Рішення № 139241047, 25.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/17252/25

Провадження № 2/756/5702/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

25 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

представника позивача Гажали А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.12.2016 по 31.07.2025 у розмірі 38 494,10 грн, 3% річних у розмірі 3 120,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 180,47 грн та пеню у розмірі 239,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення за цією адресою. Правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору приєднання, повідомлення про який було оприлюднено 05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510), а з 01.07.2021 - на підставі публічного індивідуального договору приєднання, оприлюдненого 31.05.2021 на офіційному вебсайті товариства. Заяв або повідомлень про відмову від отримання послуг від відповідача не надходило.

Плату за спожиті послуги відповідач не вносила, унаслідок чого за період з 01.12.2016 по 31.07.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 38 494,10 грн, з яких 36 528,08 грн - плата за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 1 935,29 грн - плата за абонентське обслуговування і 30,73 грн - внесок за обслуговування вузлів комерційного обліку. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року в межах цивільної справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2025 року у розмірі 38 494,10 грн, 3% річних у розмірі 3 120,64 грн, 16 180,47 грн інфляційних втрат, пеню у розмірі 239,50 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 41 грн.

05.02.2026 до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.03.2026 цю заяву задоволено, заочне рішення від 06.01.2026 скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечувала. Зазначила, що відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 її зараховано до списків Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», з 20.04.2022 вона прийняла справи та посаду медичної сестри травматологічного відділення клініки ушкоджень цього центру, будучи призваною ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу. Оскільки постійно перебуває в розпорядженні військової частини, послугами з водопостачання та водовідведення не користувалася, а сама лише належність їй квартири не є підставою для нарахування плати за час проходження військової служби. Просила відмовити у стягненні заборгованості за період з квітня 2022 року по 23.10.2025.

Крім того, відповідач заявила про застосування позовної давності. За її твердженням, за платежами за період з грудня 2016 року по березень 2017 року трирічний строк сплив ще до запровадження карантину або ж станом на 02.04.2020 його невикористана частина була меншою за 49 днів, які минули з дня поновлення перебігу позовної давності до дня пред`явлення позову. Просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені за цей період і в цій частині у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечив. Зазначив, що обов`язок утримувати майно та своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги покладено на власника квартири незалежно від того, чи користується він нею особисто, а можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди або розстрочення оплати боргу відповідач у досудовому порядку не використала і з відповідними зверненнями до позивача не зверталася. Щодо позовної давності послався на продовження її перебігу на час дії карантину, а також на переривання перебігу вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання позивачем як виконавцем житлово-комунальних послуг послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а також текст такого договору. Повідомленням визначено, що фізична особа (власник або квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), яка користується цими послугами, вважається такою, що ознайомлена з умовами договору, погоджується з ними та приєднується до них, а в разі відмови від отримання послуг така відмова має бути оформлена письмово та направлена виконавцю для оформлення припинення надання послуг.

31.05.2021 на офіційному вебсайті позивача оприлюднено повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, у зв`язку з чим з 01.07.2021 такий договір вважається укладеним. Згідно з п. 33 цього договору споживач вносить плату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, а п. 44 договору передбачено відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку для відповідного будинку встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 у розмірі 4,39 грн щоквартально.

Як вбачається з довідки та розрахунку заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 31.07.2025, за період з 01.12.2016 по 31.07.2025 відповідачу нараховано 36 528,08 грн плати за послуги, 1 935,29 грн плати за абонентське обслуговування та 30,73 грн внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; оплат за цей період не здійснено, коригувань, субсидій і пільг не застосовано.

Тим самим розрахунком за кожним щомісячним платежем визначено день початку прострочення - перше число другого місяця, що настає за розрахунковим, і на прострочені суми нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 16 180,47 грн, 3% річних у загальному розмірі 3 120,64 грн та пеню у розмірі 239,50 грн.

З 20.04.2022 відповідач проходить військову службу на посаді медичної сестри травматологічного відділення клініки ушкоджень Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», що підтверджується наданими нею документами.

Доказів звернення відповідача до позивача із заявою про відмову від отримання послуг або із заявою про перерахунок плати у зв`язку з тимчасовою відсутністю за місцем споживання послуг матеріали справи не містять.

Позовну заяву подано до Оболонського районного суду м. Києва 23.10.2025.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За приписами ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону передбачено право споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки відповідач фактично отримувала послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення й письмової відмови від них не оформлювала, вона в порядку ст. 634, 642 ЦК України приєдналася до умов публічного договору, а тому зобов`язана оплачувати надані послуги за встановленими тарифами.

Суд враховує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, незалежно від того, чи користується він ним безпосередньо. Відповідач є власником квартири, у якій споживалися послуги, а тому саме на неї покладено обов`язок сплачувати їх вартість.

Наданий позивачем розрахунок здійснено помісячно, окремо за кожною складовою плати, із зазначенням обсягів нарахувань, дня початку прострочення та кількості днів прострочення. Відповідач власного контррозрахунку не подала, доказів оплати спожитих послуг, звернення до позивача з приводу неправильності нарахувань або скарг щодо ненадання чи неналежної якості послуг не надала. За таких обставин суд бере до уваги розрахунок позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що з 20.04.2022 вона не користувалася послугами у зв`язку з проходженням військової служби, суд зазначає наступне.

Проходження військової служби не припиняє зобов`язання власника житла з оплати житлово-комунальних послуг і не є самостійною підставою для звільнення від такої оплати. Обов`язок утримувати майно випливає з права власності і не залежить від того, чи проживає власник у житлі особисто.

Закон пов`язує можливість неоплати комунальних послуг за час тимчасової відсутності споживача не із самим фактом відсутності, а з дотриманням установленої процедури: таке право реалізується за відсутності приладів обліку, за період відсутності понад 30 календарних днів та за умови документального підтвердження відповідно до умов договору про надання комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Так само й відмова від отримання послуг за умовами оприлюдненої оферти мала бути оформлена письмово та направлена виконавцю.

Порядок реалізації цього права визначено Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690: споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження, зокрема довідки з місця проходження військової служби (пп. 7 п. 45 Правил), і зобов`язаний інформувати виконавця про таку відсутність, а якщо вона перевищує шість місяців - у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду надавати оновлену заяву з підтвердними документами (пп. 11-1 п. 47 Правил). Перерахування нарахованої плати або її ненарахування за період тимчасової відсутності виконавець здійснює за умови отримання заяви та документального підтвердження (пп. 8-1 п. 50 Правил). У редакції, чинній до 30.12.2023, це право пов`язувалося з документальним підтвердженням відповідно до умов договору, тож у жодній із редакцій, чинних у спірний період, воно не виникало в силу самого лише факту непроживання споживача за місцем споживання послуг.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.12.2018 у справі № 640/20484/16-ц: право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності реалізується на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує таку відсутність, зокрема довідки з місця проходження військової служби, а за відсутності письмових звернень споживача до виконавця підстав для перерахунку плати немає.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зверталася до позивача із заявою про перерахунок плати за період тимчасової відсутності, надавала документи на її підтвердження чи відмовлялася від отримання послуг у письмовій формі. Не надано і доказів того, що у спірний період послуги у квартирі не споживалися іншими особами. За таких обставин підстав для звільнення відповідача від оплати послуг за період з квітня 2022 року суд не вбачає, а наведені доводи відхиляє.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Плата за житлово-комунальні послуги вноситься щомісяця, тобто зобов`язання відповідача має характер періодичних платежів, а перебіг позовної давності обчислюється окремо за кожним щомісячним нарахуванням.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким цей розділ доповнено Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин установлено з 12.03.2020 і відмінено з 30.06.2023.

Пунктом 19 того ж розділу, яким його доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, у період дії воєнного стану строки, визначені зокрема ст. 257 ЦК України, продовжувалися на строк його дії, а в редакції Закону України від 08.11.2023 № 3450-IX, чинній з 30.01.2024, перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX п. 19 зазначеного розділу виключено, у зв`язку з чим з 04.09.2025 перебіг позовної давності поновився.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, позовна давність, яка станом на 02.04.2020 уже сплила, ані продовженню, ані зупиненню не підлягала. Натомість перебіг позовної давності, яка на цю дату не сплила, не відбувався до 03.09.2025 включно, а її невикористана частина продовжила свій перебіг з 04.09.2025.

Позовну заяву подано до суду 23.10.2025, тобто через 49 днів після поновлення перебігу позовної давності. Відтак у межах позовної давності перебувають лише ті щомісячні платежі, невикористана частина трирічного строку за якими станом на 02.04.2020 перевищувала 49 днів.

Такій умові відповідають вимоги про стягнення заборгованості, що виникла після травня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до цього періоду, заявлено після спливу позовної давності.

За таких обставин суд застосовує наслідки спливу позовної давності до нарахувань до травня 2017 року включно, а в межах позовної давності перебувають нарахування починаючи з червня 2017 року.

Інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і нараховані позивачем на прострочені щомісячні платежі, а тому наслідки спливу позовної давності поширюються й на ці нарахування у відповідній частині.

За розрахунком позивача на платежі за грудень 2016 року - травень 2017 року припадає 4 362,99 грн заборгованості за послуги, 6 020,06 грн інфляційних втрат та 1 106,24 грн 3% річних, а всього 11 489,29 грн.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2016 по 31.05.2017 у розмірі 4 362,99 грн, а також нарахованих на неї інфляційних втрат у розмірі 6 020,06 грн та 3% річних у розмірі 1 106,24 грн слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Решта заявлених вимог перебуває в межах позовної давності. Заборгованість за період з 01.06.2017 по 31.07.2025 становить 34 131,11 грн, з яких 32 165,09 грн - плата за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 1 935,29 грн - плата за абонентське обслуговування і 30,73 грн - внесок за обслуговування вузлів комерційного обліку; інфляційні втрати становлять 10 160,41 грн, а 3% річних - 2 014,40 грн.

Пеню в розмірі 239,50 грн нараховано в межах строку, встановленого договором розміру та передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обмежень, на платежі, прострочення яких настало після скасування заборони на нарахування неустойки за житлово-комунальні послуги, запровадженої на час дії воєнного стану. Позовна давність за цією вимогою не сплила, а тому вимога про стягнення пені є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - шляхом стягнення з відповідача 34 131,11 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.06.2017 по 31.07.2025, 2 014,40 грн 3% річних, 10 160,41 грн інфляційних втрат та 239,50 грн пені, а всього 46 545,42 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, а розмір задоволених вимог становить 80,20 відсотка ціни позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 428,54 грн судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати позивача на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становлять 41 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню 32,88 грн таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.06.2017 по 31.07.2025 у розмірі 34 131,11 грн, 3% річних у розмірі 2 014,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 160,41 грн, пеню у розмірі 239,50 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 428,54 грн та витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 32,88 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО