Постанова № 139235472, 25.08.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

25.08.2026 Справа № 696/1136/26

№ 3/696/436/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Кам`янка

Суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Шкреба В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Житомир) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Чигиринське» (код ЄДРПОУ 45224732, вул. Незалежності, б. 39 в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області), одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 41 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

При проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Чигиринське», де директором є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено порушення законодавства про працю, а саме 09 червня 2026 року на території Тимошівського лісництва Кам`янської ОТГ на лісосіці № 25 у відділі № 3 та 4 площею 4,7 га під час виконання лісозаготівлених робіт допущено ОСОБА_3 до робіт без укладення трудового договору, наказу та розпорядження та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, що є порушенням вимог частини 1 статті 21, частини 4 статті 24 КЗпП України.

Зміст укладеного цивільно-правового договору між ТОВ «Чигиринське» та фізичною особою ОСОБА_3 відповідає трудовому договору незалежно від його назви, а саме в даному цивільно-правовому договорі зазначено процес виконання робіт, а не результат робіт; якщо ОСОБА_3 сам організовував свою роботу (виконання робіт) і виконати її на славний ризик в будь-який час не міг, так як це залежить від організації трудової діяльності; предметом вказаного цивільно-правового договору є не результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а процес роботи; цивільно-правовий договір укладений фізичною особою ОСОБА_3 має ознаки трудового договору, відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України він зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, та після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою з пиляння лісу, лісозаготівлі, розкряжування та пиляння лісоматеріалів, заготівлі хмизу, супутні роботи із заготівлі та оброблення деревини наявний у ТОВ «Чигиринське», тоді як у фізичної особи ОСОБА_3 був відсутній. Також дані роботи є роботами постійного характеру та можуть виконуватись штатними працівниками, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, зі складеними матеріалами не погоджувався, винуватим себе не визнав. Пояснив, що 01 квітня 2026 року ОСОБА_3 залучався ТОВ «Чигиринське» на підставі цивільно-правового договору №112/22 від 01 квітня 2026 року, яким було узгоджено отримання результату окремих робіт без виконання трудової функції вальника лісу. Розрахунок з ним проводився на підставі акту виконаних робіт. В договорі були погоджені календарні строки, періоди та послідовність виконання певних робіт, що не було графіко роботи і оплата не залежала від кількості відпрацьованих годин. Через несприятливі погодні умови 08 та 09 червня 2026 року ТОВ «Чигиринське» заборонило будь-які виходи, перебування та роботи на відповідній ділянці лісу, і в той час ОСОБА_3 до таких робіт ТОВ «Чигиринське» не допускався, роботи не виконував і вони йому не оплачувались. ОСОБА_3 на роботу не приймався, до штату працівників не зараховувався, робоче місце йому не визначалось.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч 1 ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною 4 ст. 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Диспозицією ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 41 КУпАП кваліфіковані вірно та вина його у вчиненні даного адміністративного правопорушення знайшла своє повне підтвердження в суді на підставі зібраних та досліджених по справі доказів, а саме:

- протоколу про адміністративне правопорушення №ЦЗ/ВН/12438/023953/П/ПТ від 21.07.2026, згідно якого встановлено порушення директором ТОВ «Чигиринське» ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України. З даним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений; При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП ОСОБА_1 був присутній, при цьому зауважень або заперечень на цей протокол в протоколі не вказав, натомість вказав, що пояснення надасть в суді. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

- акту №ЦЗ/ВН/12438/023967 від 21 липня 2026 року, складеного посадовими особами державного нагляду (контролю) за результатами планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, ТОВ «Чигиринське», згідно якого виявлені порушення зі сторони директора ОСОБА_1 в частині допуску ОСОБА_3 до робіт без оформлення трудових відносин але такі виконувались під виглядом укладеної цивільно-правової угоди;

- копії цивільно-правової угоди № 112/22 від 01.04.2026 року.

Аналізуючи зміст цивільно-правової угоди, суд приходить до висновку, що вона не може підтверджувати наявність договірних (фактично підрядних) відносин між її сторонами, так як її зміст суперечить можливості її виконання у відповідності до законодавства, що регламентує проведення лісозаготівлі.

Так, сторони договору погодили, що ОСОБА_3 в своїй роботі діє самостійно з використанням своїх бензопили або аналогічного приладдя, паливно-мастильних матеріалів, запчастин та інших матеріалів.

Між тим, п.8 Мінімальних вимог щодо безпеки і здоров`я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями, затв. наказом Міністерства економіки України № 17953 від 27.11.2023 року передбачає, що працівнику дозволяється самостійно звалювати дерева на суцільних рубках тільки з використанням не менше двох синтетичних легкосплавних чи виготовлених з деревини твердолистяних порід клинків, звалювальної лопатки, а в окремих випадках з використанням гідроклина (механічного клину) чи гідродомкрата.

Відсутність такого положення у договорі вказує, що підприємство не могло розраховувати на реальність виконання умов договору, так як його зміст суперечив вказаному вище законодавству і не міг був практично впроваджений тими засобами, які зазначені у договорі.

Таким чином, без впровадження ОСОБА_3 у загальний трудовий процес з іншими особами та знаряддями, він не міг виконувати цивільну правову угоду, а отже діяв в умовах неоформлених трудових відносин з ТОВ «Чигиринське».

За відсутності підстав для сумнівів у правильності вищевказаного акту, з урахуванням того, що вказаний акт складений компетентним державним інспектором, на підставі сукупності всіх фактичних обставин, які узгоджуються з тими, що були встановлені в судовому засіданні, а також враховуючи, що даний акт є таким, що узгоджується з іншими доказами у справі, він приймається до уваги судом як належний і допустимий доказ, що доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що директор ТОВ «Чигиринське» ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 41 КУпАП, а саме: фактично допустив працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 41 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами поза розумним сумнівом.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені у судовому засіданні та не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За таких обставин, суддя вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 40-1,41, 245,251, 252, 256, 280, 283, 284, 294, 296 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виннуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисячі п`ятсот гривень) грн. (Отримувач : ГУК у Черк. обл../тг м. Кам`ян./ 21081100 р/р: UA468999980313090106000023631 МФО 899998 Код класифікації доходів бюджету : 21081100 ЄДРПОУ: 37930566 Банк одержувача- Казначейство України (ел.адм.подат.) призначення платежу- адміністративні штрафи та інші санкції)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у дохід Державної судової адміністрації України (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Шкреба В.В.