Рішення № 139232448, 26.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4817/26

н\п 2/490/3767/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 4010,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 524,14 грн, 3% річних в розмірі 258,30 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачка є власницею нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення відключене від централізованої системи опалення та відповідачці проводилось нарахування тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. В опалювальні періоди 2022-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія за вказаною вище адресою з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень, у зв`язку з чим було зроблено розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування приміщення, та нараховано заборгованість у розмірі 4010,62 грн, яку відповідачка не сплатила. Також на суму основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивачем нараховано 524,14 грн інфляційних втрат за період з листопада 2023 року по березень 2026 року включно та 258,30 грн 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

27.05.2026 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді від 29.05.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 29.05.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 29.06.2026 року, як не вручене.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, неявка адресата за отриманням надісланих судом документів у поштовому відділенні є відмовою від їх отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Відповідачка, яка повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Суд зазначає, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц).

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться на 1-му поверсі в житловому будинку за Літ А-4 по АДРЕСА_2 , з індивідуальною адресою об`єкта, АДРЕСА_1 , загальною площею 12,8 кв.м. Відповідачка володіє нежитловим приміщенням відповідно до договору купівлі продажу від 13.10.2021 року, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 466473953 від 03.03.2026 року та продовжує бути власником нежитлового приміщення.

ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 № 2633-ІУ відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п.1 ч.2 ст.7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Статтею 24 цього Закону встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Таким чином, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, визначено як обов`язок, а не як право споживача.

Абз.1 п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (абз.2. п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

01.11.2021, ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на офіційному веб-сайті (http://ntec.mk.ua.) опублікувало Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019р. №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022), що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.

ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснило постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , в опалювальних сезонах 2022-2025, що підтверджується копіями нарядів на підключення системи опалювання.

З інформаційної довідки №338410558 від 07.07.2023 вбачається, що нежитловому приміщенні першого поверху, присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в централізованій системі житлового будинку АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується також копією рішення Миколаївської міської ради № 776 від 2008-03-25 «Про зміну та надання адрес...», відповідно п. 34. нежитловому приміщенню по АДРЕСА_2 ( Літ. А-4 прим. № 140-1 заг. Площ. 12,8 м.кв.), яка належить гр. ОСОБА_2 (попередній власник нежитлового приміщення, що підтверджується інформаційною довідкою № 466473953), надано нову адресу: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що власник нежитлового приміщення не звертався до ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», щодо укладення договору, згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189, з 01.11.2022 року між ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №6200 від 01.11.2022 року, який є публічним договором приєднання.

Відомості про те, що відповідачка зверталась до позивача з приводу розірвання договору, змін його умов, незгоди щодо способу нарахування оплати, незгоди з тарифами чи зі скаргами з приводу ненадання послуг чи надання неналежної якості, відсутні.

Факт належного виконання ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» зобов`язання щодо постачання теплової енергії відповідачу у період 2022-2025 року, року підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону від 15.11.2025 року, 25.11.2023 року, 07.11.2024 року та 13.11.2025 року, з яких вбачається, що вказані наряди підписані споживачем, а саме балансоутримувачем будинку ТОВ ЖЕК «Забота». Де зокрема зазначено, в графі «перелік інших споживачів» - 6200.1 ФО ОСОБА_1

28.04.2025 року за вих.№173-Ю на адресу Відповідача була направлена претензія про суму заборгованості у розмірі 2829,45 грн, що підтверджується списком Укрпошти №1.

09.03.2026 року за вих. №96-Ю, була направлена повторна претензія на суму заборгованості 4010,62 грн. Разом з претензією було направлено рахунки №6200 та акти наданих послуг №6200 за період з серпня 2023 по лютий 2026 року включно, що підтверджується списком №10.03.2026 В3Е та фіскальним чеком.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно він зобов`язаний здійснювати витрати на управління, утримання та збереження такого майна.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу несплати Відповідачем, як власником нежитлового приміщення, яке використовується ним за комерційним призначенням, а саме для здійснення господарської діяльності, тому, теплова енергія постачається до приміщення не для задоволення власних побутових потреб Відповідача, а для здійснення ними господарської діяльності, та обраховується за тарифом, встановленим для «інших споживачів».

Як зазначено у позовній заяві нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відключено від централізованої системи опалення, тому нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби опалення та абонентське обслуговування.

Згідно Правил 830 розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі змін до методи, які набрали законної чинності 28.01.2022 року.

Згідно з п. 3 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до п.10 Методики у разі, якщо відомості про опалювальну площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окреме приміщення за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на таке приміщення.

До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення. Зокрема, внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного(технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Згідно до п.2 Розділу ІІ Методики загальних обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загально будинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного об`єму теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від сплати від загальнобудинкових потреб на опалення (місця загального користування та допоміжних приміщень).

Відповідно до Закону 2189, Правил 830 та Методики, відповідач є споживачем теплової енергії.

