Рішення № 139229989, 13.08.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1551/25

Провадження №2/148/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Тульчинської міської ради до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту, його повернення та повернення земельної ділянки, за участі: представника позивача прокурора Діхтяр А.В., представника відповідача адвоката Кугутюка О.В., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що відповідно до Договору № 2 оренди водного об`єкту місцевого значення від 29.11.2001 укладеного Вінницькою обласною Радою в особі сільського голови Мисливого В.М., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішенням 23 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 12.10.2001 (далі - орендодавець), з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі - орендар), з іншої сторони, керуючись ст. 51 Водного кодексу України, було укладено договір оренди водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Холодівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка (на даний час Тульчинської міської територіальної громади), площею 52,0 га. Водний об`єкт переданий в оренду в цілях риборозведення строком на 25 років.

Пунктом 1 рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 №485, обласною Радою вирішено надати водні об`єкти місцевого значення в оренду на умовах, викладених в проектах договорів оренди водних об`єктів місцевого значення, за переліком згідно додатком доданим до рішення сесії

Пунктом 2 вищезазначеного рішення сесії, обласною Радою вирішено доручити сільським головам відповідних рад, на території яких розташовані водні об`єкти, від імені обласної Ради підписати договори оренди зазначених водних об`єктів з орендарями та вирішено уповноважити ці сільські ради на реалізацію всіх прав та обов`язків, передбачених укладеними договорами оренди водних об`єктів.

Відповідно до наданої інформації Державного архіву Вінницької області, встановлено, що в додатку до рішення 23 сесії обласної Ради від 12 жовтня 2001 року, а саме Переліку водних об`єктів місцевого значення, що надаються в оренду, відсутні відомості про надання вищезазначеного водного об`єкту ОСОБА_2 .

Отже, Вінницька обласна Рада, відповідно до рішення 23 сесії від 12.10.2001 року не надавала водний об`єкт місцевого значення, який розташований на території Холодівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка, площею 52,0 га ОСОБА_3 та відповідно не уповноважувала Холодівську сільську раду Тульчинського району на підписання договору оренди даного водного об`єкту.

Також, за умовами даного договору, а саме п.п. 1.1., орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водні об`єкти місцевого значення (надалі «водний об`єкт»), які розташовані на території Холодівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка площею 52,0 га і знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в порядку визначеному законодавством України (документи, які свідчать про право користування зазначеними землями додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною).

Відповідно до інформації Тульчинської міської ради від 08.04.2025 № 05-02-1102, встановлено, що межі земельної ділянки під водним об`єктом в натурі (на місцевості) не встановлено, кадастровий номер земельної ділянки відсутній, договір оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом між Тульчинською міською радою та ОСОБА_4 не укладався.

Зважаючи на те, що на 23 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 12.10.2001, обласна Рада не приймала рішення, щодо надання водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_3 , а у Холодівської сільської ради були відсутні повноваження, щодо розпорядження даним водним об`єктом, договір оренди має бути визнаний недійсним, а спірний водний об`єкт підлягає звільненню з боку ОСОБА_1 та поверненню Тульчинській міській раді.

Окрім того, відповідно до п. 1.1. вказаного договору оренди водного об`єкту, водний об`єкт «знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в порядку визначеному законодавством України (документи, які свідчать про право користування зазначеними землями додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною)».

Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст. 22, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Відповідно абз. 3 п. 5 «Порядку користування землями водного фонду», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 502 також встановлено, що право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

Відповідно до рішення 16 сесії Холодівської сільської ради 3 скликання від 19.09.2001 ОСОБА_3 надано земельну ділянку, на якій знаходиться водоймище, в тимчасове користування на умовах довгострокової оренди для риборозведення в межах населеного пункту с. Холодівка загальною площею 52,0 га та зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди на дану земельну ділянку, нотаріально посвідчити та провести його реєстрацію згідно чинного законодавства.

Тобто, станом на момент укладення договору оренди, документом, який би свідчив про право користування землями водного фонду відповідно до вимог законодавства України мав бути договір, а не рішення сесії. Як встановлено, договір не був укладений, а відповідно зазначене свідчить про відсутність належних правових підстав на користування землями водного фонду, а також про відсутність документів, які свідчать про право користування землею водного фонду під водним об`єктом.

Тому, документів, які свідчать про право користування землями водного фонду, які відповідно до п.п. 1.1. являлись невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкту, на момент укладення договору не існувало, що в свою чергу свідчить про недотримання сторонами усіх істотних умов необхідних для даного договору.

На час укладення договору, законодавець розрізнив користування водними об`єктами (їх частинами) та землями водного фонду, як окремими об`єктами користування. Системний аналіз норм права дає підстави вважати, що використання водного об`єкта для цілей риборозведення повинно здійснюватися за наявності права, як на водний об`єкт так і на земельну ділянку водного фонду.

