Рішення № 139233154, 20.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5691/26 2/335/3138/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючої судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 ТОВ «ФК «Позика» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 82960439 від 25.09.2021 у розмірі 9 450,75 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачкою укладено Договір про надання фінансового кредиту № 82960439, за яким Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3 900,00 грн., шляхом переказу на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/01, за умовами якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 9 450,75 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 900,00 грн.; заборгованість за відсотками 5 550,75 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн., а також стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалою судді від 02.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 02.07.2026, яке було відкладено на 17.08.2026 у зв`язку із першою неявкою відповідачки у судове засідання.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідачка не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 25.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 82960439, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 900,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3 900 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Пунктом 13.9. Договору, передбачено, що укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що: ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору (п.п. 13.9.1.); не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе (п.п. 13.9.2.); укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини (п.п. 13.9.3.); йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації (п.п. 13.9.4.); йому відомі права, передбачені Законом України «Про захист персональних даних», джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта (п.п. 13.9.5.); йому відомі права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та інших законів та підзаконних актів України (п.п. 13.9.6.); підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними (п.п. 13.9.7.).

Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст. 207 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідач ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи і підписанням його електронними цифровими підписами, що відповідає ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 207, 1055 ЦК України.

Правомірність укладеного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» шляхом перерахування коштів на банківську картку надав відповідачці кредитні кошти у загальному розмірі 3 900,00 грн., які остання повинна була повернути повністю зі сплатою процентів за користування коштами у визначеному договором розмірі.

Перерахування коштів відповідачці ОСОБА_1 підтверджується листом сервісу онлайн платежів «iPay.ua» Вих. № 3152_251023164003 від 23.10.2025, відповідно до якого 25.09.2021 відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 3 900,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Позика» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 82960439 від 25.09.2021 у розмірі 9 450,75 грн.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС», та стало новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором № 82960439 від 25.09.2021, який укладено з ОСОБА_1 .

Відповідачка порушила умови укладеного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів та сплати процентів за користування ними, запозичені кошти у визначений строк не повернув, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 450,75 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 900,00 грн.; заборгованість за відсотками 5 550,75 грн.

Вказаний розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданими позивачем належними та допустимими доказами: підписаним договором про надання фінансового кредиту № 82960439 від 25.09.2021 та додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 82960439 від 25.09.2021 (Графік погашення боргу); розрахунком заборгованості, який є повним, чітким, об`єктивним, узгоджується з умовами кредитного договору.

За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачка не сплатила своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 82960439 від 25.09.2021 у розмірі 9 450,75 грн., який відповідачкою не спростовуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, як про це у позові просить позивач.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі та факт надання правової допомоги підтверджено наступними документами: договором про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026; додатковою угодою № 82960439 до договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (боржник ОСОБА_1 ); актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, відповідно до якого адвокатом надані послуги на загальну суму 5 500,00 грн; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.

Аналізуючи подані представником позивача докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката за подання до суду позову ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд доходить до висновку, що з огляду на складність справи, ціну позову, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 3 000,00 грн. Оскільки, саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним по відношенню до складності даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 82960439 від 25.09.2021 у розмірі 9 450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 75 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч.5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко