Ухвала суду № 139242792, 26.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"26" серпня 2026 р.

Справа №489/3399/26

Провадження № 2-п/489/49/26

УХВАЛА

26 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 30 липня 2026 виданого Інгульським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.07.2026 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що вона, отримавши документи по справі, 06 травня 2026 зареєструвалася в підсистемі «Електронний суд», підготувала відзив на позовну заяву, підписала його кваліфікованим електронним підписом та відправила позивачу. Однак через відсутність юридичної освіти та складний інтерфейс підсистеми «Електронний суд» вона припустилася технічної помилки: після підписання відзиву та натискання кнопки відправки позивачу, була впевнена, що документ автоматично реєструється і надходить до суду. Вважала свій процесуальний обов`язок повністю виконаним. Тільки після ухвалення заочного рішення з`ясувалося, що відзив залишився на етапі підтвердження та не надійшов безпосередньо судовому складу. Позивач кожен її частковий платіж спрямовував виключно на погашення нарахованих процентів та штрафів, зменшивши основний борг (тіло кредиту) за весь час лише на 102 грн (з 21 100 грн до 20 998 грн). Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України та правових позицій Верховного Суду, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі, сплачена сума погашає насамперед основну суму боргу (тіло кредиту). У разі належного зарахування сплачених 12 468 грн залишок основного боргу має становити 8 632 грн, а не 20 998 грн. Нарахована позивачем сума процентів у розмірі 40 429 грн майже у два рази перевищує початковий розмір кредиту, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Заочним рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.07.2026, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1557-9417 від 30.05.2025 у розмірі 61427,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судовий збір у розмірі 2255,05 грн.

Заявниця зазначає, що отримавши документи по справі, 06 травня 2026 зареєструвалася в підсистемі «Електронний суд», підготувала відзив на позовну заяву, підписала його кваліфікованим електронним підписом та відправила позивачу. Однак через відсутність юридичної освіти та складний інтерфейс підсистеми «Електронний суд» вона припустилася технічної помилки: після підписання відзиву та натискання кнопки відправки позивачу, була впевнена, що документ автоматично реєструється і надходить до суду.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відповідачка у встановленому цивільним процесуальним законом порядку була належним чином повідомлена про наявний на розгляді суду спір та мала достатньо часу на подання відзиву та впевниться про його надходження до суду.

Щодо заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2- 4 статті 284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Судом встановлено, що заяву про перегляд заочного рішення суду від 30.07.2026 заявницею подано 03.08.2026, у встановлений ч.2 ст. 284 ЦПК України тридцятиденний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, необхідні дві підстави для скасування заочного рішення, а саме: відсутність на судовому засіданні та не повідомлення про причини неявки, не подання відзиву з поважних причин; наявність доказів, що мають істотні значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених умов, тобто, не лише встановлення поважності причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Заявник, як на підставу заперечень проти позовних вимог, зазначає, що позивачем сплачений нею платіж спрямовано виключно на погашення нарахованих процентів та штрафів, зменшивши основний борг (тіло кредиту) за весь час лише на 102 грн., що є порушенням ст.. 534 ЦК України. Також, нарахована позивачем сума процентів у розмірі 40429 грн. майже у два рази перевищує початковий розмір кредиту, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

У розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору відповідачкою. Отже відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, відповідачкою не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

Судом, при ухваленні рішення суду досліджувалися матеріали, які додані до позовної заяви, в яких, зокрема, містилися належні та допустимі докази, достатні для ухвалення судового рішення по справі.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Врахувавши положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Доказів на спростування вимог ТОВ «Укр кредит фінанс» заявницею до заяви про перегляд заочного рішення не долучено.

Доводи та міркування, наведені відповідачкою у заяві про перегляд заочного рішення, а саме щодо доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та визначали необхідність перегляду заочного рішення, не спростовують висновків суду та по своїй суті не свідчать про неповноту з`ясованих судом фактичних обставин справи.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачкою не доведено поважність причин не з`явлення в судове засідання та не подання відзиву на позовну заяву, а докази, на які посилається відповідачка не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі, що є підставою для залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 260, 280, 284, 287-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 30 липня 2026 виданого Інгульським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ст. ст. 354-356 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Рум`янцева