Ухвала суду № 139231565, 21.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11441/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, ОСОБА_2 , на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

встановив:

скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, ОСОБА_2 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не знятті арешту з майна й коштів боржника накладеному в межах виконавчих проваджень № 23592368 та № 45028999.

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні відділу ДВС у місті Ужгород перебувало ВП № 23592368 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2п-6037 від 25.11.2010, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 36 630,71 грн.

11.01.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою накладено арешт на майно боржника, з метою забезпечення виконання рішення суду. 23.02.2011 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, з метою забезпечення виконання рішення суду. 25.06.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, на виконанні також перебувало ВП № 45028999 по примусовому виконанню повторно виданого того самого виконавчого листа від 24.10.2013 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2014).

14.11.2014 винесено постанову про повторний арешт майна боржника за тим самим виконавчим листом. 20.11.2014 винесено постанову про накладення повторного арешту на грошові кошти боржника. 26.12.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий лист на примусове виконання не пред`являвся.

Скаржник повідомляє, що строк зберігання означених виконавчих проваджень завершено та вони знищені. Також вказує, що строк пред`явлення виконавчого листа № 2-6037/10 сплив 27.12.2015.

На думку скаржника, державні виконавці зобов`язані були під час винесення постанов про завершення виконавчих проваджень зняти всі накладені в їх межах обтяження на підставі ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (що діяв на момент завершення виконавчих проваджень). Проте, такі дії виконані не були, що створило необґрунтоване обмеження прав скаржника.

28.07.2026 представник скаржника звернулась до Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту, в які просила скасувати арешти накладені на майно та кошти ОСОБА_1 по завершених виконавчих провадженнях №23592368 та №45028999.

Листом від 30.08.2026 № 62915 представника скаржника повідомлено про відмову у задоволенні заяви, у зв`язку зі зміною підстав для зняття арешту, передбачених ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скаржник вважає, що накладений та не знятий після завершення виконавчих проваджень арешт на її майно і кошти, який продовжує діяти протягом 12 років після завершення останнього виконавчого провадження та спливу всіх строків на пред`явлення виконавчого документу на виконання є непропорційним втручанням у її право власності та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просить:

1. Визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не скасування накладених арештів на майно і грошові кошти ОСОБА_1 , накладених в межах виконавчих проваджень № 23592368 та №45028999;

2. Зобов`язати державних виконавців Відділу Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів майна ОСОБА_1 , накладених:

- постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2011 у ВП № 23592368, якою накладено арешт на майно боржника ;

- постановою про накладення арешту на грошові кошти боржника від 23.02.2011 у ВП № 23592368;

- постановою про арешт майна боржника від 14.11.2014 у ВП №45028999;

- постановою про арешт коштів боржника від 20.11.2014 у ВП №45028999.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. При цьому від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Тричинець Н. П. надійшло клопотання, згідно з яким остання просить розглянути справу без участі представника скаржника за наявними матеріалами справи. Подану скаргу підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представники відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв по суті скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши скаргу на бездіяльність органу ДВС, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.01.2011 старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Юрченко В. В. на підставі виконавчого листа від 25.11.2010 № 2п-6037, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 23592368 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу 36 630,71 грн. Означеною постановою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах суми звернення стягнення 36 630,71 грн.

23.02.2011 старшим державним виконавцем Юрченко В. В. міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 25.11.2010 № 2п-6037, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.06.2012 старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Наговським М. М. при примусовому виконанні виконавчого листа від 25.11.2010 № 2п-6037, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

13.10.2014 державним виконавцем Ярешко Д. В. міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа від 23.01.2014 № 2-6037/10, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45028999 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 36 149,22 грн, 361,49 грн державного мита та 120 грн витрат на ІТЗ.

14.11.2014 державним виконавцем Ярешко Д. В. міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 23.01.2014 № 2-6037/10, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми боргу.

20.11.2014 державним виконавцем Ярешко Д. В. міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 23.01.2014 № 2-6037/10, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми 36 630,71 грн.

26.12.2014 державним виконавцем Ярешко Д. В. міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 23.01.2014 № 2-6037/10, виданого Ужгородським міськрайонним судом, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта індексний номер документа: 484555336 від 04.07.2026 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявне обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10702492, зареєстровано: 11.02.2011 12:31:22 за № 10702492 реєстратором: Закарпатська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 19-23592368, 11.02.2011, МВ ДВС Ужгородського МРУЮ, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

20.07.2026 адвокатом Тричинець Н. П., в інтересах ОСОБА_1 , подано адвокатський запит до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно з яким адвокат просить надати інформацію про підстави накладеної заборони та стан виконавчого провадження, в якому така була накладена.

Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом вих. № 61529 від 22.07.2026 на запит адвоката Тричинець Н. П. повідомив, що на виконанні перебувало ВП № 23592368 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2п-6037 від 25.11.2010, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 36630,71 грн. 11.01.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою передбачено накладення арешту на майно боржника, з метою забезпечення виконання рішення суду. 25.06.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

На виконанні перебувало ВП № 45028999 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2п-6037 виданого 25.11.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 36630,71 грн. 13.10.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 26.12.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Повторно виконавчий лист № 2п-6037 виданий 25.11.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на виконання не пред`являвся.

Враховуючи, що перелічені вище виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа № 2п-6037 виданого 25.11.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, були завершені у 2012 та 2014 роках, строк зберігання їх завершено та вони знищені у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби»

28.07.2026 адвокат Тричинець Н. П., в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про скасування арешту на майно, в якій просила скасувати арешти накладені на майно та кошти ОСОБА_1 по завершених виконавчих провадженнях.

Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом вих. № 62915 від 30.07.2026 на заяву адвоката Тричинець Н. П. повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна та коштів боржника у зв`язку з тим, що сума боргу, виконавчого збору та витрат несплачена, що передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом також встановлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, а також інформація про скаржника відсутня в Єдиному реєстрі боржників.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому Законом.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2, 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999: 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець повертаючи виконавчі листи стягувачу в зв`язку з перешкоджанням провадженню виконавчих дій, без зняття арешту з майна боржника та зняття інших заборон, діяв правомірно.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оскільки ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, та власником майна і коштів, на які державним виконавцем накладено арешти та заборону відчуження, то питання про відновлення її прав як власника майна має бути вирішено у порядку визначеному розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна та коштів боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна та коштів боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такі арешти лише безпідставно впливають на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна та коштів, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14- ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд констатує, що на теперішній час в межах виконавчого провадження № 23592368 25.06.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» та в межах виконавчого провадження № 45028999 26.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Після цього виконавчий лист № 2п-6037 виданий 25.11.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області до виконання не пред`являвся. Виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт майна та арешт коштів боржника, знищено у зв`язку зі спливом трирічного терміну зберігання.

Разом з цим, судом встановлено, що стосовно скаржника ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких вона є боржником, а арешти тривають більше 10 років.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження та спливу строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи встановлені обставини у справі та керуючись наведеними нормами процесуального права з урахуванням правових позицій Верховного Суду, а також беручи до уваги те, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець позбавлений можливості самостійно зняти арешт з майна, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення скарги боржника та зобов`язання державного виконавця скасувати арешти нерухомого майна та коштів, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).

Керуючись ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд

постановив:

скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, ОСОБА_2 , на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2011 (з накладенням арешту на майно боржника) у виконавчому провадженні № 23592368, реєстраційний номер обтяження: 10702492.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про арешт коштів боржника від 23.02.2011 у виконавчому провадженні № 23592368.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 14.11.2014 у виконавчому провадженні № 45028999.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт коштів боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про арешт коштів боржника від 20.11.2014 у виконавчому провадженні № 45028999.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка