Ухвала суду № 139233359, 26.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа №465/7010/26

Провадження1-кп/465/1166/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

26.08.26 м. Львова

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141370000378 від 30.06.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У Франківському районному суді м. Львова на стадії підготовчого провадження перебуває указане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

До початку проведення підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурор мотивує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 указаного кримінального правопорушення. Його провина, на думку сторони обвинувачення, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, на даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, їм не можна запобігти шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

У поданому клопотанні прокурор обґрунтовує наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) незаконно впливати на свідків та потерпілого (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років), що вже само по собі може бути підставою та мотивом переховуватися від суду та уникнення кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), зважаючи на те, що обвинувачений раніше судимий вироком Франківського районного суду м. Львова від 05.05.2023 за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 15- ч. 1 ст. 186, ч.2 ст. 15-ч.2 ст. 186 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання з тих мотивів, які наведено ним у письмовому клопотанні, звернувши увагу на істотній суспільній небезпеці інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Обвинувачений та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечили проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати домашній арешт, тобто запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи з таких мотивів.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий Франківським районним судом м. Львова від 05.05.2023 за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 1 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 України.

Однак, 30.06.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 02.07.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У подальшому, 13.07.2026 ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу до 30.08.2026 із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

У рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2027 №1-р/2017 суд зазначив, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 13.07.2026 продовжують існувати.

Суд також звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.

Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним, обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ні свідки, ні потерпілий судом не допитувались, указаний ризик продовжує існувати.

Щодо ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд бере до уваги те, що інкримінований злочин відноситься до тяжких злочинів та передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

При оцінці ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги те, що обвинувачений раніше судимий вироком Франківським районним судом м. Львова від 05.05.2023 за вчинення злочинів проти власності.

Також суд враховує матеріальний стан обвинуваченого, який, будучи непрацевлаштованим, не має офіційних та постійних джерел доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, що також вказує на можливість вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Повноту зібраних на досудовому розслідуванні доказів суд перевіряти у підготовчому засіданні не вправі та не має такої можливості за відсутності в нього матеріалів досудового розслідування.

А тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже відсутності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).

Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку суду, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 315 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Клопотання обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України терміном на 60 днів, тобто до 24.10.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.

Роз`яснити ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №UA918201720355299001500000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати за викликом прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;

- не відлучатися за межі Львівської області, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_6 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Франківський районний суд м. Львова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали складено 26.08.2026.

Суддя: ОСОБА_7