Рішення № 139236681, 04.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2144/25

Провадження № 2/191/948/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощука О.В.

за участю секретаря Рибак М.П.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Дінеро» було укладено кредитний договір кредитної лінії № L4463480 від 28.09.2018 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором. У подальшому право вимоги за кредитним договором відступалося за договором факторингу, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача в сумі 20 693,21 грн., з яких: 6 800 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1302 грн. - загальна заборгованість по відсотках; 2 266,65 сума заборгованості за неустойкою (штраф пеня); 3400 комісія; 5 686,51 грн. - інфляційні збитки, 3% річних 1238,05 грн., а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча завчасно та належним чином був повідомленим про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Дінеро» було укладено кредитний договір кредитної лінії № L4463480 від 28.09.2018 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

У подальшому право вимоги за цим договором було відступлено на підставі договору факторингу, що підтверджується наданим до суду договором та реєстром прав вимоги.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтями 10771082 ЦК України договір факторингу є підставою переходу до фактора права грошової вимоги до боржника.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив набуття права вимоги до відповідача і він є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитний договір кредитної лінії № L4463480 від 28.09.2018 року сума заборгованості становить сумі 20 693,21 грн., з яких: 6 800 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1302 грн. - загальна заборгованість по відсотках; 2 266,65 сума заборгованості за неустойкою (штраф пеня); 3400 комісія; 5 686,51 грн. - інфляційні збитки, 3% річних 1238,05 грн.

Відповідачем, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останнім не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Дінеро» було укладено кредитний договір кредитної лінії № L4463480 від 28.09.2018 року, встановлено факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором та факт неповернення їх відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, а також, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги відповідно до договорів факторингу до відповідача і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та 513 ЦК України, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками, комісією, інфляційними збитками та 3% річних, які підлягають стягненню на користь позивача.

Що стосується, пені (штраф) в розмірі 2 266,65 грн., слід зазначити, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за кредитними договорами змінились. Зокрема, боржники за такими договорами з 24 лютого 2022 року звільняються від оплати штрафу, пені, неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 2 266, 65 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 157 грн. 06 коп.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»заборгованість за кредитним договором № L4463480 від 28.09.2018 року,у розмірі 18 426 грн. 56 коп., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2 157, 06 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Форощук