Ухвала суду № 139240074, 26.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/1765/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Одеської регіональної торгово-промислової палати (вх. № 2-1662/26 від 24.08.2026) про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/1765/26

за позовом: Фермерського господарства «Любас» (66800, Березівський р-н, Одеська обл., селище міського типу Ширяєве(з), вулиця Грушевського, будинок 385)

до відповідача: Одеської регіональної торгово-промислової палати (65011, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 47)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 Фермерське господарство «Любас» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської регіональної торгово-промислової палати, в якій просить суд визнати протиправними дії Одеської регіональної торгово-промислової палати, що полягали в анулюванні виданих експертних висновків про походження товару №UAD55100R02656 від 22.12.2025 року та №UAD65100R00049 від 08.01.2026 року; визнати експертні висновки про походження товару №UAD55100R02656 від 22.12.2025 року та №UAD65100R00049 від 08.01.2026 року чинними, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем при вчиненні дій з анулювання експертних висновків №UAD55100R02656 від 22.12.2025 року та №UAD65100R00049 від 08.01.2026 року за відсутності одержаної від Мінекономіки інформації про перевищення обсягів експортованої сільськогосподарської продукції над обсягами власно вирощеної сільськогосподарської продукції, порушено п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2025 року № 1570.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі № 916/1765/26, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 червня 2026 р. об 11:15.

Вказаною ухвалою зобов`язано позивача зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

20.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач вказує, що всі оригінали письмових документів, копії яких були додані до позовної заяви у вигляді сканованих копій з підписами та печатками, знаходяться у позивача.

03.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.06.2026 в підготовче засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні суд з`ясував думку представників сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Останні проти наведеного не заперечували.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01.07.2026 о 15:00 без складання окремого процесуального документа.

01.07.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.07.2026 в судове засідання з`явився представника позивача.

У зв`язку з першою неявкою представника відповідача, а також враховуючи клопотання останнього, суд відклав судове засідання при розгляді справи № 916/1765/26 на 29.07.2026 о 15:30.

Ухвалою суду від 01.07.2026 повідомлено Одеську регіональну торгово-промислову палату про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 03.08.2026 суд заслухав позиції сторін у вступних словах та оголосив перерву в судовому засіданні перед стадією дослідження доказів, без складання окремого процесуального документа.

11.08.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів разом із копією листа-повідомлення від 27.07.2026 про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та копією наказу від 27.07.2026 про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Водночас судове засідання, призначене Господарським судом Одеської області по справі № 916/1765/26 на 12 серпня 2026 р. о 15:00, не відбулося у зв`язку з оголошення повітряної тривоги у м. Одеса.

Ухвалою суду від 12.08.2026 призначено судове засідання по справі №916/1765/26 на 19 серпня 2026 р. о 11:45.

19.08.2026 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні суд задовольнив клопотання позивача від 11.08.2026 про долучення доказів та долучив подані позивачем докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні судом було поставлено ряд питань сторонам, а також запропоновано надати додаткові пояснення та докази у справі з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та підтвердження доводів і заперечень учасників справи.

24.08.2026 за вх. № 2-1662/26 до суду від Одеської регіональної торгово-промислової палати надійшла заява про відвід судді Щавинської Ю. М. від розгляду справи № 916/1765/26.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що під час судового засідання 19.08.2026, після закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті, судом вчинено низку процесуальних дій, які, на думку відповідача, викликають сумніви щодо об`єктивності, неупередженості та дотримання принципу рівності сторін.

Зокрема, відповідач вказує, що судом було долучено до матеріалів справи нові докази, подані позивачем 10.08.2026, тобто після закінчення підготовчого провадження, без заслуховування позицій сторін щодо можливості їх прийняття, при цьому позивач не заявляв про поновлення строку на їх подання.

Крім того, суд запропонував відповідачу надати додаткові докази щодо обставин, які, на думку останнього, підлягають доказуванню саме позивачем, зокрема лист ТПП України від 03.03.2026 № 570/11.0-7.2. Водночас представнику позивача було надано додатковий час для звернення з адвокатськими запитами з метою отримання та подання нових доказів, які не були подані під час підготовчого провадження.

За твердженням відповідача, зазначені дії суду фактично створили для позивача додаткову можливість доповнити доказову базу після закінчення підготовчого провадження, а на відповідача покладено обов`язок подавати докази щодо обставин, доказування яких належить до обов`язку позивача.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що сукупність та спрямованість вказаних процесуальних дій викликає об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді та дотримання засад змагальності і рівності сторін, у зв`язку з чим просить відвести суддю Щавинську Ю.М. від розгляду справи.

24.08.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано заявлений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою відвід судді Щавинській Ю.М. (вх. № 2-1662/26 від 24.08.2026) необґрунтованим та справу № 916/1765/26 постановлено передати для вирішення питання про відвід судді Щавинської Ю.М. в порядку ч.3 ст.39 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.08.2026 № 421 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді (вх. № 2-1662/26 від 24.08.2026) від розгляду справи № 916/1765/26, за результатами проведення якого заяву передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Отже, вирішення питання за заявою Одеської регіональної торгово-промислової палати (вх. № 2-1662/26 від 24.08.2026) про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/1765/26 здійснюється суддею Господарського суду Одеської області Цісельським О.В.

Розглянувши подану Одеською регіональною торгово-промисловою палатою заяву про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/1765/26, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з такого.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно положень ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За приписами ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Так, дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 «Hauschildt v. Denmark», пункт 48).

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.

Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», no. 16695/04, від 15.07.2010).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Між тим обставини, викладені у заяві Одеською регіональною торгово-промисловою палатою про відвід судді, ніяк не можуть бути розцінені як факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Щавинської Ю.М., а зводяться виключно до надання оцінки та до незгоди з процесуальними рішеннями судді Щавинської Ю.М. щодо: долучення до матеріалів справи нових доказів, поданих позивачем після закінчення підготовчого провадження, без заслуховування позицій сторін щодо можливості їх прийняття, без заявлення клопотання про поновлення строку на їх подання; надання пропозицій відповідачу щодо подачі додаткових доказів з приводу обставин, які, на думку останнього, підлягають доказуванню саме позивачем, зокрема лист ТПП України від 03.03.2026 № 570/11.0-7.2; надання представнику позивача додаткового часу для звернення з адвокатськими запитами з метою отримання та подання нових доказів, які не були подані під час підготовчого провадження, що в силу вимог ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Суд зазначає, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

Таку суддівську дискрецію або суддівський розсуд визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, обирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Долучення судом до матеріалів справи доказів та надання представнику позивача додаткового часу для звернення з адвокатськими запитами з метою отримання та подання нових доказів не може вважатися обставиною, яка дає підстави для сумніву в об`єктивності або неупередженості судді чи побоювань у наперед сформованому висновку суду щодо вирішення даної справи, позаяк оцінка наявних в матеріалах справи доказів за приписами ст.86 ГПК України здійснюється судом в кожному випадку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка судом доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв`язку у своїй сукупності здійснюється в кожній справі з урахуванням предмету та підстав заявлених суду позовних вимог та, відповідно, обставин, які підлягають встановленню судом відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді законодавчо виключена з можливих підстав для відводу. Тому, з позиції умовного стороннього спостерігача, суд не вбачає в обґрунтуваннях відводу інших доводів, як лише незгода заявника з наведеними мотивами, за яких судом прийнято процесуальні рішення у справі - долучено до матеріалів справи докази та надано представнику позивача додатковий час для звернення з адвокатськими запитами з метою отримання та подання нових доказів.

Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.

Одночасно суд звертає увагу на те, що оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з процесуальними діями суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діють суди апеляційної та касаційної інстанцій.

Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням) з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права, тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.

Суд зазначає, що самі по собі процесуальні рішення судді не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею необ`єктивності чи упередженості при ухваленні судових рішень на користь однієї з сторін, в силу положень п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Щавинської Ю.М. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, а обставини, що викладені у заяві про відвід не обґрунтовують сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Щавинської Ю.М.

Отже, суд констатує, що доводи Одеської регіональної торгово-промислової палати не містять посилань на докази про наявність передбачених законом фактичних обставин, які є підставами для відводу, та заявник не обґрунтовує їх тим, що прямо чи опосередковано суддя зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.

Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття «належних сумнівів». Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Таким чином, викладені в заяві про відвід судді зауваження і доводи заявника, мотивовані суб`єктивними твердженнями та власним тлумаченням норм процесуального законодавства, очевидно свідчать про незгоду позивача з процесуальними діями та рішеннями судді, що саме по собі не свідчить про наявність упередженості або необ`єктивності судді Щавинської Ю.М. під час розгляду справи № 916/1765/26 і з огляду на норму ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу судді.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 916/442/21.

За таких обставин, мотиви заявленого відводу стосуються виключно незгоди із процесуальними діями та рішеннями судді, які були вчинені у процесі розгляду справи № 916/1765/26 не у відповідності до суб`єктивних уявлень представника відповідача. При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (ухвала КГС ВС від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20).

Відтак, доводи Одеської регіональної торгово-промислової палати щодо сумнівів відносно упередженості судді Щавинської Ю.М. при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід, а з поданого до суду відводу не встановлено яким саме чином суддею було порушено принципи рівності та змагальності сторін.

Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.

Заявник має позитивний обов`язок надати суду докази упередженості та необ`єктивності судді для цілей відводу, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного, а головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.

Неупередженість судді презюмується і ця презумпція заявою Одеської регіональної торгово-промислової палати не спростована і не поставлена під сумнів.

З приводу формування довіри до судової влади та уникнення сумнівів відносно неупередженості суд зазначає, що такі сумніви не можуть носити узагальненого характеру.

На суддю не повинні чинити зовнішній вплив сторони судового провадження. Вимога незалежності розглядається поряд із вимогою процесуальної рівноправності сторін. Зловживання процесуальними правами може виражатися у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (Постанова КЦС ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18).

Отже, довіру та повагу до суду повинні демонструвати також сторони та учасники провадження, незмінність складу суду діє впродовж усього судового розгляду - починаючи з його відкриття, під час з`ясування обставин та перевірки їх доказами і, завершуючи проголошенням підсумкового судового рішення; судовий розгляд від його початку і до закінчення повинен відбуватися за участі судді, визначеного ЄСІТС для розгляду та вирішення справи, а заміна судді може відбутися винятково у встановленому законом порядку.

У справі «Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010, заява № 8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Таким чином, вибір складу суду або вимога про зміну складу суду одним з учасників справи підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.

Інших доводів на підтвердження існування обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, заявником не наведено, що, з урахуванням обізнаності заявника про приписи ч.4 ст.35 ГПК України, може свідчити про завідоме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Щавинській Ю.М. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.

За приписами ч.ч.7,8,11 ст.39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє відповідну ухвалу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Одеська регіональна торгово-промислова палата в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/1765/26, не можуть бути підставою для відводу судді Щавинської Ю.М., в зв`язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35,36,38,39 ГПК України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що згідно ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Одеської регіональної торгово-промислової палати (вх. № 2-1662/26 від 24.08.2026) про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/1765/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.08.2026 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя О.В. Цісельський