Рішення № 139235451, 26.08.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1039/26

номер провадження 2/695/1725/26

26 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.01.2024 між сторонами було укладено кредитний договір (оферти) №08.01.2024-100000031. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 08.01.2024, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до Договору від 08.01.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп., ОСОБА_1 08.01.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 4 000 грн 00 коп. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у сумі 7 260 грн 00 коп., що складається з: тіла кредиту 4 000 грн 00 коп. та процентів 3 260 грн 00 коп.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.04.2026 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 травня 2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому він порсив врахувати його стан здоров`я (згідно медичних висновків) та скрутне матеріальне становище (відсутність роботи понад рік, лікування, наявність неповнолітніх дітей), як поважну причину неможливості сплати боргу в повному обсязі одноразово та надав відповідні підтверджуючі документи.

09 травня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача, у якому він просив суд: застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафів, пені), оскільки Позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності в 1 (один) рік згідно зі ст. 258 ЦК України; відмовити у задоволенні позову в частині нарахування відсотків, що перевищують гранично допустиму ставку 2,5% на день, встановлену Законом України № 3498-IX для договорів, укладених у січні 2024 року; зменшити загальний розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій до суми, що не перевищує 50% від тіла кредиту (тобто до 2000 грн 00 коп.), відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування»; витребувати у Позивача детальний щоденний розрахунок заборгованості, оскільки наданий Позивачем витяг (паспорт та договір) суперечать фактичним даним щодо термінів вказаних в звіті Українського бюро кредитих історій та згідно з ч. 6 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, просив витребувати у позивача оригінал кредитного договору та оригінали первинних фінансових документів (виписки по рахунку), що підтверджують видачу та рух коштів.

18 травня 2026 року від відповідача надійшли узагальнюючі додаткові пояснення, у яких він просив розглядати справу за його відсутності. Також, у вказаному клопотанні відповідач просив суд врахувати його матеріальний стан при ухваленні рішення. Крім того, посилаючись на Закон України №3498-IX та положення Закону України «Про споживче кредитування», відповідач вказав на застосування кредитором відсоткової ставки, що перевищує максимальний її розмір встанолений законодавством України. На підставі ст. 267 ЦК України відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, пені та інших додаткових платежів. Також, відповідач вказує, що сам факт наявності тексту договору, без належних доказів підтвердження надсилання SMS-коду, підтвердження доставки SMS не підтверджує належного електронного підписання договору відповідачем. Відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу.

Представник позивача 20.05.2026 подав до суду додаткові пояснення у справі. Представник позивача вказав, що заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів, сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідача або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, представник позивача вказує, що спірний кредитний договір було укладено у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Щодо підписання відповідачем крдитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора предстаник позивача вказує, що відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Із змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей, зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. Представник позивача вказує, що відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Крім того, представник позивача вказує, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

У клопотанні від 01.06.2026 відповідач вказує, що визнає сам факт укладання кредитного договору і отримання кредитних коштів , але зважаючи на ряд серйозних фактів (які потребують досконального вивчення та розяснення зі сторони Позивача має сумніви щодо легетимності (правомірності) даного договору (паспорту договору) зазначеного та відображеного в наданих копіях від сторони Позивача та відповідно всих нарахувань (процентів і т.д.) згідно цього ж самого договору - зазначеного в наданих копіях документів.

Ухвалою суду від 02.06.2026 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково та зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надати суду детальний поденний розрахунок заборгованості за кредитним договором №08.01.2024-100000031 від 08.01.2024.

На виконання ухвали суду від 02.06.2026 представник позивача надіслав до суду Розрахунок заборгованості за договором 08.01.2024-100000031 від 08.01.2024 року, станом на 24.02.2026.

29 липня 2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач, посилаючись на ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» вказує, що для кредитів, розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати (тіло даного кредиту 4 000 грн), загальна сума відсотків, штрафів та пені не може перевищувати 50 відсотків від суми, отриманої споживачем та просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» частково лише в частині стягнення чистих кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 4 000 грн 00 коп., які Відповідач визнає.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив. У додаткових поясненнях від 20.05.2026, представник позивача просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибув, у додаткових поясненнях від 18 травня 2026 року відповідач просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 08.01.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е451 підписав Пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) №08.01.2024-100000031 (далі Пропозиція).

Відповідно до п. 2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.2.2 пропозиції, Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1-3.2 пропозиції, цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п.4.1 Пропозиції, кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-50XX-XXXX-4743.

Відповідно до п.10.1 Пропозиції, цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів).

Умови кедитування встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Так, 08.01.2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E451 підписав Заявку кредитного договору №08.01.2024-100000031 (далі заявка) та погодив наступні умови кредитування.

У вказаній заявці зазначено, що кредитодавцем є ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», позичальником ОСОБА_1 , реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-50XX-XXXX-4743.

Відповідно до пункту 2 заявки, сума Кредиту: 4 000 грн 00 коп.

Згідно з пунктами 3-4 заявки, строк, на який надається Кредит 31 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 07.02.2024.

Первинний період користування Кредитом - 3 дні з дня його надання (пункт 5 заявки).

Черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.

У пунктах 7, 8 заявки сторони договору погодили процентну ставку «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно та процентну ставку «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».

Відповідно до пункту 10 заявки, проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно з пунктом 18 заявки, спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно допункту 20 заявки, позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче Кредитування», примірник цього договору.

08 січня 2024 року відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е451 підписав Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору №08.01.2024-100000031 (кредитної лінії), відповідно до якої Позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 08.01.2024-100000031 від 08.01.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився.

Згідно з квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ID операції 2412844092, через систему liqPay, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було здійснено платіжну операцію на суму 4 000 грн 00 коп. на картку № НОМЕР_1 , призначення якої: Видача за договором №08.01.2024-100000031, чим виконало свої зобов`язання за договором №08.01.2024-100000031 від 08.01.2024 у повному обсязі.

Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.01.2024-100000031 від 08.01.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 7 260 грн 00 коп., що складається з: тіла кредиту 4 000 грн 00 коп. та процентів 3 260 грн 00 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Укладений договір відповідачем підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідач не заперечував, що його паспортні дані, зазначені у договорі, повністю відповідають його паспортним даним. Доказів того, що персональні дані відповідача (номер паспорта громадянина України, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано. Також, суд бере до уваги, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Більш того, відповідач у клопотанні від 01.06.2026 вказує, що визнає сам факт укладання кредитного договору і отримання кредитних коштів, що не викликає у суду сумніву щодо легітимності укладення кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем не надано та не названо суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, суд не погоджується з розміром відсотків у сумі 3 260 грн 00 коп., які позивач просить стягнути з відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір № 08.01.2024-100000031 було укладено 08.01.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

З положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості на виконання ухвали суду від 02.06.2026, вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані за відсотковою ставкою 2,5 % у періоди з 08.01.2024 до 10.01.2024 та з 19.01.2024 до 07.02.2024, а також за відсотковою ставкою 3% у період з 11.01.2024 до 18.01.2024, незважаючи на те, що з 21 серпня 2024 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці 1 %.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, незалежно від умов договору, які в цій частині суперечать імперативним нормам закону.

Тому суд, враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства, дійшов висновку, що з відповідач на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за нарахованими відсотками за період із 08.01.2024 по 08.02.2024 у розмірі 1 240 грн 00 коп. (4 000 грн 00 коп. х 1% х 31 день = 1 240 грн 00 коп.).

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.06.2023 в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

Щодо заперечень відповідача про застосування відповідно ст. 267 ЦК України наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, пені та інших додаткових платежів, суд зауважує, що такі штрафні санкції відповідно до статті 625ЦК України позивачем нараховані не були.

Також, суд зауважує, що у позовній заяві представник позивача лише зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат у на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп., а не просить їх стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зібрані в справі докази, та оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» за кредитним договором №08.01.2024-100000031 від 08.01.2024 у сумі 5 240 грн 00 коп., що складається з: тіла кредиту 4 000 грн 00 коп. та процентів 1 240 грн 00 коп.

Таким чином на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 921 грн 62 коп.

Керуючись ст.4,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 08.01.2024-100000031 від 08.01.2024 у сумі сумі 5 240 (п`ять тисяч двісті сорок) грн 00 коп., що складається з: тіла кредиту 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. та процентів 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 00 коп.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 62 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська