Ухвала суду № 139240451, 21.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

21 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/590/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., розглянувши скаргу Фермерського господарства Флеш б/н від 03.08.2026

на рішення державного виконавця

у справі №927/590/25

за позовом: Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, будинок 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114

в інтересах держави в особі позивачів:

1) Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код 38621185);

2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 11А, м. Чернігів, 14000, код 39764881);

до відповідача: Фермерського господарства Флеш (вул. Гавриша, 57, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670, код 37915768)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державний навчальний заклад Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області (вул. Незалежності, 5А, м. Ніжин Чернігівської області, 16600, код 02548794)

про стягнення 10914890,00 грн.

Орган, дії якого оскаржуються: старший державний виконавець Колесник Алла Олександрівна Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34878928, вул. Богуна, будинок 8, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600)

за участю представників:

прокурор: Сидоренко Ю.К.;

від скаржника (боржника): Чирського Ю.В.;

від МОН України: не з`явився;

від ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області: не з`явився;

від ДНЗ «Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області»: не з`явився;

від органу, дії якого оскаржуються: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 Фермерським господарством Флеш через підсистему Електронний суд подано скаргу на рішення державного виконавця Колесник Алли Олександрівни Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанов ВП №81573360 від 23.07.2026 та 24.07.2026 при виконанні наказу Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2026 у справі №927/590/26, у якій заявник просить суд:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №81573360 від 23.07.2026, постановлену старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник А.О.;

- скасувати постанову про арешт майна боржника №81573360 від 23.07.2026, постановлену старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник А.О.;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника №81573360 від 23.07.2026, постановлену старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник А.О.;

- скасувати постанову про розшук майна боржника №81573360 від 24.07.2026, постановлену старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник А.О.;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник А.О. з постановлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №81573360 від 23.07.2026, про арешт майна боржника №81573360 від 23.07.2026, про арешт коштів боржника №81573360 від 23.07.2026, про розшук майна боржника №81573360 від 24.07.2026;

- зупинити виконання за виконавчим документом, за яким порушене виконавче провадження ВП №81573360.

Подана скарга мотивована незаконністю оскаржуваних постанов, оскільки вони прийняті на підставі виконавчого документа, який не відповідає обов?язковим вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тому порушують права ФГ «Флеш».

Ухвалою суду від 06.08.2026 скаргу прийнято до розгляду, судове засідання по розгляду скарги призначено на 21.08.2026 об 11:00 год., запропоновано учасникам надати пояснення, заперечення з приводу поданої скарги.

Ухвала суду від 21.08.2026 доставлена до Електронних кабінетів учасників справи та органу ДВС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

13.08.2026 прокурором подані заперечення на скаргу ФГ «Флеш», відповідно до яких останній проти скарги заперечив.

Так, прокурор зазначив про те, що наказ суду від 13.07.2026 містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у том числі, про відсутність яких стверджує скаржник.

Крім того, прокурор зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» Державна судова адміністрація України є стягувачем у судових рішеннях про стягнення судового збору на користь держави, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу), коли стягнення відбувається в дохід держбюджету з винної сторони боржника, зокрема, якщо позивач був звільнений від його сплати законом; якщо позивач відмовився від позову або позов залишено без розгляду, і судом прийнято рішення про стягнення судового збору з позивача до державного бюджету (наказом ДСА України від 19.03.2020 року № 129 затверджено Порядок опрацювання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу), а тому у наказі правомірно вказано саме Чернігівську обласну прокуратуру, якою сплачувався вказаний судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, та на рахунок якої має бути його повернуто.

Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

17.08.2026 прокурором повторно подані заперечення на скаргу, посилання яких ідентичні тим, що викладені в запереченнях від 13.08.2026.

Інших заперечень та пояснень від сторін не надходило.

21.08.2026 судом оголошено скорочену ухвалу відповідно до статті 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі №927/590/25 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі №927/590/25 рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/590/25 скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фермерського господарства Флеш в дохід держави в особі Міністерства освіти і науки України 10 914 890,00 грн вартості врожаю кукурудзи 2023 року, вирощеного на земельних ділянках закладу освіти; стягнуто з Фермерського господарства Флеш на користь Чернігівської обласної прокуратури 130 978,68 грн судового збору за подачу позову та 196 468,02 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

13.07.2026 Господарським судом Чернігівської області видано накази на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі №927/590/25.

Зокрема, видано наказ від 14.05.2026 у справі № 927/590/25 про стягнення з Фермерського господарства Флеш на користь Чернігівської обласної прокуратури 130978,68 грн (сто тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень 68 копійок) судового збору за подачу позову та 196 468,02 грн (сто дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 02 копійки) судового збору за подачу апеляційної скарги.

23.07.2026 старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник Аллою Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81573360 з виконання наказу № 927/590/25, виданого 13.07.2026 Господарським судом Чернігівської області на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 про стягнення з Фермерського господарства «Флеш» на користь Чернігівської обласної прокуратури 130978,68 грн судового збору за подачу позову та 196 468,02 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

В межах виконавчого провадження ВП № 81573360 23.07.2026 старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Колесник Аллою Олександрівною винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, постанову про розшук майна боржника.

Боржник зазначає, що оскільки наказ від 13.07.2026 не відповідає вимогам ст. 4, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», тому державний виконавець зобов`язаний був відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 4 вказаного Закону повернути Чернігівській обласній прокуратурі виконавчий документ без прийняття до виконання.

Розглянувши матеріали скарги Фермерського господарства «ФЛЕШ», всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України, зміст якого також закріплено у пункті 7 частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За усталеною практикою ЄСПЛ виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Частиною 1 статті 339-1 ГПК України внормовано право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який визначає порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»); 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що наказ не відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на відсутність у наказі даних про номер рішення, згідно з яким видано документ, суд зазначає таке.

Згідно п. 1 розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція № 814) судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом; судове рішення - процесуальний документ, постановлений судом під час розгляду судової справи на будь-якій стадії судового процесу (ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ тощо); процесуальний документ - документ, на який поширюються вимоги процесуального закону.

Відповідно до норм ГПК України, зокрема ст.ст. 238, 282 ГПК України, у судовому рішенні (рішенні суду, постанові) зазначається номер справи. Такий реквізит як номер рішення чинними норами ГПК України не передбачений.

Відповідно до пункту 15 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція № 814), кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС).

Згідно з підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. «Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху» Положення про АСДС, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов`язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні.

Структура єдиного унікального номера судової справи є такою: код суду 1-ої інстанції (три цифри) /номер судової справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 927/590/25.

Присвоєння інших номерів судових справ, окрім єдиного унікального номеру судової справи, так як і надання судовій справі більше одного номеру не допускаються. Присвоєння будь-яких номерів судовим рішенням чинне законодавство також не передбачає. Єдиний унікальний номер судової справи зазначається судами в судовому рішенні та використовується, в тому числі, для формування Європейського ідентифікатору судової справи (European Case Law Identifier - ECLI).

Аналіз наведених норм свідчить, що єдиний унікальний номер справи є ідентифікатором рішення у цій справі у судах усіх інстанцій, а тому саме по собі зазначення у виконавчому документі єдиного унікального номеру справи не свідчить про невідповідність виконавчого документа вимогам п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд наголошує, що формальне не визначення судом в наказі окремо номеру рішення при наявному визначенні номеру справи, не може бути підставою для повернення виконавчого документа, та є проявом надмірного формалізму.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що наказ не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на відсутність «окремих» даних стягувача та боржника, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Поняття стягувача та боржника чітко визначено ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

З аналізу зазначених норм слідує, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача, а особа, на яку покладається обов`язок щодо виконання рішення - боржника.

Таким чином, державний виконавець або приватний виконавець при визначенні хто є стягувачем, а хто боржником у виконавчому документі повинен виходити з положень ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», а не з наявності у виконавчому документі слів «стягувач» та «боржник», оскільки ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає окремого зазначення у виконавчому документі хто саме є стягувачем, а хто саме є боржником.

Також слід зазначити, що у випадку, якщо із судового рішення державному виконавцю буде незрозуміло хто є стягувачем, а хто боржником, то відповідно до ст. 31 Закону «Про виконавче провадження» виконавець має право на звернення до суду із відповідною заявою про надання роз`яснень.

У наказі суду від 13.07.2026 зазначена повна інформація, що передбачена п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягувача і боржника.

Так, наявні в наказі словосполучення «стягнути з Фермерського господарства «Флеш»» є визначенням юридичної особи, на яку покладається обов`язок виконання рішення, що відповідає особі боржника у виконавчому провадженні в розумінні частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", а словосполучення «на користь Чернігівської обласної прокуратури» є визначенням юридичної особи, на користь якої був виданий виконавчий документ, що відповідає особі стягувача у виконавчому провадженні в розумінні частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, суд у наказі від 13.07.2026 № 927/590/25 зазначив місцезнаходження та ідентифікаційні коди юридичних осіб (стягувача та боржника) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що узгоджується з обов`язковими вимогами до виконавчого документу, визначеними у частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відхиляючи доводи скаржника з посиланням на норми ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» Державна судова адміністрація України є стягувачем у судових рішеннях про стягнення судового збору на користь держави, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) коли стягнення відбувається в дохід держбюджету з винної сторони боржника, зокрема, якщо позивач був звільнений від його сплати законом; якщо позивач відмовився від позову або позов залишено без розгляду, і судом прийнято рішення про стягнення судового збору з позивача до державного бюджету (наказом ДСА України від 19.03.2020 року № 129 затверджено Порядок опрацювання виконавчих документів про стягнення судового збору та накладення штрафу (як засобу процесуального примусу).

Стягувачем за наказом від 13.07.2026 в частині стягнення судового збору є Чернігівська обласна прокуратура як платник судового збору за розгляд справи в суді.

Отже, посилання скаржника в цій частині скарги є безпідставними.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що наказ Господарського суду Чернігівської області від 13.07.2026 відповідає вимогам, встановленими Законом України «Про виконавче провадження» до виконавчого документа. Підстави для повернення вказаних виконавчих документів стягувачу з підстав, визначених п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

За змістом частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У випадку, коли виконавцю незрозуміло зміст виконавчого документу чи необхідна інша інформація для проведення виконавчих дій, то виконавець не обмежений в праві її отримати.

Пунктами 3, 10 та 14 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Відтак, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» саме на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2025 року у справі №922/4059/24.

Таким чином, суд, розглянувши скаргу ФГ «Флеш» в межах наведених доводів, дійшов висновку, що державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління юстиції України правомірно та з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови від 23.07.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №81573360, і, як наслідок, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга Фермерського господарства «Флеш» є необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 230, 234, 235, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги Фермерського господарства «ФЛЕШ» б/н від 03.08.2026 на рішення держаного виконавця відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення 21.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 26.08.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Новик