Рішення № 139240131, 18.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/692/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Костюкович Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з викликом сторін справу

за позовом першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007723 мікрорайон Будівельників, 1) в інтересах держави

в особі позивача Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м. Вараш, Майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612)

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр.Волі, будинок 30; код ЄДРПОУ 45601597)

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 2 165 822 грн 40 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Головчак Вікторія Всеволодівна;

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: Власюк Андрій Олександрович (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання учасників справи, процесуальні рішення.

29 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури надійшов позов в особі позивача Вараської міської ради до відповідача 1 Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідача-2 Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 2 165 822 грн 40 коп.

Ухвалою від 02.06.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Вараській окружній прокуратурі строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- відомостей щодо наявності у прокуратури або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви, із зазначенням конкретного місця знаходження таких оригіналів (у прокуратури, позивача, відповідачів-1 -2 , третіх осіб, слідчого чи інших органів державної влади або місцевого самоврядування);

- уточнення позовної заяви із узгодженням сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви.

04 червня 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС від першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури Лиса Олександра Анатолійовича (згідно з наказом № 1532 від 08.12.2025 призначений на посаду з 09.12.2025) надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Дослідивши заяву про усунення недоліків позовної заяви та документи, що до неї долучено, судом встановлено, що недоліки позовної заяви усунуто в межах процесуального строку, встановленого судом.

При цьому, як видно із заяви від 04.06.2026, - прокуратура просить вважати правильним відповідачем у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ".

Ухвалою від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/692/26 за позовом першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Вараської міської ради до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 2 165 822 грн 40 коп. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2026.

23 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив.

25 червня 2026 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

01 липня 2026 року від відповідача надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні 09.07.2026 в режимі відеоконференції у справі № 918/692/26.

Ухвалою від 08.07.2026 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" про участь його представника у судовому засіданні 09.07.2026 в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 09.07.2026 у справі № 918/692/26 із представником відповідача Власюком Андрієм Олександровичем в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 09.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/692/26. Призначено справу № 918/692/26 до судового розгляду по суті на 18.08.2026. Постановлено провести судове засідання у справі № 918/689/26 із представником відповідача Власюком Андрієм Олександровичем в режимі відеоконференції.

18 серпня 2026 року судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення ухвали від 09.07.2026 до його електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 09.07.2026 о 19:50 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач вважається таким, що отримав ухвалу від 09.07.2026 - 10.07.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Отже, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у порядку, встановленому ГПК України, а їх неявка відповідно до ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання та розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

Стислий виклад позиції прокуратури.

Позовні вимоги прокуратура обґрунтовує тим, що у провадженні Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12025181050000370 від 01.11.2025.

За результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження з`ясовано, що в кварталі №32 виділи 36, 45, 62 Мульчицького лісництва на території ботанічного заказника місцевого значення «Муьчицький», виявлено незаконну порубку 21 сироростучого дерева породи «сосна звичайна» та 1 сироростучого дерева породи «береза повисла».

Під час досудового розслідування 01.11.2025 проведено огляд місця події ділянки лісу в кварталі №32 виділи 36, 45, 62 Мульчицького лісництва на землях в межах Вараської міської територіальної громади, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/118- 26/1158-ФХЕД від 27.01.2026 встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 22 дерев становить 2 165 822,40 грн.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181050000370 від 01.11.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку 22 дерев, не встановлено.

Прокуратура зазначає, що обов`язок із забезпечення охорони та збереження заказника «Мульчицький» був покладений на ДП «Володимирецьке лісове господарство», яке внаслідок реорганізації було приєднане спочатку до ДП «Рафалівське лісове господарство», а згодом до ДСГП «Ліси України». Після подальшої реорганізації всі права та обов`язки перейшли до філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», яка є правонаступником попередніх лісокористувачів.

