Рішення № 139232694, 26.08.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/1822/26

Єдиний унікальний № 748/2188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенко Михайло Едуардович, діючи на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2189439 від 27.03.2025 року у загальному розмірі 29711,25 грн; судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем, ОСОБА_1 , був укладений договір про надання споживчого кредиту №2189439, та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9500 грн. Згідно договору про надання споживчого кредиту №2189439 від 27.03.2025 року відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

28.11.2025 року первісний кредитор, ТОВ «Слон Кредит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу №28112025 відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №2189439 від 27.03.2025 року.

Відповідачем кредитні зобов`язання за договором належним чином не виконані, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 29711,25 грн, що складається з наступного: 9500 грн - тіло кредиту; 15461,25 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 4750 грн - заборгованість за пенею.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовні заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги товариство підтримує в повному обсязі, та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримала, в електронному кабінеті 16.07.2026.

За змістом пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач, ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі суду строк, відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання призначене 26.08.2026 об 08.10 год, відповідач не з`явилась, причини неявки суду не повідомленні, повістка - повідомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, доставлені відповідачу до електронного кабінету 16.07.2026 об 3:44:34. (а.с.64,68)

Пунктом 2 частини 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Будучи належним чином повідомленою відповідачка в судове засідання не зявилася , клопотань про відкладення розгляду справи не подала, у звязку з чим суд вирішує справу за няавними матералами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.03.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2189439 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С290.

Згідно умов договору, заяви-анкети та заяви приєднання, ОСОБА_1 , надано кредит в сумі 9500 грн. Строк на який наданий кредит - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25.04.2025 включно. Знижена процентна ставка 1,5% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 25.04.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 26.04.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 13574,76% річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії, або 2782,62% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Дати надання кредиту: 27.03.2025 року або 28.03.2025 року. (а.с.19-27, 41)

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №2189439 від 27.03.2025 та підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С290, дата видачі кредиту - 27.03.2025, дата останнього платежу - 21.03.2026, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту всього 9500 грн., проценти за користування кредитом всього 29070 грн., реальна річна процентна ставка - 2782,62%, загальна вартість кредиту - 38570 грн.

Також матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит по продукту «Зручний», який підписаний ОСОБА_1 27.03.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н219. (а.с.43-44).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта, що видана ТОВ «Слон Кредит», підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі 27.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразового ідентифікатора) для укладання договору №2189439, унікальний ідентифікатор (код підпису) - С290, дата відправки ідентифікатора 2025-03-27 об 21:53:17, спосіб ідентифікації - bankid, номер картки НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 . (а.с.40)

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст.1 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Отже, кредитний договір №2189439 від 27.03.2025 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С290, який був направлений позичальнику, ОСОБА_1 , що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

Як встановлено, відповідач, ОСОБА_1 , та первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відповідач підписала договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2189439 від 27.03.2025 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором: С290.

Підписавши договір, відповідач надала свою згоду на його укладення, погодилась з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9500 грн, шляхом зарахування 2025-03-27 21:53:46 на карту ЕПЗ НОМЕР_3, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 09.12.2025 № 20251209-822. (а.с.38)

З наданої, на виконання ухвали суду від 15.07.2026, Акціонерним товариством «Універсал Банк» інформації від 22.07.2026 року №БТ/Е-32606 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . (а.с.70-71, 74)

З руху коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , вбачається зарахування 27.03.2025 року коштів у сумі 9500 грн. (а.с.72, 75)

Таким чином, ТОВ «Слон Кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу, ОСОБА_1 , на її картковий рахунок, який узгоджений сторонами договору.

Однак, ОСОБА_1 , не виконала свого обов`язку та не повернула наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Із розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Слон Кредит», вбачається, що починаючи із 27.03.2025 року по 25.04.2025 року (30 днів) ОСОБА_1 нараховані відсотки у розмірі 5557,50 грн, з розрахунку 15% від суми кредиту за перший день користування кредитом та 1,5% в день від суми кредиту за 29 днів користування кредитом. В подальшому з 26.04.2025 року по 28.11.2025 року (217 днів) ОСОБА_1 нараховані відсотки у розмірі 21018,75 грн, з розрахунку 0,75 % від суми кредиту в день.

25.04.2025 ОСОБА_1 внесла на рахунок ТОВ «Слон Кредит» 5557,50 грн, які зараховані на погашення заборгованості по відсотках. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 28.11.2025 року становить 29711,25 грн, з яких 9500 грн заборгованість за тілом кредиту, 15461,25 грн заборгованість за відсотками, 4750 грн нараховані 24.06.2025 штраф/пеня (за просрочку платежів). (а.с.15)

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.11.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №28112025, на підставі якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Слон Кредит», в тому числі і до відповідача. (а.с.28-36)

28 листопада 2025 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» підписали акт прийому-передачі Реєстру прав вимог до Договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 року. (а.с.10)

Із платіжної інструкції №13848 від 03 грудня 2025 року вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «Слон Кредит» здійснило оплату ціни придбання згідно з Договором факторингу №28112025 від 28 листопада 2025 р. (а.с.45)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2189439 на загальну суму 29711,25 грн, з яких 9500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 15461,25 грн сума заборгованості по відсотках, 4750 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). (а.с.13)

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2189439 від 27.03.2025 року, і вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів, оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена відповідачем.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору та порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим кредитним договором.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, допустила заборгованість, наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Проте, суд не може погодитися з розміром нарахованих процентів, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Відповідно до п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», набрав чинності 24 грудня 2023 року.

З огляду на вимоги положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1%.

Таким чином нарахування ТОВ «Слон Кредит» відсотків у розмірі 15% в день за перший день користування кредитом та у розмірі 1,5% за період з 28.03.2025 по 25.04.2025 є безпідставним і за цей період відсотки підлягають перерахунку з розрахунку 1%.

З огляду на викладене заборгованість по відсотках, з урахуванням сплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 5557,50 грн, становить: (9500 *1% * 30 к.д. (з 27.03.2025 по 25.04.2025) = 2850 грн + 15461,25 - (9500 * 0,75% *217 к.д. (з 26.04.2025 року по 28.11.2025) - 5557,50 грн = 12753,75 грн.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач допустила порушення умов договору №2189439 від 27.03.2025, не повернула отримані грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними як первісному кредиторові, так і позивачу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9500 грн., та заборгованості за процентами у розмірі 12753,75 грн, що у загальному розмірі становить 22253,75 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу нараховано пеню 24.06.2025 за невиконання зобов`язання за договором у сумі 4750 грн., тобто у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для його стягнення з відповідача, у зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Отже, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2189439 від 30.06.2026 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, тобто на 74,90%, то понесені судові витрати за подання позовної заяви, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1994,14 грн.

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суду подано: договір про надання правничої допомоги №42649746 від 01 червня 2026 року (а.с.16-18), додаткову угоду №2189439 від 03.07.2026 до договір про надання правничої допомоги №42649746 від 01.06.2026 (а.с.37), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.14); акт про надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 03 липня 2026 року (а.с.11), свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 (а.с.46).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17), від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20 (провадження №61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження №61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі №687/35/21 (провадження №61-19990ск21).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій судова практика є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3000 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2189439 від 27.03.2025 у розмірі 22253 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 75 коп, яка складається з 9500 грн - основний борг, 12753,75 грн - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1994,14 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Костюкова