Згідно Правил 830 розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі змін до Методики, які набрали чинності 28.01.2022 року.

Згідно до П.14 Правил, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

З метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2023,2023-2024,2024-2025,2025-2026 після середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету ММР № 626 від 17.11.2022, №1189 від 26.11.2023, № 1870 від 29.10.2024, №1608 від 06.11.2025, було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 та підписано наряд балансоутримувачем ЖЕК «Забота» на житловий будинок АДРЕСА_2 , що свідчить підключення будинку, в тому числі нежитлових приміщень з присвоєною адресою, АДРЕСА_1 . (копія наряду від 15.11.2022, від 25.11.2023, від 07.11.2024 та від 13.11.2025) На зворотному або на лицьовому боці наряду зазначено нежитлові приміщення, які знаходяться в єдиній системі будинку.

Відповідно до рішень ММР №176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024, № 339 від 24.03.2025 опалювальні періоди закінчено.

З початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення виконавчого комітету ММР №566 від 25.10.2022 року «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ». Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024; № 1792 від 23.10.2024; № 1556 від 22.10.2025 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обгрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Відповідно до п.33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Враховуючи той факт, що нежитлове приміщення Відповідачки відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загально будинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до копій актів з 31.08.2023 року по 28.02.2026 року, надання послуг за рахунком № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у вказаний період ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» були надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до копії відомостей про споживання теплової енергії абонентам по АДРЕСА_2 , позивачем було здійснено постачання теплової енергії до за вищезазначеною адресою у період з 30.02.2022 року по 24.02.2026 року, що підтверджується копіями відповідних відомостей.

А отже, в опалювальний період 2022-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1 . За період з листопада 2022 року по лютий 2026 року, включно, Відповідачу нараховано за теплову енергію загально будинкових потреб та абонплату на загальну суму 4010,62 грн.

Нарахування відповідачу проводилося з серпня 2023 року, але з донарахуванням по Гкал. за період з 01.11.2022-31.03.2023 року та донарахуванням абонплати за період з 01.11.2022-31.07.2023 року, як вбачається з копії розрахунку суми боргу, а всі інші перерахунки виконувалися у зв`язку з перерозподілом площ у будинку.

Відповідно до п.п. 8,9 Розділу IV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25%.

В даному випадку будинок є 4-поверховий, що підтверджується довідкою щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача.

Відтак, розрахунки позивача базуються положеннях Методики, що 25% спожитої будинком (який є 4-поверховим) теплової енергії витрачені на загальнобудинкові потреби опалення будинку (зокрема на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, що є спільною власністю всіх співвласників будинку), і участь на оплату цієї спожитої теплової енергії несуть всі власники житлових та нежитлових приміщень будинку пропорційно до площі належних їм приміщень, незалежно від того, чи такі приміщення відключені від централізованого опалення.

Відповідач не дотримався умов Договору та не виконував зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг теплопостачання, що призвело до утворення основної заборгованості перед позивачем у розмірі 4010,62 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу на суму основного боргу інфляційних втрат за період з листопада 2023 року по березень 2026 року 524,14 грн., та 3% річних у розмірі 258,30 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону, споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово- комунальних послуг.

Відповідно доп. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положеннями ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

Згідно з ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими акти, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідачем не надано власного розрахунку нарахувань за послугу з постачання теплової енергії та не спростовано правильність таких нарахувань, здійснених позивачем. Матеріали справи також не містять актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, які б підтверджували твердження відповідача про здійснення розрахунків за ненадані послуги.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.

Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (абз.2. п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Щодо нарахування інфляції та 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Позивач, враховуючи статус нерухомого майна відповідача «нежитлове приміщення», нараховував відповідачу за надання послуг з теплопостачання тариф для категорії «інші споживачі», оскільки вказані тарифи застосовуються до осіб : які постійно проживають у приміщенні, яке не призначене для проживання, які використовують квартиру, інше приміщення не для постійного проживання, а у інший спосіб (офісні приміщення, нотаріальна діяльність, тощо).

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ,станом на 01.05.2026 року, за період з листопада 2022 року по лютий 2026 року становить 4010,62 грн., компенсація за інфляційні втрати у період з листопада 2023 року по березень 2026 року становить 524,14 грн., та 3% річних 258, 30 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми нарахованих інфляційних витрат у сумі 524,14 грн., та 3% річних - 258,30 грн.

Отже, оскільки відповідач споживав теплову енергію і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 3 328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №599979028 від 25.05.2026 року.

Відповідно до змісту ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, та враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3028,00 грн., тому сума сплаченого судового збору в зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 18, 23, 76, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ: 30083966, юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, буд. 18) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу за надані послуги, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по лютий 2026 року у сумі 4010 (чотири тисячі десять) гривень, 62 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за період листопада 2023 року по березень 2026 року, у розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) гривні 44 копійок, яка складається з інфляційних втрат у розмірі 524,14 грн. та 3% річних в розмірі 258,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на р/р НОМЕР_3 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966, судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін