Ухвала суду № 139239953, 24.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24.08.2026 р. Справа № 914/2611/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дубина."

до відповідача Кам`янка-Бузької міської ради

про скасування рішення державного реєстратора, визнання державного акта правовстановлюючим документом та визнання права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дубина." до відповідача Кам`янка-Бузької міської ради про скасування рішення державного реєстратора, визнання державного акта правовстановлюючим документом та визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку залишити її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом, позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, а саме про:

1) cкасування рішення державного реєстратора Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області Батюк Оксани Ярославівної про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №85246744 від 09.06.2026 щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення Селянським (фермерським) господарством «Дубина.»;

2) визнання Державного акта на право постійного користування землею серії IV ЛВ №017003, виданого на померлого ОСОБА_1 , правовстановлюючим документом, що підтверджує право користування цією земельною ділянкою за Селянським (фермерським) господарством «Дубина.»;

3) визнання за Селянським (фермерським) господарством «Дубина.» права постійного користування земельною ділянкою площею 11,7418 га, кадастровий номер 4622180800:03:000:0008 в межах згідно з планом, розташованою на території Кам?янка-Бузької міської ради Львівської області, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ №017003, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Батятицької сільської ради 02.10.1998 за №8.

З огляду на вказане, враховуючи вимоги Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви, в якій заявлено три вимоги немайнового характеру, позивачу в даному випадку необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 9984,00 грн (3328,00 грн х 3 = 9984,00 грн).

Однак, як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено докази сплати судового збору в розмірі лише 3328,00 грн, що підтверджується квитанцією від 13.08.2026 №35.

Тобто як вбачається із поданих матеріалів, позивач не сплатив судовий ще за дві позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 6656,00 грн (3328,00 грн х 2 = 6656,00 грн).

Отже, як вбачається із поданих матеріалів, позивачами не дотримано вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із поданих матеріалів, ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах немає попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (розрахунку судового збору та розрахунку витрат, пов`язаних з розглядом справи), які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що є порушенням вимог пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Із позовної заяви вбачається, що відповідачем у ній вказано Кам`янку-Бузьку міську раду і при цьому вказано ідентифікаційний код: 36767497. Однак, суд зазначає, що ідентифікаційний код 36767497 не є ідентифікаційним кодом Кам`янка-Бузької міської ради.

Тобто, як вбачається із позовної заяви, позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення ідентифікаційного коду Кам`янка-Бузької міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із частиною 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

При цьому слід звернути увагу позивача на те, що в силу статті 91 Господарського процесуального кодексу України у суду при розгляді справи може виникнути необхідність оглянути оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Як вбачається із поданих матеріалів, до позовної заяви долучено копії документів, однак позивач всупереч вимог пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.

Частиною 1 та частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже на виконання частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що в даному випадку позивачу необхідно доплатити судовий збір в розмірі 6656,00 грн, а докази сплати надати суду.

Згідно з частиною 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Керуючись статтями 164, 174, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, які вказані даній ухвалі суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.