Рішення № 139243037, 26.08.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5396/25

Провадження № 2/484/108/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Заволенковської Д.П.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника органу опіки та піклування - Кравчук Н.В., Солов`янової В.В.

представника військової частини - Курила Т.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ; третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Тальнівської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,

У С Т А Н О В И В :

26.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову, представник позивача вказав, що 14.09.1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області відділом реєстрації актів цивільного стану Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 07.

При реєстрації шлюбу сторони взяли спільне прізвище подружжя « ОСОБА_7 ».

19.10.2005 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-2273/2005 шлюб між сторонами було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданий

Тальнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головоного територіального управління юстиції у Черкаській області.

07.10.2021 року відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

Сторони не проживають разом вже більше 8 років. Син ОСОБА_8 весь цей період часу проживає з батьком - відповідачем у справі.

У зв`язку з відмовою щодо добровільного утримання матір`ю дитини, відповідач був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. У зв`язку з чим, 23.12.2024 року рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.09.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

17.11.2025 виконавчий лист у наказній справі подано до Першого ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Син сторін по справі проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_2 . Для дитини створені якісні умови для проживання, розвитку та навчання, батько виховує та утримує дитину.

Актом обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою № 40 від 18.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 близько 8 років.

Відповідно до довідки № 31 від 29.05.2024 року, яка видано Лісівською гімназією Тальнівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 , 2012 року народження, учню 5 класу, про те, що він дійсно навчається в Лісівській гімназії Тальнівської міської ради з 01.09.2019 року по даний час. Вихованням сина ОСОБА_5 займається батько ОСОБА_1 . Батько постійно цікавиться життям дитини, відвідує батьківські збори, водить дитину на гуртки, забезпечує всім необхідним: купує одяг, оплачує харчування, лікування, екскурсійні поїздки та інші потреби дитини. Мати дитини, ОСОБА_4 , за даний період (з 01.09.2019р. по даний час) жодного разу не цікавилася життям дитини, не відвідувала ОСОБА_8 в навчальному закладі, не була присутня на жодних батьківських зборах, святкових заходах в класі та в навчальному закладі.

Відповідно до довідки № 138 від 17.11.2025 року, яка видана Веселокутською гімназією Тільнівської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 , 2012 року народження, про те, що він дійсно навчається в Веселокутській гімназії Тальнівської міської ради Черкаської області з 01.09.2024 року (наказ «Про зарахування учня ОСОБА_24 від 07.08.2024 року) по даний час. Вихованням сина ОСОБА_5 займається батько ОСОБА_1 та його цивільна дружина ОСОБА_9 . З 2017 року ОСОБА_8 проживає у будинку громадянки ОСОБА_9 . Житлові умови хороші. ОСОБА_10 має власну кімнату, письмовий стіл, ліжко, шафу для одягу, все необхідне для розвитку. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тримають постійний зв`язок з вчителями, цікавляться успіхами ОСОБА_8 , забезпечують усім необхідним: одяг, харчування, екскурсійні поїздки та інші потреби дитини. Мати, ОСОБА_4 , навчанням сина не цікавиться. З сім`єю не проживає з 2017 року. У гімназії жодного разу не з`являлась, з класним керівником зв`язок не тримає.

Окрім того, у зв`язку з ухиленням відповідачки від виконання батьківських обов`язків, 27.01.2025 року ОСОБА_1 звертався до Тальнівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 18.02.2025 року справу було направлено до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. 01.04.2025 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Проте, у зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_1 не мав змоги в строк передбачений ухвалою усунути недоліки позову, тому позовну заяву було повернуто позивачу.

До матеріалів вказаної справи в якості додатків було додано письмові пояснення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які також підтвердили факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, не прояву бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні, враховуючи той факт, що позивач не проти спілкування сина з рідною мамою.

Таким чином, відповідач вже багато років не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його життям, станом здоров`я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання. Батько самостійно виховую та утримує дитину.

Отже, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Враховуючи те, що відповідач по справі жодним чином не була позбавлена інформації стосовно місця перебування позивача та їх сина, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю та її участі в вихованні, вищевикладені обставини, на думку представника, свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини обов`язки, покладені на неї законом.

Нехтування батьківськими обов`язками з боку матері принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має матір, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.

Відповідач ухиляється від покладеного на неї у відповідності до ст. 180 СК України обов`язку утримувати свою дитину. Це, зокрема, виявляється у відмові відповідача від матеріальної підтримки, а саме від сплати аліментів, купівлі одягу, харчування, лікування та будь-яких додаткових витрат на дитину. Відповідач ухиляється від виконання обов`язків свідомо, тобто, вона продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Отже, до обставин, що мають істотне значення в даній справі, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Окрім того, як вбачається з психолого - педагогічної характеристики, мати ОСОБА_4 навчанням сине не цікавиться. З сім`єю не проживає з 2017 року. У гімназії жодного разу не з`являлась.

Заявою ОСОБА_15 , копія якої надана позивачем, заявив що бажає проживати в сім`ї свого батька ОСОБА_16 в с. Лісове та його дружини ОСОБА_17 . Також дитина повідомила, що з матір`ю не хоче проживати, оскільки вона не піклувалась про нього, дитина часто залишалась без матері і її подруги, коли вона відвідувала свого друга в місцях позбавлення волі. ОСОБА_8 зазначив, що х дружиною батька склались дружні стосунки, вона про нього піклується з 6 років.

Актом обстеження умов проживання від 25.06.2025 року, копія якого надана позивачем, встановлено, що в будинку проживання сім`ї ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 умови добрі, зроблений євроремонт, є вся необхідна побутова техніка. Вказано, що в дитини є окрема кімната в якій є всі необхідні меблі, техніка, одяг. Стосунки у сім`ї доброзичливі. Також в результаті бесіди встановлено, що ОСОБА_8 бажає проживати з батьком.

Також варто взяти до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 , є матір`ю ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підтвердження чого позивачем подано копію свідоцтва про народження.

Щодо даної дитини КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради ініціювалось питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_5 14.05.2022 року до Суворовського районного суду м. Одеси КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради було подано відповідний позов.

Зі змісту позову вбачається, що згідно з Актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, складеного 29.07.2021 року адміністрацією КПН «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, у присутності інспектора СЮП ВП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, головного спеціаліста територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Суворовському районі, з`ясовано, що мати дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самовільно покинула медичний заклад, залишивши там дитину.

Відповідно до повідомлення КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня Одеської обласної ради» від 30.07.2021 №693/25- С новонароджений хлопчик ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , переведений з обласного перинатального центру до відділення інтенсивної терапії новонароджених та недоношених дітей. 3 16.06.2021 року дитина переведена до відділення патології новонароджених. Мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у лікарні з дитиною не перебувала, жодного разу не відвідала, не брала участі в лікуванні та догляді, в останнє телефонувала щоб поцікавитись станом дитини 07.07.2021 року та повідомила, що постійного місця проживання не має, тимчасово мешкає у реабілітаційному центрі громадянської організації «Громадський рух «Віра, Надія, ОСОБА_22 ». Також дитиною не цікавилися інші родичі.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, державна реєстрація про народження дитини проведена відповідно ст. 133 Сімейного кодексу України, відомості про батьків та дитину вказано згідно з розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.08.2021 року. Так, батьком дитини вказано ОСОБА_1 .

Проте, враховуючи той факт, що сторони у 2005 році відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-2273/2005 розірвали шлюб, та до моменту народження ОСОБА_23 не проживали разом більше 4 років, не мали ніяких зв`язків, тому ОСОБА_1 впевнений, що ОСОБА_24 не є його сином.

Так, (як це вбачається з позовної заяви) в ході телефонної розмови, ОСОБА_1 , пояснив, що більше 4 років не проживає з ОСОБА_4 , самостійно виховує їх спільного малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо позбавлення його батьківських прав не заперечує, оскільки впевнений що ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не його син.

Отже, вбачається, що позивач ще в 2021 році проявила себе з негативної сторони до рідного сина, залишаючи його в пологовому будинку. Як вбачається з позову у даній справі, відповідач, окрім ОСОБА_8 , має двох дітей: ОСОБА_25 та ОСОБА_24 . Стосовно двох з зазначених трьох дітей ініціювалися питання щодо позбавлення матері батьківських прав. З зазначеного представник позивача приходить до висновку, що відповідач не може надати трьом дітям належного виховання та утримання.

Окрім того, наголошує, що ОСОБА_8 за місцем свого проживання, навчання має велике коло друзів, почуває себе безпечно та комфортно живучи разом з батьком, про що не можна стверджувати в разі його переїзду в іншу країну.

20.11.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб, зареєстрований Тальнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 109. Прізвище після реєстрації шлюбу: у чоловіка « ОСОБА_7 », у дружини « ОСОБА_26 ».

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

При цьому слід врахувати надані відповідачем та позивачем докази про матеріально- побутові умови проживання дитини, характеритистику дитини, заяву дитини про бажння проживати з батьком, довідки з навчального закладу, актів обстеження, що підтверджують виконання батьком своїх батьківських обов`язків та ухилення матері від обов`язку щодо виховання дитини.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які: самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Наголошує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Також вказує, що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.

Представник позивача зазначає, що, враховуючи створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, її утримання, враховуючи заявлене дитиною бажання проживати з батьком, враховуючи, що мати дитини з 2017 року не цікавиться сином, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, наявні підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи, що наведені позивачем обставини не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Вказує, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків не свідчить автоматично про те, що цей із батьків самостійно здійснює її виховання та утримання, а також не є безумовною підставою для встановлення відповідного юридичного факту. Також, відповідач сплачує аліменти на утримання дитини, що підтверджується відповідними документами, а тому твердження про те, що позивач одноосібно здійснює матеріальне утримання дитини, не відповідає фактичним обставинам, оскільки відповідач також бере участь у матеріальному забезпеченні дитини шляхом сплати аліментів. При цьому, обмеженість фактичного спілкування матері з дитиною не може оцінюватися ізольовано від обставин, за яких таке спілкування відбувається, та без встановлення причин відповідного обмеження.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Тальнівської міської ради в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги та підтвердила, що дійсно позивач сам виховує дитину більше восьми років, повністю забезпечує всім необхідним, створює всі умови для проживання.

Представник військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком, але просив відмовити в задоволенні позову в іншій частині, посилаючись на те, що позивачем не надано документів, які б свідчили про встановлення певного юридичного факту (свідоцтва про смерть) чи рішення суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), які підтверджують те, що права та обов`язки щодо дитини є припиненими і свідчать про те, що позивач здійснює самостійне виховання дитини віком до 18 років. Крім того, відповідач сплачує аліменти на користь дитини.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні судом встановлено, що 14 вересня 1996 року позивач уклав шлюб із відповідачем, який був зареєстрований виконавчим комітетом Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, актовий запис № 07 та розірваний на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.10.2005 р.

Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що ними не досягнуто згоди щодо місця проживання сина біля нього.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Матеріали справи, а саме: лист виконавчого комітету Тальнівської міської ради № 7056/01-09 від 27.08.2025 з додатками, копія рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.12.2024, копія Акту обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою № 40, копія довідок № 31 від 29.05.2024 № 138 від 17.11.2025, наданих директором Лісівської гімназії Тальнівської міської ради Черкаської області, копія акту обстеження домоволодіння за адресою: провулок Янківський - село Лісове від 21.05.2024 № 17, копія довідки № 467 від 12.10.2021, копія договору позички від 23.03.2017, письмові пояснення ОСОБА_14 , підтверджують те, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає разом з батьком на протязі тривалого часу.

Також, ОСОБА_14 , яка була допитана в якості свідка пояснила, що ОСОБА_8 дійсно проживає разом з позивачем і за вісім років його матір жодного разу не бачила. Дитина вихована, доглянута.

Крім того, ОСОБА_5 , в судовому засіданні вказав, що проживає з батьком - позивачем по справі, вже вісім років. За цей час бачився з матір`ю один раз. Батько забезпечує його всім необхідним, а мати нічим не допомагає. Зазначив, що хоче проживати з батьком.

Більш того, у своїй письмовій заяві представник відповідача вказала, що ОСОБА_4 не заперечує проти того, що дитина фактично проживає разом із батьком.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому, жодної із вказаних обставин, які б унеможливлювали передачу дитини позивачу та визначення місця проживання останнього разом з ним, судом встановлено не було.

З огляду на викладені норми права та обставини розгляду справи, суд переконаний, що місцем проживання малолітнього ОСОБА_8 слід обрати місце проживання батька, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Таке рішення, на думку суду, жодним чином не обмежить мати у правах участі у спільному вихованні та можливості спілкування з дитиною. У разі виникнення відповідних обставин, можливих перешкод у спілкуванні з дитиною, мати не позбавлена права вирішувати ці питання в судовому та навіть позасудовому порядку.

Разом з тим, відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про встановлення певного юридичного факту (свідоцтва про смерть) чи рішення суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), які підтверджують те, що права та обов`язки матері щодо дитини є припиненими і свідчать про те, що позивач здійснює його самостійне виховання, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ); третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Тальнівської міської ради (вул. Соборна, 28, м. Тальне, Звенигородський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ: 04061607), Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: