Рішення № 139233318, 25.08.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 466/2517/26

Провадження № 2/452/1522/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

із участю: секретаря Задорожної В.Б.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 10.11.2020р. він уклав Кредитний договір №178886499 у формі електронного документу з використанням електронного підпису із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримав кредит на суму 5000грн, який в подальшому збільшив до 9707грн, із зобов`язанням повернути його разом із відсотками згідно умов Договору; ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором; ОСОБА_1 не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором; на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. та додаткових угод до нього, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №118 від 26.01.2021 року останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 19579,59грн. за вказаним кредитним договором; 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01 та у подальшому додаткові угоди до договору і 30.05.2023 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26675,02грн.; 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. Враховуючи порушення зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на день подання позову має заборгованість в сумі 26675,02грн, яка складається з наступного: 9706,22грн - заборгованість по кредиту та 16968,80грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; відтак просять стягнути вказану суму в користь товариства та понесені судові витрати, в тому числі на правову допомогу.

Представник відповідача адвокат Михайлюк А.Р. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та недоведеними з огляду на що просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначає про відсутність доказів на підтвердження укладення із відповідачем наведеного кредитного договору та додаткових угод до нього. На переконання сторони відповідача, позивачем не надано доказів, що договір №178886499 від 10.11.2020р. був підписаний за допомогою електронного цифрового підпису, відсутній ЕЦП зі сторони кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Надані позивачем примірники додаткових угод не містять яких-небудь підписів сторін кредитного договору. Щодо вказаних у позові відсотків у розмірі 16968,8грн., то такі вважають нарахованими за межами строку дії кредитного договору. Поряд з цим представник відповідача зазначає, що відповідачем уже було сплачено по кредитному договору 11027,59грн у погашення заборгованості тому вважає, що за цим договором непогашеного зобов`язання немає, а існує переплата в розмірі 844,59грн, з огляду на що вважає позовні вимоги безпідставними. Крім того вказує, що у матеріалах справи містяться документи, які в сукупності не відображають право вимоги позивача за цим позовом. Долучені до справи договори факторингу є договорами відступлення права вимоги, при цьому право вимоги на момент укладення перших двох таких договорів ще не існувало, а тому не могло бути передане. Отже сторона відповідача вважає, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором №178886499 від 10.11.2020р., тому в задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі і стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 12000грн.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі. Звернув увагу суду на те, що вказаний Кредитний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, для укладення якого відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів і строк кредитування, після чого заповнив відповідну заявку на кредит, у якій вказав свої персональні дані. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором. Нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позичальником строків повернення кредиту. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Будь-яких застережень або зауважень з боку ОСОБА_1 щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Підписавши договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. Додаткові угоди, укладені сторонами після підписання Кредитного договору, є складовою частиною такого договору та спрямовані на уточнення, зміну або конкретизацію його умов. Вони виникли в межах існуючих договірних правовідносин між сторонами та безпосередньо пов`язані з виконанням основного договору. Усі укладені договори факторингу пов`язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 10.11.2020р. не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №178886499 від 10.11.2020р. передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача, то представник позивача зазначає, що ціна за надані адвокатом послуги встановлена довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Вважає вимогу щодо стягнення правничої допомоги з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у розмірі 12000грн, необґрунтованою та завищеною відносно складності справи. Враховуючи викладене просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Михайлюк А.Р. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначила, що вважає недоведеними позовні вимоги позивача з підстав викладених у відзиві. Акцентувала увагу на відсутності підстав вважати погодженими позичальником істотні умови кредитування. Відповідач вважає, що позивачем не доведено право вимоги за кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відтак просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути із позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 12000грн.

Представник позивача подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких підтримала викладені у відповіді на відзив обставини. Додатково звернула увагу, що при заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор №MNV449BW направлено відповідачу 10.11.2020р. о 16:40:19 на номер мобільного телефону, вказаний ним у Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 ; одноразовий персональний ідентифікатор №MNV449BW введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 10.11.2020р. о 16:42:10; відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою. Процедура ідентифікації відповідача при укладенні кредитного договору була здійснена Первинним кредитором і підтверджена належними доказами. Надані докази є цілісними та достовірними, оскільки безпосередньо відображають фактичні дії відповідача та підтверджують його зобов`язання за договором. Додаткові угоди є складовою частиною Кредитного договору та не суперечать його основним положенням. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

За умовами долученого до позову кредитного договору відомо, що 10.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №178886499 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5000грн., строком на 7 днів. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом; у випадку користування Кредитом понад строк, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору (а. с. 13-14).

У подальшому за даними додаткових угод, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , які є невід`ємною частиною договору, відомо про укладення 17.11.2020 року додаткової угоди, де сторони домовилися про збільшення суми кредиту на суму 2000грн. на строк дії договору та подальше продовження строку кредитування на 3 дні; також узгоджено, що позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно цієї додаткової угоди.