Неналежне виконання постійним лісокористувачем обов`язків щодо охорони лісу призвело до незаконної вирубки дерев невстановленими особами, чим порушено вимоги статей 19, 69 Лісового кодексу України та завдано державі збитків у сумі 2 165 822,40 грн., які підлягають стягненню.

Внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача (відповідача), а саме: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача, порушено ст. ст. 89, 90 Лісового кодексу України.

Відповідач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території Мульчицького лісництва, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У своєму відзиві Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вказує, що в даному конкретному випадку, прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача. Позовні вимоги не містять доказів, які б вказували на неправомірність поведінки відповідача. Прокурором не доведено усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Виявлення незаконного вирубування відбулось безпосередньо відповідачем, про що було відразу повідомлено правоохоронні органи для вжиття заходів реагування. Водночас, якби ж відповідач не звернувся до поліції із заявами про виявлене кримінальне правопорушення, то як прокурор, так і місцева громада очевидно вчасно б не дізналися про таку порубку. Відповідач заявляє, що виявлення ним самим факту незаконної порубки певної кількості дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов`язків щодо запобігання, виявлення та фіксації незаконних рубок.

Відповідач не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів цілодобово. Адже фізично одна особа, яка здійснює охорону, території площею більше тисячі гектарів не може повноцінно перешкоджати правопорушникам не здійснювати самовільні порубки. Більше того, відповідач, незважаючи на свій статус правоохоронного органу, згідно ст. 89 ЛК України, до переліку органів які мають право переміщатись у комендантський час без перепусток, не належав у розумінні постанови КМУ № 573 від 08.07.2020.

Відповідальність органу досудового розслідування за невжиття належних заходів щодо відшукання винних осіб за вчинене правопорушення перекладається на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих та розшукових дій. Виключно через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, вважає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані за рахунок постійного лісокористувача, стовідсотковим власником якого є держава. Зазначений механізм фактично нівелює завдання прокуратури щодо захисту інтересів держави.

Постанова КМУ «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, на підставі якої зроблено розрахунок шкоди передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев (п. 1 Постанови), а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Таким чином, лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства, в тому числі бездіяльності у вигляді невиконання конкретних дій, які вони за законом мусять здійснити. Водночас, відповідач вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства.

Досудове розслідування, що має на меті встановити обставини кримінального правопорушення та виявити винну особу (осіб) ще триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення - не встановлена.

Жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, у спірний період ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось.

Відповідач зазначає, що Державною екологічною інспекцією не проводилася перевірка дотримання природоохоронного законодавства, за результатами якої мав бути складений акт державного нагляду. На його думку, протокол огляду місця події, розрахунок шкоди та інші матеріали кримінального провадження не можуть замінити такий акт і не є належними доказами порушення.

Крім того, відповідач вважає недопустимим висновок експерта, оскільки його складено в межах кримінального провадження, а не для подання до господарського суду, він не містить відповідного застереження, не ґрунтується на безпосередньому натурному обстеженні місця події, а розрахунок шкоди виконано без дотримання вимог щодо визначення діаметрів пнів, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 575. Також відповідач зазначає, що протоколи огляду місцевості та внутрішні документи ДП «Ліси України» не підтверджують факту правопорушення та не можуть бути належними доказами розміру збитків.

Огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев. Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2022 року у справі №925/1598/20.

Також у відзиві зазначено, що експертом не проводилося натурне обстеження місця події, а розрахунок шкоди здійснено лише за матеріалами кримінального провадження без перевірки фактичних даних, що, на думку відповідача, ставить під сумнів правильність визначеного розміру збитків.

Відповідач зазначає, що на підставі постанови КМУ від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», на підставі якої зроблено розрахунок заподіяної шкоди, передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Така постанова не визначає ступінь відповідальності підприємств, установ, організацій, що здійснюють охорону лісових насаджень.

Жоден із наявних у справі документів не містить в собі відомостей того, що зафіксовані у них розміри діаметрів пнів є «середнім арифметичним значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра виявлених пнів», як того вимагають положення постанови КМУ №665 від 23.07.2008 року та постанови КМУ №575 від 10.05.2022 року. Саме відсутність у матеріалах справи цих даних (відомостей про середнє значення розміру діаметру пнів), наявні невідповідності розмірів пнів у різних документах і зумовлює необхідність у даному конкретному випадку провести натурне обстеження виявлених пнів, що експертом зроблено не було. Експертом при підготовці даного висновку не з`ясовано для цілей обчислення розміру збитків середнє значення між найбільшим та найменшим замірами діаметру виявлених пнів, як того вимагають постанова КМУ №665 від 23.07.2008 року та постанова КМУ №575 від 10.05.2022 року. Таким чином, наявний у справі висновок експерта та його розрахунки не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Окремо відповідач заперечує наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, посилаючись на те, що Вараська міська рада є належним суб`єктом захисту відповідних інтересів, а прокурор не довів її бездіяльності та не надав їй достатнього часу для самостійного звернення до суду. На думку відповідача, прокурор не підтвердив наявності виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави у цій справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до охоронного зобов`язання від 25.08.2008 ДП «Володимирецький лісгосп» дало зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення «Мульчицький», який створений рішенням Рівненського облвиконкому № 343 від 22 листопада 1983 року (зі змінами рішення облвиконкому № 98 від 18.06.1991).

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №729 від 05.11.2021 «Про припинення Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», припинено юридичну особу Державне підприємство «Володимирецьке лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Рафалівське лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 32626235.

Пунктом 8 вказаного наказу визначено, що Державне підприємство «Рафалівське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство».

Відповідно до п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №985 від 04.11.2022 «Про припинення Державного підприємства «Рафалівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення, Державне підприємство «Рафалівське лісове господарство», припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до ст. 1.1 положення про філію «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 №1831 «Про припинення філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України» вирішено припинити філію «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття.

Наказом ДП «Ліси України» від 30.09.2024 №1665 «Про створення філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» створено філію «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

31.12.2024 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №2338 затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, в тому числі і філії «Рафалівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, в результаті реорганізації філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом ДП «Ліси України» № 206 від 24.01.2025 затверджено організацію території земель філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» площею 1341272,6745 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в тому числі від державного підприємства «Рафалівське лісове господарство» передавальним актом від 09.01.2023, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 71.

Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

01 листопада 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181050000370 від 01.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12025181050000370 від 01.11.2025 слідує, що 01.11.2025 приблизно о 16 год 30 хв., уповноваженими особами ДП "Ліси України" виявлено факт незаконної рубки лісу, в масиві неподалік с. Журавлине Вараського району Рівненської області. Дії невідомих осіб призвели до настання тяжких наслідків у вигляді заподіяної майнової шкоди.

Під час досудового розслідування 01.11.2025 проведено огляд місця події ділянки лісу в кварталі №32 виділи 36, 45, 62 Мульчицького лісництва на землях в межах Вараської міської територіальної громади, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев. При цьому встановлено що в кварталі №32 виділи 36, 45, 62 Мульчицького лісництва на території ботанічного заказника місцевого значення «Муьчицький», виявлено незаконну порубку 21 сироростучого дерева породи «сосна звичайна» та 1 сироростучого дерева породи «береза повисла».

В межах досудового розслідування, з метою підтвердження розміру шкоди внаслідок незаконної порубки 22 сироростучих дерев призначено експертизу.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/118- 26/1158-ФХЕД від 27.01.2026 встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 22 сироростучих дерев в кварталі №32 виділ 36, 45, 62 Мульчицького лісництва становить 2 165 822,40 грн.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181050000370 від 01.11.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку 22 дерев, не встановлено.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Предметом судового розгляду є позов, пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Вараської міської ради до постійного лісокористувача про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, формування та використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування віднесено до органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, а також відтворенням лісів.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що незаконна порубка дерев здійснена на території Мульчицького лісництва Рафалівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», а саме в межах території ботанічного заказника місцевого значення «Мульчицький». Територія Мульчицького лісництва знаходиться у адміністративно-територіальних межах Вараської міської територіальної громади.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Вараської міської ради, виходив із того, що саме зазначений орган місцевого самоврядування є уповноваженим суб`єктом у спірних правовідносинах, оскільки шкода навколишньому природному середовищу була заподіяна на території відповідної територіальної громади, а кошти від її відшкодування відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають зарахуванню до відповідного місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища за місцем заподіяння шкоди.

Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначених законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також здійснює інші процесуальні дії, передбачені законом.

Отже, підставою для представництва прокурором інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення таких інтересів, а також встановлення того, що відповідний уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

При цьому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом, прокурор визначив позивачем Вараську міську раду як орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відповідні функції у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема формувати та використовувати місцевий фонд охорони навколишнього природного середовища, до якого відповідно до законодавства підлягають зарахуванню кошти від відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Таким чином, саме Вараська міська рада є органом, в інтересах якого правомірно заявлено позов.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 22.05.2026 за № 52-672вих-26 прокурором повідомлено Вараську міську раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

З отриманої відповіді Вараської міської ради від 25.05.2026 за № 1500-747- 3110-37-05-26 вбачається, що останньою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.

У подальшому, листом від 27.05.2026 прокуратура повідомила Вараську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку здійснення представництва інтересів держави в суді.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, а також із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини є за своїм змістом позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивача до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України, всі ліси які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Тобто держава, в особі уповноважених органів, надає лісогосподарським підприємствам лісові землі разом з лісами винятково у безстрокове (тобто постійне) користування, але не у власність.

Згідно з ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Водночас, п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 Лісового кодексу України).

Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень пункту 1 частини другої статті 19, пункту 5 статті 64, частин першої та п`ятої статті 86, пункту 5 частини другої статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу наведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 20.01.2025 у справі № 907/48/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 Лісового кодексу України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Лісовий кодекс України містить низку правових норм, що стосуються одного з важливих напрямків ведення лісового господарства охорони і захисту лісів. Під цим розуміється комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від таких негативних впливів пожеж; незаконних рубок; пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу; захист від шкідників і хвороб.

Відтак, філія «Рафалівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», та її правонаступники згідно ч.2 ст. 19 Лісового кодексу зобов`язана:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Зважаючи на предмет доведення прокурором в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом юридичної особи, створеним на державній формі власності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, посадові особи відповідних лісництв філії належать до складу державної лісової охорони. Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення, основною метою діяльності державної лісової охорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на забезпечення збереження, розширеного відтворення, невиснажливого використання лісових ресурсів та охорону об`єктів тваринного світу.

Відповідно до Положення філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. 2.2.2 Положення).

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень на підвідомчій йому території, розташованій на території Мульчицького лісництва Рафалівського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування 22-х дерев. Внаслідок бездіяльності відповідача як постійного лісокористувача спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до норм законодавства зокрема до положень статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 8-ми дерев породи сосна.

Суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа №914/1960/17.

Щодо доводів відповідача про відсутність у спірний період нормативно-правового акта, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів і вимоги до складання відповідних планів, суд зазначає таке.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20

Підсумовуючи суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Щодо доводів відповідача про те, що незаконну порубку було виявлено ним самостійно та повідомлено про це правоохоронні органи, що, на його думку, свідчить про належне виконання обов`язків із запобігання, виявлення та фіксації незаконних рубок, суд зазначає наступне.

Обов`язок постійного лісокористувача полягає не лише у реагуванні після виявлення порушення, а передусім у запобіганні незаконним рубкам.

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідач у відзиві просить суд визнати недопустимим висновок експерта. Щодо вказаної вимоги відповідача суд зазначає наступне. У постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 Верховний Суд вказав: «Отже, узагальнено висновки Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, полягають у такому:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи, тощо.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.ч. 2 та 5 ст. 91 ГПК України). Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 81 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України)».

Так, звертаючись до суду із позовом прокурор долучив до позовної заяви, зокрема, копію висновку експерта № СЕ-19/118-26/1158-ФХЕД від 27.01.2026.

Також до позовної заяви прокурором долучено постанову від 20.05.2026 про надання дозволу на розголошення матеріалів досудового розслідування із кримінального провадження № 12025181050000370 від 01.11.2025. Відтак, відсутні підстави для висновку про те, що доказ наданий прокурором у господарському провадженні, був отриманий у незаконний спосіб, та є недопустимим.

Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної/господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19).

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" від 10.05.2022 № 575.

Сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений філію "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.

Із висновку експерта № СЕ-19/118-26/1158-ФХЕД від 27.01.2026 слідує, що сумарний розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконного вирубування 22 сироростучих дерев, а саме: квартал 32 виділ 62 - породи «сосна звичайна» діаметрами пнів: 46 см -1 шт. 49см - 1 шт.; квартал 32 виділ 45 - породи «сосна звичайна» діаметрами пнів: 35 см - 2 шт., 36см - 5 шт., 29 см - 2 шт., 38см -1 шт., 27 см-1 шт., 31 см-1 шт. 39 см.-1 шт. 21 см-1 шт., 34 см-1 шт. 30 см-1 шт. 33 см - 2 шт. 25 см -1 шт.: квартал 32 виділ 36 - породи «береза повисла» діаметром пня: 38 см - 1 шт.: Мульчицького лісництва філії «Рафалівське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходиться в межах ботанічного заказника місцевого значення «Мульчицький», станом на 01.11.2025 - становить2 165 822,40 грн.

Відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку.

Суд зауважує, що відповідач, вказуючи на незгоду з наданими прокурором доказами ігнорує обставини, що розміри пнів дерев наведені самим же відповідачем у заяві про вчинення злочину та актах огляду місця вчинення правопорушення, в яких здійснено розрахунок розміру шкоди, який в свою чергу відповідає розрахунку, наведеному в експертному дослідженні.

Щодо посилань відповідача на порушення порядку обчислення розміру шкоди з огляду на невірне визначення діаметрів пнів (для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра) суд зазначає, що примітка 4 додатку 1 до постанови КМУ від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" містить застереження, що "Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом", а відповідно до примітки 3 додатку 1 до постанови КМУ від 10 травня 2022 р. № 575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд": "Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (у рівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. Діаметр пня дерева у корі при пошкодженні до ступеня припинення росту зазначається шляхом замірювання довжини кола шийки кореня та розрахунку за формулою: D = L / ?, де D - діаметр, L - довжина кола шийки кореня, ? - число "пі".

Варто зауважити, що висновок експерта містить посилання на вказані норми.

Відтак, заявлений до стягнення розмір збитків, визначений у висновку експерта, суд вважає обґрунтованим.

Беручи до уваги усе наведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконної порубки дерев.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов суд відзначає, що прокурором в обґрунтування позову вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача (ст. 19, 63, 64, 69 ЛК України).

Щодо аргументів відповідача про те, що він не мав можливості виконувати в повному обсязі покладені на нього нормативними актами обов`язки щодо забезпечення збереження лісів цілодобово та зокрема в комендантський час, суд звертає увагу учасників справи, що законодавство, наведене в даному рішенні не містить виключення щодо обов`язку у постійного лісокористувача забезпечити охорону лісу в нічний чи денний час.

Щодо посилань відповідача на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025181050000370 від 01.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, суд зазначає, що сукупністю наданих учасниками справи доказів підтверджується невстановлення станом на даний час винних осіб, водночас суд звертає увагу відповідача, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо доводів відповідача про відсутність у його діях протиправної поведінки (бездіяльності), суд зазначає, що для покладення на відповідача, як постійного землекористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони і захисту земель лісового фонду, передбачених ст.16, 19, 86 Лісового кодексу України, наданих йому в постійне користування.

Передача земель лісового фонду у користування певній особі покладає на неї обов`язок забезпечувати їх належну охорону відповідно до вимог Лісового кодексу України, а також нести відповідальність за незаконні рубки, у тому числі вчинені невстановленими особами.

Отже, встановлення факту незаконної порубки дерев на земельній ділянці, закріпленій за відповідачем, є достатньою правовою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність акту перевірки, складеного за результатами планової чи позапланової перевірки Державної екологічної інспекції, свідчить про недоведеність факту порушення природоохоронного законодавства, то суд зазначає, що встановлення факту правопорушення та розміру заподіяної шкоди у спірних правовідносинах ґрунтується на сукупності доказів, отриманих у межах кримінального провадження, а не виключно на результатах заходів державного нагляду (контролю).

З огляду на викладене, акт перевірки Державної екологічної інспекції не є єдиним чи обов`язковим доказом факту порушення та підставою для визначення розміру шкоди, а відсутність такої перевірки не виключає можливості доведення відповідних обставин іншими належними та допустимими доказами, оціненими судом у їх сукупності. Таким чином, відсутність акту перевірки не спростовує факту порушення та не впливає на правомірність заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди.

Також суд зауважує, що посилання відповідача на те, що акти, складені посадовими особами ДП «Ліси України», у яких зафіксовано факт порушення лісового законодавства та діаметри незаконно зрізаних пнів, є недопустимими доказами, є безпідставними та спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності у виді сплати збитків, завданих незаконною порубкою.

Відповідач зазначає, що на підставі постанови КМУ від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», на підставі якої зроблено розрахунок заподіяної шкоди, передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Така постанова не визначає ступінь відповідальності підприємств, установ, організацій, що здійснюють охорону лісових насаджень.

Щодо вказаних доводів відповідача суд виснує, що у даному випадку шкода у сумі 2 165 822,40 грн. обрахована не як відповідальність ДСГП «Ліси України» за безпосереднє здійснення незаконної порубки, а як шкода, завдана державі внаслідок неналежного виконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов`язків щодо охорони, захисту та збереження лісів. Сам факт незаконної порубки є подією, внаслідок якої державі заподіяно шкоду, тоді як підставою відповідальності ДСГП «Ліси України» є допущена протиправна бездіяльність щодо забезпечення охорони лісу та недопущення незаконних порубок. Отже, незалежно від того, чи здійснював лісокористувач незаконну порубку безпосередньо, чи допустив її внаслідок неналежної охорони лісу, розмір шкоди, завданої державі незаконним вирубуванням дерев, визначається відповідно до постанови КМУ від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд».

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Щодо інших доказів, доводів та заперечень прокуратури та відповідача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновки суду.

Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, вчинив бездіяльність, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно, що призвело до заподіяння шкоди лісу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 2 165 822,40 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір сплаченого судового збору згідно з заявленою прокуратурою ціни позову складає 25 989 грн 87 коп. (із урахуванням коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією № 1148 від 28.05.2026 на суму 12 920 грн 39 коп. та платіжною інструкцією № 1149 від 28.05.2026 на суму 13 069 грн 48 коп.

З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим, суд дійшов висновку що сплачений прокуратурою судовий збір покладається на відповідача у справі в повному обсязі (25 989 грн 87 коп.)

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Вараської міської ради до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 2 165 822 грн 40 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр.Волі, будинок 30; код ЄДРПОУ 45601597) на користь держави в особі Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м. Вараш, Майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612) 2 165 822 (два мільйони сто шістдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 40 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати на розрахунковий рахунок ГУК у Рівн.обл/Вараська.міс./, UA т378999980333189331000017471, код отримувача (ЄДРПОУ) 38012494, код класифікації доходів бюджету 24062100.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "ПОЛІСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС" ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛІСИ УКРАЇНИ" (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр.Волі, будинок 30; код ЄДРПОУ 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 25 989 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 87 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане суддею "26" серпня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич