Рішення № 139234954, 26.08.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/587/26

Провадження №2/533/535/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

26 серпня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання Шуліки Л.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив

16 червня 2026 року позивач ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір№22031000132751, за яким відповідачці було надано кредит у сумі 21439,60 грн строком на 24 місяці, процента ставка за користування кредитом на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних, на прострочену заборгованість 56% річних.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в загальному розмірі 10490,84 грн, з яких: 5661,99 грн залишок простроченого кредиту; 4828,85 грн залишок прострочених комісій.

11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором №22031000132751 від 21.06.2019 перейшло до ТОВ «Санфорд капітал».

Позивач враховуючи вище викладене прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 10490,84 грн та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.06.2026, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява позивача з проханням слухати справу без участі представника, позов підтримує.

В разі неявки відповідача прохає постановити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.06.2019 між АТ «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №22031000132751. Згідно з умовами кредитного Договору Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі (а.с.70).

Сума кредиту 21439,60 грн, строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 21.06.2021, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 4,7% від суми кредиту. Процента ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних, на прострочену заборгованість 56% річних (п. 1.1 Кредитного договору).

Окрім цього ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою Мікро (3-24)», інформація, яка надаєтья споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.80)

АТ «Банк кредит Дніпро» виконав умови Кредитного договору та надав позичальнику кредитні кошти. Факт надання кредитних коштів за Кредитним договором підтверджується випискою АТ «Банк кредит Дніпро» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 21.06.2019 по 10.04.2024 (а.с.33-66).

Відповідач умови Кредитного договору належним чином не виконала, кредит у строк, встановлений Кредитним договором, не повернула. Згідно з наданим АТ «Банк кредит Дніпро» розрахунком заборгованості станом на 10.04.2024 заборгованість відповідача становила 10490,84 грн., з яких: 5661,99 грн - залишок простроченого кредиту, 4828,85 грн - залишок прострочених комісій (а.с.76-79).

11.04.2024 між АТ «Банк кредит Дніпро» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №11/04/24, згідно якого до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 11.04.2024 (а.с.22-29).

Згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 11.04.2024 за Договором факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 АТ «Банк кредит Дніпро» передало, а ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» прийняло Реєстр боржників, після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.31).

На виконання умов договору факторингу ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» сплатило АТ «Банк кредит Дніпро» грошові кошти в розмірі 5400004,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №18 від 11 квітня 2024 р. (а.с.30).

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №3 від 03.12.2025 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №3 від 03.12.2025 до Договору факторингу, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором №189215 від 25.06.2025 у загальному розмірі 15175,56 грн, з яких: 8109,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5065,56 грн - заборгованості за відсотками; 601,00 грн - заборгованості по комісії; 1400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (а.с.7).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.12.2025 до договору факторингу №11/04/24 ТОВ «Санфорд капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в розмірі 10590,84 грн, з яких: 566,99 грн - залишок простроченого кредиту: 4828,85 грн - залишок прострочених комісій. (а.с.67).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на законних підставах.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.

Порушивши умови кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за договором своєчасно не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №22031000132751 від 21.06.2019, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення тіла кредиту за вказаним договором є законною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в загальній сумі 5661,99 грн, яка складається з: 5661,99 грн залишку простроченого кредиту.

Щодо стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення Кредитного договору до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : "згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки в Кредитному договорі первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавалися відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4828,85 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 10490,84 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 5661,99 грн, що становить 53,97% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1436,90 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію Договору №1/04 про надання правничої допомоги від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд капітал» та АО «Альянс ДЛС»; копію акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №6 від 09.01.2026, відповідно до якого надано послуги на загальну суму 7200,00 грн; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3332 на ім`я Маслюженко М.П.; ордер на надання правничої допомоги (а.с.12-19, 73).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, юридична адреса: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69), заборгованість за кредитним договором №22031000132751 від 21.06.2019 у загальному розмірі 5661,99 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 99 копійок), яка складається з: 5661,99 грн залишку простроченого кредиту.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», судовий збір у розмірі 1436,90 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк