Рішення № 139233664, 24.08.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1444/26

Провадження № 2/588/772/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Кобзар П.Г. у липні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що 02.08.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1583-8798. Відповідно до умов даного договору відповідачці було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 8500 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 23 дні; знижена відсоткова ставка - 0,01% в день; стандартна відсоткова ставка 1,00% на день (протягом перших 180 днів з дати укладення) та 0,74% на день (з 181 дня і до закінчення строку дії договору).

Також додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії № 1583-8798 від 02.08.2025 сторони домовились про надання додаткових коштів відповідачці, зокрема:

-додатковою угодою № 1 від 15.08.2025 у розмірі 4500 грн;

-додатковою угодою №2 від 25.08.2025 у розмірі 3400 грн;

-додатковою угодою № 3 від 26.08.2025 у розмірі 600 грн;

-додатковою угодою №4 від 31.08.2025 у розмірі 1500 грн;

-додатковою угодою № 5 від 01.09.2025 у розмірі 2000 грн;

-додатковою угодою № 6 від 02.09.2025 у розмірі 600 грн;

-додатковою угодою № 7 від 03.09.2025 у розмірі 1500 грн;

-додатковою угодою № 8 від 10.09.2025 у розмірі 1000 грн;

-додатковою угодою № 9 від 18.09.2025 у розмірі 800 грн;

Кредитні кошти було перераховано на картковий рахунок відповідачки вказаний в особистому кабінеті.

У порушення умов кредитного договору відповідачка не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Станом на 02.06.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 54817,24 грн, із яких: 21192,45 грн - заборгованість за кредитом; 31505,54 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2119,25 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, представниця позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1583-8798 від 02.08.2025 у розмірі 54817,24 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.08.2026 відповідачка подала відзив на позов, у якому вказала, що позивачем не доведено факту та розміру перерахованих коштів, зокрема не доведено точного час у та точної дати зарахування коштів первинними банківськими документами. Заборгованість у розмірі 54817,24 грн є штучно створеною, внаслідок протиправного розподілу вхідних платежів. Позивач спрямовував усі сплачені нею кошти на першочергове покриття щоденних нарахованих відсотків, залишаючи тіло кредиту без змін. Такий порядок зарахування коштів суперечить імперативній нормі ч. 5 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює обов`язкову для кредитодавця черговість погашення вимог: у першу чергу прострочена сума за основною сумою кредиту та процентами за користування ним; у другу чергу основна сума кредиту та проценти за користування ним; у третю чергу неустойка та інші платежі. За час дії договору нею було внесено на рахунок позивача 25534,55 грн, що визнається останнім згідно наданого розрахунку заборгованості. Факт погашення 25534,55 грн є безспірним та підтвердженим обома сторонами. За умови дотримання позивачем вимог ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», ці кошти мали бути спрямовані на повне погашення основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 24400,00 грн, а залишок у розмірі 1134,55 грн на часткове покриття законних процентів за базовий строк. За договором №1583-8798 базовий строк кредитування становить 23 дні. Нараховуючи проценти за межами цього строку, позивач грубо порушує усталену судову практику та законодавство про захист прав споживачів. Оскільки внесеними коштами (25534,55 грн) основний борг (тіло кредиту) у розмірі 24400,00 грн повністю закритий, тому вона не перебуває у простроченні щодо виконання основного зобов`язання. Відтак, вимоги позивача про стягнення 2119,25 грн на підставі ст. 625 ЦК України є абсолютно безпідставними та не підлягають задоволенню. Також відповідачка у відзиві виклала контррозрахунок та зазначила, що за умови застосування законної черговості зарахування коштів, внесені нею 25534,55 грн повністю закривають основний борг (тіло кредиту в розмірі 24400,00 грн) та частину нарахованих процентів за базовий строк (1134,55 грн). Єдиним невиконаним зобов`язанням залишається несплачена частина процентів за базовий строк (23 дні) у розмірі 4477,45 грн. Вимоги в частині стягнення решти 50339,79 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають. Тому відповідачка просить стягнути заборгованість за договором №1583-8798 у розмірі 4477,45 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить суд розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка також подала клопотання в якому вказала, що просить розглянути справу без її участі з урахуванням позиції викладеної нею у відзиві на позов.

Зважаючи на подані клопотання, суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 02.08.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1583-8798, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмір 8500 грн, на строк 365 календарних днів (до 01.08.2026) з умовою сплати відсотків: за зниженою відсотковою ставкою - 0,01% на день; стандартна відсоткова ставка 1,00% на день (протягом перших 180 днів з дати укладення) та 0,74% на день (з 181 дня і до закінчення строку дії договору). Також сторонами була погоджена таблиця обчислення загальної вартості кредиту та інші умови кредитування (а.с. 13-33).

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1583-8798 від 02.08.2025, відповідно до яких між сторонами було досягнуто домовленості про надання додаткових коштів ОСОБА_1 , продовження строку кредитування та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, зокрема:

-додатковою угодою від 15.08.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 4500 грн, а також продовжити строк кредитування до 378 днів;

-додатковою угодою від 25.08.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 3400 грн, а також продовжити строк кредитування до 388 днів;

-додатковою угодою від 26.08.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 600 грн, а також продовжити строк кредитування до 389 днів;

-додатковою угодою від 31.08.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 1500 грн, а також продовжити строк кредитування до 394 днів;

-додатковою угодою від 01.09.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 2000 грн, а також продовжити строк кредитування до 395 днів;

-додатковою угодою від 02.09.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 600 грн, а також продовжити строк кредитування до 396 днів;

-додатковою угодою від 03.09.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 1500 грн, а також продовжити строк кредитування до 397 днів;

-додатковою угодою від 10.09.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 1000 грн, а також продовжити строк кредитування до 404 днів;

-додатковою угодою від 18.09.2025 погоджено надання кредиту в розмірі 800 грн, а також продовжити строк кредитування до 412 днів (а.с. 65-100).

Зазначений договір та додаткові угоди до нього були укладені між сторонами у формі електронного документа із відповідним електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору та додаткових угод вбачається, що у них визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору та додаткових угод до нього саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору та додаткових угод до нього за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між сторонами паспорти споживчого кредиту, що були додані до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, їх підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов вказаного договору на картковий рахунок позичальниці ОСОБА_1 було перераховано: 02.08.2025 - 8500 грн, 15.08.2025 4500 грн, 25.08.2025- 3400 грн, 26.08.2025 600 грн, 31.08.2025 1500 грн, 01.09.2025 2000 грн, 02.09.2025 600 грн, 03.09.2025 1500 грн, 10.09.2025 1000 грн, 18.09.2025 800 грн (а.с. 60-64, 101).

Отже позивач свої зобов`язання за договором та додатковими угодами до нього виконав та надав відповідачці кредит.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку позивача, станом на 02.06.2026 становить 54817,24 грн, із яких: 21192,45 грн - заборгованість за кредитом; 31505,54 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2119,25 грн - заборгованість за процентами нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України (а.с. 102-105).

10.06.2026 позивачем на адресу відповідачки була надіслана письмова вимога про дострокове повернення кредиту (а.с. 106-107).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.

Суд відхиляє доводи відповідачки про те, що позивачем протиправно розподілялися кошти вхідних платежів, оскільки такі обставини не узгоджуються з фактичними даними, що містяться в розрахунку заборгованості та умовами кредитного договору.

Зокрема суд зазначає, що внесені позивачкою кошти на погашення заборгованості по кредитному договору спрямовувалися у першу чергу на погашення простроченої суми відсотків та простроченої заборгованості за тілом кредиту. Саме такий порядок погашення заборгованості визначено п. 4.8 та 4.9 кредитного договору, згідно яких відповідачка зобов`язалася здійснювати сплату відсотків за користування кредитом кожен базовий період, який складає 23 дні.

Також вказаний порядок зарахування коштів на погашення заборгованості узгоджується з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» відповідно до яких у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом.

З цих же підстав суд не погоджується з розрахунком заборгованості, складеним відповідачкою, оскільки він не узгоджується з умовами кредитного договору.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 52697,99 грн підлягає задоволенню.

Разом із тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення заборгованості по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2119,25 грн, зважаючи на таке.

Позивачем протягом строку дії кредитного договору одночасно нараховувались відсотки за ставкою передбаченою умовами договору та за ставкою передбаченою ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 127).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 96,13%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2559,37 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1583-8798 від 02.08.2025 у розмірі 52697 (п`ятдесят дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн 99 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 37 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133,ЄДРПОУ 38548598;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 26.08.2026.

Суддя О. О. Огієнко