Рішення № 139231389, 26.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3667/25

№ провадження 2/646/292/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Куп`янської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми неотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсаційних втрат та моральної шкоди

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Карпухіна Д.Ю., представника відповідача - адвоката Миронової С.В.,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій сторін.

19.04.2025 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.06.2022 її було звільнено з посади вчителя української мови та літератури Куп`янської гімназії № 4 Куп`янської міської ради на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. На момент звільнення та по теперішній час копію наказу про звільнення їй не видано.

Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, посилаючись на те, що у період з 28.02.2022 по 08.09.2022 місто Куп`янськ Харківської області перебувало в окупації, мер міста та начальник відділу освіти перейшли на сторону країни-агресора, що свідчить про те, що звільнення здійснено окупаційною владою. Крім того, 19.06.2022 - вихідний день, неділя, що свідчить про відсутність її згоди на звільнення та виключає можливість трактування її дії як конклюдентну дію на користь припинення трудового договору.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2026 позивач вказує, що період вимушеного прогулу становить з 19.06.2022 по 27.01.2026, тобто 942 робочий день. Заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2022 року склала 18 440,50 грн, за червень 2022 року - 40 869,21 грн, отже середньоденна заробітна плата складає 988,49 грн

Враховуючи вищевикладене, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 931 157, 58 грн ( 942 робочий день х 988,49 грн середньоденної заробітної плати).

Станом на 25.01.2026 ОСОБА_1 з урахуванням заяв про зміну предмету та підстав позову, збільшення позовних вимог сукупний розмір позовних вимог просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Куп`янського ліцею №5 Куп`янської міської ради Харківської області № 62-к від 17.06.2022 про її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП; поновити її на посаді вчителя української мови та літератури в Куп`янському ліцеї №5 Куп`янської міської ради Харківської області; стягнути з відділу освіти на її користь 931 157, 58 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 12 000,00 грн допомоги по тимчасовій непрацездатності; 18 440,91 грн матеріальної допомоги на оздоровлення; нарахованих на ці сума за період з 19.06.2022 по 23.01.2026 сум відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 344 396, 81 грн інфляційних втрат; 78 242, 98 грн 3% річних, а також 20 000,00 грн моральної шкоди,

Станом на 24.08.2026 загальна сума позовних вимог ОСОБА_1 визначена у розмірі 4 258 200, 27 грн, яка складається : 1 848 764, 96 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2022 по 24.08.2026 (1 091 робочий день); нараховані за період з 19.06.2022 по 24.08.2026 відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 935 767, 00 грн інфляційних втрат та 222 352, 71 грн 3% річних; додаткові педагогічні виплати за 4 роки, які складаються із 148 274, 30 грн щорічної винагороди та 148 274, 30 грн матеріальної допомоги на оздоровлення; 20 000,00 грн моральної шкоди; 934 767,00 грн компенсація страти доходів, обрахована відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159.

Крім того, при зверненні до суду з цим позовом позивач ОСОБА_1 просить суд поновити їй строк звернення до суду з цим позовом, оскільки їй не було видано копію наказу про звільнення та відповідачем не проведено розрахунок, як зі звільненим працівником.

Відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Щодо визнання поважними причини пропущення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу з 19.06.2022 по теперішній час, зазначає, що позивача було звільнено з посади вчителя української мови та літератури з 19 червня 2022 р. згідно зі ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Директором Куп`янського ліцею № 5 був винесений наказ № 62-К від 17.06.2022 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з 19 червня 2022р. з посади вчителя української мови та літератури за п. 1 ст. 36 КЗпП України, угода сторін з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку згідно чинного законодавства. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивачу під час звільнення була видана трудова книжка, про що вона підтверджує в позовній заяві. Отже позивач мав право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, а в разі не отримання наказу про звільнення - в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. До позовної заяви позивачем додана заява від 25.07.2024 з проханням видати, зокрема копію наказу про звільнення, але в матеріалах справи відсутні докази направлення або отримання цієї заяви відповідачем. Відповідач вказану заяву не отримував, тому не мав можливості надати відповідь. Натомість позивачем додана до позову на обґрунтування своєчасності звернення до суду Відповідь відповідача № 218 від 29.05.2023 на запит адвоката № 258 від 26.05.2023 щодо розрахунків з позивачкою. Запит адвоката не містив прохання надати копію наказу про звільнення. Вважає, що позивач мала право звернутися до суду за захистом своїх прав щодо звільнення на протязі 4 місяців, а саме до 19 жовтня 2022 р., натомість звернулась до суду лише 23 квітня 2025 р. У зв`язку з цим, вважає, що з позовною вимогою щодо поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу позивач звернулась з порушенням строків звернення до суду без поважних причин. Крім того, вказує, що позивач вже зверталась до суду за захистом своїх прав з позовом до відповідача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому ставила питання лише щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за червень 2022р. та компенсацію за невикористану відпустку (рішення Червонозаводського районного суд м.Харкова від 17.03.2025, справа № 646/8622/24). Виплата лікарняних не входить до складу заробітної плати, а тому позивач мав права звернутися до суду з позовом про стягнення лікарняних (допомоги по тимчасовій непрацездатності) на протязі трьох років, коли працівник дізнався або мав дізнатися про порушення свого права. Це загальний строк позовної давності, що застосовується до трудових спорів ( ст. 257 ЦК України). Оскільки позивач просить стягнути неоплачений, на її думку, лікарняний за період з 25.01.2022 по 07.02.2022, отже строк звернення до суду до 07.02.2025, а звернулась до суду з цією позовною вимогою позивач лише 23.04.2025, отже зі спливом строку звернення до суду також.

Щодо позовних вимог поновлення на посаді вчителя української мови та літератури та стягнення середнього заробітку, вказує, що позивач була ознайомлена з наказом про звільнення 17.06.2022, про що свідчить її підпис в наказі. В позовній заяві не міститься, в чому саме полягає незаконність звільнення позивача з посади та що саме порушив відповідач під час звільнення, за умови, що позивач звільнялась з Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради, а не з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області. В трудових відносинах з відповідачем позивач не перебувала. Доданий до позову розрахунок суми заборгованості за вимушений прогул в розмірі 626 990, 91 грн унеможливлює перевірити його правильність нарахування та підстави.

Щодо стягнення 12000 грн за неоплачений лікарняний лист з 25.01.2022 по 07.02.2022.

Застрахована особа звертається до лікаря, щоб встановити факт тимчасової непрацездатності. Лікар за результатами огляду створює в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я медичний висновок про тимчасову втрату працездатності застрахованої особи, на підставі якого в Електронному реєстрі листків непрацездатності формується листок непрацездатності (ЛН) у разі наявності інформації про застраховану особу в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Роботодавець в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України отримує ЛН в день його створення. На цьому етапі ЛН виконує лише інформаційну функцію. Лікарняний набуває статусу "Готовий до сплати" через 7 днів після дати його закриття (для лікарняних по вагітності та пологах - через сім днів після дати відкриття). Роботодавець може працювати з ЛН. Кадрова служба або уповноважена особа роботодавця визначає кількість днів непрацездатності, які підлягають оплаті. Роботодавець розглядає документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності не пізніше 10 робочих днів з дня набуття статусу «готовий до сплати» (для допомоги по вагітності та пологах - не пізніше 3 днів) та приймає рішення про призначення виплати, на підставі якого бухгалтерія підприємства нараховує допомогу. Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за загальним захворюванням здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Якщо період непрацездатності триває понад 5 днів - з 6-го дня страхову виплату фінансує Пенсійний фонд України. Так, в кабінеті страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України вбачаються наступні листки непрацездатності позивача:

1) ЛН № 2815819-2005297802-1, дата відкриття - 25.01.2022, дата закриття - 27.01.2022.; 2) ЛН № 2815819-2005461309-1, дата відкриття - 28.01.2022, дата закриття - 31.01.2022; 3) ЛН № 2815819-2005738836-1, дата відкриття - 01.02.2022, дата закриття - 03.02.2022.

Згідно Розрахунково-платіжної відомості за лютий 2022р. відповідач сплатив позивачу лікарняні в розмірі 2 953, 15 грн Отже, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати витрат по лікарняним відсутня. Виплачена в повному обсязі.

Щодо стягнення середнього заробітку - 18 440, 91 грн на оздоровлення та 20 000 грн за відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням за час вимушеного простою.

