Рішення № 139239429, 25.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3391/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, у розмірі 90 550 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, що відбулась 06.06.2024, у розмірі 90 550 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 904/3391/26 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ.

Відповідач вказав, що, zк вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана адвокатом Білоконь Інною Вікторівною, яка уповноважена на представництво ордером від 26.05.2026 №1716012, виданим Адвокатським бюро «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ», з яким укладено Договір про надання правничої допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 та який на момент складення ордеру й подання позовної заяви був не дійсним.

Відповідач зауважив, що пунктом 6.2 Договору № 1/20ю прямо передбачено: «Дія договору припиняється 31.12.2021». Лише Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 сторони домовилися викласти пункт 6.2 договору в редакції: «Дія договору припиняється 31.12.2026». Фактично додаткова угода була укладена до договору, дія якого відповідно до його умов уже припинилася.

Відповідач наполягає на тому, що позивач не надав жодних доказів укладення між сторонами нового договору або документів, які підтверджували б безперервність договірних відносин у період з 01.01.2022 по 02.01.2026.

Таким чином, на думку відповідача, адвокат, який підписав позов, не мав права на таке підписання, оскільки не мав права на представництво.

Враховуючи викладене, за твердженням відповідача, позовна заява має бути повернута без розгляду на підставі ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Так, позовна заява у цій справі від імені Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" підписана Білоконь Інною Вікторівною, яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АА № 1716012 від 26.05.2026. Ордер серія АА № 1716012 від 26.05.2026, відповідно до його змісту, виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020.

Насамперед слід зазначити, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ГПК України не вимагає.

Виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 4001 Кримінального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, поставові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 січня 2025 року у cправі № 912/917/21.

Разом з цим, досліджуючи зміст договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро "Лисов2856 "Еквіт" (надалі - бюро) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (надалі - клієнт), слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 6.2 договору № 1/20ю, дія договору припиняється 31.12.2021.

Додатковою угодою № 1 від 13.12.2021 до договору № 1/20ю сторони домовилися викласти п. 6.2 договору у наступній редакції: "6.2. Дія договору припиняється 31.12.2022.

Додатковою угодою № 2 від 09.01.2023 до договору № 1/20ю сторони домовилися викласти п. 6.2 договору у наступній редакції: "6.2. Дія договору припиняється 31.12.2023.

Додатковою угодою № 3 від 01.12.2023 до договору № 1/20ю сторони домовилися викласти п. 6.2 договору у наступній редакції: "6.2. Дія договору припиняється 31.12.2024.

Додатковою угодою № 4 від 02.01.2026 до договору № 1/20ю сторони домовилися викласти п. 6.2 договору у наступній редакції: "6.2. Дія договору припиняється 31.12.2025.

Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 до договору № 1/20ю сторони домовилися викласти п. 6.2 договору у наступній редакції: "6.2. Дія договору припиняється 31.12.2026.

А отже, у Білоконь Інни Вікторівни наявні повноваження на підписання позовної заяви у цій справі від імені Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка".

Крім того, варто зауважити, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повернення судом позовної заяви після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, після відкриття провадження у справі до позовної заяви не можуть бути застосовані приписи ст. 174 ГПК України.

Відтак, у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви слід відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач вказав, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (надалі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (що вказане у Додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 8 Договору № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024, серед страхових ризиків вказано ДТП - дорожньо-транспортна пригода.

Строк дії Договору № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024 встановлено з 15.02.2024 до 14.02.2025 (п. 14 Договору).

Позивач зазначив, що, відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, 06.06.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .

Позивач наполягає на тому, що, відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, довідки про ДТП від 06.06.2024 № 3024159380923911, схеми місця ДТП, протоколу по адміністративне правопорушення від 06.06.2024, постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.07.2024 по справі № 216/4318/24, довідки по справі № 216/4318/24, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів та збитки.

Позивач зауважив, що у постанові Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.07.2024 по справі № 216/4318/24 суд визнав винним у вказаному правопорушенні водія транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та притягнув його до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначив, що страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", 06.06.2024 звернувся до ПАТ «СК «Уніка» із заявою № 19598061777 про подію з ознаками страхового випадку.

Позивач вказав, що страховик - ПАТ «СК «Уніка» в актах огляду транспортного засобу від 10.06.2024 та від 25.06.2024 зафіксував наявність пошкоджень передньої центральної та лівої частини транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивач зауважив, що, відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, у транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП встановлені пошкодження передньої центральної та лівої частин.

Позивач стверджує, що, згідно з ремонтною калькуляцією № 1959806177 від 19.06.2024, вартість ремонту транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена в сумі 390 875,32 грн.

Позивач зазначив, що СТО - Фізична особа - підприємець Українець І.О. виставив рахунок № 152 від 17.07.2024 на оплату ремонтних робіт транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та запчастин на загальну суму 254 172,00 грн.

За твердженням позивача, средставник ПАТ «СК «Уніка» склав страховий акт №19598061777 від 19.06.2024, в якому страховик визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 250 550,00 грн. одержувачу - СТО - ФОП Українець І.О .

Надалі, як вказав позивач, ПАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування одержувачу - Фізичній особі - підприємцю Українець І.О. в розмірі 250 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 176623 від 23.07.2024.

Позивач наполягає на тому, що, в свою чергу, транспортний засіб «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить Комунальному підприємству "Сансервіс" Криворізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 .

Позивач стверджує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 06.06.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 213489691.

Як зазначив позивач, рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2024 у справі № 917/1722/24 встановлено, що оскільки ПрАТ «СК «Саламандра» є страховиком за полісом ЕР № 213489691, то ПАТ «СК «Уніка», у межах понесених ним фактичних витрат, набуло право вимоги до ПрАТ «СК «Саламандра».

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «Саламандра» на користь Приватного акціонерного товариства «СК «Уніка» 160 000 грн. страхового відшкодування.

Позивач вказав, що водій транспортного засобу «ЗИЛ 433362», ОСОБА_3 , який був визнаний винним у вчиненні спірного ДТП 06.06.2024, є працівником Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради та під час цього ДТП виконував службові обов`язки.

А отже, на думку позивача, до Приватного акціонерного товариства «СК «Уніка» перейшло право вимоги до Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради в межах фактично сплаченого страхувальнику (Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ") страхового відшкодування та в розмірі, що не був компенсований ПрАТ «СК «Саламандра» (страховиком Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради згідно з полісом ЕР № 213489691).

Відтак, позивач наполягає н тому, що розмір завданої шкоди, яку має компенсувати відповідач позивачу, становить 90 550 грн. (250 550,00 грн. - 160 000 грн. = 90 550 грн.).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що ним не заперечується саме право позивача на звернення із суброгаційною вимогою. Разом із тим, відповідач заперечує проти розміру заявлених вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та в даній категорії справ є окремим предметом доказування й не підлягає формальному встановленню з огляду на здійснене страхове відшкодування.

Відповідач наполягає на тому, що предметом доказування у цій справі є не лише факт здійснення страхової виплати, а й: фактичний перелік пошкоджень транспортного засобу; необхідність виконання кожної ремонтної операції; необхідність заміни кожної запасної частини; реальна вартість відновлювального ремонту.

Відповідач зауважив, що позивач визначає вартість відновлювального ремонту у сумі 254 172 грн. виключно на підставі рахунку СТО № 152. Разом із тим, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів (первинних документів), які б підтверджували перелік та характер пошкоджень транспортного засобу, необхідність виконання кожної ремонтної операції, заміни відповідних запасних частин, фактичне проведення відновлювального ремонту та його вартість. За відсутності первинних документів неможливо перевірити, чи здійснювався ремонт транспортного засобу взагалі, які саме роботи та заміна яких деталей були фактично виконані, а також чи є сума 254 172 грн. реальною вартістю відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Відтак, на думку відповідача, рахунок СТО № 152 сам по собі не може вважатися достатнім доказом реального розміру збитків, оскільки не підтверджує ані фактичне виконання ремонту, ані фактичне понесення витрат саме у заявленому розмірі.

Відповідач зауважив, що позивач посилається на страховий акт № 19598061777 від 19.06.2024 як на один із основних доказів, що підтверджує розмір страхового відшкодування. При цьому у зазначеному страховому акті прямо вказано, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у сумі 254 172 грн. визначена саме на підставі рахунку СТО.

Водночас, як зазначив відповідач, поданий до матеріалів справи рахунок СТО № 152 датований 17.07.2024, тобто складений майже через місяць після дати оформлення страхового акта.

Таким чином, на думку відповідача, із поданих позивачем документів вбачається, що станом на 19.06.2024 страховик уже визначив вартість відновлювального ремонту у сумі 254 172 грн., посилаючись при цьому на документ, який відповідно до його реквізитів на той момент ще не існував.

Відповідач зазначив, що, відповідно до картки ДТП Національної поліції, пошкодження автомобіля Renault Duster зафіксовані як «передня центральна частина, передня ліва частина». Будь-які відомості про пошкодження правої передньої частини транспортного засобу в матеріалах поліції відсутні.

За таких обставин, на думку відповідача, включення до рахунку СТО робіт щодо ремонту та фарбування правого переднього крила, а також інших деталей, пошкодження яких не підтверджується наявними у справі доказами, викликає обґрунтовані сумніви щодо їх причинного зв`язку з ДТП від 06.06.2024.

Як вказав відповідач, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до звіту оцінювача вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster становить 390 875,32 грн. Водночас, страховиком було визначено та виплачено страхове відшкодування виходячи із вартості ремонту у сумі 254 172 грн. При цьому, позивачем не надано жодних доказів та пояснень щодо причин такого істотного коригування вартості ремонту та не надано документів, які б дозволили встановити:

- які саме пошкодження, роботи або запасні частини були виключені із первинного розрахунку;

- на підставі яких документів було сформовано остаточну суму 254 172 грн.;

- з яких підстав саме ця сума визнана такою, що відповідає реальній вартості відновлювального ремонту.

Відповідач вказав, що наявність двох настільки різних розрахунків вартості ремонту одного й того самого транспортного засобу свідчить про відсутність безспірності у визначенні розміру шкоди. За відсутності належних первинних документів щодо проведення ремонту, його обсягу та вартості, саме по собі зменшення розрахункової вартості ремонту з 390 875,32 грн. до 254 172 грн. не може свідчити про те, що остання сума є правильною та обґрунтованою.

Також відповідач заперечив проти покладення на нього витрат позивача на правову допомогу.

Відповідач зазначив, що, як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020; додаток №1 від 23.02.2026; рахунок № 49 від 23.02.2026; платіжну інструкцію від 24.02.2026; акт надання послуг № 49 від 05.06.2026.

Водночас, за твердженням відповідача, пунктом 6.2 Договору № 1/20ю прямо передбачено: «Дія договору припиняється 31.12.2021». Тобто, на момент укладення Додатку №1 від 23.02.2026; виставлення рахунку № 49 від 23.02.2026; здійснення оплати 24.02.2026; підписання акта від 05.06.2026 - первісний договір уже понад чотири роки як припинив свою дію. Лише Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 сторони домовилися викласти пункт 6.2 договору в редакції: «Дія договору припиняється 31.12.2026». Фактично додаткова угода була укладена до договору, дія якого відповідно до його умов уже припинилася.

Відповідач вказав, що позивач не надав жодних доказів укладення між сторонами нового договору або документів, які підтверджували б безперервність договірних відносин у період з 01.01.2022 по 02.01.2026.

Відповідач вважає, що акт надання послуг № 49 містить лише загальне формулювання: «Надання правової допомоги та послуг... в фіксованій сумі гонорару». Акт не містить: переліку конкретних послуг; часу, витраченого адвокатом; опису виконаних робіт; відомостей щодо складності наданої правничої допомоги; відомостей про обсяг процесуальних документів, підготовлених адвокатом.

За таких обставин відповідач стверджує, що він позбавлений можливості перевірити співмірність заявлених до відшкодування витрат та їх зв`язок із розглядом даної справи.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, що відбулась 06.06.2024, у розмірі 90 550 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи мав місце страховий випадок; майнова шкода у якому розмірі була завдано власнику майна; чи було сплачено страховиком страхувальнику страхову виплату, у якому розмірі), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були компенсовані винуватою особою задані збитки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (надалі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (що вказане у Додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 8 Договору № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024, серед страхових ризиків вказано ДТП - дорожньо-транспортна пригода.

Строк дії Договору № 418001/4100/0001192 від 13.02.2024 встановлено з 15.02.2024 до 14.02.2025 (п. 14 Договору).

Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, 06.06.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .

Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, довідки про ДТП від 06.06.2024 № 3024159380923911, схеми місця ДТП, протоколу по адміністративне правопорушення від 06.06.2024, постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.07.2024 по справі № 216/4318/24, довідки по справі №216/4318/24, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів та збитки.

У постанові Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.07.2024 по справі № 216/4318/24 суд визнав винним у вказаному правопорушенні водія транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та притягнув його до адміністративної відповідальності.

Страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", 06.06.2024 звернувся до ПАТ «СК «Уніка» із заявою № 19598061777 про подію з ознаками страхового випадку.

Страховик - ПАТ «СК «Уніка» в актах огляду транспортного засобу від 10.06.2024 та від 25.06.2024 зафіксував наявність пошкоджень передньої центральної та лівої частини транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП, у транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП встановлені пошкодження передньої центральної та лівої частин.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 1959806177 від 19.06.2024, вартість ремонту транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена в сумі 390 875,32 грн.

СТО - Фізична особа - підприємець Українець І.О. виставив рахунок № 152 від 17.07.2024 на оплату ремонтних робіт транспортного засобу «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та запчастин на загальну суму 254 172,00 грн.

Представник ПАТ «СК «Уніка» склав страховий акт № 19598061777 від 19.06.2024, в якому страховик визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 250 550,00 грн. одержувачу - СТО - ФОП Українець І.О .

Надалі ПАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування одержувачу - Фізичній особі - підприємцю Українець І.О. в розмірі 250 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 176623 від 23.07.2024.

В свою чергу, транспортний засіб «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить Комунальному підприємству "Сансервіс" Криворізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 06.06.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 213489691.

При цьому, поліс ЕР № 213489691 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 160 000,00 грн.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2024 у справі № 917/1722/24, що набрало законної сили 11.12.2024.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2024 у справі №917/1722/24 встановлено, що оскільки ПрАТ «СК «Саламандра» є страховиком за полісом ЕР №213489691, то ПАТ «СК «Уніка», у межах понесених ним фактичних витрат, набуло право вимоги до ПрАТ «СК «Саламандра».

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «Саламандра» на користь Приватного акціонерного товариства «СК «Уніка» 160 000 грн. страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплює, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Оцінювачами, згідно з ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Так, розмір завданих автомобілю «Renault Duster» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 збитків в результаті спірного ДТП підтверджений звітом № 38158 від 19.06.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Звіт № 38158 складений оцінювачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗУ Україна Консалтинг".

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не спростував шляхом подання до суду належних та допустимих доказів заявленого позивачем розміру завданих власнику автомобіля «Renault Duster» збитків.

Відповідач, як власник транспортного засобу «ЗИЛ 433362», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого спричинив ДТП, беззаперечно є зацікавленою особою у правильному встановленні завданих в результаті такого ДТП збитків іншим учасниками дорожнього руху.

Однак, відповідачем не надано до суду жодних доказів завдання в результаті спірного ДТП власнику автомобіля «Renault Duster» збитків у розмірі іншому (меншому), аніж визначено звітом № 38158 від 19.06.2024, ремонтною калькуляцією № 1959806177 від 19.06.2024 та кінцевим рахунком на оплату ремонтних робіт № 152 від 17.07.2024.

Відповідач лише обмежився твердженням про недостатність поданих позивачем доказів для визначення розміру завданих збитків.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Сімнадцятого жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи та надані докази, суд, з точки зору стандарту доказування «вірогідності» та за відсутності належних та допустимих доказів протилежного, вважає, що факт завдання в результаті спірного ДТП власнику автомобіля «Renault Duster» збитків у розмірі 254 172 грн., які є вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Renault Duster» згідно з кінцевим рахунком на оплату ремонтних робіт № 152 від 17.07.2024, скоріш мав місце, аніж ні.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.18 ст. 9 ЗУ "Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як було вказано вище, відповідно до полісу ЕР № 213489691, розмір франшизи становить 0,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правої підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання чи збереження якої створює підвищену небезпеку.

При цьому, частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Водій транспортного засобу «ЗИЛ 433362», ОСОБА_3 , який був визнаний винним у вчиненні спірного ДТП 06.06.2024, є працівником Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради та під час цього ДТП виконував службові обов`язки. Що підтверджується відповіддю № 755 від 01.06.2026 (том 1, а.с. 52), наказом № 53-К від 25.03.2024 (том 1, а.с. 52), табелем робочого часу (том 1, а.с. 59 - 60), дорожнім листом (том 1, а.с. 60 - 61) та не заперечується самим відповідачем.

А отже, до Приватного акціонерного товариства «СК «Уніка» перейшло право вимоги до Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради в межах фактично сплаченого страхувальнику (Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ") страхового відшкодування та в розмірі, що не був компенсований ПрАТ «СК «Саламандра» (страховиком Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради згідно з полісом ЕР № 213489691).

Як було вказано вище, ПАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування одержувачу - Фізичній особі - підприємцю Українець І.О. в розмірі 250 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 176623 від 23.07.2024.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2024 у справі № 917/1722/24 присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «СК «Саламандра» на користь Приватного акціонерного товариства «СК «Уніка» 160 000 грн. страхового відшкодування.

Відтак, розмір завданої шкоди, яку має компенсувати відповідач позивачу, становить 90 550 грн. (250 550,00 грн. - 160 000 грн. = 90 550 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться заявою про подію з ознаками страхового випадку (том 1, а.с. 11), протоколом про адміністративне правопорушення (том 1, а.с. 12 - 14), відповіддю від НПУ (том 1, а.с. 15 - 17), постановою суду у справі № 216/4318/24 (том 1, а.с. 18), витягами з веб-сайту auto.ria.com (том 1, а.с. 19), звітом № 38158 (том 1, а.с. 20 - 22), ремонтною калькуляцією (том 1, а.с. 23 - 26), рахунком на оплату № 152 від 17.07.2024 (том 1, а.с. 27 - 28), страховим актом (том 1, а.с. 29), платіжними інструкціями (том 1, а.с. 30, 36), рішенням суду у справі № 917/1722/24 (том 1, а.с. 31 - 35, 47 - 49), адвокатським запитом (том 1, а.с. 50 - 51), відповіддю № 755 від 01.06.2026 (том 1, а.с. 52), наказом № 53-К від 25.03.2024 (том 1, а.с. 52), свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 (том 1, а.с. 53), договором № 1151.0290295 від 24.05.2023 з додатком (том 1, а.с. 53 - 58), полісом № 213489691(том 1, а.с. 59), табелем робочого часу (том 1, а.с. 59 - 60), дорожнім листом (том 1, а.с. 60 - 61), скрін-шотом з електронної пошти (том 1, а.с. 62), свідоцтвом про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_4 (том 1, а.с. 63), фотоматеріалами наслідків ДТП (том 1, а.с. 64 - 149), актом огляду ТЗ (том 1, а.с. 150 - 151).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн.

У якості доказів надання Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Уніка" юридичних послуг під час розгляду справи № 904/3391/26 позивачем долучено до суду: договір про надання правничої допомоги від 31.12.2020 № 1/20ю, додаткові угоди № 1 від 13.12.2021, № 2 від 09.01.2023, № 3 від 01.12.2023, № 4 від 02.01.2026, № 5 від 02.01.2026 до договору № 1/20ю, додаток № 1 від 23.02.2026 до договору № 1/20ю, розрахунок суми судових витрат від 05.06.2026, рахунок № 49 від 23.02.2026, платіжну інструкцію № 1023 від 24.02.2026.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див. пункти 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Вищевказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 березня 2026 року у справі № 359/8573/20.

Так, відповідно до п. 1 додатку № 1 від 23.02.2026 до договору № 1/20ю, клієнт доручає Адвокатському бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинство за наведеним переліком справ клієнта, зокрема, щодо страхового випадку, що мав місце 06.06.2024, страховий акт № 19598061777.

За надання Бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000 грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради (місце реєстрації: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Зінченка Володимира, буд. 6г; ідентифікаційний код 30644336) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (місце реєстрації: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В; ідентифікаційний код 20033533) суму шкоди, завданої в результаті ДТП, у розмірі 90 550 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.08.2026.

Суддя М.О. Ніколенко