Рішення № 139235193, 26.08.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/372/26

номер провадження 2/546/503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 14 січня 2025 року було укладено договір про надання коштів у кредит № 73937431. Договір підписаний електронним підписом позичальника. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» опубліковані на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 6 від 27 травня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12760,73 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6808,25 грн, відсотками 1350,00 грн, процентами за понадстрокове користування кредитом 4302,48 грн та комісією за надання кредиту 300,00 грн.

З моменту отримання позивачем права вимоги жодні нарахування за кредитним договором не здійснювалися.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача Зіморой Денис Миколайович просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 14 травня 2026 року відкрите провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи 17 липня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою суду від 20 липня 2026 року розгляд справи було відкладено на 26 серпня 2026 року з зв`язку із перебуванням головуючого судді у службовому відрядженні.

Копія ухвали від 20 липня 2026 року, направлена відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с. 77).

Згідно з положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому з огляду на положення частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач отримав копію ухвали від 20 липня 2026 року. Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 14 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів у кредит № 73937431 (далі Договір) (а.с. 8-14). Договір підписаний відповідачкою електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора 77783.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сума кредиту 2000,00 грн, процентна ставка/день 0,50% та 1,00%, строк договору 30 днів, комісія за надання кредиту 15,00% від суми кредиту, що становить 300,00 грн, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00% в день.

Положеннями пункту 5.6. Договору передбачено, що договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

У розділі 12 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначений номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Також з допомогою одноразового ідентифікатора 70672 14 січня 2025 року ОСОБА_1 підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та з допомогою одноразового ідентифікатора 55572 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 15, 16-17).

24 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 14310845 до Договору (далі Додаткова угода) (а.с. 18-19). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора 75575.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди у зв`язку з виникненням у позичальника заборгованості за Договором (далі «Заборгованість») та зверненням до Кредитодавця з проханням про розстрочку погашення Заборгованості, Сторони домовилися про реструктуризацію погашення Позичальником Заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 11943 грн. 74 коп. (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок три гривні сімдесят чотири копійки) на 120 (сто двадцять) днів.

Сторони домовились, що починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди нарахування Процентів за понадстрокове користування Кредитом або пені (застосовується в залежності від Суми кредиту, отриманого Позичальником за Договором), визначених п. 2.2. Договору (у разі їх нарахування на дату укладення Додаткової угоди), призупиняється та може бути відновлено у порядку, визначеному п. 8 Додаткової угоди (пункт 4. Додаткової угоди).

Згідно з пунктом 8 Додаткової угоди позичальник розуміє та погоджується, що у разі якщо станом на дату, що слідує за датою погашення кожного чергового платежу згідно Графіка, визначеного п. 3 Додаткової угоди, наявна заборгованість зі сплати такого чергового платежу, умови реструктуризації втрачають чинність, а Кредитодавець відновлює нарахування Процентів за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) або пені, з дати, що слідує за датою несплаченого/сплаченого не в повному обсязі чергового платежу згідно Графіка, на залишок Суми кредиту, відповідно до умов Договору, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Також з допомогою одноразового ідентифікатора 75575 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та з допомогою одноразового ідентифікатора 55572 Паспорт споживчого кредиту (звор. а.с. 19 а.с. 20).

Відповідно до довідки, виданої 04 листопада 2026 року, ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 14 січня 2025 року; сума 2000,00 грн; отримувач ОСОБА_2 (ЕПЗ номер НОМЕР_1 ) (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у ОСОБА_3 утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 12760,73 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6808,25 грн, відсотками 1350,00 грн, процентами за понадстрокове користування кредитом 4302,48 грн та комісією за надання кредиту 300,00 грн (а.с. 22-24).

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 26-30).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги , зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Також 27 травня 2025 року була підписана додаткова угода № 4 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року (а.с. 31).

Відповідно до копії Витягу з Реєстру боржників № 6 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 за договором позики № 73937431. Сума заборгованості становить в сумі 12760,73 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6808,25 грн, відсотками 1350,00 грн, процентами за понадстрокове користування кредитом 4302,48 грн та комісією за надання кредиту 300,00 грн (а.с. 35).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору та додаткової угоди відповідачем підтверджується їх змістом, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору та додаткової угоди від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору та додаткової угоди саме відповідачем.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі за Договором первісним кредитором кредитних коштів у сумі 2000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Водночас щодо надання коштів за Додатковою угодою суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 цього закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Крім того, Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Главою 3 цього закону визначено порядок виконання платіжних операцій.

Так, статтями 39, 40 даного закону визначено, що положення цієї глави застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Однак платіжної інструкції, квитанції або іншого документу, що підтверджує факт перерахування відповідачу коштів в сумі 11943,74 грн та їх отримання ОСОБА_4 не було надано суду.

Із наведеного слідує, що саме по собі підписання цього договору не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.

Окрім того суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.

Позивач, у свою чергу, виписку по рахунку відповідача не надав, клопотань про її витребування від відповідної банківської установи не заявляв.

З цих підстав суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, у якому зазначена сума кредиту не може поза розумним сумнівом доводити вказану обставину.

Отже, позивачем не підтверджено жодним доказом факт видачі відповідачу кредитних коштів в сумі 11943,74 грн за Додатковою угодою.

З вищезазначених підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором підлягають до часткового задоволення, а саме на сумі 2000,00 грн.

Щодо стягнення із відповідача заборгованості за відсотками суд вважає доводи сторони позивача частково обґрунтованими та звертає увагу на наступне.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Сторонами договору про споживчий кредит узгоджено строк його виконання - 30 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Крім того, за умовами, передбаченими п. 7.1. Договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим Договором (пролонгація), на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Однак позивачем не було надано доказів, що строк кредитування відповідача за Договоромбув пролонгований кредитодавцем відповідно до пункту 7.1. Договору у зв`язку з чим строк кредитування становив тільки 30 днів.

З цих підстав суд не приймає доводи сторони позивача про правомірність нарахованих відсотків після закінчення строку дії договору та слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Отже, проценти, нараховані з 13 лютого 2025 року, тобто після закінчення строку кредитування, до стягнення не підлягають.

Водночас позивачем було доведено видачу кредитних коштів лише в сумі 2000,00 грн, тому, враховуючи умови Договору та наданий розрахунок заборгованості (нарахування процентів здійснювалося за ставкою 0,5% в день), первісний кредитор мав право нарахувати проценти з 14 січня 2025 року по 12 лютого 2025 року включно в сумі 300,00 грн.

Тому вимогу про стягнення процентів слід задовольнити частково на суму 300,00 грн.

Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія за Договором в сумі 300,00 грн за видачу кредитних коштів у зв`язку з чим вимога позовної заяви про стягнення комісії за договором підлягає до задоволення.

Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за Договором в сумі 2600,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2000,00 грн, процентами 300,00 грн та комісією 300,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 151200 від 10 лютого 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с.69). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 71).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 2600,00 грн, тобто 20,38% від суми позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 542,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 73937431 від 14 січня 2025 року в сумі 2600(дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованість за відсотками 300,00 грн та комісією 300 гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 542 (п`ятсот сорок дві) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Лісова, 2, м. Бровари, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Представника позивача Зіморой Денис Миколайович, адреса: вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари Київської області, 07400, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко