Рішення № 139239486, 19.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/444/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У.М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д.С.

Розглянула матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Стар», м. Мукачево, Закарпатська область,

до відповідача Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська область,

про стягнення 64 500,00 грн безпідставно збережених коштів,

За участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Стар» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради 64 500,00 грн грошових коштів набутих без достатніх правових підстав, а саме не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/444/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року.

Ухвалою від 30 квітня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

12 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.05.2026. До відзиву, зокрема, долучено доказ надіслання його копії до зареєстрованого Електронного кабінету позивача.

14 травня 2026 року позивач подав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив від 13.05.2026 з долученими, зокрема, доказами надіслання її копії відповідачу.

Також 14 травня 2026 року до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС від відповідача надійшла заява/ заперечення на відповідь на відзив від 14.05.2026 з долученою квитанцією про надіслання її копії позивачу.

19 травня 2026 року позивач подав до суду через систему «Електронний суд» заява/ письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, з долученою квитанцією № 7156040 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026, враховуючи характер спірних правовідносин, доводи і заперечення сторін та встановлені під час дослідження матеріалів справи невідповідності в долучених документах, суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 24.06.2026.

У судовому засіданні 24.06.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова представників сторін та їх пояснення щодо обставин справи, після чого оголосив перерву до 23.07.2026.

10.07.2026 КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради подало клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: листа КП «Міськводоканал» від 24.09.2025 №255, копії електронного листування щодо направлення ДП «Стар» рахунку, платіжної інструкції №1005266725 від 30.09.2025, рахунку №39/0925/2 за вересень 2025 року та акта приймання-передачі виконаних робіт щодо опломбування від 02.10.2025.

22.07.2026 представником ДП «Стар» подано заперечення проти клопотання відповідача про долучення доказів. Позивач просив залишити клопотання без задоволення, а подані разом із ним докази - без розгляду, посилаючись на те, що відповідно до частини третьої статті 80 ГПК України відповідач повинен був подати докази разом із відзивом, який подано ще 12.05.2026, тоді як обставин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню відповідних документів, відповідач не зазначив.

22.07.2026 відповідачем було подано заперечення на заяву позивача, в яких просило відхилити заперечення ДП «Стар», визнати причини подання додаткових доказів поважними, поновити процесуальний строк та/або встановити додатковий строк для їх подання і долучити відповідні документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.07.2026 суд продовжив розгляд справи по суті. Протокольною ухвалою від 23.07.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів від 10.07.2026, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та не наведено належного обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів у встановлений строк. Після заслуховування додаткових пояснень представників сторін та дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом оголошено перерву до 19.08.2026.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради подало заяву про розгляд справи, призначеної на 19.08.2026, без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

19.08.2026 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи, призначеної на 19.08.2026, без його участі за наявними матеріалами справи. У судове засідання 19.08.2026 представники сторін не з`явилися.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, подану позивачем заяву про розгляд справи за його відсутності, а також те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача

Дочірнє підприємство «Стар» обґрунтовує позов тим, що 30.09.2025 перерахувало на банківський рахунок Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради грошові кошти у розмірі 64 500,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1005266725 від 30.09.2025. У призначенні платежу зазначено: «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20% 10750 грн».

Позивач стверджує, що зазначені кошти були перераховані помилково, оскільки на момент здійснення платежу між сторонами не існувало зобов`язання, на виконання якого позивач мав сплатити відповідачу саме 64 500,00 грн.

При цьому позивач не заперечує існування між сторонами договірних правовідносин з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору № 39 від 01.05.2021, однак зазначає, що спірний платіж не відповідав вартості фактично наданих йому за договором послуг та не був здійснений на виконання належно встановленого зобов`язання зі сплати вартості безоблікового водокористування.

За твердженням позивача, надані відповідачем акт обстеження від 04.09.2025 та здійснений на його підставі розрахунок не створювали для ДП «Стар» грошового зобов`язання, оскільки факту самовільного приєднання та/або самовільного користування системами централізованого питного водопостачання відповідачем належним чином не зафіксовано.

Після виявлення перерахування коштів позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 62 від 03.10.2025, у якому просив повернути 64 500,00 грн як помилково перераховані кошти або врахувати їх у рахунок послуг, що надалі надаватимуться відповідачем.

Оскільки кошти позивачу повернуті не були, останній звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 64 500,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України як кошти, набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Заперечення відповідача

Комунальне підприємство «Міськводоканал» Мукачівської міської ради проти позову заперечує.

Відповідач посилається на те, що 04.09.2025 його представниками проведено обстеження вводу міського водопостачання за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10- 12, який обслуговується в межах договірних відносин з ДП «Стар» за договором № 39 від 01.05.2021.

За результатами обстеження складено акт, яким, за твердженням відповідача, зафіксовано відсутність пломби № NC 24349716 на вводі міського водопостачання, який раніше було опломбовано та відключено від мережі водопостачання.

На підставі зазначеного акта, за твердженням відповідача, було здійснено розрахунок вартості безоблікового споживання води за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10- 12, та визначив відповідне нарахування у сумі 64 400,40 грн.

Відповідач наголошує, що акт обстеження підписаний представником ДП «Стар» Данканич О.В., а здійснений відповідачем розрахунок позивачем у встановленому порядку не оскаржувався.

На переконання відповідача, здійснення ДП «Стар» 30.09.2025 платежу у сумі 64 500,00 грн після складання акта та здійснення відповідного нарахування свідчить про добровільне виконання позивачем грошового зобов`язання, яке виникло у зв`язку з виявленим порушенням Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Тому відповідач вважає, що правова підстава для одержання та збереження спірних коштів існувала, а положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідь позивача на відзив

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача про те, що спірні кошти є оплатою вартості безоблікового споживання води.

Основним аргументом позивача є те, що сам факт відсутності пломби не підтверджує факту самовільного приєднання та/або самовільного користування системою централізованого водопостачання.

Позивач звертає увагу на зміст акта обстеження від 04.09.2025, в якому зазначено, що ввід міського водопостачання «було раніше опломбовано та відключено», тоді як відомостей про виявлення після такого відключення нового самовільного підключення або фактичного користування водопостачанням акт, за твердженням позивача, не містить.

Крім того, позивач посилається на те, що у відповідних графах акта щодо підключення до мереж проставлено прочерки.

Окремо позивач заперечує належність складеного відповідачем акта як документа, що підтверджує порушення Правил № 190. Посилаючись на пункт 4 розділу IV цих Правил, позивач зазначає, що у разі виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування має складатися акт за формою згідно з додатком 4, тоді як відповідачем складено «Акт обстеження приладів обліку».

У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідач не довів передбачених Правилами № 190 фактичних обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права здійснити відповідне нарахування.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив

У запереченнях відповідач наголошує, що спірний платіж не був оплатою звичайних щомісячних послуг водопостачання та водовідведення за показниками приладів обліку, а був здійснений у зв`язку з нарахуванням за виявлене порушення Правил № 190.

На думку відповідача, актом обстеження від 04.09.2025 належним чином зафіксовано відсутність пломби № NC 24349716, встановленої на вводі міського водопостачання. При цьому сам факт існування акта та його підписання представником ДП «Стар» позивачем не заперечується.

Відповідач не погоджується з аргументом позивача про неналежність акта через його невідповідність формі додатка 4 до Правил № 190 та вважає, що встановлені під час обстеження фактичні обставини давали підстави для здійснення відповідного нарахування.

Також відповідач заперечує значення наведених позивачем даних про обсяги водоспоживання за період із червня 2025 року по березень 2026 року, вважаючи, що такі відомості самі по собі не спростовують зафіксованого порушення.

Щодо призначення платежу «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20%» відповідач зазначає, що його зміст сам по собі не доводить помилковості платежу та відсутності правової підстави для його отримання.

Окремо відповідач звертає увагу на різницю між сумою здійсненого ним розрахунку - 64 400,40 грн та фактично перерахованою позивачем сумою - 64 500,00 грн. На думку відповідача, навіть наявність такої різниці не може свідчити про безпідставність усього платежу в сумі 64 500,00 грн, а може мати значення лише для визначення тієї частини коштів, щодо якої існувала відповідна правова підстава.

Відтак відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Письмові пояснення позивача

У подальших письмових поясненнях позивач підтримав раніше викладену позицію та зазначив, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів вчинення ДП «Стар» порушення Правил № 190, яке могло бути правовою підставою для нарахування вартості безоблікового водокористування.

Позивач повторно наголошує на тому, що акт обстеження від 04.09.2025 не містить відомостей про виявлення самовільного приєднання чи фактичного самовільного користування системою централізованого водопостачання та, за його твердженням, не відповідає формі документа, передбаченій Правилами № 190 для фіксації відповідного порушення.

Крім того, позивач посилається на призначення платежу, зазначене у платіжній інструкції № 1005266725 від 30.09.2025, а саме «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20% 10750 грн», вважаючи його додатковим підтвердженням того, що платіж не здійснювався як свідоме погашення нарахування за порушення Правил № 190.

Позивач також звертає увагу на оперативність звернення до відповідача після здійснення платежу: 03.10.2025 ним направлено лист-вимогу № 62 про повернення 64 500,00 грн або зарахування цієї суми в рахунок майбутніх послуг.

За сукупністю наведених обставин позивач вважає, що відповідач не довів існування належної правової підстави для набуття та подальшого збереження спірних коштів, у зв`язку з чим підтримує вимогу про їх повернення на підставі статті 1212 ЦК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, а також доводів і заперечень учасників справи, суд встановив такі обставини.

01 травня 2021 року між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Мукачівської міської ради (Виконавець) та Дочірнім підприємством «Стар» (Споживач) укладено договір № 39 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами (виписка по рахунках ДП «Стар» за період 24.01.2025 по 01.04.2026, реєстр вихідних документів від 21.04.2026 за період 24.01.2025 по 31.12.2025, Рахунок № 39/0625/1 за червень 2025 р., Акт № 39/6 від 20 червня 2025 р., Рахунок № 39/0725/1 за липень 2025 р., Акт № 39/7 від 21 липня 2025 р., Рахунок № 39/0825/1 за серпень 2025 р., Акт № 39/8 від 12 серпня 2025 р., Рахунок № 39/0925/3 за вересень 2025 р., Акт № 39/9 від 22 вересня 2025 р., Рахунок № 39/1025/1 за жовтень 2025 р., Акт № 39/10 від 20 жовтня 2025 р., Рахунок № 39/1125/1 за листопад 2025 р., Акт № 39/11 від 20 листопада 2025 р., Рахунок № 39/1225/1 за грудень 2025 р., Акт № 39/12 від 20 грудня 2025 р., Рахунок № 39/0126/1 за січень 2026 р., Акт № 39/1 від 20 січня 2026 р., Рахунок № 39/0226/1 за лютий 2026 р., Акт № 39/2 від 20 лютого 2026 р., Рахунок № 39/0326/1 за березень 2026 р., Акт № 39/3 від 20 березня 2026 р., Акт № 138 від 27 жовтня 2025 р., Акт б/н, б/д на опломбування водяного лічильника), у межах зазначених договірних правовідносин відповідач надавав позивачу відповідні послуги та здійснював нарахування їх вартості, а позивач проводив оплату.

За вересень 2025 року сторонами одночасно здійснювалися звичайні розрахунки за договором №39. Так, матеріали справи містять акт здачі-приймання робіт №39/9 та рахунок №39/0925/3, відповідно до яких вартість фактично наданих у вересні 2025 року послуг становила 47 749,08 грн.

Таким чином, зазначені документи стосувалися поточного споживання послуг у межах звичайного виконання договору та є відмінними від спірного розрахунку на суму 64 400,40 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що господарські відносини сторін за договором №39 мали тривалий характер. Комерційний облік водоспоживання ДП «Стар» здійснювався за декількома окремими точками обліку, зокрема за лічильниками №40312769, №34127246, №69153147 та №79764216.

Матеріали справи також свідчать про існування окремого вводу міського водопостачання за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10-12.

04 вересня 2025 року представниками Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради проведено обстеження вводу міського водопостачання за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10- 12, за результатами якого складено акт обстеження № 689 від 04.09.2025. В матеріалах справи наявні також заява ДП «Стар» від 27.05.2016 акт за 27.05.2016 про опломбування вводу.

На підставі зазначеного акта Комунальним підприємством «Міськводоканал» Мукачівської міської ради здійснено розрахунок, відповідно до якого визначено суму нарахування в розмірі 64 400,40 грн.

Як убачається із процесуальної позиції відповідача, саме із зазначеним нарахуванням останній пов`язує наявність правової підстави для отримання та подальшого утримання спірних грошових коштів.

30 вересня 2025 року Дочірнє підприємство «Стар» перерахувало на банківський рахунок Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради грошові кошти у розмірі 64 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1005266725 від 30.09.2025.

У графі «Призначення платежу» платіжної інструкції № 1005266725 від 30.09.2025 зазначено: «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20% 10750 грн».

Отже, за платіжною інструкцією № 1005266725 позивачем фактично перераховано відповідачу 64 500,00 грн.

При цьому наявний у матеріалах справи розрахунок відповідача, з яким останній пов`язує спірний платіж, складено на суму 64 400,40 грн, тоді як сума фактично перерахованих позивачем коштів становить 64 500,00 грн.

24 вересня 2025 року КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради листом № 255 повідомило позивача про проведення 04.09.2025 обстеження вводу міського водопостачання за адресою: м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10-12, та зазначило, що за результатами такого обстеження складено акт № 689, на підставі якого відповідачем здійснено розрахунок за безоблікове споживання води та виставлено ДП «Стар» рахунок на суму 64 400,40 грн.

02 жовтня 2025 року ДП «Стар» листом № 61 заперечило проти здійсненого відповідачем розрахунку та виставленого рахунку, посилаючись, зокрема, на відсутність зафіксованого у передбаченому Правилами № 190 порядку факту самовільного приєднання та/або самовільного користування системами централізованого водопостачання. Позивач просив скасувати відповідний розрахунок, рахунок № 39/0925/2 за вересень 2025 року та акт № 39/9 за вересень 2025 року.

03 жовтня 2025 року Дочірнє підприємство «Стар» звернулося до Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради з вимогою № 62, у якій зазначило про помилковість перерахування грошових коштів у сумі 64 500,00 грн та просило повернути зазначені кошти або врахувати їх у рахунок послуг, що надаватимуться відповідачем у подальшому.

24 жовтня 2025 року КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради листом № 681, розглянувши листи ДП «Стар» від 02.10.2025 № 61 та від 03.10.2025 № 62, повідомило про відсутність, на його думку, підстав вважати відсутнім факт самовільного приєднання до мереж водопостачання, а також про відсутність підстав для повернення коштів як помилково перерахованих. Відповідач обґрунтував свою позицію положеннями договору та Правил № 190 і послався на зафіксовану під час обстеження 04.09.2025 відсутність пломби на вводі міського водопостачання.

24 квітня 2026 року ДП «Стар» листом-запереченням № 49, отримавши від відповідача акт взаєморозрахунків, заперечило проти його підписання, зазначивши про невідповідність наведених у ньому відомостей бухгалтерським даним підприємства та фактичному стану взаєморозрахунків. Позивач повторно послався на своє попереднє звернення щодо повернення помилково перерахованих 64 500,00 грн або їх зарахування в рахунок майбутніх послуг та запропонував провести коректний акт звірки на підставі фактично спожитих послуг і первинних документів бухгалтерського обліку.

Спірні грошові кошти у розмірі 64 500,00 грн позивачу повернуті не були.

Звертаючись до суду з цим позовом, Дочірнє підприємство «Стар» стверджує про відсутність правової підстави для подальшого збереження відповідачем перерахованих йому 64 500,00 грн та просить стягнути зазначену суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Комунальне підприємство «Міськводоканал» Мукачівської міської ради проти позову заперечує та пов`язує правову підставу отримання спірних коштів із здійсненим ним нарахуванням у сумі 64 400,40 грн.

Таким чином, предметом спору у цій справі є наявність або відсутність правових підстав для збереження відповідачем отриманих від позивача за платіжною інструкцією № 1005266725 від 30.09.2025 грошових коштів у сумі 64 500,00 грн та, відповідно, наявність підстав для їх повернення позивачу в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам учасників, суд виходить з наступного.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Дочірнього підприємства «Стар» про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради 64 500,00 грн, які, за твердженням позивача, були помилково перераховані відповідачу та зберігаються останнім без достатньої правової підстави.

Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що виникнення кондикційного зобов`язання пов`язується із сукупністю таких обставин: набуттям або збереженням майна однією особою; набуттям або збереженням такого майна за рахунок іншої особи; відсутністю достатньої правової підстави для такого набуття (збереження) або подальшим відпадінням відповідної підстави.

При цьому для застосування статті 1212 ЦК України визначальним є не сам по собі факт передання грошових коштів від однієї особи іншій, а встановлення того, чи існувала належна правова підстава, яка породжувала обов`язок платника передати відповідне майно набувачу та право останнього його одержати і зберігати.

Щодо наявності між сторонами договірних правовідносин

Судом установлено, що між ДП «Стар» та КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради укладено договір №39 від 01.05.2021 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Отже, на момент здійснення спірного платежу сторони перебували у договірних правовідносинах.

Сам по собі факт існування між сторонами договору, однак, не є достатнім для висновку про наявність правової підстави для будь-якого перерахування грошових коштів між його сторонами.

Для вирішення питання про застосування статті 1212 ЦК України суд має встановити, чи охоплювався конкретний платіж відповідним договірним або іншим зобов`язанням, тобто чи існував на момент його здійснення юридичний факт, з яким закон або договір пов`язував обов`язок позивача сплатити відповідачу саме відповідні кошти.

Таким чином, предметом оцінки суду у цій справі не є існування договірних відносин між сторонами як таких. Визначальним є встановлення наявності чи відсутності достатньої правової підстави для отримання та збереження відповідачем саме 64 500,00 грн, перерахованих за платіжною інструкцією №1005266725 від 30.09.2025.

Щодо доводу про добровільність здійснення платежу

Судом також враховано аргумент відповідача про те, що здійснення позивачем платежу 30.09.2025 свідчить про добровільне виконання ним відповідного грошового зобов`язання.

Однак сам факт добровільного вчинення платником банківської операції не є тотожним установленню правової підстави набуття коштів їх одержувачем.

Застосування статті 1212 ЦК України передбачає необхідність установлення саме правової підстави набуття або збереження майна. Відтак вирішальним є не лише те, чи сам позивач сформував та виконав платіжне доручення, а чи існувало зобов`язання, на виконання якого відповідна сума належала відповідачу.

При цьому поведінка позивача після здійснення платежу також підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами справи.

Платіж здійснено 30.09.2025, а вже 03.10.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №62, у якій повідомив про помилковість перерахування 64 500,00 грн та просив повернути зазначені кошти або врахувати їх у рахунок майбутніх послуг.

Таким чином, між здійсненням платежу та зверненням позивача про його помилковість минув незначний проміжок часу.

Зазначена обставина сама по собі також не доводить відсутності правової підстави платежу, однак у сукупності з іншими встановленими судом обставинами не дає підстав кваліфікувати сам факт здійснення платежу як безумовне підтвердження визнання позивачем існування відповідного грошового зобов`язання.

Суд відхиляє також доводи відповідача щодо суперечливої поведінки позивача.

Верховний Суд виходить із того, що доктрина venire contra factum proprium ґрунтується на принципі добросовісності, а суперечливою є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Такий висновок, зокрема, викладено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та застосовано Верховним Судом у постанові від 04.08.2021 у справі №185/446/18 до правовідносин щодо повернення безпідставно сплачених коштів.

Разом із тим установлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про наявність у поведінці позивача ознак, необхідних для застосування зазначеної доктрини. Сам факт здійснення 30.09.2025 платежу не свідчить про визнання позивачем існування відповідного грошового зобов`язання та не позбавляє його права доводити помилковість такого перерахування.

Щодо застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна необхідною є сукупність таких юридичних фактів: набуття або збереження майна однією особою; таке набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для набуття або збереження цього майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19 сформульовано системні та актуальні висновки щодо застосування конструкції кондикції:

« 43. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

44. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

…

47. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

…

49. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої».

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 11 квітня 2023 року у справі № 912/3539/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21 та від 04 серпня 2026 року у справа № 902/1364/24.

Судом встановлено, що між сторонами існує Договір №39. Однак, згідно зі сталою судовою практикою (зокрема, постанова ВП ВС від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17), якщо майно (кошти) набуте у зв`язку із договором, але не відповідно до його умов (тобто послуги на цю суму фактично не надавалися, а умови договору не передбачали їх сплату), такі кошти визнаються набутими без достатньої правової підстави та підлягають поверненню за правилами глави 83 ЦК України. Відповідач не заперечує той факт, що на суму 64 500,00 грн послуг з водопостачання Позивачу надано не було.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 зазначила, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні може бути повернуте іншій стороні на підставі цієї норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи були перераховані позивачем 30.09.2025 грошові кошти у розмірі 64 500,00 грн виконанням існуючого між сторонами зобов`язання, або ж відповідний розрахунок не мав достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору №39 від 01.05.2021. Разом з тим предметом спору є не повернення коштів, сплачених позивачем як вартість наданих йому за цим договором послуг, а конкретний платіж у сумі 64 500,00 грн, здійснений 30.09.2025.

Відтак наявність між сторонами договору №39 від 01.05.2021 сама по собі не свідчить про те, що будь-які кошти, перераховані позивачем на рахунок відповідача в період дії цього договору, автоматично набувають характеру належного виконання договірного зобов`язання.

Правова підстава повинна існувати саме щодо відповідного майнового переміщення та пояснювати виникнення у платника обов`язку передати набувачу відповідну суму коштів, а у набувача - права її отримати та зберігати.

Як встановлено судом, за платіжною інструкцією №1005266725 від 30.09.2025 позивач перерахував відповідачу 64 500,00 грн із призначенням платежу «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20% 10750 грн».

Водночас відповідач, заперечуючи проти позову та доводячи існування правової підстави для отримання спірних коштів, посилається на здійснене ним нарахування в сумі 64 400,40 грн.

Таким чином, саме наявність правової підстави для збереження відповідачем отриманих 64 500,00 грн становить одну з обставин, яка має визначальне значення для вирішення заявленої позивачем вимоги.

При цьому суд виходить із того, що в межах цієї справи не заявлено вимог про визнання недійсним, незаконним чи скасування акта обстеження від 04.09.2025 або іншого документа відповідача.

Тому суд не вирішує питання про чинність чи правомірність такого акта як самостійного предмета спору та не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Разом з тим посилання відповідача на відповідне нарахування підлягає врахуванню судом саме як заперечення проти твердження позивача про відсутність правової підстави для отримання відповідачем спірних коштів.

Щодо правової підстави спірного платежу

Як установлено судом, 30.09.2025 ДП «Стар» перерахувало КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради 64 500,00 грн.

Факт отримання відповідачем зазначених коштів сторонами не заперечується. Водночас сторони по-різному визначають правову природу цього платежу.

Позивач стверджує, що кошти перераховані помилково та не відповідали жодному існуючому на той час грошовому зобов`язанню в такому розмірі.

Відповідач заперечує проти цього та пов`язує отримання коштів із здійсненим ним на підставі акта обстеження розрахунком у розмірі 64 400,40 грн.

Разом з тим для вирішення заявленої позивачем кондикційної вимоги саме по собі посилання набувача коштів на існування певного розрахунку не є достатнім. Суд має встановити, чи підтверджено прийнятими та дослідженими у справі доказами існування юридичної підстави, в силу якої у позивача виник обов`язок сплатити відповідну суму, а у відповідача - право її отримати та надалі зберігати.

При цьому суд наголошує, що в межах цієї справи не вирішується питання про законність, чинність або скасування акта обстеження від 04.09.2025. Зазначений документ та здійснене відповідачем нарахування оцінюються судом виключно в межах доводів і заперечень сторін щодо наявності або відсутності правової підстави для збереження відповідачем коштів, повернення яких є предметом позову.

Водночас наведені відповідачем обставини підлягають оцінці судом у тій мірі, у якій на них відповідач посилається як на підтвердження правової підстави набуття та збереження предмета цього спору - 64 500,00 грн.

Разом із тим саме на відповідача, який заперечує проти вимоги про повернення отриманих ним коштів та стверджує про існування правової підстави для їх збереження, покладається обов`язок доведення тих обставин, якими він обґрунтовує відповідні заперечення.

Окрім того, як установлено судом, здійснений відповідачем розрахунок становить 64 400,40 грн, тоді як 30.09.2025 позивач перерахував відповідачу 64 500,00 грн.

У платіжній інструкції №1005266725 від 30.09.2025 не зазначено ані акта обстеження від 04.09.2025, ані здійсненого на його підставі розрахунку, ані іншого документа, з яким відповідач у межах цієї справи пов`язує виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Натомість призначення платежу визначено платником як «Оплата згідно рахунку у т.ч. ПДВ 20% 10750 грн».

Отже, безпосередньо зі змісту платіжної інструкції неможливо встановити, що спірні 64 500,00 грн були перераховані саме на виконання нарахування у сумі 64 400,40 грн, на яке відповідач посилається у своїх запереченнях.

При цьому суд ураховує, що близькість розміру спірного платежу до суми нарахування є обставиною, яка підлягає оцінці поряд з іншими доказами, однак сама по собі не є достатньою для ототожнення цих платежів за відсутності відповідного зазначення у платіжному документі.

Так само підписання представником позивача акта обстеження підтверджує факт ознайомлення з відповідним документом та участі представника при його складенні, однак саме по собі не встановлює факту здійснення 30.09.2025 платежу на виконання нарахування, на яке посилається відповідач.

Суд також бере до уваги подальшу поведінку позивача. Через три дні після здійснення платежу - 03.10.2025 - ДП «Стар» звернулося до відповідача з вимогою №62, у якій повідомило про помилкове перерахування 64 500,00 грн та просило повернути зазначену суму або врахувати її в рахунок послуг, які надаватимуться у подальшому.

Зазначена обставина сама по собі не доводить помилковості платежу, однак у сукупності зі змістом платіжної інструкції, відсутністю в її призначенні посилання на нарахування відповідача та невідповідністю сум платежу і відповідного нарахування підтверджує послідовність позиції позивача щодо відсутності наміру виконати спірним платежем саме те грошове зобов`язання, на існування якого посилається відповідач.

Судом також враховано, що за фактично надані позивачу у вересні 2025 року послуги відповідачем сформовано окремий рахунок №39/0925/3 за вересень 2025 року на загальну суму 47 749,08 грн, у якому відображено обсяги водопостачання та водовідведення за відповідними приладами обліку, застосовані тарифи та вартість наданих послуг.

При цьому у зазначеному рахунку відповідачем окремо відображено загальну суму коштів, сплачених протягом місяця, - 112 249,08 грн. Отже, матеріали справи дають можливість відмежувати оплату фактично наданих у вересні 2025 року послуг від спірного перерахування 64 500,00 грн.

Таким чином, оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд не встановив належного зв`язку між здійсненим позивачем 30.09.2025 платежем у сумі 64 500,00 грн та нарахуванням відповідача у сумі 64 400,40 грн, достатнього для висновку, що спірний платіж був здійснений саме на виконання такого нарахування.

При цьому суд не підміняє предмет цього спору оцінкою правомірності самого нарахування та не вирішує питання, яке не було поставлено перед судом позивачем. Визначальним у цій справі є інше: чи доведено існування правової підстави для збереження відповідачем конкретних коштів, отриманих за конкретною платіжною інструкцією, повернення яких заявлено позивачем.

За встановлених судом обставин такого зв`язку належними доказами не підтверджено.

Окрім того, суд відхиляє як самостійну підставу для відмови у позові посилання відповідача на те, що позивачем не було оскаржено здійснений відповідачем розрахунок.

Предметом розгляду у цій справі є вимога про повернення 64 500,00 грн, а тому суд перевіряє наявність правової підстави для набуття та збереження саме цих коштів.

Сам по собі факт неоскарження позивачем розрахунку відповідача не встановлює факту здійснення спірного платежу саме на виконання такого розрахунку та не підміняє необхідності доведення відповідного зв`язку між нарахуванням і платежем.

Так само відсутність окремого спору щодо відповідного розрахунку не може розцінюватися як безумовне визнання позивачем того, що перераховані ним 30.09.2025 кошти становили виконання саме такого зобов`язання, тим більше з огляду на звернення позивача вже 03.10.2025 із вимогою про їх повернення або зарахування в рахунок майбутніх послуг.

Оцінивши прийняті судом докази відповідно до статті 86 ГПК України, суд установив, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено існування грошового зобов`язання ДП «Стар» перед КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради саме у розмірі 64 500,00 грн, яке відповідало б сумі платежу за платіжною інструкцією №1005266725 від 30.09.2025.

При цьому суд звертає увагу, що наявність між сторонами інших зобов`язань, які виникають із договору №39 від 01.05.2021, не є тотожною існуванню правової підстави для набуття відповідачем будь-якої перерахованої позивачем суми.

Встановивши факт набуття відповідачем 64 500,00 грн за рахунок позивача, а також оцінивши наведені сторонами підстави відповідного майнового переміщення, суд дійшов висновку, що прийнятими та дослідженими у справі доказами не підтверджено, що платіж за платіжною інструкцією №1005266725 від 30.09.2025 був здійснений на виконання існуючого між сторонами зобов`язання саме щодо сплати відповідачу відповідної суми.

Відтак наявність між сторонами договору №39 від 01.05.2021 не виключає застосування до спірного платежу положень статті 1212 ЦК України, оскільки судом не встановлено, що набуття відповідачем предмета цього спору відбулося на виконання відповідного договірного чи іншого грошового зобов`язання позивача.

За таких обставин отримані відповідачем кошти у сумі 64 500,00 грн є майном, набутим за рахунок позивача без достатньої правової підстави у розумінні частини першої статті 1212 ЦК України, а тому підлягають поверненню позивачу.

При цьому та обставина, що перерахування коштів було здійснено самим позивачем, не виключає застосування положень статті 1212 ЦК України, оскільки відповідно до частини другої цієї статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для повернення Дочірньому підприємству «Стар» грошових коштів у сумі 64 500,00 грн.

Судом надано оцінку доводам учасників справи в межах предмета та підстав заявленого позову, а також заперечень відповідача, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

При цьому суд виходить із того, що предметом судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача 64 500,00 грн як безпідставно набутих коштів, а не вимога про визнання незаконними, недійсними чи скасування складених відповідачем документів або здійсненого ним нарахування.

Відтак доводи сторін щодо відповідних документів оцінені судом виключно в тій частині, в якій вони стосуються наявності або відсутності достатньої правової підстави для набуття та подальшого збереження відповідачем грошових коштів, які є предметом заявленої позовної вимоги.

Інші аргументи учасників справи не спростовують установлених судом обставин та не впливають на висновок щодо результату вирішення спору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом також враховано сформований Європейським судом з прав людини підхід до обов`язку національного суду мотивувати судове рішення.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожний аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Аналогічний підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», відповідно до якого принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, вимагає, щоб у рішеннях судів були належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, однак пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, зміст заперечень відповідача та встановлені за результатами дослідження доказів обставини, суд вважає, що наведеного мотивування достатньо для вирішення всіх істотних питань, від яких залежить результат розгляду цієї справи.

Оцінивши прийняті судом докази окремо та в їх сукупності, врахувавши взаємний зв`язок установлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку з повернення безпідставно набутого майна, тоді як доводи відповідача не спростовують встановленої судом відсутності достатньої правової підстави для збереження отриманих за платіжною інструкцією №1005266725 від 30.09.2025 коштів.

Отже, за сукупністю встановлених обставин позовні вимоги Дочірнього підприємства «Стар» про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради 64 500,00 грн підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Отже, з Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради на користь Дочірнього підприємства «Стар» підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Духновича, 2 ЄДРПОУ 41536514) на користь Дочірнього підприємства «Стар» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 10-12, ЄДРПОУ 03344645) 64 500,00 грн (шістдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) безпідставно набутих коштів та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривень 40 копійок) витрати з оплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складено та підписано 26 серпня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко