Рішення № 139239526, 19.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/43/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 Справа №908/829/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29А, м. Запоріжжя, 69005; ЄДРПОУ/умовний код 02909973) в інтересах держави

до відповідача-1: Пологівської районної ради Запорізької області (вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600; ідентифікаційний код юридичної особи 20516088)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс» (вул. Руставі, 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 05397611)

про витребування майна з незаконного володіння,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Якушева Яна Анатоліївна, службове посвідчення №075809 від 01.03.23, наказ №2124к від 27.10.2020;

від відповідача 1: Кучер Катерина Михайлівна, довіреність від 21.04.2026 №02-12/21;

Плевако Володимир Іванович, заступник голови Пологівської районної ради Запорізької області;

від відповідача 2: не з`явився.

РУХ СПРАВИ.

02.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави до відповідачів - Пологівської районної ради Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс» (скорочене найменування - ТОВ «КП Імпульс»), про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» (юридична адреса: вул. Руставі, буд. 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 05397611) на користь територіальних громад сіл, селищ та міст Пологівського району в особі Пологівської районної ради Запорізької області (юридична адреса: вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 20516088) нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е-гараж, ворота-5, хвіртка-6, І-замощення) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017783623242); службового приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 справу №908/829/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 07.04.2026 відкрито провадження у справі №908/829/26; присвоєно справі номер провадження 3/43/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 06.05.2026 о 10:00 год.; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

17.04.2026 від Пологівської районної ради Запорізької області до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

23.04.2026 від ТОВ «КП Імпульс» до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

23.04.2026 від відповідача-2 (ТОВ «КП Імпульс») до суду через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява до Запорізької обласної прокуратури та Пологівської районної ради Запорізької області про визнання факту неможливості повернення майна, зазначеного в основному позові, у зв`язку з його перебуванням на тимчасово окупованій території та дією обставин непереборної сили (форс-мажор) та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «КП Імпульс» збитків у розмірі 124381,03 грн, завдані терористичним актом та окупацією майна, що знаходиться за адресою по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області та розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2026 вище зазначену зустрічну позовну заяву у справі №908/829/26 передано для розгляду судді Педоричу С.І.

29.04.2026 прокурор подав відзив на зустрічний позов. З підстав, викладених у відзиві, просив повернути відповідачу-2 зустрічну позовну заяву. Прокурор вважає, що первісний та зустрічний позови безпосередньо не пов`язані між собою, оскільки обставини, якими вони обґрунтовані, мають різні підстави їх виникнення. Крім того, матеріально-правові вимоги, заявлені у первісному та зустрічному позовах, спричинять необхідність дослідження та встановлення судом різних обставин і доказів, на які сторони посилаються. Відтак, спільний розгляд зустрічного позову із первісним не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, тобто не може вважатись доцільним в розумінні ч. 2 ст. 180 ГПК України. Також відсутня ознака того, що у разі задоволення зустрічного позову включатиметься можливість задоволення первісного позову, адже навіть у разі стягнення на користь відповідача 2 затребуваної компенсації, це не виключає можливості витребування спірного майна на підставі судового рішення.

29.04.2026 від прокурора до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

01.05.2026 від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просив накласти арешт на нежитлові будівлі загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е-гараж, ворота-5, хвіртка-6, І замощення) (реєстраційний 2017783623242); номер об`єкта нерухомого майна: службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 04.05.2026 заяву заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вх.№9703/08-08/26 від 01.05.2026) про забезпечення позову у справі №908/829/26 прийнято до розгляду. Судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову у справі №908/829/26 було призначено на 06.05.2026 о/об 10:00 год.

05.05.2026 від відповідача-2 (ТОВ «КП Імпульс») до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

06.05.2026 від відповідача-2 (ТОВ «КП Імпульс») до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.05.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс» до Запорізької обласної прокуратури та Пологівської районної ради Запорізької області про визнання факту неможливості повернення майна та стягнення збитків - повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 06.05.2026 задоволено заяву заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вх.№9703/08-08/26 від 01.05.2026) про забезпечення позову у справі №908/829/26.

Також 06.05.2026 судом відкладено підготовче засідання до 03.06.2026 о 10:30 год.

11.05.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду від 06.05.2026 щодо найменування заявника, позивача та стягувача у справі, а саме: замість Запорізької окружної прокуратури Запорізької області правильним вважати - заступника керівника Запорізької обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 12.05.2026 виправлено допущену описку у вступній та резолютивній частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/829/26.

Також ухвалою суду від 12.05.2026 виправлено допущену описку в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 про відкриття провадження у справі та в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/829/26 про повернення зустрічного позову.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача-2 (ТОВ «КП Імпульс») надійшло клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення у справі №908/829/26.

03.06.2026 судом відкладено підготовче засідання до 18.06.2026 о 14:00 год.

15.06.2026 від Пологівської районної ради Запорізької області до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про витребування доказів.

16.06.2026 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про витребування доказів та пояснення по справі №908/829/26.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача-2 (ТОВ «КП Імпульс») надійшли:

- додаткові пояснення по справі №908/829/26;

- додаткові пояснення з питання необхідності задоволення клопотання про витребування доказів по справі №908/829/26;

- клопотання про доручення доказів.

У судовому засіданні 18.06.2026 суд долучив до матеріалів справи докази, надані відповідачем-2 разом з клопотанням від 18.06.2026, а також відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування доказів від 03.06.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2026 об 11:00 год.

У судовому засіданні 15.07.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов повністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-1 позов визнав у повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві та інших заявах по суті справи.

У судовому засіданні 15.07.2026 суд заслухав вступне слово представників сторін та оголосив перерву у судовому засіданні до 12.08.2026 до 14:15 год.

У судовому засіданні 12.08.2026 суд продовжив розгляд справи. У судовому засіданні судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.08.2026 судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учасникам судового процесу на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин.

Після стадії судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та, на підставі ст. 219 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 19.08.2026.

19.08.2026 судом проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 Комунальне підприємство «Імпульс» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс». Одночасно передано безкоштовно ТОВ «КП Імпульс» всі активи КП «Імпульс».

Відповідно до Додатку 1 до Передавального акта до ТОВ «КП Імпульс» безкоштовно передані, в тому числі, наступні основні засоби:

будівля офісу, розташована по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи;

будівля офісу, розташована по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка.

На думку прокурора, прийняття Пологівською районною радою Запорізької області рішення від 25.10.2019 №9 «Про реорганізацію (перетворення) комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради відбулося всупереч ч. 3 ст. 24, ч.ч. 5-7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування України», ч.ч. 1-3 ст. 78 ГК України, ст. ст. 327, 345 ЦК України, ч. 5 ст. 3, 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що призвело до протиправного вибуття із комунальної власності об`єктів нерухомого майна, чим порушено права та інтереси членів територіальних громад сіл та міста Пологівського району Запорізької області.

Прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» (юридична адреса: вул. Руставі, буд. 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 05397611) на користь територіальних громад сіл, селищ та міст Пологівського району в особі Пологівської районної ради Запорізької області (юридична адреса: вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 20516088) нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е-гараж, ворота-5, хвіртка-6, І-замощення) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017783623242); службового приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 (Пологівська районна рада Запорізької області) надав відзив на позовну заяву, в якому заявив про повне визнання позовних вимог у частині витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» (далі відповідач-2) на користь територіальних громад сіл, селищ та міст Пологівського району в особі Пологівської районної ради Запорізької області нерухомого майна.

Зазначив, що вказані рішення приймалися депутатами Пологівської районної ради сьомого (минулого) скликання. Виявлення невідповідності рішень інтересам держави та територіальної громади, які були прийнятті районною радою попереднього скликання, стало можливим лише під час опрацювання матеріалів даного позову в межах поточного скликання ради. Керуючись принципом безперервності діяльності органу місцевого самоврядування, Пологівська районна рада восьмого скликання вважає за необхідне виправити допущені раніше порушення закону шляхом визнання позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс») надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві відповідач-2 зазначає про правомірність передачі активів у процедурі реорганізації Комунального підприємства ««Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс».

На момент реорганізації (грудень 2019 року) Пологівська районна рада увійшла до складу учасників ТОВ з часткою 24%. Це свідчить про те, що майно не «вибуло» з-під контролю громади, а було інвестовано в новостворений суб`єкт господарювання, де рада мала право голосу та частку в капіталі.

ТОВ «КП Імпульс» взяло на себе всі зобов`язання КП, включаючи борги перед кредиторами, заборгованість по заробітній платі (55991,16 грн) та податкові зобов`язання, що теж не оспорюється сторонами та визначено на сторінці 3 позовної заяви. Прийняття пасивів (боргів) разом з активами спростовує тезу про «безоплатність» отримання майна.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ. Стислий виклад.

Під час розгляду даної справи її учасниками неодноразово подавались заяви по суті спору.

Прокурор 29.04.2026 надав відповідь на відзив відповідача-2, в якому зокрема зазначив, що комунальне майно, яке є предметом спору, не перебувало у власності КП «Імпульс» Пологівської районної ради, а було закріплене за ним на праві господарського відання.

Відчуження комунального майна на користь юридичних осіб можливе лише шляхом його приватизації у спосіб продажу останнього на аукціоні або шляхом викупу. Відчуження комунального майна на користь юридичних осіб шляхом безоплатної передачі у власність законодавством України не передбачене.

Щодо недобросовісності набуття майна ТОВ «КП Імпульс», прокурор вказує, що до складу учасників ТОВ «КП Імпульс» входили колишній директор КП «Імпульс» Пологівської районної ради ОСОБА_1 та Пологівська районна рада. Відтак, обидва учасники, будучи володільцями комунального майна за часів існування КП «Імпульс», беззаперечно були обізнані про його особливий статус, перебування цього майна саме у комунальній власності територіальних громад сіл та міста Пологівського району.

З цієї ж підстави ТОВ «КП Імпульс», директором якого під час створення став також ОСОБА_1 , не могло не усвідомлювати, проявивши розумну обачність, що набуття спірного комунального майна у власність товариства можливе лише в порядку його приватизації у спосіб продажу на аукціоні або шляхом викупу.

Відповідач-2 05.05.2026 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що дії комісії з припинення КП «Імпульс» Пологівської районної ради, склад якої був затверджений рішенням від 25.10.2019 №9 «Про реорганізацію (перетворення) комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради», а також факт передачі всього майна від КП «Імпульс» Пологівської районної ради до ТОВ «КП ІМПУЛЬС» за передавальним актом, як до свого правонаступника у зв`язку з реорганізацією, були законними, такими, що відповідали положенням Цивільного кодексу України.

Рішення про передачу ТОВ «КП ІМПУЛЬС» всього майна КП «Імпульс» Пологівської районної ради прийнято депутатами на сорок третій позачерговій сесії Пологівської районної ради Запорізької області сьомого скликання (рішення від 25.10.2019 №9 «Про реорганізацію (перетворення) комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради»).

Станом на теперішній час рішення від 25.10.2019 №9 «Про реорганізацію (перетворення) комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради» є чинним та жодного разу не оскаржувалось в судовому порядку.

Відповідач наголошує на тому, що зазначене вище нерухоме майно вибуло із його володіння у зв`язку із збройною агресією російської федерації.

Крім того вважає, що відповідач - ТОВ «КП «Імпульс» є добросовісним набувачем нерухомого майна та наполягає на необхідності застосування приписів частини 5 статті 390 ЦК України.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» нерухомого майна комунальної власності, яке незаконно вибуло із спільної власності територіальних громад сіл та міста Пологівського району Запорізької області.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є порушенням інтересів держави з огляду на незаконне відчуження Пологівською районною радою об`єкта комунальної власності.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини щодо наявності/відсутності підстав для витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, в тому числі законності/незаконності прийняття рішення про передачу комунального майна у власність відповідача-2, оплатність чи безоплатність набуття майна, добросовісність чи недобросовісність відповідача-2.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.08.1991 здійснено державну реєстрацію Комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради (код ЄДРПОУ 05397611), основним видом діяльності якого є: 71.12. діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (далі по тексту - КП «Імпульс»). Місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Привокзальна, 13.

Згідно із Статутом КП «Імпульс», затвердженим рішенням 19 сесії Пологівської районної ради від 14.04.2005, зі змінами, затвердженими рішенням Пологівської районної ради від 24.04.2014 № 21, комунальне підприємство засноване на майні Пологівської районної ради, отриманому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», рішення облвиконкому від 14.01.1992 «Про формування комунального майна Запорізької області» та рішення дев`ятої сесії Пологівської районної ради від 16.04.1992 «Про перелік майна комунальної власності районної ради народних депутатів», і є власністю територіальних громад сіл та міста, управління якими здійснює Пологівська районна рада.

КП «Імпульс» є правонаступником: Пологівського державного комунального підприємства «Імпульс», зареєстрованого розпорядженням райдержадміністрації від 28.01.1998 № 58; Пологівського державного комунального малого підприємства «Імпульс», зареєстрованого розпорядженням райдержадміністрації від 27.09.1996 №624; державного малого підприємства «Імпульс», зареєстрованого рішенням Пологівського райвиконкому від 22.08.1991 №211; Пологівського міжміського бюро технічної інвентаризації, створеного рішенням Запорізького облвиконкому від 23.09.1986 №343 з додатком про розмежування зони обслуговування.

Відповідно до п. 4.1. Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі та позабалансовому рахунку підприємства.

Згідно із п. 4.2. Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Відповідно до інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2026 (сформованій з деталізацією зі змінами) вбачається, що нерухоме майно КП «Імпульс», яке є комунальною власністю та було закріплене за ним на праві господарського відання , складалося з наступних об`єктів:

- нежитлові будівлі загальною площею 221,8 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,8 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б - оглядова яма, Е-гараж, 5- ворота, 6-хвіртка, І замощення);

- службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташовані по Шкільній, 5 приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області.

Пунктом 9.1. Статуту ліквідація та реорганізація підприємства проводиться: за рішенням власника. Після розрахунків з кредиторами та трудовим колективом майно підприємства, відповідно до п. 9.4. Статуту, передається власнику для подальшого використання.

Рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 КП «Імпульс» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс».

Цим же рішенням надано згоду на входження Пологівської районної ради Запорізької області до складу учасників ТОВ «КП Імпульс», частка Пологівської районної ради Запорізької області становить 24%. Вкладом Пологівської районної ради є грошові кошти в розмірі 2400 грн. Затверджено склад комісії з реорганізації шляхом перетворення, встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог. Одночасно передано безкоштовно ТОВ «КП Імпульс» всі активи КП «Імпульс». Передано з позабалансового рахунку КП «Імпульс» архівні справи на позабалансовий рахунок реорганізованого підприємства ТОВ «КП Імпульс». Реорганізоване підприємство ТОВ «КП Імпульс» є правонаступником КП «Імпульс».

Рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 06.12.2019 №3 затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів КП «Імпульс» до правонаступника ТОВ «КП Імпульс» (далі по тексту - Передавальний акт).

Зі змісту Передавального акту вбачається, що всі зобов`язання КП «Імпульс» перед кредиторами, дебіторами, усі права та обов`язки, а також всі активи і пасиви КП «Імпульс» на загальну суму 1486732,64 грн безкоштовно переходять до правонаступника ТОВ «КП Імпульс», в тому числі:

- будинки та споруди, вартістю 269644,43 грн (додаток №1).

Відповідно до Додатку 1 до Передавального акта до ТОВ «КП Імпульс» безкоштовно передані наступні основні засоби:

будівля офісу, розташована по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи;

будівля офісу, розташована по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка;

орендований офіс, розташований по вул. Шевченка, 5 у м. Оріхів;

орендований офіс, розташований по вул. 9 Січня, 33 у м. Гуляйполе;

автомобіль ГАЗ 3110 №59-34, 2006 року випуску;

автомобіль з кондиціонером ГАЗ 3110 №38-51, 2008 року випуску.

Відповідно до Додатку 1 до Передавального акту вартість будівель офісів, розташованих по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи та по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка, складала 269644,43 грн (первісна), балансова - 124381,03 грн.

Державна реєстрація припинення КП «Імпульс» здійснена 28.12.2019.

Протоколом установчих зборів засновників учасників ТОВ «КП Імпульс» від 09.12.2019 №1 прийнято рішення про створення ТОВ «КП Імпульс», затверджено статутний капітал товариства у розмірі 10000 грн, який створений з матеріальних коштів Пологівської районної ради Запорізької області (загальний внесок на суму 2400 грн, що складає 24% статутного капіталу) та ОСОБА_1 (загальний внесок на суму 7600 грн, що складає 76%), затверджено: місце розташування товариства та його структурних підрозділів, його статут, обрано директора в особі ОСОБА_1 .

Державна реєстрація створення ТОВ «КП Імпульс» здійснена 28.12.2019.

Відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ «КП Імпульс», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «КП Імпульс» від 09.12.2019, товариство створено шляхом реорганізації (перетворення) КП «Імпульс» та є правонаступником його всіх прав та обов`язків.

Згідно із п.п. 6.2., 6.2.1, 6.2.2. Статуту ТОВ «КП Імпульс» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; переданого йому від КП «Імпульс» Пологівської райради як правонаступнику усіх прав та обов`язків.

24.01.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Воскресеньської сільської ради Пологівського району Запорізької області саме на підставі Передавального акта від 06.12.2019 здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «КП Імпульс» на наступні об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові будівлі загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлова будівля А,А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е - гараж, ворота 5, хвіртка-6, І замощення) (реєстраційний 2017783623242);

- службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташовані по вул. Шкільній, 5 приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255).

19.11.2020 Пологівською районною радою прийнято рішення від №6 про вихід з учасників ТОВ «КП Імпульс» та передачу своєї частки уставного капіталу у розмірі 24% іншим учасникам Товариства.

Відповідно до пункту протоколу №3 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Імпульс» від 24.11.2020, 12% статутного капіталу передано учаснику товариства ОСОБА_2 , 12% передано учаснику товариства ОСОБА_1 .