Згідно ст. 57 ч.1 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Позивач перебував в трудових відносинах з Куп`янським ліцеєм № 5, а відділ освіти (відповідач) лише здійснює нарахування й виплату заробітної плати на підставі документів наданих роботодавцем, з заявою про надання допомоги на оздоровлення позивач не звертався. Наказу від Куп`янського ліцею № 5 до відповідача про видачу позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення не надходило. Матеріальна грошова допомога на оздоровлення є соціальною грошовою виплатою працівникам, які йдуть у щорічну відпустку. Єдиного нормативного акту, який би регулював порядок його нарахування немає, тому у Відділу освіти не має правових підстав для нарахування позивачу допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за відсутності для цього документально підтверджених підстав. В позові відсутній розрахунок середнього заробітку в розмірі 18 440, 91 грн, що унеможливлює його перевірити на правильність розрахунку та підстави. Моральна шкода позивачем не обґрунтована та не доведена належними доказами по справі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25.04.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

13.05.2025 до суду надійшло клопотання начальника відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області про відкладення розгляду справи та надання часу для подачі відзиву, оскільки про наявність справи у провадженні суду відділ освіти дізнався лише 06.05.2025 через систему «Електронний суд».

28.05.2025 до суду надійшло клопотання адвоката Габор В.В. про вступ у справу як представника позивача на підставі доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 22.05.2025.

05.06.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.06.2025 задоволено клопотання представника позивача на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

18.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Миронової С.В. про відкладення розгляду справи та відсутність можливості підготувати відзив у зв`язку з проведеним оперативним втручанням.

03.07.2025 до суду надійшов відзив Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області.

03.07.2025 представником позивача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення реалізації позивачкою права на подачу відповіді на відзив.

14.07.2025 представником позивача до суду подано клопотання про повернення відзиву, оскільки його подано поза межами процесуальних строків, визначених судом, та з порушенням вимоги цивільно-процесуального законодавства. 13 травня 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - Жадановського С.М. про відкладення розгляду справи. За змістом вказаного клопотання представник зазначив, що ухвалу суду про відкриття провадження відповідач отримав 06 травня 2025 року, а тому потребує часу для викладення своїх заперечень проти позову. З урахуванням наведеного, враховуючи визначений суддею 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, з огляду на фактичну дату отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження (06 травня 2025 року), кінцевий строк для подачі відзиву сплив 21 травня 2025 року. В той же час, фактично відзив на позов подано представником відповідача - адвокатом Мироновою С.В. лише 03 липня 2025 року, тобто з пропуском процесуального строку, визначеного ухвалою судді (через 1 місяць 13 днів з кінцевого процесуального строку для подачі відзиву). При цьому, зазначає, що протягом визначеного процесуального строку жоден представник відповідача не звертався з будь-якими клопотаннями щодо продовження строку подачі відзиву, не надав докази, які б свідчили про поважність надмірного пропуску вказаного строку. Так само, при зверненні з відзивом представником відповідача - адвокатом Мироновою С.В. не подано клопотання про поновлення строку для подачі відзиву з наведенням обґрунтованих та поважних причин, які б виправдовували неможливість вчасного звернення з відзивом.

17.07.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність уточнення позовних вимог та отримання додаткових доказів, які матимуть значення для справи.

09.10.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці.

03.11.2025 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

03.11.2025 представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з заявою про збільшення позовних вимог.

01.12.2025 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в розгляді іншої справи.

04.12.2025 представником відповідача подано письмові пояснення на заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовити та застосувати позовну давність. Також вказує, що з заявою позивача про збільшення позовних вимог та її доводами відповідач не згоден з викладеними доводами, з огляду на таке. Позивач була ознайомлена з наказом про звільнення, що підтверджується її особистим підписом на наказі № 62-К від 17.06.2022. Вважає, що позивач пропустила строки звернення до суду відповідно до частини першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX). Звільнення позивача законним та таким, що ґрунтується на волі обох сторін, що підтверджується заявою позивача про звільнення та видання Наказу про звільнення на підставі отриманої заяви позивача. Отже у роботодавця була законна підстава для звільнення позивача. Позивачем не доведений факт незаконного звільнення. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив працівника. До позовної заяви позивачем додана заява від 25.07.2024 з проханням видати, зокрема копію наказу про звільнення, але в матеріалах справи відсутні докази направлення або отримання цієї заяви відповідачем. Відповідач вказану заяву не отримував, тому не мав можливості надати відповідь. Натомість позивачем доданий до позову на обґрунтування своєчасності звернення до суду відповідь відповідача № 218 від 29.05.2023 на запит адвоката № 258 від 26.05.2023 щодо розрахунків з позивачкою. При цьому, запит адвоката не містив прохання надати копію наказу про звільнення.

