Ухвала суду № 139240953, 31.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11121/26

Провадження №: 1-кс/755/3430/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2026 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчої 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Полянецьке Уманського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026010000000016 від 19 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и л а:

слідча 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , за погодженням прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь ОСОБА_3 , звернулась до слідчої судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026010000000016 від 19 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом (з дилокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3), за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026010000000016, відомості про яке 19.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що у невстановлені органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 18 березня 2026 року, у ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань в особливий період шляхом створення перешкод для здійснення встановлених законом заходів мобілізації, комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом, а саме шляхом організації незаконного оформлення військовозобов`язаним особам документів про стан здоров`я та встановлення інвалідності, які мали бути використані як підстава для визнання таких осіб непридатними до військової служби та виключення їх із військового обліку, унаслідок чого зазначені особи уникали б призову на військову службу під час мобілізації.

З метою реалізації зазначеного умислу ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншою особою, яка перебувала на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, розподіливши з нею функції та ролі у вчиненні кримінального правопорушення, розпочав безпосереднє виконання дій, спрямованих на незаконне оформлення військовозобов`язаним особам документів, які підтверджували б наявність захворювань, непридатність до військової служби або встановлення інвалідності та створювали б формальні підстави для їх подальшого виключення з військового обліку. При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що в умовах дії правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації незаконне виключення військовозобов`язаних осіб із військового обліку створює перешкоди для здійснення ІНФОРМАЦІЯ_7 заходів мобілізації, доукомплектування військових посад і забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом, та бажав вчинити такі дії.

Так, не пізніше 18 березня 2026 року ОСОБА_5 дізнався про нібито наявне у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надав згоду на конфіденційне співробітництво з органом досудового розслідування та діяв під контролем правоохоронних органів, бажання отримати документи про стан здоров`я та встановлення інвалідності з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації та подальшого виключення з військового обліку.

Під час спілкування з ОСОБА_7 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого умислу, повідомив про можливість організувати незаконне оформлення документів, які підтверджували б непридатність ОСОБА_7 до військової служби та надавали б підстави для встановлення йому інвалідності й подальшого виключення з військового обліку. З метою переконання ОСОБА_7 у реальності своїх можливостей ОСОБА_5 повідомив про наявність у нього зв`язків із невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими особами, які за грошову винагороду можуть забезпечити прийняття необхідних рішень та оформлення відповідних документів поза встановленою законом процедурою.

30 березня 2026 року о 14 годині 24 хвлини, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні ресторану «Отоманша» за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Шевченка, 1-Д, під час зустрічі з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, повідомив останньому, що за організацію незаконного виготовлення та оформлення документів про стан здоров`я, визнання непридатним до військової служби, встановлення інвалідності та створення підстав для подальшого виключення з військового обліку ОСОБА_7 повинен передати грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США.

У подальшому ОСОБА_5 мав намір одержати від ОСОБА_7 необхідні документи та відомості, передати їх співучаснику й іншим залученим особам, організувати виготовлення та оформлення документів із завідомо неправдивими відомостями про стан здоров`я ОСОБА_7 , забезпечити прийняття на їх підставі відповідних медичних і військово-облікових рішень та в такий спосіб створити незаконні підстави для виключення ОСОБА_7 з військового обліку і фактичного унеможливлення його призову на військову службу під час мобілізації.

Однак ОСОБА_5 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення зазначеного кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки його подальша діяльність була припинена у зв`язку із затриманням 30.04.2026 працівниками Дніпровського УП ГУНП у м. Києві за підозрою у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026102040000048 від 10.03.2026, унаслідок чого він був позбавлений фактичної можливості продовжити реалізацію свого умислу, передати відомості та документи співучасникам, забезпечити їх незаконне оформлення, встановлення ОСОБА_7 інвалідності та його подальше виключення з військового обліку.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незакінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройним силам України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

30.03.2026 приблизно о 14 годині 24 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні ресторану «Отаманша» за адресою: Київська область, Бучанський район, вулиця Шевченка, 1-Д, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом організації незаконного оформлення документів, що мали стати підставою для виключення військовозобов`язаних осіб із військового обліку, дізнався від ОСОБА_7 , який надав згоду на конфіденційне співробітництво з органом досудового розслідування та діяв під його контролем, про наявність у останнього повістки про виклик до одного із ІНФОРМАЦІЯ_7 із необхідністю прибуття до 02.04.2026.

Усвідомлюючи, що продовження строку дії зазначеної повістки створить умови для подальшої реалізації його злочинного умислу щодо незаконного оформлення ОСОБА_7 документів про непридатність до військової служби, встановлення інвалідності та подальшого виключення останнього з військового обліку, у ОСОБА_5 у цей же час виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за здійснення впливу на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо продовження строку дії повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. г) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Відповідно до п.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 , що має реальну можливість за грошову винагороду здійснити вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою прийняття ними рішення про продовження строку дії повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 строком до 60 діб, повідомивши, що вартість такого впливу становить 5 000 (п`ять тисяч) доларів США.

31.03.2026 приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу Сервісного центру МВС України № 3245 за адресою: Київська область, місто Вишгород, вулиця Кургузова, 7-А, під час зустрічі з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, підтвердив свої наміри щодо здійснення впливу на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 та повторно повідомив про необхідність передачі неправомірної вигоди у сумі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США, визначивши порядок її передачі двома частинами: 3 000 (три тисячі) доларів США як першу частину та 2 000 (дві тисячі) доларів США після прийняття відповідного рішення.

01.04.2026 о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, повідомив останньому про необхідність прибути 01.04.2026 приблизно о 16 годині 00 хвилин станції метро «Оболонь» за адресою: місто Київ, вулиця Героїв полку «Азов», 15/3, та передати першу частину неправомірної вигоди у сумі 3 000 (три тисячі) доларів США за здійснення впливу на прийняття службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення щодо продовження строку дії повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7.

01.04.2026 приблизно о 16 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу підземного переходу біля станції метро «Оболонь» за адресою: місто Київ, вулиця Героїв полку «Азов», 15/3, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду у сумі 3 000 (три тисячі) доларів США (еквівалент 131 700 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2026) за здійснення впливу на прийняття службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про продовження строку дії повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 строком до 60 діб.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

30.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України та доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, зокрема:

-повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення від 18.03.2026 №209;

-рапорт від 18.03.2026 №208;

-заява ОСОБА_7 ;

-рапорт від 23.03.2026;

-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 23.03.2026;

-протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 31.03.2026;

-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 01.04.2026;

-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 01.04.2026;

-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 01.04.2026;

-протокол огляду та вручення грошових коштів від 01.04.2026;

-протокол за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 09.04.2026, не таємно;

-протокол за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 09.04.2026, не таємно;

-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 21.07.2026;

-заява свідка ОСОБА_7 про надання дозволу на огляд особистого телефону від 21.07.2026;

-протокол огляду предмету від 21.07.2026;

-витяг з ДМС особова картка ОСОБА_5 ;

-рапорт на долучення ухвали №755/6046/26 про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 з додатком;

-повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-протокол проведення обшуку від 30.07.2026;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетністьОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

-знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років із конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих злочинів, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у тому , що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі учасники кримінальних правопорушень, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлено осіб які можуть бути причетні до вчиненні вищевказаних злочинів, таким чином є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Також підозрюваний може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_5 здійснювалося за попередньою змовою із невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому ОСОБА_5 , маючи певну підтримку серед інших осіб може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування..

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , може вчинити інший злочин проти правосуддя тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.

Крім цього, наявний ризик здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків, у вказаному кримінальному провадженні вказує на можливість вчинення підозрюваним дій, що утворюють інші склади кримінальних правопорушень.

Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років із конфіскацією майна, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяють йому перебувати під вартою під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки на момент повідомлення йому про підозру ОСОБА_5 за місцем реєстрації та проживання не знаходиться, а також вказаний запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки .

Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Держави.

Ураховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначила, що підозра щодо ОСОБА_5 є повністю обґрунтованою та такою, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо ризиків зазначила, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, досудове розслідування триває, а весь комплекс необхідних слідчих та процесуальних дій ще не проведено. Отримавши інформацію про свідків та зміст їхніх показань, підозрюваний може незаконно впливати на них з метою зміни або спотворення їхніх показань. Зазначений ризик існує до моменту безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні. Також існує ризик іншого перешкоджання кримінальному провадженню та здійсненню правосуддя. Наявні у кримінальному провадженні докази є вагомими та в сукупності підтверджують обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, просила застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та задовольнити клопотання в повному обсязі.

Захисниця підозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.

Захисниця зазначає, що сам факт повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не є безумовною підставою для застосування тримання під вартою.

Сторона обвинувачення повинна довести наявність конкретних та реальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак таких належних і достатніх доказів прокурором не наведено.

Навпаки, обставини кримінального провадження свідчать про належну процесуальну поведінку підзахисного. Його дії протягом тривалого часу документувалися одночасно двома правоохоронними органами, однак навіть за таких обставин протягом майже місяця підзахисний не вчиняв жодних дій, спрямованих на переховування, знищення доказів або інше перешкоджання кримінальному провадженню.

Раніше щодо підзахисного було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Упродовж усього періоду його дії підзахисний належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно з`являвся за викликами до органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Будь-яких фактів порушення встановлених обов`язків або умов застосованого запобіжного заходу сторона обвинувачення не навела.

Таким чином, твердження про існування ризику переховування, на думку захисниці, є припущенням і не підтверджене конкретними доказами. Додатково захисниця просила долучити документи, які підтверджують, що закордонний паспорт ОСОБА_5 переданий до відповідного органу. За таких обставин відсутні об`єктивні підстави вважати, що у підозрюваного є намір залишити територію України або ухилятися від органу досудового розслідування чи суду.

Як зазначає, захисниця не підтвердженим є й ризик незаконного впливу на свідків, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що показання трьох свідків уже отримані та долучені до матеріалів провадження. Крім того, під час передачі грошових коштів були присутні поняті, показання яких також зафіксовані у встановленому порядку. При цьому прокурором не наведено жодного конкретного факту, який би свідчив про реальну можливість або намір підзахисного здійснювати незаконний вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження.

Щодо ризику знищення, пошкодження або приховування речових доказів, сторона захисту вказала на те, що в межах кримінального провадження вже двічі проводилися обшуки, однак жодних документів, предметів чи інших матеріалів, які могли б мати значення для провадження та які підзахисний міг би надалі знищити, приховати або пошкодити, не виявлено. Отже, посилання на відповідний ризик також має виключно припущений характер.

Окремо захисниця просила долучити до матеріалів кримінального провадження документи, що характеризують особу підзахисного, та врахувати їх під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

З огляду на викладене, сторона захисту просила відмовити у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав свою захисницю, зазначив, що має намір і надалі повною мірою співпрацювати з органами досудового розслідування та судом. Намірів переховуватися від органів досудового розслідування чи суду не має.

За таких обставин, слідча суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.

За вказаним вище фактом 19 березня 2026 року відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 42026010000000016.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та захисниці щодо вручення їм копій клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

30.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила.

У судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України, наявними у справі доказами, зокрема: повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення від 18.03.2026 №209; рапортом від 18.03.2026 №208; заявою ОСОБА_7 ; рапортом від 23.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.03.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 31.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.04.2026; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 01.04.2026; протоколом за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 09.04.2026, не таємно; протоколом за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 09.04.2026, не таємно; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.07.2026; заявою свідка ОСОБА_7 про надання дозволу на огляд особистого телефону від 21.07.2026; протоколом огляду предмету від 21.07.2026; витягом з ДМС особова картка ОСОБА_5 ; рапортом на долучення ухвали №755/6046/26 про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 з додатком; повідомленням про підозру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; протоколом проведення обшуку від 30.07.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Водночас, слідча суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені в клопотанні слідчого дані, з урахуванням долучених до клопотання доказів, слідча суддя має всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для обрання запобіжного заходу, що повинно підтвердити або спростувати підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

У межах вказаного кримінального провадження прокурор вказав на такі існуючі ризики, як:

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років із конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих злочинів, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

Слідча суддя враховує, що запобігання ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування і суду та перешкоджання ним розгляду кримінального провадження, становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства, а тому вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , оскільки він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до тяжких злочинів та за яке передбачено покарання позбавлення волі на строк до восьми років.

п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК Українипідозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі учасники кримінальних правопорушень, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлено осіб які можуть бути причетні до вчиненні вищевказаних злочинів, таким чином є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Ризик, передбачений п. 2 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що наразі не встановлені усі учасники кримінальних правопорушень, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлено осіб які можуть бути причетні до вчиненні вищевказаних злочинів, що дає останньому можливість знищити або приховати сліди та речові докази, які ще не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування.

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання за кримінальні правопорушення в яких він на цей час підозрюється, може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Даний ризик виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Також підозрюваний може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_5 здійснювалося за попередньою змовою із невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_5 вплинути на свідків, слідча суддя враховує, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином.

Це виражається у тому, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому ОСОБА_5 , маючи певну підтримку серед інших осіб, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає доведеним оскільки підозрюваний має реальні можливості використовувати наявні зв`язки та інформаційні ресурси для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомої йому інформації про інших осіб, причетних до вказаної злочинної діяльності, та обставини вчинення кримінальних правопорушень. З огляду на викладене, зазначений ризик є реальним та обґрунтованим.

п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інший злочин проти правосуддя тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.

Крім цього, наявний ризик здійснення підозрюваним незаконного впливу на свідків, у вказаному кримінальному провадженні вказує на можливість вчинення підозрюваним дій, що утворюють інші склади кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, слідча суддя враховує характер вчинених ним злочинних дій, які свідчать про його зневажливе ставлення до встановлених норм моралі, громадського порядку та вимог закону. А також той факт, що підозрюваний намагався задовольнити власні матеріальні потреби шляхом вчинення протиправних дій, що стало безпосередньою причиною вчинення інкримінованого йому кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідча суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, майновий стан підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, те що, він працює водієм ТОВ Транс, одружений, має на утриманні п`ятеро дітей, двоє з яких перебувають за кордоном, проживає у м. Ірпінь, раніше не судимий.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, клопотання слідчого необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. та покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст. 176-178, 182-184, 186, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а :

клопотання слідчої 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Взяти під варту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з дати винесення ухвали - 31 липня 2026 року по 29 вересня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати до слідчого за кожною вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

не відлучатись за межі місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, підозрюваному.

Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 16 год 15 хв 05 серпня 2026 року.

Слідча суддя: ОСОБА_10