Ухвала суду № 139241222, 30.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29886/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

слідчої - ОСОБА_4 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 27.05.2026 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2026 у справі № 757/26716/26-к за адресою: АДРЕСА_1 - за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Метою накладення арешту вказано забезпечення збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України.

За версією сторони обвинувачення, службовими особами низки державних підприємств у сфері морського транспорту за попередньою змовою з представниками окремого товариства налагоджено протиправний механізм незаконного збагачення, у межах якого використовувалась мережа підконтрольних суб`єктів господарювання для документального оформлення операцій, що не мали реального господарського змісту. За матеріалами досудового розслідування, до вказаної діяльності залучався також приватний кошторисник ФОП ОСОБА_6 , який готував відповідну проектно-кошторисну та первинну облікову документацію.

У ході обшуку 27.05.2026 за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено: мобільний телефон Google Pixel 7а, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; печатку ТОВ «ІК «ДЕКА» (код 43880471); печатку ФОП « ОСОБА_7 » (код НОМЕР_4 ); печатку ТОВ «БУД КОМПЛЕКТС» (код 46036787).

Постановою слідчого від 27.05.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Посилаючись на положення ст. 98, 131, 168, 170, 171, 173, 236 КПК України, прокурор просить накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні, та просив його задовольнити.

Слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію прокурора з урахуванням долучених нею у судовому засіданні додаткових документів, які, за твердженням сторони обвинувачення, підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні.

Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на такі доводи:

- ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку було надано дозвіл на відшукання та вилучення певного переліку предметів і документів, жодного з яких під час обшуку не було вилучено, що прямо вказує на відсутність обґрунтованості підозри, яка станом на момент розгляду клопотання ОСОБА_6 не вручена;

- подане прокурором клопотання не містить доказів того, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, не обґрунтовано підстав та мети для накладення арешту, не доведено відношення майна до кримінального провадження та можливості його зберігання доказів вчиненого злочину;

- в клопотанні не доведено ризиків приховування, пошкодження або знищення майна;

- ухвалою слідчого судді від 15.05.2026 було надано дозвіл на виявлення та зняття копій з мобільних телефонів, а не на їх вилучення, у зв`язку з чим вилучення мобільного телефону виходить за межі наданого судом дозволу;

- під час проведення обшуку допущено процесуальні порушення: слідчим не було надано доручення оперуповноваженим особам, які брали участь у проведенні обшуку; вилучені речі запаковувалися у заздалегідь підготовлені пакети, де вже стояли підписи без зазначення осіб, які підписалися як поняті; на вилучення печаток дозвіл в ухвалі про обшук не надавався; зазначене свідчить, на думку захисту, про недопустимість отриманих доказів;

- органом досудового розслідування пропущено 48-годинний строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки обшук проведено 27.05.2026, тоді як клопотання зареєстровано в суді лише 02.06.2026; клопотання про поновлення строку прокурором не подано, а тому всі вилучені речі підлягають поверненню особі, у якої їх було вилучено;

- Офіс Генерального прокурора має електронний кабінет і мав можливість подати вказане клопотання через систему «Електронний суд», не направляючи його засобами поштового зв`язку.

З огляду на викладене представник володільця майна просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України.

За версією сторони обвинувачення, службовими особами низки державних підприємств у сфері морського транспорту за попередньою змовою з представниками окремого товариства налагоджено протиправний механізм незаконного збагачення, у межах якого з метою документального оформлення операцій без реального господарського змісту використовувалась мережа підконтрольних суб`єктів господарювання, а також забезпечувалось складання проектно-кошторисної та первинної облікової документації із внесенням недостовірних відомостей. До вказаної діяльності, за матеріалами досудового розслідування, залучався приватний кошторисник ФОП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який готував відповідну кошторисну документацію та акти виконаних робіт.

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2026 у справі № 757/26716/26-к 27.05.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 - за місцем проживання ОСОБА_6 .

У ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон Google Pixel 7а, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою за абонентським номером НОМЕР_3 ; печатку ТОВ «ІК «ДЕКА» (код 43880471); печатку ФОП « ОСОБА_7 » (код НОМЕР_4 ); печатку ТОВ «БУД КОМПЛЕКТС» (код 46036787).

Постановою слідчого від 27.05.2026 вказане вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

За матеріалами кримінального провадження, у тому числі за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття інформації з електронних комунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, встановлено, що абонентський номер НОМЕР_3 , який знаходиться у мобільному телефоні, використовувався ОСОБА_6 для листування, зокрема, з представниками ТОВ «Тек Транс Груп «Форвард» щодо складання проектно-кошторисної документації, актів виконаних робіт та списання товарно-матеріальних цінностей.

Клопотання про арешт майна направлено до Печерського районного суду м. Києва рекомендованим листом № 0303700354418 через АТ «Укрпошта» 28.05.2026, що підтверджується копією поштового відправлення, доданого до клопотання.

У судовому засіданні слідча ОСОБА_4 долучила додаткові документи, які, на думку сторони обвинувачення, підтверджують причетність ОСОБА_6 до діяльності, що є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Стандарт «достатніх підстав» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Слідчий суддя враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, за якою втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, допускається за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю, заради досягнення якої такі засоби застосовуються (рішення від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»).

Дослідивши матеріали, надані з клопотанням, оцінивши їх у сукупності з поясненнями учасників судового засідання та долученими у судовому засіданні слідчою додатковими документами, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

По-перше, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про порушення органом досудового розслідування 48-годинного строку на подання клопотання про арешт майна, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України. Обшук за місцем проживання ОСОБА_6 проведено 27.05.2026. Матеріалами клопотання, зокрема копією поштового відправлення № 0303700354418 АТ «Укрпошта», підтверджується, що клопотання про арешт майна направлено до Печерського районного суду м. Києва 28.05.2026, тобто в межах передбаченого законом 48-годинного строку. За змістом ч. 5 ст. 171 КПК України вимога цієї норми полягає в тому, щоб клопотання було подано у зазначений строк, а моментом його подання є, зокрема, дата передачі клопотання оператору поштового зв`язку, а не дата його реєстрації у канцелярії суду. За таких обставин доводи захисту про сплив цього строку не знаходять підтвердження. Аргумент про обов`язковість подання клопотання виключно через систему «Електронний суд» також не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, яке не встановлює для органів прокуратури такого виключного способу звернення.

По-друге, наведений сторонами обвинувачення обсяг фактичних даних (у тому числі результати негласних слідчих (розшукових) дій щодо зняття інформації з електронних комунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, дані про листування між представниками ТОВ «Тек Транс Груп «Форвард» та ОСОБА_6 у месенджерах щодо складання проектно-кошторисної документації та актів виконаних робіт, долучені у судовому засіданні додаткові документи слідчої) свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно об`єктивно пов`язане з предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000155 та відповідає критеріям речових доказів, встановленим ст. 98 КПК України.

По-третє, щодо мобільного телефону Google Pixel 7а (ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ) з сім-карткою за абонентським номером НОМЕР_3 , то слідчий суддя враховує, що саме цей абонентський номер, за матеріалами кримінального провадження, використовувався ОСОБА_6 для комунікації, у ході якої обговорювались обставини, що є предметом досудового розслідування. З огляду на вказане мобільний телефон з зазначеним абонентським номером може містити відомості (переписки, фотофіксацію, файли документів, дані про з`єднання тощо), які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також може бути об`єктом технічної (комп`ютерно-технічної) експертизи. Заборона, передбачена ч. 2 ст. 168 КПК України, у цьому випадку не застосовується, оскільки надання мобільного терміналу разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а сам пристрій за наведених обставин має ознаки засобу вчинення кримінального правопорушення.

По-четверте, щодо печаток ТОВ «ІК «ДЕКА» (код 43880471), ФОП « ОСОБА_7 » (код НОМЕР_4 ) та ТОВ «БУД КОМПЛЕКТС» (код 46036787), то сам факт одночасного зберігання ОСОБА_6 - приватним кошторисником ФОП, який жодним чином не пов`язаний за офіційними даними з зазначеними суб`єктами господарювання, - печаток трьох різних юридичних осіб та іншого суб`єкта підприємницької діяльності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що ці печатки могли використовуватися для складання документів первинного обліку та іншої облікової документації від імені зазначених осіб. За таких обставин зазначені печатки мають ознаки речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України як предмети, що могли бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, у тому числі щодо ознак службового підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України), та можуть бути об`єктом технічної та інших експертиз для встановлення факту використання цих печаток при виготовленні документів, що фігурують у кримінальному провадженні.

По-п`яте, доводи сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих у ході обшуку (посилання на відсутність доручення оперуповноваженим особам, порядок пакування вилучених речей, вилучення предметів, які не були перелічені в ухвалі про дозвіл на обшук), не підлягають розгляду по суті на цій стадії провадження. Питання допустимості доказів вирішуються судом під час розгляду кримінального провадження по суті. Крім того, згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України вилучення під час обшуку речей та документів, які не входять до переліку, щодо якого надано дозвіл, є законною процесуальною дією, наслідком якої є набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна з подальшим вирішенням питання про його арешт або повернення у порядку, передбаченому КПК України, що і є предметом цього розгляду.

По-шосте, доводи сторони захисту про необхідність попереднього вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру як умови накладення арешту на майно є безпідставними. Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення підлягає врахуванню слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або з метою забезпечення цивільного позову чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди). Натомість у цьому провадженні клопотання про арешт заявлене з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), у зв`язку з чим арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, незалежно від процесуального статусу цієї особи у кримінальному провадженні.

По-сьоме, з огляду на характер вилученого майна (мобільний пристрій, який може бути легко переміщений, а інформація на ньому - видалена або змінена; печатки, які можуть бути використані для виготовлення нових документів або знищені), слідчий суддя вважає, що застосування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження є необхідним для запобігання можливості приховування, пошкодження, зміни, знищення, використання, передачі чи відчуження такого майна, а також для забезпечення можливості проведення відповідних експертиз та інших слідчих (розшукових) дій.

Одна лише постанова про визнання майна речовим доказом сама по собі не є безумовною підставою для його арешту; водночас у цьому провадженні наявна сукупність обставин, які у своєму зв`язку та значенні дозволяють дійти висновку про необхідність застосування арешту саме як заходу забезпечення збереження речових доказів.

Обмеження права володільця майна, що є наслідком арешту, є пропорційним завданням кримінального провадження та відповідає меті, для досягнення якої цей захід застосовується. За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42024100000000155 від 18.03.2024 на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене 27.05.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

1) мобільний телефон Google Pixel 7а ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім - карткою НОМЕР_3 ;

2) печатка ТОВ «ІК «ДЕКА» код 43880471;

3) печатка ФОП « ОСОБА_7 » код НОМЕР_4 ;

4) печатка ТОВ «БУД КОМПЛЕКТС» код 46036787, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст складено та проголошено 06.07.2026 о 08:20 год.

Слідчий суддя ОСОБА_8