Станом на час подання позову єдиним учасником ТОВ «КП Імпульс» та його директором є ОСОБА_2 , статутний капітал товариства залишився без змін у розмірі 10 тис. грн.

Прокурор стверджує, що прийняття Пологівською районною радою Запорізької області рішення від 25.10.2019 №9 «Про реорганізацію (перетворення) комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради здійснено всупереч ч. 3 ст. 24, ч.ч. 5-7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування України», ч.ч. 1-3 ст. 78 ГК України, ст. ст. 327, 345 ЦК України, ч. 5 ст. 3, 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та призвело до протиправного вибуття із комунальної власності об`єктів нерухомого майна, чим порушено права та інтереси членів територіальних громад сіл та міста Пологівського району Запорізької області, що є підставою для витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» на користь територіальних громад сіл, селищ та міст Пологівського району в особі Пологівської районної ради Запорізької області спірних об`єктів нерухомого майна.

Вказані обставини зумовили звернення прокурора до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи сторонами визнаються та не оспорюються наступні факти:

- прийняття Пологівською районною радою рішень №9 від 25.10.2019 та №6 від 19.11.2020;

- затвердження Пологівською районною радою 06.12.2019 Передавального акту,

- прийняття установчими зборами засновників (учасників) ТОВ «КП Імпульс рішень, які оформлені протоколами №1 від 09.12.2019 та №3 від 24.11.2020.

- реєстрацію 24.01.2020 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ТОВ «КП Імпульс».

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК Українигосподарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» нерухомого майна комунальної власності, яке незаконно вибуло із спільної власності територіальних громад сіл та міста Пологівського району Запорізької області.

Обґрунтовуючи наявність інтересів держави прокурор зазначає, що передаючи своє майно у комунальну власність, держава розраховувала на його перебування у спільній власності територіальних громад сіл та міста Пологівського району, сподіваючись на належне та правомірне його використання виключно в інтересах мешканців територіальних громад району та з метою економічного зміцнення та посилення засад місцевого самоврядування. Одночасно у такий спосіб, з урахуванням чинного на той час законодавства про реєстрацію нерухомого майна, держава передала відповідні владні повноваження на користь спеціально створених суб`єктів, закріпивши за ними необхідну матеріально-технічну базу задля реалізації такої функції.

До 01.01.2013 у КП «Імпульс» Пологівської районної ради займало монопольне становище у сфері проведення технічної інвентаризації нерухомого майна та здійснення державної реєстрації об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, відомчого підпорядкування, реєстрації права власності на нерухоме майно, розташованого на території Пологівського району.

За наслідками діяльності підприємства складались інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна, складовими яких були матеріали технічної інвентаризації, які слугували підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством та до січня 2013 року мали статус майна, належного бюро технічної інвентаризації.

Згідно із інформацією Пологівської районної військової адміністрації від 02.03.2026 №0406/01-34 вбачається, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України 9 з 15 громад Пологівського району користувались послугами ТОВ «КП «Імпульс». Архіви ТОВ «КП Імпульс» зберігались у містах Пологи, Оріхів та Гуляйполе.

Суд погоджується, що в даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

У правовідносинах, що виникли, органом, уповноваженим захищати порушені права та інтереси сіл та міста Пологівського району внаслідок протиправного вибуття з комунальної власності об`єктів нерухомого майна, є Пологівська районна рада, яка, незважаючи на введення в Україні воєнного стану, продовжує здійснювати свої повноваження у частині володіння, користування та розпорядження майном спільної власності.

Водночас, підставою для протиправного вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності слугувало прийняття саме Пологівською районною радою Запорізької області рішення від 25.10.2019 №9 в частині безкоштовної передачі ТОВ «КП Імпульс» всіх активів КП «Імпульс» Пологівської районної ради.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів громади чи територіальної загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами , а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

якщо:

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду.

У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

У даному випадку заступник керівника Запорізької обласної прокуратури самостійно звертається до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі територіальних громад сіл та міста Пологівського району як самостійний позивач.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

ЩОДО ЗАЯВЛЕНИХ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Щодо набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території

Відповідно до ст.11 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Місцезнаходженням спірних об`єктів нерухомого майна є вул. Привокзальна, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області та вул. Шкільна, 5 приміщення 2, смт Чернігівка Запорізької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Пологівська міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області (з 03.03.2022) та смт Чернігівка Бердянського району Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 26.02.2022 по теперішній час).

За поясненнями представника відповідача-2, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, вищезазначене нерухоме майно вибуло із його фактичного володіння, та його доля на час розгляду спору відповідачу-2 невідома.

З цього приводу суд зазначає, що за висновками ВП ВС володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (п. 43 постанови ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво багатьом видам рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (п. 62 постанови ВП ВС від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірні об`єкти нерухомого майна на час подання позову зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-2

З урахуванням викладеного, суд відхиляє посилання відповідача-2 щодо того, що «Позивачем не доведене, у чиєму володінні наразі фактично перебуває нерухоме майно, розташоване по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області та по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області…».

Щодо позовної вимоги про витребування нерухомого майна. Загальні положення.

Позовні вимоги прокурора спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно шляхом його повернення у комунальну власність, речове право на яке на час вирішення спору зареєстровано заТОВ «КП Імпульс» (відповідач-2).

Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 4 ст. 388 ЦК України).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №922/3838/21).

Отже, предметом з`ясування у цій справі є, в тому числі, добросовісність/недобросовісність набувачів, для визначення чого важливо встановити чи знали чи мали знати набувачі про перешкоди для набуття ними права власності, а також встановити характер набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами спору, нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 221,8 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області, та службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташовані по Шкільній, 5 приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області, станом на 25.10.2019 (дату прийняття рішення Пологівської районної ради Запорізької області №9) було спільною власністю територіальних громад сіл та міста Пологівського району, управління яким здійснювала Пологівська районна рада. Вказане нерухоме майно перебувало у господарському віданні Комунального підприємства «Імпульс».

Рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 КП «Імпульс» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс».

Порядок реорганізації юридичної особи врегульовано ст. ст. 106-109 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Враховуючи, що КП «Імпульс» на момент перетворення не було власником спірного нерухомого майна, до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс» не могло, на підставі ст. 108 ЦК України, перейти право власності на нерухоме майно.

На підставі пункту 9.1. Статуту Комунального підприємства «Імпульс» таке майно повинно бути повернуте власнику (Пологівській районній раді) для визначення його подальшої долі.

У даному випадку рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 було вирішено передати безкоштовно ТОВ «КП Імпульс» всі активи КП «Імпульс» Пологівської районної ради.

Відповідно до передавального акту, який затверджений рішенням Пологівської районної ради Запорізької області від 06.12.2019 №3, до активів, які безкоштовно передаються ТОВ «КП Імпульс», віднесено, зокрема, і спірне нерухоме майно.

При цьому у пункті 2 рішення Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 визначено, що доля статутного капіталу ТОВ «КП Імпульс», яке буде належати Пологівській районній раді Запорізької області, становить 24% (при статутному капіталі товариства у 10000,00 грн). Вкладом Пологівської районної ради Запорізької області є грошові кошти в розмірі 2400 грн 00 коп. Таким чином, ТОВ «КП Імпульс» стало власником грошових коштів в розмірі 2400 грн, що є вкладом Пологівської районної ради у його статутний капітал.

З вказаного суд висновує, що спірне нерухоме майно не було внеском Пологівської районної ради до ТОВ «КП Імпульс», Пологівська районна рада не отримала взамін переданого нерухомого майна корпоративних прав у ТОВ «КП Імпульс», як не отримала і будь-якої іншої компенсації за передане у власність ТОВ «КП Імпульс». У зв`язку з чим суд робить висновок про безкоштовну (безоплатну) передачу спірного нерухомого майна у власність від Пологівської районної ради до ТОВ «КП Імпульс».

Надаючи оцінку безоплатності передачі комунального майна у власність юридичної особи, суд враховує наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі по тексту - Закон) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Положення вказаних статей Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають органам місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад повноваження, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Проте зазначеними приписами статей Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування приймати рішення про безоплатне відчуження об`єктів комунальної власності на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 345 ЦК України юридична особа може набути право власності на майно, що є в комунальній власності, у разі його приватизації. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII унормовано, що приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону № 2269-VIII приватизація (відчуження майна), що перебуває комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Тобто законодавець визначив поняття «відчуження комунального майна» як його оплатну приватизацію.

Відчуження комунального майна на користь юридичних осіб можливе лише шляхом його приватизації у спосіб продажу останнього на аукціоні або шляхом викупу. Відчуження комунального майна на користь юридичних осіб шляхом безоплатної передачі у власність законодавством України не передбачене. Указана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2024 у справі №907/358/20.

Ураховуючи викладене, суд висновує, що рішення Пологівського районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 в частині безкоштовної передачі ТОВ «КП Імпульс» всіх активів КП «Імпульс» Пологівської районної ради суперечить ст.ст. 24, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», ст. 345 ЦК України.

Щодо добросовісності/недобросовісності набуття майна ТОВ «КП Імпульс».

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19) вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, необхідно оцінювати добросовісність поведінки зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Суд звертає увагу, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного набувача власник має право витребувати майно, у всіх випадках коли майно набуто безвідплатно (ч.4. ст. 388 ЦК України).

Основними критеріями, які визначають добросовісність/недобросовісність набувача майна є такі категорії, як «знав/не знав», «міг знати/не міг знати».

За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це.

Прокурор, заявляючи про недобросовісність набуття майна ТОВ «КП Імпульс», посилається на факт входження до складу учасників ТОВ «КП Імпульс» колишнього директора КП «Імпульс» Пологівської районної ради ОСОБА_1 та Пологівської районної ради, які, будучи володільцями комунального майна за часів існування КП «Імпульс», беззаперечно були обізнані про його особливий статус, перебування цього майна саме у комунальній власності територіальних громад сіл та міста Пологівського району.

За позицією прокурора ТОВ «КП Імпульс», директором якого під час створення став також ОСОБА_1 , не могло не усвідомлювати, проявивши розумну обачність, що набуття спірного комунального майна у власність товариства можливе лише в порядку його приватизації у спосіб продажу на аукціоні або шляхом викупу, оскільки право на безоплатне отримання комунального майна у власність ТОВ «КП Імпульс» законом не передбачено.

Інших доказів недобросовісності набуття майна ТОВ «КП Імпульс» прокурором не надано, а матеріали справи таких не містять.

ВП КГС ВС у Постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 наголошує на тому, що добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як «добросовісність», яка належить до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях (пункт 86 постанови).

За позицією суду, факт входження до складу учасників ТОВ «КП Імпульс» колишнього директора КП «Імпульс» Пологівської районної ради ОСОБА_1 , як і його подальша робота на посаді директора ТОВ «КП Імпульс», сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не доводять за унормованими процесуальними стандартами доказування недобросовісності набуття майна ТОВ «КП Імпульс» нерухомого майна.

Тому суд висновує, що ТОВ «КП Імпульс» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 09.04.2025 набув чинності Закон України від 12.03.2025 №4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», п. 3 розділу І якого доповнено статтю 390 ЦК України частиною 5 такого змісту: суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12.03.2025 №4292-IX встановлено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі, зокрема, в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалене рішення про витребування майна в добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

-нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

-нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Проте, наведені норми щодо компенсації вартості майна добросовісному набувачу (яким є відповідач у даній справі) (частина 5 статті 390 ЦК України), за висновком суду, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки відповідач набув таке майно безоплатно.

Метою ч.5 ст.390 ЦК України є відновлення майнового стану добросовісного набувача, який зазнав реальних фінансових втрат, сплативши грошові кошти (еквівалент) за придбане майно.

У разі безоплатного набуття майна особа не здійснює зустрічного майнового надання (не сплачує купівлю-продаж чи іншу плату). Відтак, позбавлення майна, яке було отримано безкоштовно, не призводить до втрати особою власних коштів, витрачених на його купівлю.

Протилежний підхід, якого дотримується відпоавідач-2 у справі, щодо застосування ч.5 ст.390 ЦК України до безоплатного набувача призвів би до ситуації, коли особа, не витративши жодних власних коштів на придбання об`єкта комунальної власності, отримала б із місцевого бюджету його повну ринкову вартість. На думку суду це суперечило б засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).

При цьому відповідно до частини 3 та 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, а також має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Таким чином, конструкція частини 3 та 4 ст. 390 ЦК України дозволяють добросовісному набувачеві, який безкоштовно набув таке майно, компенсувати свої реальні втрати.

Як встановлено судом вище, спірне нерухоме майно було передано безкоштовно (безоплатно) у власність від Пологівської районної ради до ТОВ «КП Імпульс», а тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 388 ЦК України може бути витребувано у всіх випадках у добросовісного набувача.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що ТОВ «КП Імпульс» не могло законно набути права приватної власності на спірні об`єкти нерухомого майна у спосіб безкоштовної його передачі від Пологівської районної ради. Натомість воно набуло такого права в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на нерухоме майно стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, а тому існують всі правові підстави для витребування останньої з чужого незаконного володіння у комунальну власність на підставі статті 387 ЦК України.

Щодо доводів відповідача-2 про наявність волевиявлення Пологівської районної ради на безкоштовну передачу нерухомого майна у власність ТОВ «КП Імпульс», суд виходить з такого:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальноївласності.

Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналізуючи наведені правові норми, можна стверджувати, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №916/2130/15, у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15.

Як зазначено судом вище, рішення Пологівського районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 в частині безкоштовної передачі ТОВ «КП Імпульс» всіх активів КП «Імпульс» Пологівської районної ради не відповідають вимогам законодавства, а тому не можливо стверджувати про наявність волі територіальної громади на безоплатну передачу спірного нерухомого майна відповідачу-2.

При цьому суд вважає, що в будь-якому випадку доводи відповідача-2 про наявність волевиявлення Пологівської районної ради, зокрема, щодо «Системності та послідовності прийняття рішень; Колегіальності та дотримання регламентних процедур; Попереднього розгляду у профільних депутатських комісіях; Публічності та прозорості та відкритого голосування…» не впливають на висновок суду щодо визнання рішення Пологівської районної ради Запорізької області від 25.10.2019 №9 незаконним та не можуть бути підставою для відмови у витребуванні нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке отримано безоплатно.

Суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі доводів позивача не спростував, жодних доказів не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору за подання позовної заяви у справі покладаються на відповідачів відповідно до ст. ст. 129 ГПК України та розподіляється таким чином.

Позов був заявлений до двох відповідачів - Пологівської районної ради Запорізької області та ТОВ «КП ІМПУЛЬС».

Відповідно до загальних правил розподілу судового витрат (ст. 129 ГПК України) - у разі задоволення позову на відповідача (відповідачів).

При зверненні до суду прокурором сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн на підставі платіжної інструкції №605 від 26.03.2026.

Отже на відповідачів мав бути покладений судовий збір порівну по 1331,20 грн (2662,40 / 2).

Проте, відповідач-1 (Пологівська районна рада) позов визнав в повному обсязі, про що зазначено у відзиві від 17.04.2026 (а.с.85-87).

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 ГПК України).

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи повне визнання відповідачем-1 позовних вимог, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Запорізькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого нею при поданні позову судового збору в розмірі 665,60 грн, враховуючи такі обчислення щодо покладення судового збору на відповідачів порівну: 2662,40 грн (судовий збір за позовом) / 2 = 1331,20 грн (судовий збір, що мав бути покладений на відповідачів порівну за результатами задоволення позову); отже - 1331,20 / 2 = 665,60 грн (50 відсотків від 1331,20 грн).

Інші 50% судового збору від 1331,20 грн (2662,40 грн/2) у розмірі 665,60 грн слід покласти на відповідача-1.

При цьому, на відповідача-2 покладається 1331,20 грн судового збору за позовом.

Щодо клопотання відповідача-1 (Пологівської районної ради) звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи відсутність вини чинного складу ради у виникненні спору, складний фінансовий стан відповідача-1, суд не вбачає підстав для такого звільнення, оскільки у цій справі виник внаслідок прийняття Пологівською районною ради протиправного рішення, і склад ради (чинний чи попередній) в цьому випадку значення не має. До того ж суд враховує, що чинний склад ради жодних самостійних дій для виправлення наслідків прийняття протиправного рішення протягом тривалого часу не вчиняв.

Також суд враховує, що ухвалою суду від 06.05.2026 задоволено заяву прокурора у справі №908/829/26; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е-гараж, ворота-5, хвіртка-6, І замощення) (реєстраційний 2017783623242); номер об`єкта нерухомого майна: службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255).

Боржником за вказаною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Імпульс» (вул. Руставі, 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093; ідентифікаційний код юридичної особи 05397611).

За вказану заяву про забезпечення позову прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №900 від 30.05.2026.

Враховуючи вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача, суд покладає на відповідача-2 судовий збір, який сплачений позивачем при поданні заяви про забезпечення позову.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «КП Імпульс» (юридична адреса: вул. Руставі, буд. 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 05397611) на користь територіальних громад сіл, селищ та міст Пологівського району в особі Пологівської районної ради Запорізької області (юридична адреса: вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 20516088) нерухоме майно, а саме:

- нежитлові будівлі загальною площею 221,3 кв.м, розташовані по вул. Привокзальній, 13 у м. Пологи Пологівського району Запорізької області (опис об`єкта: нежитлові будівлі А, А3, загальною площею 221,3 кв.м, гараж Б площею 52,4 кв.м, під Б-оглядова яма, Е-гараж, ворота-5, хвіртка-6, І-замощення) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2017783623242);

- службове приміщення загальною площею 46,9 кв.м, розташоване по вул. Шкільній, 5, приміщення 2 у смт Чернігівка Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969715123255). Видати наказ.

Стягнути з Пологівської районної ради Запорізької області (юридична адреса: вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 20516088) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.). Видати наказ.

Стягнути з ТОВ «КП Імпульс» (юридична адреса: вул. Руставі, буд. 1, кв. 37, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 05397611) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп) та 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Запорізькій обласній прокуратурі (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) з Державного бюджету України кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, які сплачені на підставі платіжної інструкції №605 від 26.03.2026, у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич