Рішення № 139235153, 25.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2909/26

Провадження № 2/545/2555/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Зуб Т.О.,

при секретарі Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що 15.11.2021 року банк АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №26201000516017, який складається з публічної частини Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб та індивідуальної частини кредитного договору, підписаного сторонами. За умовами договору, банк надав відповідачу кредит у сумі 6752,00 грн. , строком на 22 місяці із з обов`язком повернути кредит, сплатити проценти та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до графіка платежів. Кредит було надано шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача Після укладення договору, банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак, відповідач виконував зобов`язання з повернення кредиту та сплати нарахованих платежів лише частково, останній платіж здійснено 06.07.2022 року. У зв`язку з початком воєнних дій банком було запроваджено кредитні канікули, під час яких нарахування основного боргу не виносилось на прострочку, проте проценти та комісії підлягали сплаті відповідно до графіка. Відповідач належним чином зобов`язання не виконував ні під час дії кредитних канікул, ні після їх завершення, у зв`язку з чим банк, на підставі умов договору, прийняв рішення про дострокове вимагання всієї заборгованості шляхом направлення текстового повідомлення. Водночас, сформувалась заборгованість у загальному розмірі 13995,85 грн., яка складається із залишку по тілу кредиту 6750,85 грн., та залишку нарахованих строкових комісій 7245,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку відповідача. Разом з тим, 11.04.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено новому кредитору, що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги, тому з моменту підписання акту ТОВ «Санфорд Капітал» набуло прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги, у тому числі права вимагати від відповідача виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Отже, позивач вказує, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, не виконав зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 13995,85 грн., а тому ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву де вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, шляхом направленням судових повісток на адресу реєстрації відповідача. Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15.11.2021 року акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26201000516017, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку, відповідно до п.2.6. УДБО, шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки Банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), зокрема, з цим погодився Відповідач, про що вказано в пункті 4.6.3 або 4.6.5. Кредитного договору.

За умовами п.4.1. Кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк зобов`язується здійснювати кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта, відкритого в Банку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (Кредитної картки), шляхом встановлення ліміту Кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення (Кредит) з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів Клієнта на рахунку.

Відповідно до Розділу 1 УДБО: Кредитна лінія - форма кредитування, за якою, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення Кредиту згідно з умовами відповідного Кредитного договору та УДБО. У разі часткового або повного погашення Кредиту ліміт Кредитної лінії відновлюється до встановленого розміру та Клієнт може повторно отримати Кредит у межах доступного ліміту протягом строку діі' Кредитної лінії.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони погодили конкретні умови, на яких

відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: - п.1.2.1. - ліміт Кредитної лінії;

- п.1.2.2. - строк дії кредитного ліміту та умови його продовження;

- п.1.2.3. - розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий

період (у разі його наявності);

- п.1.2.4. - розмір щомісячної комісії за обслуговування Кредитної лінії (за наявності).

Умови нарахування Банком процентів та комісій (за наявності) за користування Кредитом та порядок і строки їх оплати Клієнтом визначені розділом 2 Кредитного договору та Розділом 6 УДБО. Зокрема встановлено наступне:

Проведення Клієнтом операцій за Рахунком за рахунок Кредиту є його безумовною згодою з умовами надання Кредиту - пункт 6.11. УДБО;

Кредит вважається використаним з дати відображення на Рахунку суми операції, що була здійснена (повністю або частково) за рахунок ліміту Кредитної лінії - пункт 6.11. УДБО; У разі використання Кредиту за Кредитним договором, на підставі якого встановлено ліміт Кредитної лінії, Клієнт зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату процентів, нарахованих за користування Кредитом у попередньому календарному місяці, комісій, нарахованих наприкінці попереднього календарного місяця (у разі наявності), частини заборгованості за Кредитом та іншої заборгованості за Кредитним договором, далі - Обов`язковий платіж, розмір та порядок погашення (з урахуванням погашень за Кредитом до дати формування Обов`язкового платежу) якого визначений в Кредитному договорі та УДБО-пункт 6.11. УДБО;

-Банк нараховує проценти за користування Кредитом на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Базою нарахування процентів є фактична заборгованість за Кредитом станом на кінець кожного операційного дня банку - пункт 2.2. Кредитного договору;

-заборгованість погашається Клієнтом шляхом зарахування Обов`язкового платежу на рахунок, визначений у п.1.1. Кредитного договору, в узгоджений сторонами строк. Розмір Обов`язкового платежу становить певний, передбачений Кредитним договором відсоток, від суми фактичної заборгованості за Кредитним договором та суми нарахованих процентів та комісій за користування Кредитом станом на останній банківський день місяця, за який сплачується Обов`язковий платіж - пункт 2.3. Кредитного договору;

-Згідно розділу 1 УДБО Обов`язковий платіж - щомісячний платіж Клієнта з погашення заборгованості, що зобов 'язаний сплачувати Клієнт у разі використання кредитних коштів. Мінімальна сума Обов`язкового платежу визначається умовами Кредитного договору;

-Заборгованість за Кредитним договором (у тому числі, заборгованість за Кредитом, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами) повинна бути погашена Клієнтом у повному обсязі не пізніше кінцевої дати строку користування Кредитом, визначений у Кредитному договорі. У випадку порушення Клієнтом встановлених термінів/строків погашення заборгованості за Кредитним договором Банк має право нараховувати проценти на суму заборгованості за Кредитом за ставкою встановленою для простроченої заборгованості за Кредитом (якщо це передбачено Кредитним договором) з дати виникнення до дати повного погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором - пункт 6.11. У ДБО.

Таким чином, сторони при укладенні Кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У подальшому Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт Кредитної лінії на рахунку Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах Кредитного ліміту, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії ( за наявності за користування кредитною лінією Відповідач виконав не в повному обсязі. Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 25.02.2022 року. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в сумі 13995,85 грн.,, що складається з: залишку по тілу кредиту 6750,85 грн., та залишку нарахованих строкових комісій 7245,00 грн.

Крім того, 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 11/04/2024, з додатками до договору, відповідно до умов якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26201000516017 від 15.11.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права вимоги до відповідача у розмірі 13995,85 грн., яка складається із залишку по тілу кредиту 6750,85 грн., та залишку нарахованих строкових комісій 7245,00 грн. Дана обставина підтверджується копією реєстру боржників до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 року.

Проте, позивач просить стягнути з відповідача залишок простроченого кредиту у розмірі 6750,85 грн. та залишок прострочених комісій у розмірі 7245,00 грн., що загалом складає 13995,85 грн.

У такий спосіб ТОВ «Санфорд Капітал» набуло прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло за договором кредиту № 26201000516017 від 15.11.2021 року.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором.

Так, позивач, набувши право вимоги, на підставі договору факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року, звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 26201000516017 від 15.11.2021 року у загальному розмірі 13995,85 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

За загальним правилом, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Приписами ч.2 ст.615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.2 ст.1081 ЦК України, грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за договором кредиту № 26201000516017 від 15.11.2021 року у розмірі 13995,85 грн.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідач неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого ним кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язань у розумінні норм ЦК України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статі ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2024 року між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та АО «Альянс ДЛС» укладений договір № 1/04 про надання правничої допомоги. Відповідно до Додатку № 2 до вказаного договору, вартість послуг, крім інших, складає: 1 200,00 грн. (проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника); 6 000,00 грн. (складання, підписання та подання до суду позову щодо стягнення заборгованості з 1 боржника).

Як вбачається з акту № 6 до акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2026 року до договору № 1/04 про надання правничої допомоги від 01.04.2024, сума наданих послуг АО «Альянс ДЛС» за боржника складає 7 200,00 грн., у тому числі, 1 200,00 грн. (проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника); 6 000,00 грн. (складання, підписання та подання до суду позову щодо стягнення заборгованості з 1 боржника).

Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М.П. роботи та витраченого часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності юридичних витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.

Суд, також, враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22 про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до платіжної інструкції, наявної в матеріалах справи, позивач, за подачу позовної заяви, сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у відповідності до вимогст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст.3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633, 634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.2, 13, 263, 264, 265, 280 - 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-йповерх, приміщення 68,69)заборгованість за Кредитним договором № 26201000516017 від 15.11.2021 року у розмірі 13995 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб