Рішення № 139230399, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/5062/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, ЄДРПОУ 21390940) щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу» - протиправними;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.02.2026 №912300158382, яким відмовлено у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж служби ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця, відповідно до 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках управління праці та соціального захисту населення №30 від 29.12.2025, №31 від 29.12.2025, у зв`язку із чим, провести перерахунок і виплату пенсії з 13.02.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з травня 2014 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Позивач із такою позицією не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для надання відзивів на позов та доказів на його обґрунтування.

До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно записів трудової книжки позивач у період з 30.08.2001 по 31.03.2023 працював в органі місцевого самоврядування. З 04.07.2001 посади, на яких працював позивач віднесені до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 стаж позивача відповідно до посад державної служби складає 1 рік 1 місяць 28 днів. Оскільки позивач не працював на посадах державної служби станом на 01.05.2016 та не мав 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і не займав посаду державного службовця, перевести позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», в органів Пенсійного фонду України відсутні. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти тверджень представника відповідача-2, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечив, позовні вимоги підтримав та просив суд позовну заяву задовольнити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалось.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з травня 2014 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення №912300158382 від 20.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії.

Рішення мотивоване тим, що до заяви позивач надав довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посаду якого було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №30 від 29.12.2025, видана Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради станом на грудень 2025 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №31 від 29.12.2025, які не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622. Відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 30.08.2001 по 31.03.2023 працював в органі місцевого самоврядування. Станом на 01.05.2016 стаж позивача відповідно до посад державної служби складає 1 рік 1 місяць 28 днів. Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити позивачу в переведенні з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Означене рішення направлено позивачу повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.02.2026 №0400-010215-8/33055 про направлення рішення.

Позивач не погоджується із такою позицією пенсійних органів, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VІІІ, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень якого передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише особи, які станом на 01.05.2016 мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17 та від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 22.05.2020 у справі №263/9612/16-а, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, особа, яка має станом на 01 травня 2016 року певний стаж державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Разом з тим, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачені додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: вік і страховий стаж.

Суд звертає увагу, що саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення як страхового стажу (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV)), а також й спеціального стажу (стажу державної служби).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 04.09.1974 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:

21.08.1997 прийнята до Служби житлових субсидій м. Жовті Води в якості діловода, наказ №12к від 21.08.1997 (запис №13);

19.11.1997 у зв`язку з перейменуванням служби переведена у відділ субсидій зі збереженням посади, рішення виконкому №550 від 19.11.1997 (запис №14);

20.04.2000 переведена на посаду спеціаліста ІІ категорії з випробувальним терміном до 01.07.2000, наказ №4 від 20.04.2000 (запис №15);

03.07.2000 переведена на посаду спеціаліста ІІ категорії постійно, наказ №16-к від 03.07.2000 (запис №16);

03.07.2000 присвоєний 13 ранг державного службовця, наказ №16-к від 03.07.2000 (запис №17);

03.07.2000 прийняла присягу державного службовця (запис №18);

30.08.2001 переведено з посади державного службовця на посаду посадова особа місцевого самоврядування, розпорядження №82/1-р від 30.08.2001 (запис №19);

прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування (запис №11);

01.07.2002 звільнена у зв`язку з реорганізацією відділу субсидій та переведена до Управління праці та соціального захисту населення згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України, наказ №7 від 01.07.2002 (запис №12);

02.07.2002 прийнята по переводу в управління спеціалістом 2 категорії із збереженням 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування VI категорії, наказ №50-ос від 02.07.2002 (запис №13);

01.10.2002 присвоєно черговий ранг 12 посадової особи місцевого самоврядування VI категорії, наказ №58-ос від 30.09.2002 (запис №14);

01.11.2004 присвоєно черговий ранг 11 посадової особи місцевого самоврядування VI категорії, наказ №36-ос від 01.11.2004 (запис №15);

01.03.2005 переведена на посаду спеціаліста 1 категорії відділу субсидій управління, наказ №14-ос (запис №16);

01.09.2008 0 відділ субсидій реорганізовано шляхом перетворення в відділ прийому громадян з питань надання всіх видів соціальних допомог зі збереженням посади, наказ №163-к від 01.09.2008 (запис №17);

07.10.2022 звільнена з займаної посади у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», наказ №104-к від 07.10.2022 (запис №18);

24.10.2022 призначена на посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг за строковою трудовою угодою, розпорядження від 21.10.2022 №229/07-07р-22 (запис №19);

31.12.2022 звільнена у зв`язку з закінченням строку дії трудової угоди, п. 2 ст. 36 КЗпП України, розпорядження від 20.12.2022 №258/07-07р-22 (запис №20);

17.01.2023 призначена на посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг за строковою трудовою угодою, розпорядження від 16.01.2023 №09/07-07р-23 (запис №21);

31.03.2023 звільнена у зв`язку з закінченням строку дії трудової угоди, п. 2 ст. 36 КЗпП України, розпорядження від 27.03.2023 №79/07-07р-23 (запис №22).

Отже, позивач у період з 30.08.2001 по 31.03.2023 працював в органах місцевого самоврядування, при цьому, 03.07.2000 прийняв присягу державного службовця.

Відповідач-2 не визнає стаж позивача за період з 30.08.2001 по 31.03.2023, оскільки посади, які займав позивач в органах місцевого самоврядування не відносяться до посад державної служби.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача-2 суд зазначає про таке.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно з п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.

Враховуючи наведене, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування мав бути врахований відповідачем-2 до стажу державної служби під час розгляду заяви позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2 прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, зокрема, без врахування періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування, у зв`язку з чим є передчасним висновок про відсутність у позивача стажу роботи на посадах державної служби та, як наслідок, відсутність права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №912300158382 від 20.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії.

Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу» протиправними.

Разом із тим, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

У розглянутому випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідачів, а відмовою, викладеною у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №912300158382 від 20.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії, тобто рішенням суб`єкта владних повноважень, внаслідок чого, суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідачів без задоволення.

Разом із тим, суд наголошує, що заяву позивача про переведення на інший вид пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у зв`язку із чим, позовні вимоги, звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання перевести на інший вид пенсії, провести перерахунок і виплату пенсії, суд зазначає таке.

Згідно положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Так, обрахунок стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що належним органом Пенсійного фонду не проведено розрахунок стажу державної служби, з урахуванням висновків суду у цій справі.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2026, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі та зарахування стажу, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, вказане потягло за собою порушення прав позивача, так, суд вважає за необхідне покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як визначений суб`єкт призначення.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Разом із тим, суд наголошує, що позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки станом на момент розгляду справи пенсію позивачу ще не призначено, розрахунок страхового стажу та відповідно пенсійних виплат не здійснено.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що за подання до суду позову позивачем сплачено документально підтверджений судовий збір у розмірі 1331,00 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог в частині, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,50 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 143, 242-243, 245-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення №912300158382 від 20.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати стаж служби ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням стажу роботи в органах місцевого самоврядування та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька