Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 568/728/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненької області в складі головуючого судді Дідика А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Підстава позову(позиція позивача).
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором №31674-08/2023 від 25.08.2023 в сумі 70 000,00 та судовий збір в сумі 2662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 25.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Аванс Кредит та ОСОБА_1 укладено Договір №31674-082023 про споживчий кредит, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000 грн, загальним строком на 360 днів, зі сплатою 2,5 відсотків в день за користування кредитними коштами.
Кредитний договір сторони уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
13 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №13122023 відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за вказаним договором на суму 70 000,00 грн., з яких: 7000 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 63 000,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Так як згідно графіку платежів за кредитним договором термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось із даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 22.07.2026 року, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки №4149 - 49xx - xxxx - 038 коштів в розмірі 7 000 грн в період з 25.08.2023 по 30.08.2023 року. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Зазначену ухвалу відповідачу було надіслано за місцем його реєстрації, трекінг Укрпошти № R067210176508, яка повернулась до суду 25.06.2026 з відміткою адресат відсутній, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається врученням судової повістки а тому суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи. Про судове засідання, призначене на 21.08.2026 відпорвідач повідомлявся належним чином - трекінг "Укрпошти" №R067235790421.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Судом встановлено, що 25.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Аванс Кредит та ОСОБА_1 укладено Договір №31674-082023 про споживчий кредит, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000 грн, загальним строком на 360 днів, зі сплатою 2,5 відсотків в день за користування кредитними коштами.
Кредитний договір сторони уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1273, що зазначено в довідці про ідентифікацію.
З огляду на викладене, можна стверджувати, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Підписанням цього Договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів та банківських металів у кредит та офіційних правил програми лояльності, розміщених на сайті товариства.
Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, крім іншого, містить в собі: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту та додаткову інформацію.
Успішність перерахування кредитних коштів в сумі 7 000,00 грн. на платіжну картку клієнта 4149 - 49xx - xxxx - 038, підтверджується інформацією від ТОВ ««УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12 року, а також інформацією АТ КБ "ПриватБанк", яка витребовувалась судом за клопотанням позивача .
13 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладений Договір відступлення прав вимоги 13122023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №31674-082023. Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 13122023 від 13.12.2023 право грошової вимоги ТОВ ФК Кредит капітал до відповідача складає 26425,00 грн., з них 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 19 425,00 грн. заборгованість по відсотках.
Відповідачці було надіслано досудову вимогу вих.№23192567 від 01.04.2026, у відповідності до якої ставилася вимога виконати зобов`язання за договором протягом 7 днів та сплатити заборгованість на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ Фінансова Компанія Кредит-Капітал набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №31674-082023 від 25.08.2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 70 000,00грн., з них: 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 63 000,00 грн. заборгованість по відсотках.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
Так, з п. 1.4.1 кредитного договору вбачається, що кредитором застосовувалася відсоткова ставка у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами. При цьому з паспорту споживчого кредиту видно, що реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 133859,83 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 70 000,00 грн.
Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 63000,00 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (7000 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3, ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає заборгованість в розмірі в розмірі 44 905,00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 37905,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що є справедливою сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Розрахунок проведено судом з урахуванням набрання чинності з 24.12.2023 Закону № 3498-IX від 22.11.2023, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у чинній редакції) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
З огляду на викладене з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності розмір нарахованих кредитором відсотків перераховується судом за процентною ставкою 2,5 % в день з дати видачі кредиту 25.08.2023 до 23.12.2023 (121 день) та 1% в день з 24.12.2023 (дата набрання чинності Законом 3498-IX від 22.11.2023) до 18.08.2024 (239 днів) останнього дня дії кредитного договору. За наведеним розрахунком сумарний розмір нарахованих процентів складатиме 37905,00 грн. (70х2,5х121 + 70х239)
За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №31674-082023 від 25.08.2023 у сумі 44905,00 грн (7000,00 тіло кредиту + 37905,00 проценти).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини третьої ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ФК Кредит капітал та адвокатським обєднанням Апологет був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а. с 34). З Акту №301 наданих послуг від 10.04.2026 року (а. с. 34зворот) вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу складає 8 000,00 грн.
Суд ураховує, що наданий позивачем розрахунок судових витрат є дещо завищеним, таким, що не відповідає складності справи та є неспівмірним з ціною позову з огляду на однотипність справ про стягнення заборгованості, формування позовної заяви з доданими документами, зазвичай, відбувається автоматизовано, що не вимагає значних затрат часу адвоката чи його помічника, крім того позивачем не надано доказів фактичної оплати послуг представника. Таким чином суд вважає, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову буде 1500,00 гривень.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 64,15% (44905,00х100/70000). Відтак з відповідача підлягає стягненню 1707,93 грн (2662,4/100х64,15) судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал суму заборгованості за кредитним договором №31674-082023 від 25.08.2023 в розмірі 44905 гривень (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ять) гривень 00 коп., 1707 (одна тисяча сімсот три) гривні 93 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. витрат з професійної правничої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит - Капітал, адреса місцезнаходження: 79028, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повне судове рішення складено 21.08.2026 року.
Суддя А. В. Дідик
Судове рішення № 139235255, Зарічненський районний суд Рівненської області було прийнято 21.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 568/728/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: