Рішення № 139240388, 17.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1329/25

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: Попович Р.І. адвокат (бере участь в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешміт, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, м. Черкаси

про стягнення 1 669 856,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешміт звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат про стягнення заборгованості за договором поставки № 24/02/2025 від 24.02.2025: 1 659 039 грн 04 коп. - основного боргу, 954 грн 52 коп. - 3 % річних, 9 863 грн 33 коп. - пені.

Понесені судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою від 04 листопада 2025 року Господарський суд Черкаської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешміт без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07 листопада 2025 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешміт про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12 листопада 2025 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 10 год. 30 хв. 18 грудня 2025 року.

28 листопада 2025 року відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

- видаткові накладні підписані не уповноваженою на те особою (зі сторони відповідача);

- позивачем не надано допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів;

- відсутні підписи водія (експедитора) на ТТН.

За твердженням відповідача до позовної заяви позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича. Тому, додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару.

04 грудня 2025 року від представник позивача через систему Електронний суд подав відповідь на відзив, в якому спростовує заперечення відповідача зазначаючи, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є неспроможними, оскільки сторони для складання та засвідчення первинних документів, зокрема як видаткових накладних, так і ТТН використовували програмне забезпечення електронного документообігу Медок, та всі документи було прийнято та погоджено відповідачем.

Позивач повідомив, що відповідач частково сплачував грошові кошти за поставлений товар, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а також складеними податковими накладними, що долучаються до відповіді на відзив.

Судом долучено до матеріалів справи надані позивачем копії податкових накладних, видаткових накладних та ТТН.

Ухвалою від 18 грудня 2025 року суд задовольнив клопотання представника позивача та відповідача, відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 05 лютого 2026 року.

Призначене на 10 год. 00 хв. 05 лютого 2026 року судове засідання не відбулося по технічним причинам.

У Господарському суді Черкаської області відбулося планове відключення електромережі у зв`язку із застосуванням ПАТ Черкасиобленерго графіків погодинних відключень для абонентів першої черги ГПВ.

Ухвалою від 05 лютого 2026 року суд повідомив учасників справи про дату перенесення судового засідання на 12 березня 2026 року.

Судом також неодноразово постановлялися ухвали щодо задоволення клопотань представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 12 березня 2026 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на 15 год 00 хв 07 квітня 2026 року.

Ухвалою від 07 квітня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача та відповідача, відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 10 год 00 хв 06 травня 2026 року.

Ухвалою від 06 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10 год 30 хв. 16 червня 2026 року.

Судом також неодноразово постановлялися ухвали щодо задоволення клопотань представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті) до його електронного кабінету, проте участі свого представника у засіданні суду не забезпечив.

У судовому засіданні господарський суд розпочав розгляд справи по суті, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд заслухавши представника позивача, дослідивши докази, завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 17.06.2026 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив такі обставини.

24 лютого 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешміт, як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, як покупець, уклали договір поставки, (далі Договір, а.с. 29-30).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник продає, а покупець купує окремими партіями Товар в кількості по ціні та на суму, що зазначатиметься кожного разу на кожну окрему партію Товару у видаткових накладних, і на умовах, викладених у даному Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язується здійснювати оплату за кожну отриману партію Товару, що постачається постачальником, в сумі, зазначеній у видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору за невиконання умов п. 3.1., 3.2. цього договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання від заборгованої суми, та компенсує фактичні зумовлені даними затраченими витратами (в .ч. простій транспорту та транспортні витрати).

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025.

Договір підписаний представниками обох сторін.

На виконання умов укладеного Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешміт поставило покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, товар (філе кускове зам., гуляш курячий зі шкірою зам., філе куряче дрібне зам., гомілки курячі, філе куряче тощо) на загальну вартість 12 383 680,44 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №3 від 25.02.2025, №34 від 12.03.2025, №67 від 26.03.2025, №89 від 03.04.2025, №91 від 01.04.2025, №109 від 11.04.2025, №136 від 17.04.2025, №153 від 24.04.2025, №172 від 03.05.2025, №173 від 03.05.2025, №190 від 07.05.2025, №191 від 07.05.2025, №253 від 22.05.2025, №445 від 20.06.2025, №450 від 21.06.2025, №480 від 27.06.2025, №481 від 27.06.2025 та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені позивачем до позовної заяви та відповіді на відзив (а.с. 10-39, а.с. 108-125)

Видаткові накладні містять найменування товару, кількість, його ціну, реквізити позивача, а також підпис відповідача про прийняття товару в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепт).

У позовній заяві позивач зазначив, що у визначений сторонами строк відповідач обов`язок по оплаті отриманого товару не виконав, останнім здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано - 04.03.2025 - 312 666,00 грн, 11.03.2025 - 526 500,00 грн, 21.03.2025 - 564 624,20 грн, 04.04.2025 - 685 420,50 грн, 11.04.2025 - 260 000,00 грн, 11.04.2025 - 41 430,00 грн, 15.04.2025 - 204 945,00 грн, 22.04.2025 - 300 358,40 грн, 30.04.2025 - 239 491,50 грн, 07.05.2025 - 333 565,30 грн, 21.05.2025 - 239 701,60 грн, 23.05.2025 - 700 000,00 грн, 11.06.2025 - 1 215 938,90 грн, 25.06.2025 - 700 000,00 грн, 04.07.2025 - 200 000,00 грн, 11.07.2025 - 500 000,00 грн, 18.07.2025 - 200 000,00 грн, 30.07.2025 - 500 000,00 грн, 08.08.2025 - 3 000 000,00 грн, загальна сплачена сума відповідачем за отриманий товар склала 10 724 641, 40 грн.

22.09.2026 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 26), за якою просив провести повну оплату поставленого товару на загальну суму 1659039,04 грн. Вимога була направлена засобами Укрпошти, що підтверджується копією опису вкладення до поштового відправлення та копією рекомендованого повідомлення Укрпошти (а.с.25), однак зобов`язання щодо погашення заборгованості покупець не виконав.

В позовній заяві позивач повідомив, що відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 10 724 641,40 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 1659039,04 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за отриманий товар відповідно до умов Договору поставки № 24/02/2025 від 24.02.2025.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24 лютого 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешміт, як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, як покупець, уклали договір поставки № 24/02/2025 (далі Договір, а.с. 29-30).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник продає, а покупець купує окремими партіями Товар в кількості по ціні та на суму, що зазначатиметься кожного разу на кожну окрему партію Товару у видаткових накладних, і на умовах, викладених у даному Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язується здійснювати оплату за кожну отриману партію Товару, що постачається постачальником, в сумі, зазначеній у видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025.

Договір підписаний представниками обох сторін.

На виконання умов укладеного Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешміт поставило покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат, товар (філе кускове зам., гуляш курячий зі шкірою зам., філе куряче дрібне зам., гомілки курячі, філе куряче тощо) на загальну вартість 12 383 680,44 грн (в тому числі ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №3 від 25.02.2025, №34 від 12.03.2025, №67 від 26.03.2025, №89 від 03.04.2025, №91 від 01.04.2025, №109 від 11.04.2025, №136 від 17.04.2025, №153 від 24.04.2025, №172 від 03.05.2025, №173 від 03.05.2025, №190 від 07.05.2025, №191 від 07.05.2025, №253 від 22.05.2025, №445 від 20.06.2025, №450 від 21.06.2025, №480 від 27.06.2025, №481 від 27.06.2025 та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені позивачем до позовної заяви та відповіді на відзив (а.с. 10-39, а.с. 108-125).

Видаткові накладні містять найменування товару, кількість, його ціну, реквізити позивача, а також підпис відповідача про прийняття товару в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепт). Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, відповідач прийняв товар без зауважень.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано - 04.03.2025 - 312 666,00 грн, 11.03.2025 - 526 500,00 грн, 21.03.2025 - 564 624,20 грн, 04.04.2025 - 685 420,50 грн, 11.04.2025 - 260 000,00 грн, 11.04.2025 - 41 430,00 грн, 15.04.2025 - 204 945,00 грн, 22.04.2025 - 300 358,40 грн, 30.04.2025 - 239 491,50 грн, 07.05.2025 - 333 565,30 грн, 21.05.2025 - 239 701,60 грн, 23.05.2025 - 700 000,00 грн, 11.06.2025 - 1 215 938,90 грн, 25.06.2025 - 700 000,00 грн, 04.07.2025 - 200 000,00 грн, 11.07.2025 - 500 000,00 грн, 18.07.2025 - 200 000,00 грн, 30.07.2025 - 500 000,00 грн, 08.08.2025 - 3 000 000,00 грн, загальна сплачена сума відповідачем за отриманий товар склала 10 724 641, 40 грн.

22.09.2026 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 26), за якою просив провести повну оплату поставленого товару на загальну суму 1659039,04 грн. Вимога була направлена засобами Укрпошти, що підтверджується копією опису вкладення до поштового відправлення та копією рекомендованого повідомлення Укрпошти (а.с.25), однак зобов`язання щодо погашення заборгованості покупець не виконав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 10 724 641, 40 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 1659039,04 грн.

Твердження відповідача, що позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича, та, що додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару, суд відхиляє з огляду на таке.

Суд встановив, що сторони для складання та засвідчення первинних документів, зокрема як видаткових накладних, так і ТТН використовували програмне забезпечення електронного документообігу Медок, всі документи було прийнято та погоджено відповідачем, оскільки містять його електронний підпис.

Позивач додав до матеріалів справи податкові накладні (а.с. 70 105), зареєстровані у встановленому порядку, які підтверджують факт того, що господарська операція відбулася, та спростовують заперечення відповідача про те, що товар він не отримував з огляду на таке.

Суд бере до уваги, що у Постанові від 22 червня 2023 року у справі № 914/1661/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. (7.35.)

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (7.37.).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст (7.41.).

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

З урахуванням наведеного Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У цьому контексті Верховний Суд також враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений у постанові від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19.

Зокрема, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а останній прийняв товар, однак оплату провів частково.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов`язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 1659039,04 грн, які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті за отриманий товар позивачем нараховано відповідно до умов договору та норм діючого законодавства України: пеня 9863,33 грн, 3% річних 954,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2 Договору за невиконання умов п. 3.1., 3.2. цього договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання від заборгованої суми, та компенсує фактичні зумовлені даними затраченими витратами (в .ч. простій транспорту та транспортні витрати).

Дослідивши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та пені, здійснивши перевірку правильності нарахування за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛігаЗакон судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам діючого законодавства, є правомірними, обґрунтованими, арифметично правильними, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 9863,33 грн пені, 954,52 грн 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 20 038,28 грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 20 038,28 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський м`ясокомбінат (вул. Олексія Панченка, 15, кв. 512, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 44785285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешміт, (вул. Філатова Академіка, будинок 1/22, кабінет 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 45674906) 1 659 039,04 грн основного боргу, 9863,33 грн пені, 954,52 грн 3% річних, 20 038,28 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 25 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Чевгуз