Вищезазначені норми законодавства не передбачали можливості використання водного об`єкту для риборозведення без обов`язкового отримання в установленому Водним кодексом України та Земельним кодексом України порядку користування на умовах оренди водного об`єкту та оренди земельної ділянки водного фонду під цим об`єктом.

Діяльність у цілях риборозведення є нерозривно пов`язаною з використанням, як водного об`єкту так і земельної ділянки під ним, використання водного об`єкту без землі неможливе.

Відповідач не мав, як на час укладення договору оренди водного об`єкту, так і по даний час правовстановлюючих документів на земельну ділянку водного фонду та використовує її за відсутності договору оренди. Більше того, земельна ділянка навіть не сформована відповідно до вимог Земельного кодексу України, а тому не може бути об`єктом правочину.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 «Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав, обов`язків, що виникли або продовжують існувати».

Враховуючи, що договір укладений 29.11.2001 то права і обов`язки відповідно до вищевказаних вимог діючого на той момент законодавства виникли і існували до 01.01.2004, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому можна прийти до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, укладаючи договір оренди Холодівська сільська рада вийшла за межі правомірної поведінки, оскільки діяла з порушенням ст. 19 Конституції України, тобто реалізація водного об`єкту була проведена не у спосіб, що визначено законом, не на підставі закону, не у межах повноважень, що передбачені Конституцією України та Водним кодексом України, а отже наявні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного у цій справі правочину (договору оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 29.11.2001), окрім того, під час укладення даного договору також недотримано сторонами усіх істотних умов, а саме відсутні документи (договір оренди), які свідчать про право користування земельною ділянкою під водним об`єктом.

Згідно ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу УРСР - захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом: визнання цих прав, відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; припинення або зміни правовідношення. Аналогічні положення містить і ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада міста є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, а відповідно до ст. 10 цього ж Закону міська рада є представницьким органом територіальної громади і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією та законами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Використання водного об`єкту та земель водного фонду ОСОБА_5 без дотримання вимог законодавства. Таким чином, відсутність сплати коштів до місцевого бюджету за використання земельних ресурсів є порушенням прав як відповідної територіальної громади, так і держави в цілому, оскільки інтерес держави, в тому числі, виражається в інтересах частини Українського народу членів відповідної територіальної громади.

Невжиття Тульчинською міською радою заходів спрямованих на припинення права користування водним об`єктом та незаконного використання ОСОБА_1 водного об`єкту та земельної ділянки під ним, не зважаючи на очевидний характер порушень з боку останнього, є вагомою підставою для представництва прокурором інтересів держави, а тому звертається з даним позовом, щодо визнання недійсним договору та повернення водного об`єкту і земельної ділянки під ним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, посилаючись на мотиви які викладені у позовній заяві.

Представник Тульчинської міської ради у судовому засіданні підтримав позов прокурора, та зазначив, що відповідачем договір оренди земельної ділянки під водним об`єктом не укладався.

Представник відповідача у судовому засідання заперечив щодо задоволення позову та просив відмовити, оскільки договір оренди водного об`єкту є чинним, відсутні порушення умов договору, орендна плата сплачується вчасно і у визначеному розмірі тощо.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно Договору № 2 оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 29.11.2001 укладеного Вінницькою обласною Радою в особі сільського голови Мисливого В.М., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішенням 23 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 12.10.2001 (далі - орендодавець), з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі - орендар) з іншої сторони, який розташований на території Холодівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка (на даний час Тульчинської міської територіальної громади), площею 52,0 га., строком на 25 років (а.с 22-24).

Пунктом 1 рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 №485, обласною Радою вирішено надати водні об`єкти місцевого значення в оренду на умовах, викладених в проектах договорів оренди водних об`єктів місцевого значення, за переліком згідно додатком доданим до рішення сесії (а.с. 44).

Пунктом 2 вищезазначеного рішення сесії, обласною Радою вирішено доручити сільським головам відповідних рад, на території яких розташовані водні об`єкти, від імені обласної Ради підписати договори оренди зазначених водних об`єктів з орендарями та вирішено уповноважити ці сільські ради на реалізацію всіх прав та обов`язків, передбачених укладеними договорами оренди водних об`єктів.

Відповідно до переліку водних об`єктів місцевого значення, що надаються в оренду, як додаток до рішення 23 сесії обласної Ради від 12.10.2001, орендар ОСОБА_1 з водним об`єктом розташованим в межах населеного пункту с. Холодівка Тульчинський район Вінницької області загальною площею 52 га. відсутній (а.с. 45-53).

Рішенням Холодівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області16 сесії 3 скликання від липня місяця 2001 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земель водного фонду загальною площею 52 га. (а.с.24 на звороті), а Рішенням Холодівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області16 сесії 3 скликання від 19.09.2001 надано земельну ділянку на якій розташоване водоймище, в тимчасове користування, на умовах довгострокової оренди для риборозведення в межах населеного пункту с. Холодівка ОСОБА_1 загальною площею 52 га. Зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки. Нотаріально посвідчити та провести його реєстрацію згідно чинного законодавства (а.с 25).

Згідно інформації Тульчинської міської ради від 08.04.2026 межі в натурі (на місцевості) на земельну ділянку комунальної власності площею 52 га (кадастровий номер відсутній) відповідно до Договору № 2 від 29.11.2001 (водний об`єкт площею 52 га. В межах населеного пункту с. Холодівка) не встановлено, а також Договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом станом на 08.04.2025 між Тульчинською міською радою та ОСОБА_1 не укладався. (а.с. 34).

Відповідно до інформації завідувача Центрально-Західного міжрегіонального сектору Державного агентства водних ресурсів України, станом на 27.05.2025 на розгляд вказаного сектору матеріали на видачу дозволу на спеціальне водокористування від ОСОБА_1 не надходили, дозвіл територіальним органом не видавався. (а.с.63).

Згідно інформації начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 10.02.2025, виявлено порушення умов Договору № 2 від 29.11.2001 на водний об`єкт площею 52 га в межах с. Холодівка в частині п.3.3 зобов`язання орендаря здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу спеціально уповноважених органів в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. У відповідності до п. 5 договору це є підставою для його розірвання, на земельну ділянку під водним об`єктом відсутня інформація щодо державної реєстрації права і відсутні відомості щодо присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. (а.с. 65-66)

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 «Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав, обов`язків, що виникли або продовжують існувати».

Враховуючи, що договір укладений 29.11.2001 то права і обов`язки відповідно до вищевказаних вимог діючого на той момент законодавства виникли і існували до 01.01.2004, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Стаття 59 Цивільного кодексу УРСР встановлювала, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої-третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Згідно вимог ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) повноваження щодо розпорядження водними об`єктами (їх частинами) місцевого значення надано Верховній Раді Автономної Республіки Крим та обласним Радам.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Вінницька обласна Ради на 23 сесії 3 скликання від 12.10.2001, не приймала рішення, щодо надання в оренду водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_3 , що підтверджується переліком водних об`єктів місцевого значення, які передавались в оренду та додаються до вказаного рішення, а тому у Холодівської сільської ради були відсутні повноваження, щодо розпорядження даним водним об`єктом, який розташований на території Холодівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка.

Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 22, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Відповідно абз. 3 п. 5 «Порядку користування землями водного фонду», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502, встановлено, що право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

Рішення 16 сесії Холодівської сільської ради 3 скликання від 19.09.2001 ОСОБА_3 надано земельну ділянку, на якій знаходиться водоймище, в тимчасове користування, на умовах довгострокової оренди, для риборозведення в межах населеного пункту с. Холодівка загальною площею 52,0 га та зобов`язано ОСОБА_1 укласти договір оренди на дану земельну ділянку, нотаріально посвідчити та провести його реєстрацію згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2 від 29.11.2001 оренди водного об`єкту зазначено, що водний об`єкт «знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в порядку визначеному законодавством України (документи, які свідчать про право користування зазначеними землями додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною)».

Під час судового розгляду, встановлено, що документів, які б свідчили про право користування землями водного фонду, які відповідно до п.п. 1.1. являлись невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкту, на момент укладення договору не існувало, що в свою чергу свідчить про недотримання сторонами усіх істотних умов даного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній на час укладення договору оренди) по недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 ст. 216 ЦК України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Обґрунтування звернення прокурора з позовом та визначення способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до інформації від 27.05.2025, Тульчинська міська рада повідомила, що законодавчо визначені заходи із захисту інтересів територіальної громади, щодо використання земельної ділянки та водного об`єкту площею 52,0 га ОСОБА_5 , міською радою не вживалось та не планується вживатись, у зв`язку з обмеженим фінансуванням видатків бюджету на 2025 рік на витрати по сплаті судового збору. (а.с. 60)

Також, Тульчинською окружною прокуратурою 17.06.2025 повідомлено Тульчинську міську раду про намір звернення до суду за захистом порушених інтересів держави, в особі Тульчинської міської ради про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту, його повернення та повернення земельної ділянки під ним, допущені ОСОБА_1 (а.с.67)

У даному випадку уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави визначено Тульчинську міську раду. Підставність здійснення представництва інтересів держави прокурором визначене в позові судом визнано обґрунтованим та таким, що цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави та відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх повного задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 6056 грн.

Керуючись статтями 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним Договір № 2 оренди водного об`єкту місцевого значення від 29.11.2001, укладений між Вінницькою обласною Радою в особі сільського голови Мисливого В.М. та ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 , щодо оренди водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка, площею 52,0 га.

Зобов`язати ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 , повернути водний об`єкт площею 52,0 га та земельну ділянку під ним, які розташовані на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області в межах населеного пункту с. Холодівка, Тульчинській міській територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, місцезнаходження якої за адресою: вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область,код ЄДРПОУ 04051141.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП:НОМЕР_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 49044, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у розмірі 6056 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: