Рішення № 139240352, 20.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2026 р. Справа № 924/385/26 (686/17388/25)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Войтович В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія''Технофінанс'', м. Дніпро

до ОСОБА_1 , м. Хмельницький

за участю у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Багінського А.О.

про стягнення 21258,00грн. заборгованості

(в межах справи №924/385/26 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи)

В судовому засіданні, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення. Скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення проголошено 20.08.2026, оскільки судове засідання було відкладено.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Цюпик О.В. згідно ордера ВХ № 1132724 від 23.07.2026

третя особа - арбітражний керуючий Багінський А.О.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2026 цивільну справу № 686/17388/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія''Технофінанс'' до ОСОБА_1 про стягнення 21258,00грн. заборгованості - передано за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.07.2026, справу №924/385/26 (686/17388/26) передано для розгляду судді Димбовському В.В. (підстави передачі: п. 5.4.1 засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Хмельницької області).

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито провадження у справі 924/385/26 (686/17388/26) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; запропоновано надати відповідачу в строк до 23.07.2026 відзив на позов; запропоновано позивачу в строк до 28.07.2026 подати відповідь на відзив; призначено судове засідання у справі №924/385/26 (686/17388/26) на 12:00год. "28" липня 2026 року.

Ухвалою суду від 28.07.2026 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Багінського А.О.; запропоновано позивачу та відповідачу направити третій особі копію позовної заяви та відзиву на позов з доданими до нього документами; запропоновано третій особі арбітражному керуючому Багінському А.О. надати правову позицію щодо заявленого позову; відкладено судове засідання у справі № 924/385/26 (686/17388/25) на 15год. 00хв. ''20'' серпня 2026 року.

Аргументи сторін.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про те, що 21.06.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір позики за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти для споживчих потреб в розмірі 6000,00грн. В свою відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кошти кредиту та сплатити передбачені умовами договору проценти, комісію та інші нарахування.

Позивач стверджує, що умови кредитного договору виконав належним чином, однак відповідач умови договору порушила, в строки встановлені кредитним договором позику не повернула.

Відтак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21258,00грн. заборгованості, з яких 6000,00 грн заборгованість за тілом кредитом, 1176,00 грн - заборгованість за відсотками, 12000,00 грн пені, 2082,00 грн - заборгованість послуг (комісія).

У відзиві на позов відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. На думку відповідача позивачем не підтверджено надання Відповідачу кредиту в розмірі 6000,00 грн та існування заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Також відповідач стверджує про те, що умови Договору (п.2.5) в частині нарахування процентів за ставкою 1,4% за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки є нікчемними.

На переконання відповідача, законодавцем звільнено позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені), яка були нарахована у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення із відповідача 12000,00 грн заборгованості за пенею.

Відповідач вважає, що положення п.2.6, п.2.6.1, п.2.6.2 Договору позики ''Просунутий'' №364408384-028677 від 21.06.2024р щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання та використання кредиту є нікчемними відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України ''о споживче кредитування''.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача позицію викладену у відзиві на позов підтримала. Наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Арбітражний керуючий підтримав позицію та доводи представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Фактичні обставини справи.

21.06.2024 між ОСОБА_1 (відповідач, позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Технофінанс'' (позивач, позикодавець) укладено Договір позики ''Просунутий'' № 3364408384-028677 за умовами якого позикодавець надає позичальнику, а позивачальник приймає в позику грошові кошти в сумі 6000 на умовах строковості, оплатності та поверненості, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, а позичальник у встановлений цим договором строк зобов`язується повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим договором умовах.

Відповідно до п. 2.2. договору дата надання кредиту 21.06.2024.

Строк кредитування за цим договором складає 15 днів, позика має бути повернута у термін до 05.07.2024 включно (п. 2.3.).

За користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою. Розмір процентів за користування коштами складає 1,40% від суми позики, що за календарний рік складає 511% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування (п. 2.5.).

Пунктом 2.61., 2.6.2. визначено що комісія за використання позики, яка складає 0,1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості. Одноразову комісію за видачу позики в розмірі 1,50% від суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики.

Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана позичальником для будь якої мети, що не заборонена цим договором або чинним законодавством України. Позичальник своїм підписом договору погоджується з тим, що у випадку порушення ним строків, визначених графіком платежів або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених договором. (п. 2.10.).

Позикодавець має право вимагати від позичальника повернення суми позики, процентів за користування коштами, сплати штрафних санкцій та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.

Згідно пункту 3.4.2 позичальник зобов`язаний своєчасно повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позикою в порядку визначеному цим договором у розмірах та у строки визначені графіком платежів.

Нарахування і сплата процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 4.2.).

Відповідно до п. 9.1. договір набирає чинності з моменту отримання позичальником позики та діє до виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.

Згідно п. 11.2. договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

Договір підписано електронними підписами сторін.

Додатком до договору слідує графік платежів..

21.06.2024 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту ''Просунутий''.

Відповідно до підписаного паспорту споживчого кредиту позичальник підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір для потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристки запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Відповідно до платіжного доручення № 12079 від 21.06.2024 товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія''Технофінанс'' перерахувало на картку клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_2 кошти згідно договору кредитування № 3364408384-028677 від 21.06.2024 без ПДВ.

Позиція суду.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Неподання позивачем заяви про визнання його грошових вимог до ОСОБА_1 у справі №924/385/26 про неплатоспроможність останньої в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

У разі не заявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами Господарського процесуального кодексу України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

Згідно з статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ст. 11 Закону України ''Про електронну комерцію'' електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'', за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом ст. 6, 7 Закону України ''Про електронні документи та електронний документообіг'', для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України ''Про електронні довірчі послуги''.

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України ''Про електронні документи та електронний документообіг''.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Як слідує з матеріалів справи, договір №3364408384-028677 про позики від 21.06.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, підписання договору №3364408384-028677 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024, свідчить про те, що відповідач цілком зрозумів усі умови договору та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Тому, аналізуючи в сукупності докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання договору №3364408384-028677 про надання споживчого кредиту від 21.06.2024 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора відповідачем є доведеним.

Отже, вище зазначений договір №3364408384-028677 підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляну на викладене, заперечення відповідача щодо нікчемності певних умов договору судом до уваги не приймаються.

Товариство свої зобов`язання за договором №3364408384-028677 виконало в повному обсязі, а саме перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти згідно договору, що підтверджується платіжним дорученням.

З огляду на викладене заперечення відповідача та арбітражного керуючого щодо того, що позивачем не підтверджено надання відповідачу кредиту, судом до уваги не приймаються.

Матеріалами справи підтверджені обставини щодо надання відповідачу 6000,00грн. кредиту.

Відтак, з огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6000,00грн. заборгованості за тілом кредиту обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках у розмірі 1176,00грн. та 2082,00грн. заборгованості по комісії, слід зазначити наступне.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з умов договору позивачем нараховано 1176,00грн. за процентною ставкою 1.40%.

Суд здійснивши перерахунок заявлених відсотків зазначає, що вказані нарахування арифметично вірні, здійснені відповідно до умов договору, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними.

При цьому, суд приймає до уваги те, що 24.12.2023 набув чинності Закон України ''Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг'' №3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст.8 ЗУ ''Про споживче кредитування'' та доповнено п.17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України ''Про споживче кредитування''. Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%, при цьому у вказаному кредитному договорі розмір денної процентної ставки становить 1,50 %, що є в два рази вищим за встановлений максимальний розмір денної процентної ставки.

Згідно пункту 17 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, законодавець чітко розмежував максимальні розміри денної процентної ставки: з 24.12.2023 по 21.04.2024 - 2,5%; з 22.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5%; з 20.08.2024 - 1%.

Як встановлено судом, 21.06.2024 сторонами укладено кредитний договір.

Відтак, нарахування відсотків за ставкою 1,40% є правомірним.

З огляду на викладене, заперечення відповідача та арбітражного керуючого судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують викладене.

Також суд критично сприймає твердження відповідача щодо нікчемності положень договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, оскільки умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинного Закону України ''Про споживче кредитування'', Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

З огляду на зазначене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 1176,00грн. та 2082,00грн. заборгованості по комісії обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 12000,00грн. пені суд зазначає таке.

Положеннями пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05.11.2025 строком на 90 діб.

Оскільки укладений між відповідачем та позивачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, відповідні правовідносини підпадають під регулювання пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд погоджується з доводами повноважного представника відповідача щодо позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, в позові в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З договору про правничу допомогу вбачається, що адвокатом надані юридичні послуги, а саме представництво інтересів клієнта в будь-яких органах, в тому числі судових, подання заяв заперечень, пояснень, клопотань надіслання позові, підписання заяв, скарг, заперечень.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 5000,00 грн., є завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, представник позивача не з`являвся до суду.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн., оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності.

У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія''Технофінанс'' (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2; код ЄДРПОУ 43868852) 6000,00грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту, 1176,00грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень 00 копійок) заборгованості за відсотками, 2082,00грн. (дві тисячі вісімдесят дві гривні 00 копійок) заборгованість по комісії, 2500,00грн. ( дві тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу, 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.08.2026.

Суддя В.В. Димбовський