25.01.2026 представником позивача до суду подано заяву про зміну предмету позову та доповнення первісних позовних вимог новими.

26.01.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поданням позивачем заяви про зміну предмету позову та необхідністю часу для ознайомлення з нею та надання відзиву на подану заяву.

13.02.2026 представником відповідача подано заяву про залишення заяви про зміну предмету позову від 25.01.2026 без розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 43, ч.5 ст. 49 ЦПК України: до позовної заяви, викладеної в редакції заяви про зміну предмету позову, поданої через систему «Електронний суд», в порушення вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України не долучено доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, зокрема Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області, який згідно із зміною позовних вимог, виступає відповідачем у справі. Крім того, зазначає, що позивач відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України мала права звернутися із такою заявою не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Ухвалою суду від 25.04.2025 перше судове засідання призначалося на 14.05.2025 та було відкладене за клопотанням представника відповідача, у подальшому позивач також неодноразово просила суд відкласти розгляд справи та подала до суду заяву про збільшення позовних вимог.

16.02.2026 представником позивача Габор В.В. до суду подано клопотання про відкладення судового розгляду справи на іншу дату у зв`язку з необхідністю ознайомлення з заявою представника відповідача від 13.02.2026 та підготовки відповіді на неї.

11.03.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Миронової С.В. про відкладення розгляду справи на інший день у зв`язку з неможливістю прибуття до суду за сімейними обставинами.

07.04.2026 представником позивача Габор В.В. до суду подано клопотання про відкладення судового розгляду справи на іншу дату у зв`язку з зайнятістю в розгляді іншої справи.

27.04.2026 до суду надійшло повідомлення від адвоката Габор В.В. про припинення виконання доручення щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 та повідомлено, що Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги буде здійснено заміну адвоката.

08.05.2026 до суду надійшло повідомлення від адвоката Карпухіна Д.Ю. про представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі доручення центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 5-20-2026-000582 від 05.05.2026 та клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

27.05.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карпухіна Д.Ю. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у слідчих діях у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні № 42025102030000059 від 06.06.2025 на виконання доручення від 21 травня 2026 року № 5-20 2026-004277.

19.06.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування у Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області та Куп`янського ліцею № 5 штатного розпису ліцею станом на квітень-червень 2022 року, тарифікаційного списку педагогічних працівників на 2021-2022 навчальний рік, тарифікаційний список педагогічних працівників на день її звільнення, документи щодо встановлення посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за престижність праці та інших доплат; повний розрахунок компенсації за невикористану відпустку у сумі 29 972, 50 грн із зазначенням кількості днів відпустки, середньої заробітної плати, застосованих коефіцієнтів, бухгалтерських розрахунків; накази про надання відпусток та довідки про використані й невикористані дні щорічної відпустки; розрахунок середньої заробітної плати, на підставі якого визначено компенсацію за невикористану відпустку; усі бухгалтерські документи, на підставі яких було сформовану довідку про нарахування 40 869, 21 грн за червень 2022 року; письмове пояснення посадових осіб щодо причин розбіжностей між довідкою про нараховану заробітну плату та сумами, зазначеними у листі Відділу освіти № 01-32/286 від 04.06.2026.

Того ж дня, до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування у Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області та Куп`янського ліцею № 5 особового рахунку працівника ОСОБА_1 за 2022 рік, розрахунково-платіжних відомостей за квітень, травень та червень 2022 року; табелів обліку використання робочого часу за зазначений період; накази про зарахування та виплату заробітної плати; бухгалтерські довідки щодо розрахунку заборгованості із заробітної плати; документи, на підставі яких визначено суму заборгованості за червень 2022 року в розмірі 8 771, 85 грн; відомості щодо нарахування індексації заробітної плати; розрахунок компенсації втрати частини доходів із зазначенням усіх показників, використаних при обчислення; документи щодо виплати заборгованості 31.05.2023 та 14.05.2025.

Крім цього позивачкою заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, поставивши на вирішення експертів питання:

1. Який фактичний розмір нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за квітень, травень та червень 2022 року?

2. Який розмір заборгованості із заробітної плати існував перед позивачем станом на дату звільнення?

3. Чи відповідають первинним бухгалтерським документам відомості про заборгованість за червень 2022 року в сумі 8 771,85 грн?

4. Чи відповідає довідка про нарахування заробітної плати, в якій зазначена сума 40 869,21 грн за червень 2022 року, даним бухгалтерського обліку?

5. Чи правильно проведено відповідачем розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати?

6. Який фактичний розмір компенсації втрати частини доходів підлягає виплаті позивачу відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»?

7. Який розмір індексації заробітної плати підлягав нарахуванню та виплаті позивачу?

У судовому засіданні 24.08.2026 позивач ОСОБА_1 клопотання про призначення експертизи не підтримала.

22.06.2026 позивачкою до суду подано уточнений розрахунок складових ціни позову.

22.07.2026 ОСОБА_1 до суду подано уточнений розрахунок позовних вимог станом на 05.08.2026 на загальну суму 4 233 318, 28 грн, у якому просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2022 по 05.08.2026 в розмірі 1 826 735,68 грн, інфляційні втрати - 935 767,00 грн, три відсотки річних - 219 500,00 грн, компенсація втрати частини доходів - 934 767, 00 грн, щорічну грошову винагороду (2022-2026) - 148 274,3 грн, допомогу на оздоровлення - 148 274,3 грн, моральну шкоду - 20 000,00 грн

04.08.2026 представником відповідача подані заперечення на уточнений розрахунок позовних вимог від 22.07.2026, вважаючи, що його подано з пропуском строку, визначеного ч. 3 ст. 49 ЦПК України; зі спливом строку позовної давності.

05.08.2026 представником позивачки - адвокатом Карпухіним Д.Ю. подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із запереченнями відділу освіти від 04.08.2026.

21.08.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення поданих відповідачем документів та доказів без розгляду, яке вмотивоване тим, що відділ освіти систематично та істотно порушив норми цивільного процесуального законодавства в частині несвоєчасного направлення копій заяв по суті, які подавалися суду, на її поштову адресу, чим позбавив її можливості своєчасно ознайомлюватися з позицією відповідача.

24.08.2026 безпосередньо у судовому засіданні позивач надала до суду оновлений розрахунок станом на 24.08.2026.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Виклад позицій сторін, висловлений під час судового розгляду.

Позивач та її представник підтримали збільшені позовні вимоги в редакції від 22.06.2026 та просили їх задовольнити з урахуванням остаточного розрахунку станом 24.08.2026.

Представник відповідача у задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві та додаткових поясненнях на збільшені позовні вимоги. Крім того, просила застосувати строк позовної давності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що 01.09.2017 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду вчителя української мови та літератури Куп`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 імені Героя Радянського Союзу М.Ф. Хімушина Куп`янської міської ради Харківської області.

30.07.2021 Куп`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 імені Героя Радянського Союзу М.Ф. Хімушина Куп`янської міської ради Харківської області перейменована в Куп`янську гімназію № 4 Куп`янської міської ради Харківської області.

26.08.2021 Куп`янська гімназія № 4 Куп`янської міської ради Харківської області перейменована на Куп`янський ліцей № 5 Куп`янської міської ради Харківської області.

17.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до директора Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради Харківської області з заявою про звільнення її з посади вчителя української мови та літератури 19.06.2022 згідно ст. 36 КЗпП (за угодою сторін).

19.06.2022 ОСОБА_1 звільнена з роботи з посади вчителя української мови та літератури за п.1 ст. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін (наказ № 62-К по ліцею № 5 від 17.06.2022).

Згідно з копією наказу Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради Харківської області за № 62-к від 17.06.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з роботи 19.06.2022 з посади вчителя української мови та літератури Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради за п. 1 ст. 36 КЗпП України, угода сторін, з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку згідно чинного законодавства. Підстава - заява ОСОБА_1 від 17.06.2022. Наказ містить печатку навчального закладу та підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з його змістом.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2025, що набрало законної сили 17.04.2025, у справі № 646/8622/24, провадження № 2/646/1065/2025 з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 стягнуто невиплачену заробітну плату за червень 2022 року та компенсацію за невикористані відпустки в загальному розмірі 40 869, 21 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків і зборів.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Статтею 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою, у зв`язку з чим посилання позивача на звільнення з роботи у вихідний день - неділю, 19.06.2022, є недоречним, оскільки саме таку дату власноруч зазначила ОСОБА_1 при зверненні з заявою про звільнення.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін; і чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Матеріали справи свідчать про те, що 17.06.2022 ОСОБА_1 особисто звернулася до директора Куп`янського ліцею № 5 із заявою про звільнення за угодою сторін з 19.06.2022.

