основі БО МБФ «Захист майбутнього» ЄДРПОУ 41183038, відповідно до договору від 01.03.2026, та додано лист БО МБФ «Захист майбутнього» щодо (надання) залучення психолога ОСОБА_3 (диплом НОМЕР_2 від 31.12.2025) до корекційних занять, консультацій, організації спостереження з психологом при зустрічах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (згідно графіка). В подальшому, виконання зазначеного рішення суду відбувалось за участю психологів БО МБФ «Захист майбутнього», відповідно до договору від 01.03.2026. Акти державного виконавця, складені за результатами проведення виконавчих дій, містяться в Системі. Виконання зазначеного виконавчого провадження перебуває на контролі начальника Управління».

Ця частина відповіді полягає в описі наступних (після рішення суду) обставин здійснення виконавчого провадження із висновком у формі твердження «Виконання зазначеного виконавчого провадження перебуває на контролі начальника Управління».

Проте, з опису обставин та вказаного твердження не можливо зрозуміти які саме заходи по суті порушеного позивачем питання вжив відповідач (або чому він прийняв рішення не вживати будь-яких заходів). Прохання позивача полягає у «вжитті заходів для реального виконання рішення суду», в той час як відповідь відповідача є описом обставин і жодним чином не пояснює чи вжито відповідачем певні заходи, адже навіть взяття виконавчого провадження на контроль начальника Управління мало місце ще до подання позивачем скарги відповідачу, що простежується з листа Управління від 22.10.2025 року №4735/К-5721- 03.2/03.2/03.2-06.

Таким чином, на прохання вжити заходи відповідач відповіді описом обставин виконавчого провадження, які стосуються дій державного виконавця і не стосуються відповідача. Натомість, відповідач мав би повідомити які дії він вжив на виконання скарги або вказати, що підстави для вжиття додаткових дій відсутні, адже виконавче провадження здійснюється належним чином, що перевірено відповідачем.

Відповідач у поясненнях вказав, що «Оцінка зауваженням ОСОБА_1 до актів державного виконавця (чи було враховано зауваження, чи є воно достатнім і т.і.), оцінка втручання представника боржниці у процес спілкування з дитиною, оцінка доводам заявника щодо зриву та перешкоджання належній комунікації з психологом під час виконавчих дій, оцінка обставинам неналежного розташування засобу відеозв`язку та відсутності дитини в кадрі під час виконавчих дій, Департаментом у листі від 23.07.2026 не надавалась, оскільки це не передбачено Законом та не містилось в прохальній частині скарги ОСОБА_1 від 24.10.2025»

Згідно пп. 83-24, 83-27, 83-28 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228 (далі Положення) Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює контроль за діяльністю державних виконавців;

- надає державним та приватним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень;

- забезпечує контроль за роботою структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень.

Відповідно до пп. 3-2 п. 5 Положення Мін`юст з метою організації своєї діяльності організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.

Таким чином, в даній справі позивач скаржився на те, що державний виконавець не враховує зауваження до актів державного виконавця, на що відповідач, який «здійснює контроль за діяльністю державних виконавців» вказав, що законом не передбачено здійснення оцінки таким зауваженням відповідача.

Суд визнає таке твердження необґрунтованим, оскільки діяльність відповідача регулюється не лише законом, а й Положенням, а здійснення контролю та наявність повноважень надавати роз`яснення за змістом охоплює розгляд скарг на підконтрольних суб`єктів щодо їх неналежної на думку скаржника поведінки.

В свою чергу в скарзі позивача вказувалося « 1. Фальсифікація перебігу виконавчих дій та ігнорування зауважень. … подані мною зауваження (зокрема від 27.05.2025, 31.05.2025, 20.06.2025, 18.07.2025, 07.10:2025) повністю ігноруються».

Додатком до скарги були відповідні акти разом з зауваженнями.

Отже, відповідач повинен був та міг відреагувати на ці обставини, оскільки позивач оскаржував бездіяльність в т.ч. органу державної виконавчої служби та прямо повідомив про ігнорування зауважень до актів державного виконавця як одну з форм бездіяльності.

Окрім цього, свою оцінку наявним повноваженням відповідач в будь-якому випадку мав вказати в листі-відповіді, натомість відповідач фактично проігнорував частину скарги без будь-яких пояснень, які надано лише до суду в межах судового контролю, що не узгоджується з вимогами до відповідача згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи суд констатує, що відповідач так і не розглянув скаргу позивача належним чином та з урахуванням правової оцінки суду, викладеним у скарзі обставинам (опису «наступної неправомірної діяльності та бездіяльності з боку органів виконавчої служби») оцінка не надана, прохальна частина належним чином не вирішена, а правова оцінка суду відповідачем не врахована.

Зважаючи на те, що відповідач вже втретє не розглянув скаргу позивач в належний спосіб, наявні правові підстави для встановлення судового контролю.

Суд роз`яснює, що належним виконанням рішення суду є повторний розгляд скарги позивача, що передбачає прочитання її повністю (включно з описом обставин перед прохальною частиною), а також вирішення кожного з прохань скарги по суті та однозначно для розуміння. Відповідач має вказати не лише прохання та опис обставин виконавчого провадження, а й опис поданої скарги та вирішувати порушені прохання саме у відповідному аспекті. Наприклад, якщо оскаржується бездіяльність, вирішення цього прохання належить здійснювати в розрізі усіх доводів описової частини скарги (щодо ігнорування зауважень в актах державного виконавця, щодо невикористання санкцій, щодо формального розгляду скарг і тд). Результат вирішення питання повинен бути окремо виділеним («бездіяльність не виявлено» або «вжито наступні заходи»), конкретним та однозначним для розуміння. Також слід зауважити, що такий підхід має бути застосований до всієї скарги, а не лише до тих частин, на які звернув увагу суд.

Суд вже зауважував, що «порушені в ній питання мають бути вирішені в повному обсязі за результатом належної оцінки викладених у скарзі обставин». Тобто, врахування описової частини є обов`язковим, а вирішення скарги безвідносно до конкретних обставин не є належним її розглядом. В свою чергу висновки щодо обсягу повноважень належить вказувати у відповіді на прохання про реалізацію повноважень, а не замовчувати від скаржника. Окрім цього, надання нової відповіді шляхом майже дослівного відтворення попередніх відповідей, вже оцінених судом, не може вважатися належним виконанням рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Згідно ч. 3 ст. 382-1 встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Керуючись ст. ст. 241, 243-248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/35111/25 - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №160/35111/25.

Зобов`язати Міністерство юстиції України відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №160/35111/25 протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та згідно ч. 6 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко