Рішення № 139239217, 26.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/3974/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

За позовом Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 944 177,99 грн

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

02.07.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 03.07.2026 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 03.07.2026 вважається врученою відповідачу 04.07.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Так, ухвалою суду від 03.07.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (04.07.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 20.07.2026.

Отже, станом на дату ухвалення рішення суду, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

У зв`язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

15.10.2010 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", як теплопостачальною організацією, та Відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є відповідач - Акціонерне товариство "Криворізькій залізорудний комбінат", як споживачем, було укладено договір № 9/1249 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сторони зобов`язуються керуватися договором, діючим законодавством України та наступними правовими і нормативно-технічними документами: Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про теплопостачання"; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД 34-20.507-2003; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж № 71 від 14.02.2007; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007; рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 295 від 13.10.2010.

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

У матеріалах справи містяться копії додатків до договору, підписані сторонами, а саме:

- Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1 до Договору);

- Умови припинення постачання теплової енергії (додаток № 2 до Договору);

Дислокація споживача, яку було викладено в новій редакції відповідно до додаткової угоди від 25.05.2020 №22.

Так, відповідно до вказаної додаткової угоди дислокацію споживача викладено в новій редакції та визначено перелік об`єктів споживача, а саме:

- комплекс будівель автобази за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бучми, буд. 1а;

- будівля учбово-курсового комбінату за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2б;

- об`єкт ЦО (захисна споруда цивільної оборони) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2;

- будівля АПК за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 2;

- будівля палацу культури за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітна, буд. 6б;

- будівля пожежного депо за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 2.

У розділі 3 Договору сторонами були визначені права та обов`язки споживача, а саме, у пункті 3.2 Договору зазначені обов`язки споживача, зокрема:

- додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром, в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення (підпункт 3.2.4 Договору);

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (підпункт 3.2.5 Договору);

- безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплопостачання, а також, згідно з договором, системи теплопостачання Субспоживачів, приєднаних до теплового обладнання Споживача (підпункт 3.2.17 Договору).

У розділі 5 Договору сторонами були визначені умови обліку теплової енергії, зокрема:

- облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці (пункт 5.1 Договору);

- межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж підписаного у двосторонньому порядку, який є невід`ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (пункт 5.3 Договору);

- споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" (пункт 5.4 Договору);

- при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно з приєднаними договірними тепловими навантаженнями, вказаними в додатку 1 (пункт 5.5 Договору);

- у разі, якщо встановлений прилад комерційного обліку враховує споживання теплової енергії декількома локальними споживачами, власник приладу складає акт установленого зразка за участю служби збуту теплової енергії теплопостачальної організації з відображенням схеми розподілу спожитого тепла між усіма споживачами, які охоплені встановленим приладом (пункт 5.6 Договору).

Порядок розрахунків за теплову енергію визначено у розділі 6 Договору.

Так, відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3) оплата за теплову енергію здійснюється покупцем-споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70% вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується покупцем-споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Пунктом 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3) визначено, що у покупців-споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря так кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання покупця-споживача у розрахунковому періоді. Різниця між сплаченою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У пунктах 10.1, 10.3 Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 14.10.2011. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 1206 від 22.09.2025 "Про початок опалювального сезону 2025/2026 років" та № 335 від 13.03.2026 "Про закінчення опалювального сезону 2025/2026 років" позивачем розпочато та закінчено опалювальний сезон 2025-2026 у м. Кривому Розі.

Так, на виконання умов Договору було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 778 543,76 грн, про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:

- № 58722 від 30.11.2025 відповідно до якого у листопаді 2025 відповідачу поставлено 8,83 Гкал теплової енергії на суму 62 487,14 грн з ПДВ;

- № 68837 від 31.12.2025 відповідно до якого у грудні 2025 відповідачу поставлено 23,02 Гкал теплової енергії на суму 168 089,82 грн з ПДВ;

- № 484 від 31.01.2026 відповідно до якого у січні 2026 відповідачу поставлено 32,25 Гкал теплової енергії на суму 230 359,38 грн з ПДВ;

- № 4368 від 28.02.2026 відповідно до якого у лютому 2026 відповідачу поставлено 26,01 Гкал теплової енергії на суму 187 020,31 грн з ПДВ;

- № 8359 від 31.03.2026 відповідно до якого у березні 2026 відповідачу поставлено 17,55 Гкал теплової енергії на суму 130 587,11 грн з ПДВ.

Як вбачається, вказані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Також в матеріалах справи містяться сформовані позивачем рахунки-фактури за спірний період на загальну суму 778 543,76 грн, а саме:

- № 58722 від 30.11.2025 на суму 62 487,14 грн з ПДВ;

- № 68837 від 31.12.2025 на суму 168 089,82 грн з ПДВ;

- № 484 від 31.01.2026 на суму 230 359,38 грн з ПДВ;

- № 4368 від 28.02.2026 на суму 187 020,31 грн з ПДВ;

- № 8359 від 31.03.2026 на суму 130 587,11 грн з ПДВ.

Факт поставки теплової енергії за адресою Електрична 2 у спірний період підтверджується актами № 39 від 12.11.2025 про подачу теплоносія в будівлю та № 52 від 23.03.2026 про припинення подачі теплоносія в будівлю.

Як вбачається, на об`єкті відповідача за адресою Електрична 2, встановлені комерційні прилади обліку теплової енергії, що підтверджується актом № 4 від 20.06.2025, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 2.

Позивачем було направлено претензією від 15.05.2026 № 3456/30-22 на адрему відповідача вимогою сплати заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 778 543,76 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 25.05.2026, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (R 06810 052362 4) наявною в матеріалах справи.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 778 543,76 грн.

Враховуючи наявну заборгованість позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 30 177,16 грн., 3% річних в розмірі 7 352,08 грн, пеню в розмірі 73 666,93 грн та 7% штрафу у сумі 54 498,06 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з умов Договору (пункт 6.1 в редакції додаткової угоди від 07.10.2011 №3), строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав, а саме:

- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 58722 від 30.11.2025 - 14.12.2025;

- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 68837 від 31.12.2025 - 14.01.2026;

- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 484 від 31.01.2026 - 14.02.2026;

- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 4368 від 28.02.2026 - 14.03.2026;

- за актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 8359 від 31.03.2026 - 14.04.2026.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у спірний період з листопада 2025 року по березень 2026 року включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 778 543,76 грн., про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту відповідачем у період з листопада 2025 року по березень 2024 року включно теплову енергію, поставлену позивачем за Договором в розмірі 778 543,76 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 7 352,08 грн. за загальний період з 16.12.2025 по 15.06.2026 та інфляційні витрати у розмірі 30 117,16 грн. за загальний період з 16.12.2025 по 15.06.2026.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційної складової суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 352,08 грн та інфляційної складової у розмірі 30 117,16 грн є обґрунтованими.

Щодо нарахування пені та штрафу

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розміри, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.2.7 Договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня в розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф в розмірі 7% вказаної суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені пеня за загальний період прострочення з 16.12.2025 по 15.06.2026 в сумі 73 666,93 грн та штраф за період з грудня 2025 року по квітень 2026 року у сумі 54 498,06 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки пені та штрафу судом встановлено, що дані розрахунки розраховані позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та договору.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 54 498,06 грн - штрафу 7% та 73 666,93 грн - пені.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем заперечень проти заявленого позову та доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код юридичної особи 00130850) основний борг у розмірі 778 543,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 177,16 грн, 3% річних у розмірі 7 352,08 грн, пеню у розмірі 73 666,93 грн, 7% штрафу у розмірі 54 498,06 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 162,67 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено - 26.08.2026.

Суддя С.А. Примак