На підставі зазначеної заяви директором Куп`янського ліцею № 5 17.06.2022 видано наказ та звільнено позивачку з посади вчителя української мови та літератури за угодою сторін згідно з ч. 1 п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, то анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника, а можлива зміна власного рішення працівника не може впливати на чинність угоди сторін про припинення трудових відносин.

З наявних у справі доказів не вбачається анулювання цієї домовленості сторонами.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2024 у справі №757/18577/22-ц виснував, що якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника

Розглядом цієї справи встановлено, що роботодавець дотримався порядку припинення трудового договору за угодою сторін. Обставин, які б вказували на порушення трудового законодавства по відношенню до позивача судом не встановлено, наказ про припинення трудового договору від 17.06.2022 містить всі необхідні реквізити, зокрема: дату звільнення; причину звільнення; підставу звільнення. При цьому, суд з`ясував, що між сторонами дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення було вільним; працівник не заявляв про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Щодо посилання позивача на нелегітимність органів влади, які діяли на території Куп`янської громади в період окупації, у тому числі на день видачі наказу про звільнення, суд зазначає таке.

Частиною першою- третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207- VII встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

У даному випадку оспорюваний позивачкою наказ видано та підписано директором Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 24136589) Кожевіною І.В., яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань призначена на посаду до 2021 року, а не органами, посадовими або службовими особами, створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом.

Доказів, що заява від імені ОСОБА_1 подана та підписана не позивачкою, а іншою особою, матеріали справи не містять. Не посилалася на такі обставини і позивач у позовній заяві.

Посилання позивачки у заяві про зміну підстав позову від 25.01.2026 на те, що наказ про її звільнення видано у період перебування її у відпустці, не підтверджені належними доказами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 посилалася, що заяву про звільнення написала під тиском, оскільки директор ліцею говорила, що в іншому випадку вона буде позбавлена можливості подальшого працевлаштування.

Суд критично ставиться до пояснень позивачки щодо написання заяви про звільнення під тиском страху залишитися без роботи, адже, будучи вчителем української мови та літератури, маючи необхідні педагогічні навички та професійні знання, у тому числі в галузі української державності, будучи обізнаною про необхідність дотримання в професійній діяльності затвердженого регламенту освітнього закладу, законодавства про освіту та трудового законодавства України, зважаючи на значний життєвий досвід у дотриманні базової соціальної установки, суть якої полягає у готовності особистості свідомо приймати і відповідально виконувати закони та вимоги своєї держави, позивач мала скептично поставитися до цієї заяви з урахуванням перебування міста Куп`янська у період з 24.02.2022 по 10.09.2022 в окупації. На підставі викладеного, суд відхиляє такі пояснення через відсутність належних і допустимих доказів того, що заява про звільнення була написана під впливом психологічного тиску роботодавця і не відображала її справжнього волевиявлення.

Підстав для визнання наказу про звільнення позивачки протиправним та поновлення ОСОБА_1 на роботі не вбачається.

Згідно ч. 1, ч. 4 ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 року у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середній заробіток працівника визначається з дня звільнення такого працівника з роботи.

Отже, за змістом чинних положень законодавства про працю оплата вимушеного прогулу має місце виключно у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на роботу.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №761/36220/17 викладено висновок, що «аналіз та тлумачення положень ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльності роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізувати своє право на працю».

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства про працю при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та відсутні порушення трудових прав останньої з боку відповідача, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають похідний характер від вимоги про поновлення на роботі, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Щодо посилання позивача на неотримання копії наказу про звільнення, суд враховує таке.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Так стаття 7 зазначеного вище Закону передбачає, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витратна оплату праці; у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Суд звертає увагу, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки позивач ознайомлена з наказом про звільнення, про що свідчить її особистий підпис на ньому. При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що після звільнення вона отримала трудову книжку. Як встановлено судом трудова книжка містить запис про звільнення та номер, дату наказу про звільнення, з яким вона ознайомилася.

Суд звертає увагу, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Встановлені у цій справі обставини беззаперечно свідчать про те, що працівник - позивач ОСОБА_1 була обізнана про дату та підставу свого звільнення 17.06.2022. Крім того, долучені позивачкою копії електронних відповідей на її звернення до Служби освітнього омбудсмена, Харківської обласної військової адміністрації не містять інформації щодо неотримання копії наказу про звільнення. Копія відповіді Відділу освіти Куп`янської міської ради за вих № 218 від 29.05.2025 на адвокатський запит адвоката Сніжко П.В. в інтересах ОСОБА_1 містить посилання на додаток, який позивачем до матеріалів справи не долучено, копія адвокатського запиту суду також надана не була, що позбавляє суд можливості перевірити його зміст. Звернення від 23.02.2023 містить посилання про його направлення на електронну адресу Куп`янської районної військової адміністрації Харківської області, яка не є суб`єктом прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя Куп`янського ліцею № 5 Куп`янської міської ради Харківської області.

Щодо позовних вимог в частині виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 посилається на те, що при звільненні їй не було виплачено всіх належних сум, зокрема, не було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїх постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 вказав, що оскільки у статті 116 КЗпП України йдеться про виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

За вимогами статей 253, 254 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по тимчасовій непрацездатності (пункт 1 частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким порядком є Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності починаючи з першого дня непрацездатності здійснюється у такому порядку: застрахована особа надає документ, необхідний для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, - виданий у встановленому порядку листок непрацездатності; не пізніше десяти днів з дня надходження документу комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства на засіданні приймає рішення про: призначення матеріального забезпечення; відмову в призначенні матеріального забезпечення. Якщо комісією прийнято рішення про призначення матеріального забезпечення: страхувальник (роботодавець) нараховує суми матеріального забезпечення; страхувальник (роботодавець) оформлює заяву-розрахунок; не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією рішення страхувальник (роботодавець) передає заяву-розрахунок до робочих органів виконавчої дирекції Фонду; протягом 10 робочих днів після надходження заяви робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють фінансування страхувальників.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині обґрунтування порядку нарахування та виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності органами Пенсійного фонду України, адже функції фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності перейшли від Фонду соціального страхування до ПФУ з 1 січня 2023 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має листки непрацездатності:

- ЛН № 2815819-2005297802-1, дата відкриття - 25.01.2022, дата закриття - 27.01.2022.;

- ЛН № 2815819-2005461309-1, дата відкриття - 28.01.2022, дата закриття - 31.01.2022;

- ЛН № 2815819-2005738836-1, дата відкриття - 01.02.2022, дата закриття - 03.02.2022.

Згідно Розрахунково-платіжної відомості за лютий 2022 року відповідач сплатив позивачу лікарняні в розмірі 2 953, 15 грн, які перераховані на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з призначенням платежу ФСС (аванс) - 950, 91 грн, кошти ФСС - 1426, 37 грн

Крім того, детальний розрахунок суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 12 000, 00 грн, який заявлений ОСОБА_1 , суду не надано. Долучені до позовної заяви скріншоти електронних листків непрацездатності частково не містять їх дати виготовлення, або створені 10.04.2024, тобто містять не актуальну інформацію на час звернення до суду з цим позовом та на час розгляду цієї справи судом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати допомоги по тимчасовій непрацездатності відсутня, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити. Крім того, у заявах від 22.06.2026 та 24.08.2026, у яких ОСОБА_1 надала уточнений та детальний розрахунок суми позовних вимог, допомога по тимчасовій непрацездатності відсутня.

Щодо позовних вимог в частині матеріальної допомоги на оздоровлення.

Матеріальна допомога на оздоровлення є соціальною грошовою виплатою працівникам при наданні щорічної відпустки (або її частини) за відповідний робочий рік (статті 10 та 12 Закону України «Про відпустки» 15.11.1996 № 504/96-ВР і надається один раз на рік.

Щорічна основна відпустка надається працівнику на підставі його заяви або відповідно до графіка відпусток і оформлюється наказом (розпорядженням) про надання відпустки.

Законодавством передбачено, що при звільненні працівника роботодавець може виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення лише у випадку, якщо перед звільненням працівнику надана відпустка з наступним звільненням.

Оскільки рішення про надання позивачу щорічної відпустки роботодавець не приймав, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог в частині додаткових педагогічних виплат.

У поданому до суду 22.06.2026 розрахунку ціни позову позивачкою до складу позовних вимог додатково включено додаткові педагогічні виплати за 4 роки у розмірі 147 524, 00 грн, які станом на 24.08.2026 уточнено та визначено у сумі 148 274, 30 грн., які жодним чином не обґрунтовані та не містять посилання на будь-який нормативно-правовий акт їх нарахування та обчислення, у зв`язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з недоведеністю.

Щодо позовних вимог в частині нарахування сум у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України та нарахованих компенсаційних виплат у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми неотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги по тимчасовій непрацездатності відмовлено, то підстави для задоволення похідних вимог також відсутні.

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Оскільки позовні вимоги в частині стягнення будь-яких виплат на користь позивача задоволенню не підлягають, підстави для нарахування компенсації відсутні.

Щодо заяви представника відповідача про залишення заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 25.01.2026.

Частиною шостою статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду позову в електронній формі , такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи.

Посилання представника відповідача щодо відсутності доказів направлення заяви від 25.01.2026 Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області, як відповідачеві у справ, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно з квитанцією № 5741824, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», така заява 25.01.2026 о 17.58 доставлена до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС - Відділу освіти, ЄДРПОУ 02146239 (а.с.110).

Враховуючи, що станом на день звернення до суду з заявою від 25.01.2026 розгляд справи по суті не розпочато та перше судове засідання не відбулося через неодноразові заяви сторін про його відкладення з різних причин, суд не вбачає підстав для її залишення без розгляду. Крім того, суд враховує, що фактично первісні основні підстави позову позивач залишила незмінними та фактично збільшила кількісні показники розміру заявленої до стягнення суми, визначивши нову ціну позову; заявлені додатково позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є складовими первісно заявлених сум.

Щодо заяв сторін про поновлення та застосування строків позовної давності.

Суд відхиляє доводи позивача та відповідача щодо пропуску строку позовної давності та причин такого пропуску з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.01.2019 у справі № 910/23277/16, за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це подано заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, не відповідає вимогам закону відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням про сплив позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Так, в даній справі суд дійшов до висновку, що права та охоронюваний законом інтерес позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, не порушений, і це є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Перевірка обставин дотримання строків позовної давності для звернення до суду та причин їх пропуску, в такому разі з боку суду не вимагається.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо клопотання позивача про залишення несвоєчасно поданих документів та доказів без розгляду від 21.08.2026.

ОСОБА_1 посилалася на те, що відділ освіти систематично та істотно у ході судового розгляду порушував норми цивільного процесуального законодавства в частині несвоєчасного направлення копій заяв по суті, які подавалися суду, на її поштову адресу, чим позбавляв її можливості своєчасно ознайомлюватися з позицією відповідача.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду справи інтереси позивача у справі представляли адвокати Габор В.В. та Карпухін Д.Ю.Вибір адвоката є правом особи, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків, зокрема процесуального характеру, передовсім для самого позивача.

До кожної заяви по суті, поданої до суду представником відділу освіти, додані докази доставки документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС представникам позивача. Якщо адвокат, отримавши процесуальні документи до електронного кабінету ЄСІТС не повідомив про це позивача, якого він представляє, негативні наслідки несе сам позивач. Надсилання електронних копій процесуальних документів адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення. При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем додатково направлялися копії паперових процесуальних документів і на повідомлену позивачкою поштову адресу.

У випадку з позивачем представництво адвокатом її інтересів в суді було формою надання правової допомоги, свідченням чого є відповідні доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Адвокат як представник бере участь у судовому процесі від імені особи, інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє.

Факт несвоєчасного надіслання відповідачем безпосередньо позивачці копій процесуальних документів на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) цих копій представнику позивача із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримала цих документів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 41 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 235 КЗпП України, ст. ст. 2-5, 10, 11-13, 19, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 261 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти Куп`янської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми неотриманої матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсаційних втрат та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач Відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 021466239, юридична адреса: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Студентська, 2.

Повний текст рішення складено 26.08.2026.

Головуючий І.М.Демченко