Рішення № 139234558, 06.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/2920/26

Провадження №2/359/3868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі

судового засідання Кривохижі О.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом із даним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження його батьками зазначені: матір?ю ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_5 .

Разом з тим, відомості про батька до актового запису про народження позивача були внесені за вказівкою матері на підставі її заяви від 12.08.1989 року, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.02.2026.

Мати позивача ОСОБА_4 на час його народження не перебувала у зареєстрованому шлюбі, батько позивача на момент реєстрації народження заяву про визнання батьківства не подав, що відповідно унеможливило внесення відомостей про біологічного батька до актового запису.

Мати позивача ОСОБА_4 з батьком разом не проживали, у зареєстрованому шлюбі не перебували. Позивачу тривалий час не було відомо про те, хто саме є його біологічним батьком.

У 2022 році позивач від своєї матері дізнався історію його народження та познайомився із своїм біологічним батьком. Після цього у них склалися дуже теплі стосунки, вони постійно спілкуються, разом відпочивають, їздять один до одного в гості, позивач допомагає батьку у господарстві, надає моральну та матеріальну підтримку та допомогу, піклується про батька, коли він хворіє, придбає необхідні ліки та продукти харчування.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем склалися дуже теплі стосунки, батько став наполягати на тому, щоб юридично оформити факт його батьківства.

26 лютого 2026 року позивач звернувся до ТОВ МАМА ПАПА із заявою щодо проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження, на вирішення якого було поставлено питання: Чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 10.03.2026 ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99, 999999%.

З метою юридичного закріплення реального біологічного походження позивача від ОСОБА_3 та усунення розбіжностей між фактичними родинними відносинами і відомостями, що містяться в актовому записі про народження, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 ; внести зміни до актового запису № 176 від 12 серпня 1989 року про народження позивача, складеного Березнівським районним відділом ЗАГС Ровенської області, а саме: виключити відомості про батька ОСОБА_5 ; внести відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прізвище, ім?я та по батькові ОСОБА_2 залишити без змін; дату та місце народження ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала поданий позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи в його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилась, подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи в її відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, у своєму листі просить проводити розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.08.1989 (а.с.27).

Батьками ОСОБА_2 у свідоцтві про народження зазначені: матір?ю ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_5 .

Відомості про батька до актового запису про народження позивача були внесені за вказівкою матері на підставі її заяви від 12.08.1989 року, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.02.2026 (а.с.28-30).

Відповідно до Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 10.03.2026 № 52563 (а.с.31-50) ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99, 999999%.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно із частинами другою, восьмою, дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім?ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов?язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із вимогами статті 128 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України) за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред?явлений матір?ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред?явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Статтею 134 СК України визначено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір?ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім?я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові від 16 травня 2018 у справі № 591/6441/14 Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обгрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Вказані висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 у справі № 183/2690/21.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справи цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір?ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128 СК, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

З урахуванням того, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до 01 січня 2004 року, до даних правовідносин про встановлення батьківства необхідно застосовувати норми КпШС України.

Так, згідно із частиною другою статті 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою як одного з батьків так і самої дитини після досягнення нею повноліття.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір?ю дитини та відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до вимог статей 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності обставин, що свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 є біологічним батьком позивача, а саме надано належні докази, що свідчать про наявність кровного споріднення та достовірність біологічного походження позивача від відповідача, що відображено у Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 10.03.2026 № 52563.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Таким чином, із врахуванням наявних та достовірних даних, як про визнання відповідачем ОСОБА_3 свого батьківства стосовно позивача, так і про визнання позовних вимог відповідачами у справі, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог та необхідності внесення зміни до актового запису № 176 від 12 серпня 1989 року про народження ОСОБА_2 , а саме: виключити відомості про батька ОСОБА_5 ; внести відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прізвище, імя та по батькові ОСОБА_2 залишити без змін; дату та місце народження ОСОБА_2 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 354 ЦПК України, ст.ст. 128, 130 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису № 176 від 12 серпня 1989 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Березнівським районним відділом ЗАГС Ровенської області, а саме: виключити відомості про батька ОСОБА_5 ; внести відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прізвище, імя та по батькові ОСОБА_2 залишити без змін; дату та місце народження ОСОБА_2 залишити без змін

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.