Згідно із додатковою угодою від 19.11.2020 року, за домовленістю сторін збільшено суму кредиту на 600грн. і загальна сума кредиту склала 7600грн.

20.11.2020 року сторони дійшли згоди про продовження строку кредитування на 30 днів та збільшення суми кредиту на 2107грн. і загальна сума кредиту склала 9707грн. (а. с. 15-18).

Долучена до позову заявка вказує на отримання грошових коштів у кредит від 10.11.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в сумі 5000грн. (а. с. 28).

Належність даних саме відповідачу, як боржнику за вказаним кредитним договором, що вказані у наведеній заявці, підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2530826 від 30.03.2026 року.

Із довідок, наданих первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та платіжних доручень відомо про факти перерахування кредитних коштів товариством відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 5000грн., 2000грн., 2107грн. та 600грн. (а. с. 20-21, 40-43).

Враховуючи вищевказані додаткові угоди до кредитного договору №178886499 від 10.11.2020 року, розмір тіла кредиту збільшено до суми 9707грн., а строк продовжено на 33 дні.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 26.01.2021 року за кредитним договором №178886499 від 10.11.2020 року складає: 19579,59грн., з яких 9706,22грн. заборгованість за кредитом, та 9873,37грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а. с. 72-73).

28.11.2018р. між первісним кредитором та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого (п. 8.6) додатки та додаткові угоди до нього набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину; у подальшому до цього Договору укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №118 від 26.01.2021р., за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за наведеним Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги на суму 19579,59грн (а. с. 44-57).

05.08.2020р. між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01. За Розділом 2 цього договору, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023р., за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги на суму 26675,02грн (а. с. 58-63).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 14.07.2025р. за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26675,02грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №Б/Н від 14.07.25р. до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу (а. с. 64-69).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Встановлено, що 10.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №178886499 у формі електронного документа з використанням електронного підпису; ОСОБА_1 заповнив необхідні дані про себе, після чого заповнив та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором і відправив заявку про надання кредиту в сумі 5000грн; надалі отримав указану суму на платіжну карту АТ КБ «Приватбанк», що відомо із підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога». У подальшому відповідачу збільшено суму кредиту до суми 9707грн, які він зобов`язувався повернути разом із відсотками згідно умов Договору.

Верховний суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 провадження №61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінетуі пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, відповідачу не належить.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Слід зауважити, що у відзиві на позов сторона відповідача поряд із запереченням факту укладення відповідачем наведеного договору зазначає про сплату ОСОБА_1 за цим кредитом коштів у рахунок погашення заборгованості. Дані висловлювання представника вказують на те, що факт укладення наведеного договору мав місце. Долучені до позову договори факторингу та додатки до нього підтверджують перехід права вимоги за цим кредитним договором до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року в справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів, залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Однак слід зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року в справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року в справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору після закінчення його строку. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом 17.12.2020 року по 30.05.2023 року, тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем від 10.11.2020 року №178886499, ОСОБА_1 нараховані проценти з 10.11.2020 року по 16.12.2020 року в сумі 3240грн. з урахуванням виплачених відповідачем сум на погашення заборгованості. Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» кредиту в сумі 9706,22грн, та процентів за користування кредитом з 10.11.2020 року по 16.12.2020 року в сумі 3240грн. У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 сплати на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказаних сум.

За таких обставин суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та слід стягнути із відповідача заборгованість за основною сумою боргу в сумі 9706,22грн, заборгованість за процентами в сумі 3240грн, разом 12946,22грн, що передбачено у поданих ним розрахунках виходячи із законодавчих норм, у стягненні заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Також позивач просить присудити стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р. та Додаткову угоду №25770905648 від 01.09.2025р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025р. на суму 7000грн; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, часткове задоволення позову, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000грн., що є співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Сторона відповідача у відзиві зазначає про орієнтовний розмір судових витрат, які понесе відповідач по справі, що складають 12000грн., які просить стягнути із позивача на користь відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,4грн., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією №41644 від 24.03.2026р. Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1292,32грн (12946,22 х 100% : 26675,02= 48,54%; 2662,4грн. х 48,54% = 1292,32грн).

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; ЄДРПОУ-42986956), - суму коштів 12946,22грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок шість гривень двадцять дві коп.) за Кредитним договором №178886499 від 10.11.2020 року; 1292,32грн (одну тисячу двісті дев`яносто дві гривні тридцять дві коп.) сплаченого судового збору; 5000грн (п`ять тисяч гривень) - витрат на правову допомогу, - ВСЬОГО: 19238,54гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім гривень п`ятдесят чотири коп.).

У решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя